ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Діагностика ехінококозу (виявлення інвазії личинками стьожкових черв'яків (цестодів) Echinococcus granulosus або Echinococcus multilocularis).
- При симптомах ураження внутрішніх органів (пухлиноподібних утвореннях печінки, легень, нирок, рідше інших органів) та/або неідентифікованих алергічних реакціях, що вказують на можливе зараження ехінококами (за умови, що у пацієнта присутня еозинофілія).
- За епідеміологічними показаннями: обстеження людей з групи ризику зараження ехінококозом (пастухів, зоотехніків, мисливців, ветеринарів, мешканців ендемічних районів).
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Ехінококоз – паразитарне захворювання, викликане личинками стьожкових черв'яків Echinococcus granulosus (цистична форма, гідатидозний ехінококоз) або Echinococcus multilocularis (альвеолярна форма). Симптоми залежать від ураженого органу, наприклад, жовтяниця та дискомфорт в абдомінальній ділянці з кістами печінки або кашлем, болем у грудях та кровохарканням з кістами легень. Розрив кісти може спричинити лихоманку, кропив'янку та серйозні анафілактичні реакції.
Види роду Echinococcus є невеликими стьожковими черв'яками, що вражають м'ясоїдних тварин та мають форми, що здатні існувати в організмі різних ссавців, включаючи людину. Відомо принаймні п'ять морфологічно відмінних видів цього роду: E. granulosus, E. multilocularis, E. oligarthus, E. vogeli та E. shiquicus. На основі генетичного аналізу Echinococcus granulosus зараз вважається групою близьких видів, які значно відрізняються у своїй морфології, розвитку, специфічності до господаря (включаючи інфективність чи патогенність для людей): E. granulosus (sensu stricto [s.s.]), E. felidis («левовий штам»), E. equinus («кінський штам»), E. ortleppi, E. canadensis. Echinococcus granulosus поширений у всьому світі, E. multilocularis зустрічається у багатьох областях Північної півкулі. Усі види ехінококів мають потенційну здатність інфікувати людину та здатні викликати різні форми ехінококозу. У багатьох частинах світу значне занепокоєння з погляду охорони здоров'я викликають такі форми ехінококозу у людей, як кістозний ехінококоз (викликається E. granulosus) і альвеолярний ехінококоз (викликається E. multilocularis).
Echinococcus granulosus передається серед видів домашніх собак та деяких видів домашніх копитних, найбільше значення має цикл собака/вівця. Інфікування людини відбувається наступним чином: з проковтнутих яєць, виділених з екскрементами тварин (можуть бути присутніми на шерсті собак або інших тварин), в кишечнику звільняються онкосфери (незрілі форми паразита, укладені в зародкову оболонку). Онкосфери проникають через стінку кишечника та мігрують гематогенно в печінку, легені чи рідше – у головний мозок, кістки та інші органи. У шлунково-кишковому тракті людини дорослих черв'яків немає. У тканинах онкосфери E. granulosus формують кісти, які повільно ростуть (зазвичай протягом багатьох років), перетворюючись на великі однокамерні, заповнені рідиною ехінококові кісти. Виводкові капсули, що містять численні інвазійні форми паразиту, формуються в межах цих кіст. Великі кісти можуть містити >1 л ехінококової рідини, а також мільйони паразитів. Дочірні кісти іноді формуються поза первинними кістами.
Передача Echinococcus multilocularis спостерігається здебільшого серед диких остаточних господарів (вовків, лисиць, писців) та дрібних польових гризунів (мишей, полівок, лемінгів). Лисиці, єнотоподібні собаки, вовки, дикі кішки, домашні собаки та кішки можуть служити остаточними господарями, у той час як свині, коні, примати та люди можуть бути інфіковані як проміжні господарі. Собаки також можуть бути зрідка інфіковані личинковими стадіями, що викликають ураження внутрішніх органів. E. multilocularis призводить до утворення пористої маси, яка характеризується інвазивним зростанням, важко піддається або взагалі не піддається хірургічному лікуванню. Кісти утворюються насамперед у печінці, але можуть формуватися в легенях та інших тканинах. Кісти невеликі, проте вони вражають і руйнують навколишні тканини, можуть спричинити печінкову недостатність і смерть.
Клінічні ознаки ехінококозу можуть не з'являтися протягом багатьох років, за винятком тих випадків, коли кісти знаходяться в життєво важливих органах. Симптоми та ознаки можуть нагадувати пухлини різної локалізації. Кісти печінки можуть викликати біль у животі, проявлятись жовтяницею. Розрив протоку жовчі, кісти черевної порожнини або легені може спричинити лихоманку, кропив'янку або серйозну анафілактичну реакцію. Легеневі кісти можуть розриватися, викликаючи кашель, біль у грудях та кровохаркання.
Діагностика ехінококозу: візуалізація новоутворень, підозрілих на ехінококові кісти, аналіз кістозної рідини, серологічні дослідження.
Серологічні тести (виявлення специфічних антитіл до ехінокока) є чутливими методами діагностики ехінококозу. Антитіла класу IgG до антигенів ехінокока є серологічним маркером ехінококозу. Дослідження застосовують для серологічної діагностики ехінококозу та його рецидиву, а також для контролю ефективності лікування. Використання видоспецифічних антигенів у тестах методом імуноблоту дозволяє у багатьох випадках диференціювати E. granulosus та E. multilocularis.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Інтерпретація результатів досліджень містить інформацію для лікаря і не є діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики та самолікування. Точний діагноз ставить лікар, використовуючи як результати даного обстеження, так і потрібну інформацію з інших джерел: анамнезу, результатів інших обстежень тощо.
Одиниці виміру:
Результат дослідження надається в якісному/напівкількісному форматі.
Визначаються антитіла класу G (IgG) до окремих антигенів Echinococcus granulosus, Echinococcus multilocularis: p25/26, p21, p16/18, p7, Em95, Em18, EgAgB.
Результат оцінюється за рівнем реакції антитіл з окремими антигенами.
Антигени, що використовуються в аналізі, поділяють на п’ять категорій:
- категорія – перехресно-реагуючі та невизначені антигени (p25/26);
- категорія – родоспецифічні антигени Echinococcus (EgAgB);
- категорія – антигенні білки, які присутні у ехінококів та деяких інших паразитів (p21);
- категорія – антигенні білки, специфічні для Echinococcus granulosus/multilocularis (p7, p16/18);
- категорія – антигенні білки, специфічні для виду Echinococcus multilocularis (Em95, Em18).
Загальний висновок щодо наявності/відсутності антитіл до ехінококів виконується на основі оцінки реакції з окремими антигенами.
Негативний результат – за відсутності реакції до жодного антигену або за наявності позитивної реакції до антигену 1 категорії, або за невизначеної (межової) реакції до антигенів 2 категорії.
Невизначений (сумнівний) результат – позитивна реакція до антигену 2 категорії або межова реакція принаймні до одного з антигенів категорії 3, 4 або 5.
Позитивний результат – принаймні одна позитивна реакція до антигену категорії 3, 4 або 5. Якщо реакція до одного антигену категорії 3 є позитивною, окремо або в поєднанні з антигеном категорії 1, то не виключена перехресна реактивність за рахунок інвазії аскаридами (Ascaris) або анізакідами (Anisakis).
Дослідження дозволяє диференціювати різні види ехінококів:
Echinococcus granulosus – позитивна реакція до антигену категорії 2 і додатково принаймні одна позитивна антигенна реакція категорії 3 або 4.
Echinococcus multilocularis – принаймні одна позитивна реакція до антигену категорії 5 (також можуть бути присутні реакції з антигенами інших категорій).
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Ехінококоз.
- Не виключена перехресна реактивність за рахунок інвазії аскаридами (Ascaris) або анізакідами (Anisakis), необхідна оцінка реакції до різних антигенних білків.
СУМНІВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Результат близький до граничного значення, не виключені неспецифічні сироваткові інтерференції. Може бути доцільним повторне дослідження через 2-3 тижні для оцінки динаміки імунної відповіді.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Відсутність інфікування Echinococcus granulosus/multilocularis.
- Рання стадія інфікування.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
У пацієнтів з порушеннями функцій імунної системи розвиток антитільної відповіді може бути сповільненим і зниженим, що може призвести до хибно негативних результатів тесту. Позитивний результат дослідження слід інтерпретувати з урахуванням додаткових даних.
