ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Діагностика та моніторинг уражень міокарду (інфаркт, міокардит).
- Діагностика, визначення ступеню важкості та моніторинг захворювання скелетних м'язів (міодистрофії, поліміозит, дерматоміозит, міопатії).
- Діагностика та оцінка тяжкості ураження серця та м'язової системи при інтоксикації через інфекцію, а також при отруєннях (чадним газом, отрутою змії, лікарськими засобами).
- В комплексній діагностиці захворювань щитоподібної залози (гіпотиреоз), та онкологічної патології (оцінка важкості злоякісного процесу).
- Визначення ступеня травматичного ураження.
- Виявлення носіїв гену міопатії Дюшена та інших спадкових захворювань з ураженням м’язової системи.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Креатинкіназа (КК, КФК) – фермент, який каталізує реакцію перенесення фосфорильного залишку з АТФ на креатин з утворенням креатинфосфату та АДФ. АТФ (аденозинтрифосфат) – молекула, що є джерелом енергії у біохімічних реакціях людського організму. Реакція, що каталізується креатинкіназою, забезпечує енергією м'язові скорочення. Розрізняють креатинкіназу, що міститься в мітохондріях та цитоплазмі клітин.
Молекула креатинкінази складається з двох частин, які можуть бути представлені однією з двох субодиниць: М (від англійського muscle - "м'яз"), і B (brain - "мозок"). Таким чином, в організмі людини креатинкіназа існує у вигляді трьох ізомерів: ММ, МВ, ВР. ММ-ізомер міститься в скелетній мускулатурі та міокарді, МВ – в основному в міокарді, ВВ – у тканинах головного мозку, у невеликій кількості у будь-яких клітинах організму.
Надходження креатинкінази в кровотік у великих кількостях відбувається при пошкодженні клітин, що містять її. За підвищенням активності певних ізомерів можна зробити висновок про те, яка тканина уражена: ММ-фракція - пошкодження м'язів і в меншій мірі ураження серця, МВ-фракція - пошкодження міокарда, ВВ-фракція - онкологічні захворювання.
Зазвичай, в медичній практиці, використовується два показника, що характеризують вміст креатинкінази у крові: креатинкіназа загальна (КФК) – включає всі ізоформи КФК, та харакетризує ураження всіх тканин, що містять креантикіназу; креатинкіназа МВ (КФК-МВ) – специфічний маркер ураження серцевого м’яза.
У крові здорової людини креатинкіназа присутня у невеликих кількостях, в основному у вигляді ММ-ізомеру.
Підвищення загальної креатинкінази в крові дозволяє зробити висновок про пухлинний процес, ураження серця або м'язів, яке пов’язано з первинним пошкодженням даних органів (ішемія, запалення, травми, дистрофічні процеси), або внаслідок їх ураження при інших станах (отруєння, метаболічні порушення, інтоксикації).
Збільшення активності КФК може бути виявлено через 4-8 годин після інфаркту, максимум досягається через 12-24 годин, зниження рівня відбувається через 2-4 дні. Величина активності креатинкінази, як правило, корелює з тяжкістю та розмірами інфаркту. У перші 12 годин після больового нападу активність ферменту підвищена майже в 90% випадків великовогнищевого та в 62% випадків дрібноосередкового інфаркту міокарда. У першу добу найбільш раціонально визначення активності КФК з інтервалом 4-6 годин, у наступні дні – з інтервалом 12 годин. Повторне збільшення активності креатинкінази може бути в наслідок повторного інфаркту міокарда, нападу тахікардії, а також свідчити про приєднання міокардиту або перикардиту.
Захворювання м'язів, при яких руйнуються клітини (міозити, міодистрофії, травми, особливо при здавлюванні, пролежні, пухлини, інтенсивна робота м'язів, у тому числі при судомах) також супроводжуються збільшенням активності КФК у крові, яка прямо корелює зі ступенем ураження м’язової тканини. Активність креатинкінази значно збільшена при всіх типах м'язової дистрофії. Високі значення активності ферменту у сироватці спостерігаються при вірусних міозитах, поліміозитах, рабдоміолізі і т. д. Істотне збільшення рівня КФК сироватки відзначається при неадекватно високих м'язових навантаженнях. При м'язових захворюваннях з нейрогенним джерелом активність ферменту перебуває у межах норми. Сироваткова активність КФК може бути збільшена у пацієнтів з гострою цереброваскулярною патологією, а також після операцій на мозку або внаслідок церебральної ішемії.
Крім того, відзначено зворотну залежність рівня гормонів щитовидної залози та КФК: при зниженні T3 та T4 активність креатинкінази підвищується і навпаки. У 60% пацієнтів із гіпотиреозом спостерігається помірне (до п'яти разів) збільшення активності креатинкінази, іноді зростання значень може бути більш вираженим (до п'ятдесяти разів). Навпаки, при гіпертиреоїдизмі активність КФК має тенденцію до зниження (на рівні нижньої межі референсних значень та нижче).
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: Од/л (одиниць активності ферменту в літрі)
Альтернативні одиниці виміру: мккат/л = Од/л × 0.0167
Межі визначення: 7-22000 Од/л
Результати дослідження оцінюються з урахуванням статі та віку, а також враховуючі індивідуальні фізичні дані.
У дитячому віці активність КФК вища, ніж у дорослих, що пов'язано з інтенсивним ростом та активністю тканин (м'язової та нервової), багатих цим ферментом. У жінок активність креатинкінази дещо нижча, ніж у чоловіків. Крім цього, рівень активності КФК у сироватці залежить від м'язової маси тіла, рівня фізичної активності.
Референсні значення
| Вік | Креатинкіназа у сироватці крові (Од/л) |
| перша доба життя | <712 |
| 2-5 день | <652 |
| 5 днів – 6 місяців | <295 |
| 6-12 місяців | <203 |
| 1-3 роки | <228 |
| 4-6 років | <149 |
| 7-12 років | <154 (жінки), <247 (чоловіки) |
| 13-17 років | <123 (жінки), <270 (чоловіки) |
| старше 17 років | <167 (жінки), <190 (чоловіки) |
Результати аналізу допомагають визначити наявність чи відсутність ураження міокарда, скелетної мускулатури, пухлинного процесу, захворювань щитовидної залози. Вірне трактування отриманих показників дозволяє зробити висновок про форму ураження та ступінь його важкості. При цьому, підвищення активності креатинкінази загальної не є прямою вказівкою на якесь захворювання, такі результати мають трактуватися фахівцем з урахуванням клінічної картини та результатів додаткового обстеження.
До 12.12.2024 р. використовувалася інша технологія виконання аналізу - біохімічний аналізатор AU5810 (Beckman Coulter, США); критерії інтерпретації (референсні значення) не змінювалися.
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Ураження міокарду (інфаркт міокарда, міокардит, міокардіодистрофії, інтоксикації).
- Ураження скелетної мускулатури (поліміозит, дерматоміозит, м'язові дистрофії, інтоксикації).
- Травми, опіки, оперативні втручання.
- Гіпотиреоз.
- Пухлинний процес в організмі, розпад пухлини.
- Судоми, епілептичний статус
- Захворювання центральної нервової системи (шизофренія, маніакально депресивний психоз, епілепсія, травми голови).
- Застійна серцева недостатність.
- Правцева інфекція (клінічні прояви).
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Особливого клінічного значення не має.
Може спостерігатися при зниженні м'язової маси, алкогольному ураженні печінки, колагенозах (наприклад, ревматоїдному артриті), гіпертиреозі, прийомі аскорбінової кислоти, амікацину, аспірину, вагітності.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Підвищення рівня КФК може спостерігатися при: прийомі деяких лікарських препаратів (дексаметазон, статини, фібрати, амфотерицин В, знеболюючі засоби); вживанні алкоголю, кокаїну; після інтенсивних фізичних навантажень, після інвазивних медичних процедур.
