ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Симптоми гіпертиреозу (дратівливість, занепокоєння, тремор, відчуття перебоїв у роботі серця, олігоаменорея, втрата ваги при підвищеному апетиті; чутливість до тепла, особливо за наявності офтальмопатії (екзофтальму) та претибіальної мікседеми шкіри).
- Атипова клінічна картина хвороби Грейвса (невиражені ознаки гіпертиреозу; зоб, що невиразно пальпується; офтальмопатія на тлі еутиреозу; одностороння офтальмопатія).
- Симптоми гіпотиреозу (слабкість, сонливість, порушення концентрації та пам'яті, збільшення ваги при зниженому апетиті, підвищена чутливість до холоду тощо).
- Обстеження вагітних, в анамнезі яких є вказівка на хірургічне лікування хвороби Грейвса або лікування радіоактивним йодом, а також вагітних, які отримують тиреостатичні препарати.
- Обстеження вагітних з ознаками гіпотиреозу.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Антитіла до рецепторів ТТГ (АТ-pTTГ) – це гетерогенна група аутоантитіл, що взаємодіють із рецепторами тиреотропного гормону (ТТГ) щитовидної залози. За діями на функцію щитовидної залози, АТ-pTTГ поділяють на стимулюючі та блокуючі антитіла. Стимулюючі АТ-pTTГ багаторазово посилюють функцію щитовидної залози, що призводить до дифузного зобу та гіпертиреозу. Блокуючі АТ-pTTГ перешкоджають дії ТТГ і призводять до атрофії щитовидної залози та гіпотиреозу. АТ-рТТГ переважно відносяться до імуноглобулінів класу IgG та проникають через плацентарний бар'єр. У крові одного і того ж пацієнта одночасно можуть бути виявлені обидва варіанти. Вони є безпосередньою причиною хвороби Грейвса та аутоімунного тиреоїдиту, а також транзиторних порушень функції щитовидної залози новонароджених.
Дослідження на антитіла до рецепторів ТТГ – це діагностичний тест, який виявляє у крові як стимулюючі, так і блокуючі антитіла. Аутоантитіла до рецепторів тиреотропного гормону можуть імітувати ефекти тиреотропного гормону на щитовидну залозу, викликаючи активацію внутрішньоклітинних систем (каскади цАМФ і фосфоінозитолів), які стимулюють захоплення залозою йоду, синтез та вивільнення тиреоїдних гормонів та проліферацію тироцитів.
Анти-рТТГ є клініко-лабораторним маркером хвороби Грейвса та досліджуються при диференціальній діагностиці синдрому гіпертиреозу. Наявність АТ-рТТГ не є характерною для інших причин гіпертиреозу, таких як токсичний вузловий зоб, гранулематозний тиреоїдит або введення екзогенного тироксину. Стимулюючі АТ-рТТГ виявляються у 85-100% пацієнтів з хворобою Грейвса, тому можуть бути її діагностичним критерієм. Концентрація АТ-рТТГ відображає активність захворювання та пов'язана з тяжкістю офтальмопатії. Значення цього тесту особливо велике, якщо захворювання має нетипову клінічну картину: ознаки гіпертиреозу; зоб, що невиразно пальпується; офтальмопатію на тлі еутиреозу; односторонню офтальмопатію. Концентрація АТ-рТТГ зменшується при призначенні антитиреоїдних препаратів, водночас висока швидкість зниження титру свідчить про хорошу відповідь на лікування. Динаміка АТ-рТТГ може бути основою корекції терапії, зокрема повної відміни антитиреоїдних препаратів. У 75-96% випадків хвороби Грейвса також виявляються блокуючі АТ-рТТГ.
Аналіз на АТ-рТТГ відіграє велику роль у діагностиці хвороби Грейвса у вагітних. Небезпека хвороби Грейвса під час вагітності полягає в тому, що АТ-рТТГ долають плацентарний бар'єр і призводять до гіпертиреозу новонародженого. Радіонуклідне сканування щитовидної залози – один із основних способів діагностики хвороби Грейвса – вагітним жінкам не призначається. У цій ситуації дослідження АТ-рТТГ є гарною альтернативою сцинтиграфії щитовидної залози. Концентрацію анти-рТТГ вимірюють у вагітних жінок, в анамнезі яких є вказівка на хірургічне лікування хвороби Грейвса або лікування радіоактивним йодом, а також у жінок, які отримують тиреостатичні препарати під час вагітності. Так само як і стимулюючі анти-ТТГ, блокуючі антитіла проникають через плаценту та здатні викликати транзиторний гіпотиреоз новонародженого. Для своєчасної діагностики аутоімунного гіпотиреозу у вагітних жінок проводять тест АТ-рТТГ.
Хвороба Грейвса та аутоімунний тиреоїдит можуть поєднуватися з іншими аутоімунними станами, такими як системний червоний вовчак, перніціозна анемія та ревматоїдний артрит. Тому при позитивному результаті аналізу на АТ-рТТГ та діагностиці аутоімунного захворювання щитовидної залози рекомендується провести додаткові лабораторні тести для виключення супутньої патології.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Інтерпретація результатів досліджень містить інформацію для лікаря і не є діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики та самолікування. Точний діагноз ставить лікар, використовуючи як результати даного обстеження, так і потрібну інформацію з інших джерел: анамнезу, результатів інших обстежень тощо.
УВАГА!
З 31.05.2024 р. змінена технологія виконання дослідження, референсні значення.
Одиниці виміру: МОд/л (міжнародних одиниць на літр). Межі визначення: 0.8-40 МОд/л.
Результати дослідження оцінюються без урахування віку та статі.
Референсні значення: ≤1.75 МОд/л. У нормі рівень АТ-рТТГ не має перевищувати 1.75 МОд/л (негативний результат).
Референсні значення, що використовувалися в лабораторії «Центро-Лаб» до 31.05.2024: ≤1.0 МОд/л.
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Дифузний токсичний зоб (Базедова хвороба, хвороба Грейвса).
- Аутоімунний тиреоїдит.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Контроль на фоні лікування.
- Негативний результат може бути отримано внаслідок відсутності аутоімунних захворювань щитовидної залози.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Концентрація зменшується внаслідок прийому тиреотоксичних препаратів.
АТ-рТТГ, що циркулюють у крові, гетерогенні. Серед них можуть бути антитіла, що викликають стимуляцію щитовидної залози, а також ті, які не мають ефекту або знижують секрецію тиреоїдних гормонів, блокуючи дію ТТГ. Нині неможливо хімічно чи імунологічно розрізнити ці типи антитіл (виявлення стимулюючих клітин щитовидної залози чи інгібуючих ТТГ імуноглобулінів здійснюється складнішими біологічними методами, які не використовують у рутинній лабораторній діагностиці).
