Діагностика алергії: які дослідження обрати та як правильно підготуватися?

Що таке алергія і чому важливо встановити алерген?

Алергія (алергічна реакція) – це патологічна (надмірна) реакція імунної системи на зовнішні або внутрішні речовини, які зазвичай (у нормальних умовах) вважаються нешкідливими. Механізм алергічної реакції пов’язаний з активацією імунних клітин, виробленням специфічних антитіл і біологічно активних агресивних речовин у відповідь на певний подразник (алерген), що викликає пошкодження тканин та органів.

За типом реакції та механізмом розвитку алергії поділяють на чотири основні типи:

• I тип (негайний, анафілактичний) – пов'язаний із виробленням антитіл класу IgE (наприклад, кропив’янка, нежить (риніт), напади астми, анафілактичний шок);
• II тип (цитотоксичний) – імунна система атакує власні клітини організму, на поверхні яких закріпився алерген (наприклад, реакція на ліки);
• III тип (імунокомплексний) – у крові утворюються комплекси «алерген + антитіло», які осідають на стінках судин і пошкоджують тканини (наприклад, сироваткова хвороба, деякі види артритів);
• IV тип (уповільнений, клітинний) – реакція відбувається без участі антитіл за допомогою спеціальних імунних клітин – Т-лімфоцитів (наприклад, контактний дерматит (реакція на метал, косметику або латекс)).

Також алергії розрізняють за походженням подразників: екзогенні (зовнішні – пил, їжа) та ендогенні (внутрішні – власні змінені білки організму).

Найчастіше виражені клінічні прояви алергії пов’язані з виробленням специфічних імуноглобулінів класу E (IgE), які реагують на алергени.

Симптоми алергії можуть повторюватися та варіюватися залежно від сезонності, середовища та способу життя людини. Встановлення конкретного алергену дозволяє не лише точніше призначити лікування, а й уникнути контактів із речовинами, що викликають реакцію. У цьому допомагає лабораторна діагностика алергії, яка визначає тип та інтенсивність реакції організму на певні алергени. Щоб точно визначити алерген, рекомендується здати аналіз крові або інші види тестів на алергію.

Коли потрібно проходити діагностику алергії?

Алергія може проявлятися по-різному. Її симптоми не завжди можна легко відрізнити від простих застуд і шкірних подразнень, тому важливо знати, коли слід звернутися до лікаря та пройти лабораторне обстеження.

Обстеження на алергію рекомендується у випадках, коли спостерігаються такі симптоми:

• Частий нежить або чхання без явних інфекційних причин. Якщо нежить або чхання повторюються регулярно, особливо у певні сезони або при контакті з тваринами чи пилом, це може свідчити про алергічний риніт.
• Висип і свербіж шкіри. Почервоніння, плями або кропив’янка, що з’являються після контакту з певними речовинами або продуктами, часто сигналізують про алергію.
• Небажані реакції на продукти харчування. Сильна реакція після споживання певних продуктів (від легкого свербіння до шлунково-кишкових симптомів) може бути ознакою харчової алергії.
• Сльозотеча, набряки та подразнення очей. Часто виникають при контакті з пилком, пилом або шерстю тварин.
• Утруднене дихання, задишка – можуть бути проявами бронхоспазму, астми та подразнення дихальних шляхів алергічної природи.

Рання діагностика алергії допомагає знизити ризик розвитку хронічних алергічних станів, запобігти загостренню симптомів і підібрати ефективні методи контролю алергії. Тому навіть якщо симптоми є періодичними, а не постійними, варто пройти лабораторне обстеження – це дозволить точно визначити алергени й уникнути ускладнень.

Найпоширеніші алергени

Алергічну реакцію можуть викликати різні речовини, і часто симптоми можуть бути схожими, навіть якщо джерела алергії різні. Найчастіше до алергенів належать:

• пилок рослин;
• кліщі домашнього пилу;
• шерсть та епітелій тварин;
• деякі продукти харчування;
• спори пліснявих грибів;
• лікарські препарати.

Виявити конкретний алерген допомагають лабораторні дослідження, які визначають рівень антитіл класу Е (IgE) – загальний IgE та специфічні IgE, еозинофіли та інші маркери алергії. Завдяки цим тестам на алергію можна встановити причину симптомів і підібрати ефективні методи контролю.

Основні методи діагностики алергії

Ключове значення в діагностиці алергії мають лабораторні дослідження (аналіз крові на алергію) та алергопроби (шкірні тести). Визначення загальних маркерів алергії та встановлення конкретного алергену є ключовими кроками до контролю цього захворювання.

Алергопроби (шкірні тести)

Дозволяють швидко оцінити реакцію організму на конкретні алергени. Речовина наноситься на шкіру, і лікар спостерігає за появою локальної реакції. Хоча шкірні тести (прик-тести) вважаються «золотим стандартом» через їхню швидкість і наочність, вони мають суттєві обмеження та ризики.

Найчастішою завадою є вплив медикаментів: багато ліків блокують реакцію шкіри, що призводить до хибнонегативних результатів (наприклад, антигістамінні препарати, антидепресанти та заспокійливі, гормональні мазі (глюкокортикоїди) тощо). Також такі тести неможливо провести або вони будуть недостовірними при захворюваннях шкіри.

Оскільки алерген вводиться безпосередньо в організм (хоч і в мікродозах), існує ризик гострих реакцій; у рідкісних випадках – анафілактичного шоку. Через це шкірні тести проводять лише в кабінеті алерголога, де є аптечка невідкладної допомоги.

У дітей до 3–5 років шкірні тести часто неточні через недорозвинену реактивність шкіри; крім того, процедура може бути стресовою. З віком чутливість шкіри до гістаміну знижується, що може приховати реальну алергію. Результат оцінює лікар «на око», вимірюючи лінійкою діаметр пухирця, тому цей метод є менш точним, ніж лабораторний аналіз крові на специфічні IgE.

Аналіз крові на алергію (IgE)

Лабораторне тестування крові допомагає оцінити наявність реакції імунної системи людини на алерген у вигляді синтезу антитіл класу IgE. Показники IgE поділяють на дві групи:

• Загальний IgE (Total IgE) – характеризує загальну кількість антитіл класу IgE, які утворюються у відповідь на дію алергену. Однак при інтерпретації результатів тестування необхідно пам’ятати, що загальний IgE може підвищуватися і при інших станах (паразитарних інфекціях (гельмінтозах), деяких інфекційних, грибкових, онкологічних (IgE-мієломі, лімфомі) захворюваннях). Також треба зважати на те, що у певних людей з реальною алергією рівень загального IgE може залишатися в межах норми (наприклад, при не-IgE-асоційованій алергії). Рівень IgE може бути дещо вищим у курців, а пік концентрації зазвичай припадає на дитячий і підлітковий вік, після чого вона поступово знижується.
• Специфічні IgE до алергенів – дозволяють точно встановити реакцію на конкретні речовини, наприклад, пилок, продукти харчування або тварин.

Переваги аналізу крові: безпечний, не провокує додаткових алергічних реакцій (на відміну від шкірних тестів), підходить для дітей і дорослих, результати об’єктивні та точні. Часто визначення специфічних IgE об’єднано за типами алергенів – алергопанелі.

Сучасні панелі тестів дозволяють одночасно оцінити реакцію на кілька груп алергенів:

Завдяки комбінованому використанню лабораторних і шкірних методів діагностики лікар може точно встановити причину алергії та розробити ефективний план контролю симптомів.

Які аналізи допомагають діагностувати алергію?

Вибір методів діагностики алергії залежить від симптомів (клінічних проявів), віку та стану здоров’я. Правильний підхід дозволяє швидко виявити причину алергічної реакції та підібрати ефективну схему лікування чи профілактики.

Загальні маркери алергії

Допомагають встановити/припустити наявність алергічної реакції в цілому (без конкретизації по алергенах):

№650. Імуноглобулін класу Е загальний (IgE загальний, IgE total). Використовується для первинної оцінки алергічної схильності.

№651. Еозинофільний катіонний білок (ЕКБ, Eosinophil Cationic Protein). Маркер активації лейкоцитів – еозинофілів, які відіграють ключову роль у розвитку алергічної реакції. Може застосовуватися для діагностики алергічних захворювань та інших станів, що супроводжуються еозинофільним запаленням. Особливе значення дане дослідження має для діагностики й оцінки важкості бронхіальної астми. Також до загальних маркерів алергії можна віднести зміни в лейкоцитарній формулі крові – зростання рівня еозинофілів. Для цього виконується стандартний загальний аналіз крові, який дозволяє оцінити реакцію організму та патологічні зміни в дуже широкому діапазоні (універсальний неспецифічний тест).

Специфічні маркери алергії

Встановлюють алерген (або групу алергенів), до яких виникла алергічна реакція.

№680. ALEX3-тест (Allergy Explorer 3, алергочіп, молекулярний аналіз), IgE до 300 алергенів. Комплексне алергологічне дослідження, що дозволяє визначити наявність специфічних антитіл класу IgE до 300 (299+CCD) алергенів із 145 джерел (82 екстрактів, 218 рекомбінантних молекулярних алергенів) різного походження: пилку бур'янів, дерев, трав; кліщів домашнього пилу та кліщів зберігання; лупи та шерсті домашніх тварин, домашньої худоби; спор пліснявих і дріжджових грибів; комах (тарганів); отрути (мурах, бджіл, ос, шершнів); рослинної їжі (бобових, горіхів і насіння, злаків, овочів і грибів, спецій, фруктів); їжі тваринного походження (м’яса, молока, риби та морепродуктів, яєць); інших алергенів (латексу, паразитів, фікусу, CCD).

• Інгаляційні алергени плісняви, мікроскопічних кліщів домашнього пилу. Алергени, які потрапляють до організму через повітря та включають кліщів домашнього пилу, спори пліснявих грибів та інші мікроорганізми.
• Інгаляційні алергени тваринного походження (епітелій, шерсть, сеча, пір’я). Алергени, які потрапляють до організму через повітря та включають епітелій, шерсть, сечу та пір’я (гризунів, свійських і декоративних птахів і тварин).
• Інгаляційні алергени рослинного походження (пилок). Пилок дерев, трав і бур’янів – одна з найпоширеніших причин сезонної алергії (полінозу).
• Харчові алергени. Харчова алергія виникає у відповідь на білки продуктів харчування. Найчастіше реакцію викликають: молоко, яйця, горіхи, риба та морепродукти, пшениця, соя, окремі овочі та фрукти тощо. Дослідження на харчові алергени допомагають визначити, які продукти можуть спричиняти небажані реакції організму під час їжі.

Поширені питання про аналізи на алергію

1. Чи можна здавати аналіз під час проявів симптомів? Так, лабораторний аналіз крові на алергени зазвичай можна (і треба) проводити під час проявів алергії. У цей період тести будуть найбільш інформативними. Проте остаточне рішення про час проведення тесту приймає лікар, враховуючи стан пацієнта та тип аналізу.

2. Чи потрібно здавати аналіз натще? Для більшості аналізів крові на алергени рекомендується здавати кров натще вранці або через 3–4 години після легкої їжі. Це допомагає отримати точні результати та уникнути впливу їжі на показники.

3. Чи можна приймати антигістамінні препарати перед дослідженням? На більшість лабораторних досліджень прийом антигістамінних препаратів не має суттєвого впливу.

4. Чи впливають інші фактори на результати аналізу? Так, на показники можуть вплинути:

• фізичне навантаження та стрес напередодні тесту;
• гострі інфекційні або запальні процеси;
• прийом певних лікарських засобів, що змінюють імунну відповідь (наприклад, лікарських засобів, що містять глюкокортикоїдні гормони).

Лабораторна діагностика алергії дозволяє точно визначити алергени та розробити індивідуальний план контролю симптомів. Своєчасне обстеження допомагає покращити якість життя та запобігти ускладненням. Не відкладайте турботу про своє здоров’я на потім – проконсультуйтеся з лікарем та оберіть необхідні аналізи вже сьогодні!

Результати лабораторних досліджень не є діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз ставить лікар, використовуючи як результати даного обстеження, так й інформацію з інших джерел (клінічну картину, історію хвороби, результати інших додаткових обстежень).