ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Обстеження при плануванні вагітності (в комплексі з IgG).
- Обстеження під час вагітності (особливо при підозрі, бо високому ризику інфекцій з групи TORCH).
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
До групи TORCH-інфекцій, діагностика яких виконується в даному комплексному дослідженні відноситься: токсоплазмоз, цитомегаловірус, краснуха, герпес 1 та 2 типів.
Токсоплазма (Тoxoplasma gondii) - одноклітинний паразит, який спричиняє інфекційне захворювання під назвою токсоплазмоз. Це один із найпоширеніших паразитів у світі, який може інфікувати більшість теплокровних тварин і людей. Інфікування людини може відбуватися при: вживанні сирого або недостатньо термічно обробленого м'яса (свинина, баранина); контакті із забрудненим ґрунтом або піском, вживанні немитих овочів і фруктів; контакт із фекаліями інфікованих кішок (кішки є основними носіями паразита). Токсоплазмоз становить серйозну небезпеку, лише якщо жінка вперше інфікується під час вагітності (первинна інфекція). Якщо жінка перехворіла до вагітності, у неї формується імунітет, який захищає плід. Основна небезпека полягає у можливості внутрішньоутробної (вертикальної) передачі інфекції через плаценту від матері до дитини. Наслідки для плода можуть бути дуже серйозними і залежать від терміну вагітності, на якому сталося зараження. У першому триместрі ризик передачі інфекції плоду нижчий, але якщо передача відбувається, наслідки зазвичай найважчі (викидень, мертвонародження, важкі вроджені вади розвитку). У другому та третьому триместрах ризик передачі вищий, але симптоми у дитини можуть бути менш вираженими. Проте, навіть безсимптомна при народженні дитина може мати віддалені наслідки, які проявляються пізніше в житті (проблеми із зором, неврологічні порушення, затримка розвитку). Для діагностики активного токсоплазмозу застосовують серологічні тести (специфічні антитіла - IgМ). Негативний тест на IgМ може свідчити про відсутність активної форми інфекції, первинного інфікування на момент обстеження. Проте, хронічні, латентні форми інфекції можуть перебігати без утворення специфічних IgМ. В якості серологічної відповіді можуть реагувати лише IgG. Саме тому, при найменших підозрах на токсоплазмоз варто одночасно визначати антитіла двох типів IgМ та IgG. Позитивний результат майже завжди характерний для активної форми інвазії. Для виключення «хибнопозитивних» результатів доцільне обстеження в динаміці (повторне визначення IgМ через 1-2 місяці) і паралельне визначення IgG.
Вірус краснухи (Rubella virus) - вірус, що спричиняє інфекційне захворювання краснуху. Для більшості дітей та дорослих це, як правило, легке захворювання, яке часто протікає безсимптомно або з помірною висипкою та невеликим підвищенням температури. Спосіб передачі - повітряно-крапельний. Інфекція дуже легко поширюється від хворої людини до здорової через: кашель, чхання, розмову (при видихуванні крапель слини та слизу, що містять вірус). Вірус є висококонтагіозним (заразним). Хвора людина стає заразною для оточуючих ще за 1-2 дні до появи видимої висипки і залишається такою протягом 5-7 днів після її зникнення.
Для вагітних існує також вертикальний (внутрішньоутробний) шлях передачі, коли вірус долає плацентарний бар'єр і потрапляє безпосередньо до кровотоку плода. Значення вірусу краснухи під час вагітності є критичним і дуже небезпечним. Основна небезпека полягає в тому, що вірус може спричиняючи синдром вродженої краснухи (СВК, або Congenital Rubella Syndrome - CRS). Ризик та тяжкість ускладнень залежать від терміну вагітності, на якому відбулося інфікування. Перший триместр (особливо перші 12 тижнів) - найбільш небезпечний період. Ризик ураження плода досягає 90%, і наслідки є найважчими. Інфекція може призвести до: викидня або мертвонародження, множинних вроджених аномалій (дефекти очей, вроджені вади серця, глухота), інших порушень (мікроцефалія, затримка розумового та фізичного розвитку, пошкодження печінки, селезінки чи мозку). Другий та третій триместри ризик розвитку СВК значно знижується, але все ще існує ймовірність певних ускладнень або пізніх проявів (проблем зі слухом чи розвитком). Для лабораторного підтвердження краснухи, а також у всіх підозрілих випадках (інтоксикація, висипи неясного походження, контакт з інфікованим) використовують визначення специфічних антитіл класу М (IgМ). Позитивний результат є ознакою поточної інфекції (в такому випадку людина є небезпечна з точки зору передачі вірусу оточуючим). Негативний результат з високою імовірністю виключає активну інфекцію, але в будь-якому випадку доцільне паралельне визначення антитіла класу G (IgG), для перевірки імунного статусу та визначення показів для вакцинації.
Цитомегаловірус (ЦМВ, Cytomegalovirus, CMV) - вірус сімейства герпесвірусів (вірус герпесу людини 5 типу), який при потраплянні в організм людини може спричиняти різноманітні клінічні прояви. Після первинного інфікування залишається в організмі людини в прихованій (латентній) формі на все життя. Передача ЦМВ зазвичай відбувається через близький контакт із біологічними рідинами інфікованої людини, такими як: слина, сеча, кров, грудне молоко, сперма та вагінальні виділення. Також можлива передача від матері до дитини під час вагітності (внутрішньоутробно), пологів або через грудне вигодовування. Первинне зараження ЦМВ (в меншій мірі реінфекція) під час вагітності несе серйозний ризик для плоду. Може призвести до: загибелі плоду або спонтанного аборту, вроджених вад розвитку, таких як мікроцефалія, гідроцефалія, проблем зі здоров'ям у новонародженого, включаючи жовтяницю, гепатоспленомегалію (збільшення печінки та селезінки), гемолітичну анемію, втрату слуху та затримку розвитку. Прояви інфекції залежать від: особливостей імунітету матері, вірулентності та локалізації вірусу, терміну вагітності, коли відбулося інфікування.
Для лабораторного підтвердження активної ЦМВ-інфекції використовують визначення специфічних антитіл класу М (IgМ). Позитивний результат є ознакою поточної інфекції (в такому випадку людина є небезпечна з точки зору передачі вірусу оточуючим). Негативний результат з високою імовірністю виключає первинну активну інфекцію, але не виключає хронічну, персистуючу, або латентну форму. Хронічна цитомегалія може перебігати без утворення специфічних антитіл (IgM). Саме тому важливе паралельне визначення двох класів антитіл (IgM та IgG). Наявність тільки IgM також не є достатнім фактом для встановлення діагнозу ЦМВ-інфекція. Не виключені «хибнопозитивні» результати за рахунок імунологічних перехресних реакцій (в тому числі з іншими інфекційними агентами, герпесвірусами).
Віруси простого герпесу (ВПГ) 1-го та 2-го типів (Herpes simplex virus, HSV-1 та HSV-2) — це два різних, але споріднених віруси, які є дуже поширеними серед людей. Після первинного інфікування вони залишаються в організмі людини на все життя в прихованому (латентному) стані і можуть періодично активуватися, спричиняючи рецидиви. ВПГ-1 традиційно асоціюється з оро-лабіальним герпесом («застудою» на губах, висипаннями навколо рота, на обличчі чи в ротовій порожнині). Передається зазвичай через прямий контакт зі слиною або шкірою інфікованої особи (поцілунки, спільний посуд). ВПГ-2 переважно спричиняє генітальний герпес (висипання та виразки на статевих органах, промежині або анусі). Передається статевим шляхом. Важливо зазначити, що через орально-генітальні контакти обидва типи вірусу можуть інфікувати будь-яку ділянку тіла. Для більшості вагітних жінок, які вже мають антитіла (імунітет) до герпесу (IgG позитивний статус) до моменту зачаття, ризик для дитини є низьким, оскільки материнські антитіла захищають плід. Найбільшу небезпеку становить первинне інфікування жінки (відсутність імунітету та зараження вперше) під час вагітності, особливо в третьому триместрі. Наслідки герпесвірусної інфекції під час вагітності можуть бути серйозними. Внутрішньоутробне інфікування (рідко) – вроджені аномалії, пошкодження нервової системи або загибель плода. Неонатальний герпес (найпоширеніший ризик), коли зараження дитини відбувається під час пологів, коли немовля проходить через родові шляхи, якщо у матері є активні герпетичні висипання (виразки) на статевих органах. Може спричинити важкі захворювання, включаючи: генералізовану інфекцію (сепсис), енцефаліт (запалення мозку), що може призвести до незворотних неврологічних ускладнень або смерті, ураження очей, шкіри та слизових оболонок.
Для лабораторного підтвердження активної герпетичної інфекції використовують визначення специфічних антитіл класу М (IgМ). Позитивний результат є ознакою поточної інфекції (в такому випадку людина є небезпечна з точки зору передачі вірусу оточуючим). Негативний результат з високою імовірністю виключає первинну активну інфекцію, але не виключає хронічну, персистуючу, або латентну форму. Хронічна герпетична інфекція може перебігати без утворення специфічних антитіл (IgM). Саме тому важливе паралельне визначення двох класів антитіл (IgM та IgG). Наявність тільки IgM також не є достатнім фактом для встановлення діагнозу герпесвурусна інфекція. Не виключені «хибнопозитивні» результати за рахунок імунологічних перехресних реакцій (в тому числі з іншими інфекційними агентами, герпесвірусами).
Більш докладний опис, референсні значення, інтерпретація результатів вказані в Детальному описі тестів, що входять до складу пакету.
