ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
Обстеження при плануванні вагітності, під час вагітності.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
До групи TORCH-інфекцій, діагностика яких виконується в даному комплексному дослідженні відноситься: токсоплазмоз, цитомегаловірус, краснуха, герпес 1 та 2 типів.
Токсоплазма (Тoxoplasma gondii) - це мікроскопічний одноклітинний паразит, який спричиняє інфекційне захворювання під назвою токсоплазмоз. Це один із найпоширеніших паразитів у світі, який може інфікувати більшість теплокровних тварин і людей. Інфікування людини може відбуватися при: вживанні сирого або недостатньо термічно обробленого м'яса (свинина, баранина), що містить цисти паразита; контакті із забрудненим ґрунтом або піском (наприклад, під час роботи в саду без рукавичок); вживанні немитих овочів і фруктів; контакт із фекаліями інфікованих кішок (кішки є основними носіями паразита), зокрема при чищенні котячого лотка. Токсоплазмоз становить серйозну небезпеку, лише якщо жінка вперше інфікується під час вагітності (первинна інфекція). Якщо жінка перехворіла до вагітності, у неї формується імунітет, який захищає плід. Основна небезпека полягає у можливості внутрішньоутробної (вертикальної) передачі інфекції через плаценту від матері до дитини. Наслідки для плода можуть бути дуже серйозними і залежать від терміну вагітності, на якому сталося зараження. У першому триместрі ризик передачі інфекції плоду нижчий, але якщо передача відбувається, наслідки зазвичай найважчі. Вони можуть включати викидень, мертвонародження або важкі вроджені вади розвитку. У другому та третьому триместрах ризик передачі вищий, але симптоми у дитини можуть бути менш вираженими при народженні. Проте, навіть безсимптомна при народженні дитина може мати віддалені наслідки, які проявляються пізніше в житті (наприклад, проблеми із зором, неврологічні порушення, затримка розвитку). Для діагностики токсоплазмозу застосовують серологічні тести (специфічні антитіла - IgG, IgM).
Вірус краснухи (Rubella virus) - вірус, що спричиняє інфекційне захворювання краснуху. Для більшості дітей та дорослих це, як правило, легке захворювання, яке часто протікає безсимптомно або з помірною висипкою та невеликим підвищенням температури. Спосіб передачі - повітряно-крапельний. Інфекція дуже легко поширюється від хворої людини до здорової через: кашель, чхання, розмову (при видихуванні крапель слини та слизу, що містять вірус). Вірус є висококонтагіозним (заразним). Хвора людина стає заразною для оточуючих ще за 1-2 дні до появи видимої висипки і залишається такою протягом 5-7 днів після її зникнення.
Для вагітних існує також вертикальний (внутрішньоутробний) шлях передачі, коли вірус долає плацентарний бар'єр і потрапляє безпосередньо до кровотоку плода. Значення вірусу краснухи під час вагітності є критичним і дуже небезпечним. Основна небезпека полягає в тому, що вірус може спричиняючи синдром вродженої краснухи (СВК, або Congenital Rubella Syndrome - CRS). Ризик та тяжкість ускладнень залежать від терміну вагітності, на якому відбулося інфікування. Перший триместр (особливо перші 12 тижнів) - найбільш небезпечний період. Ризик ураження плода досягає 90%, і наслідки є найважчими. Інфекція може призвести до: викидня або мертвонародження, множинних вроджених аномалій (так звана тріада Грегга - катаракта та інші дефекти очей (глаукома, ретинопатія), вроджені вади серця, глухота або серйозні порушення слуху), інших порушень (мікроцефалія, затримка розумового та фізичного розвитку, пошкодження печінки, селезінки чи мозку). Другий та третій триместри ризик розвитку СВК значно знижується, але все ще існує ймовірність певних ускладнень або пізніх проявів (наприклад, проблем зі слухом чи розвитком). Перевірка імунного статусу жінки до краснухи (аналіз на IgG та IgM антитіла) ще на етапі планування вагітності є обов’язковою. Якщо імунітету немає, рекомендується зробити щеплення (зазвичай комплексною вакциною КПК — кір, паротит, краснуха) і після цього запобігати зачаттю протягом щонайменше одного місяця (а краще трьох).
Якщо жінка не має імунітету і контактує з хворим на краснуху під час вагітності, необхідне негайне медичне обстеження та консультація з фахівцем щодо подальших дій.
Цитомегаловірус (ЦМВ, Cytomegalovirus, CMV) - вірус сімейства герпесвірусів (вірус герпесу людини 5 типу), який при потраплянні в організм людини може спричиняти різноманітні клінічні прояви. Після первинного інфікування залишається в організмі людини в прихованій (латентній) формі на все життя. Передача ЦМВ зазвичай відбувається через близький контакт із біологічними рідинами інфікованої людини, такими як: слина, сеча, кров, грудне молоко, сперма та вагінальні виділення. Також можлива передача від матері до дитини під час вагітності (внутрішньоутробно), пологів або через грудне вигодовування. Первинне зараження ЦМВ (в меншій мірі реінфекція) під час вагітності несе серйозний ризик для плоду. Може призвести до: загибелі плоду або спонтанного аборту, вроджених вад розвитку, таких як мікроцефалія, гідроцефалія, проблем зі здоров'ям у новонародженого, включаючи жовтяницю, гепатоспленомегалію (збільшення печінки та селезінки), гемолітичну анемію, втрату слуху та затримку розвитку. Прояви інфекції залежать від: особливостей імунітету матері, вірулентності та локалізації вірусу, терміну вагітності, коли відбулося інфікування. Для повноцінної діагностики цитомегаловірусної інфекції необхідне одночасне виявлення антитіл двох класів (IgG, IgM).
Віруси простого герпесу (ВПГ) 1-го та 2-го типів (Herpes simplex virus, HSV-1 та HSV-2) — це два різних, але споріднених віруси, які є дуже поширеними серед людей. Після первинного інфікування вони залишаються в організмі людини на все життя в прихованому (латентному) стані і можуть періодично активуватися, спричиняючи рецидиви. ВПГ-1 традиційно асоціюється з оро-лабіальним герпесом («застудою» на губах, висипаннями навколо рота, на обличчі чи в ротовій порожнині). Передається зазвичай через прямий контакт зі слиною або шкірою інфікованої особи (поцілунки, спільний посуд). ВПГ-2 переважно спричиняє генітальний герпес (висипання та виразки на статевих органах, промежині або анусі). Передається статевим шляхом. Важливо зазначити, що через орально-генітальні контакти обидва типи вірусу можуть інфікувати будь-яку ділянку тіла. Для більшості вагітних жінок, які вже мають антитіла (імунітет) до герпесу (IgG позитивний статус) до моменту зачаття, ризик для дитини є низьким, оскільки материнські антитіла захищають плід. Найбільшу небезпеку становить первинне інфікування жінки (відсутність імунітету та зараження вперше) під час вагітності, особливо в третьому триместрі. Наслідки герпесвірусної інфекції під час вагітності можуть бути серйозними. Внутрішньоутробне інфікування (рідко) – вроджені аномалії, пошкодження нервової системи або загибель плода. Неонатальний герпес (найпоширеніший ризик), коли зараження дитини відбувається під час пологів, коли немовля проходить через родові шляхи, якщо у матері є активні герпетичні висипання (виразки) на статевих органах. Може спричинити важкі захворювання, включаючи: генералізовану інфекцію (сепсис), енцефаліт (запалення мозку), що може призвести до незворотних неврологічних ускладнень або смерті, ураження очей, шкіри та слизових оболонок. Своєчасна діагностика (IgG + IgM) допоможе ефективно профілактувати ускладнення.
Більш докладний опис, референсні значення, інтерпретація результатів вказані в Детальному описі тестів, що входять до складу пакету.
