Група крові за системою АВ0, Резус-приналежність/Резус-фактор (Blood group АВ0/Rh)

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ

1. Визначення групи крові людини після народження.
2. Обов'язкове медичне обстеження при госпіталізації до хірургічного стаціонару або перед інвазивними втручаннями (зокрема стоматологічними).
3. Обстеження при диспансеризації та для певних професійних груп населення (наприкалд, військові, рятувальники, працівники поліції та інші).
4. Обстеження донорів.
5. Підготовка до гемотрансфузії, трансплантації органів, тканин.
6. Медичне обстеження при плануванні вагітності або під час вагітності.
7. Профілактика резус-конфлікту у вагітних.
8. Прогнозування розвитку гемолітичної хвороби новонароджених (виявлення несумісності крові матері та плоду).
9. Масивні крововтрати (внаслідок травм, оперативних втручань, внутрішніх кровотеч, вагітності та пологів).
10. Тяжкі форми анемій, наявність симптомів гемолітичної хвороби.
11. Гемофілія.

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Кожна людина має унікальне поєднання антигенів на поверхні і у стромі своїх клітин, які також можуть бути розчиненими у слині чи інших рідинах організму, зокрема присутні і на формених елементах крові. Антигени – це специфічні ділянки на різних частинах зовнішньої мембрани еритроцитів, з якими може взаємодіяти імунна система. Вони є структурними утвореннями різної біохімічної природи (протеїнами, глікопротеїнами або гліколіпідами) та виконують численні функції в клітині у такій формі, як мембранні транспортери, молекули рецепторів та адгезії, регуляторні глікопротеїни комплементу, ферменти, структурні компоненти або компоненти глікокаліксу тощо. Антигени здатні викликати утворення специфічних антитіл і вступати з ними в реакцію.

Термін «група крові» відноситься до індивідуальної комбінації поверхневих антигенів еритроцитів. Системи груп крові визначаються як системи одного чи кількох антигенів, регульовані одним геном чи комплексом із двох чи більше тісно пов'язаних гомологічних генів. Кожна система генетично відокремлена від будь-якої іншої системи груп крові. Станом на грудень 2022 року згідно з даними Міжнародного товариства з переливання крові (International Society of Blood Transfusion) існує 44 визнані системи груп крові, що містять 354 антигени еритроцитів та генетично детерміновані 49 генами. Антигени еритроцитів як фенотипічне проявлення генотипу успадковуються від батьків і протягом життя не змінюються за природних умов, саме тому група крові – це генетично успадкована ознака. Характерною властивістю групових антигенів є їхня здатність до стимуляції продукції відповідних до них антитіл у людей, які не мають цього антигену.

У клінічному плані найбільш важливими є система АВ0 і система резус Rh, оскільки вони найчастіше є причиною важких посттрансфузійних ускладнень і їх необхідно насамперед враховувати при гемотрансфузіях, під час вагітності, при трансплантації органів, тканин. Саме тому ці системи груп крові є основними системами, що визначають сумісність (або несумісність) крові, що переливається, так як ці антигени найбільш імуногенні.

СИСТЕМА AB0 представлена двома груповими антигенами A і B (аглютиногенами) та циркулюючими у плазмі крові специфічними антитілами α (анти-А) та β (анти-В) (аглютинінами – природними, постійними, регулярними) до відсутнього на еритроцитах антигену. Антигени закодовані геном АВ0 на 9-тій хромосомі. Аглютиногени біохімічно представлені гліколіпідами та глікопротеїдами і відносяться до класу імуноглобулінів IgM. У межах антигену A спостерігається антигенна диференціація на підгрупи A1, A2 та інші. Найпоширеніша та найсильніша підгрупа – А1, інші варіанти слабкі. Різновиди антигену B з'являються дуже рідко.

Антигени системи АВ0 розвиваються на ранніх стадіях внутрішньоутробного розвитку, тому у новонародженого вони вже містяться у значній кількості. Характерні групові аглютиніни (α (анти-А) та β (анти-В)) починають вироблятися пізніше, з’являючись поступово у віці до року, тому в плазмі крові дитини вони ще можуть бути відсутні.

Зниження чи повна відсутність природних аглютинінів альфа та бета іноді може спостерігатися при імунодефіцитних станах, що викликані прийомом імуносупресивної терапії; уродженою гіпо- та агамаглобулінемією; похилим віком; важкими інфекціями; новоутвореннями та хворобами крові (хворобою Ходжкіна, множинною мієломою, хронічною лімфатичною лейкемією).

Залежно від комбінації цих аглютиногенів та аглютинінів, виділяють 4 групи крові за системою АВ0:

Група 0 (І) — на еритроцитах відсутні групові аглютиногени, у плазмі наявні аглютиніни α і β;
Група А (ІІ) — еритроцити містять лише аглютиноген А, у плазмі наявний аглютинін β;
Група В (ІІІ) — еритроцити містять лише аглютиноген В, у плазмі міститься аглютинін α;
Група АВ (IV) — на еритроцитах наявні антигени А і В, плазма аглютинінів не містить.

Найпоширенішою в європейській популяції є група 0 (І), за нею йде трохи менша за кількістю група А (ІІ), ще менша – група В (ІІІ), а найрідкісніша – група АВ (IV). Розподіл поширеності людей з певним типом крові має свої відмінності у різних країнах.

СИСТЕМА РЕЗУС представлена п'ятьма основними антигенами Rh (D, C, с, E та е), які закодовані двома генами: RHD та RHCE на 1-шій хромосомі. Найбільше клінічне значення має антиген D, оскільки саме він має найбільш імуногенні властивості та саме на його виявленні засноване визначення резус-приналежності. На відміну від системи AB0, у сироватці крові людей не буває природних антитіл до антигенів системи Rh. Антитіла системи Rh мають виключно імунний характер і утворюються в результаті Rh-несумісної трансфузії чи вагітності. Аглютиногени біохімічно представлені протеїдами і розвиваються на ранніх стадіях внутрішньоутробного розвитку, тому у новонародженого вони вже містяться у значній кількості на еритроцитах.

Резус-позитивні (Rh+) – на еритроцитах наявний антиген RhD;
Резус негативні (Rh-) – на еритроцитах відсутній антиген RhD.
Приблизно у 85% людей можна виявити резус-фактор, їхня кров – резус-позитивна. У інших людей кров резус-негативна.

У межах антигену D у деяких осіб інколи спостерігається вроджене зниження кількості антигенів на еритроцитах у 3-10 разів, але структурно вони не змінені. Такий варіант антигену називається слабким, D weak, і може мати різний ступінь виразності.

Трапляються випадки, коли кількість антигенів на еритроцитах стандартна, але вони змінені якісно (структурно відсутні деякі частини макромолекули антигену (епітопи)). Такий варіант антигену називається неповним, варіантним або частковим, D partial (виявлено більше 10 таких форм антигену D). Найчастіше зустрічається варіант антигену DVI.

Існує варіант резус-антигена D el, що характерний для азіатської популяції, а у європейців трапляється дуже рідко. Характеризується дуже низькою експресією антигену D на поверхні еритроцитів, тому ідентифікація донорів D el здійснюється лише генетичним скринінгом. Серологічних реагентів, які б визначали цей фенотип, не існує.

Зверніть увагу! Підхід до виконання дослідження та до інтерпретації результатів резус-належності потенційних реципієнтів та потенційних донорів відрізняється, якщо людина має антиген D partial. Після контакту з клітинами RhD-позитивного донора можуть вироблятися анти-D антитіла до відсутніх частин макромолекули антигену (епітопів). Саме тому, щоб уникнути можливого резус-конфлікту при переливанні Rh-позитивної крові, донори з антигеном D partial мають вважатися резус-позитивними (D-позитивними), а реципієнти з антигеном D partial – резус-негативними (D-негативними).

Визначення груп крові проводять шляхом ідентифікації специфічних антигенів та антитіл з використанням двох методичних підходів: прямої реакції та подвійного методу або перехресної реакції, які ґрунтуються на феномені аглютинації. Для досліджень використовується «золотий стандарт» імуногематології – технологія гелевої колонки. Це дає можливість провести дослідження з виявленням навіть слабопозитивних результатів; також завжди наявна контрольна колонка для виявлення хибних результатів.

Відповідно до міжнародних рекомендацій щодо визначення групи крові реципієнтів:

• ідентифікацію антигена А за системою АВ0 проводять за найпоширенішим і найсильнішим антигеном підгрупи – А1;
• щодо визначення резус-фактора RhD: анти-D реагенти не повинні визначати DVI-фенотип для реципієнтів.

У своїй роботі ми використовуємо ID-картки DiaClon ABO/D + Reverse Grouping, monoclonal antibodies анти-А, анти-В, анти-D (VI-), перехресний спосіб зі стандартними еритроцитами (містять антигени A1, B), ID-SYSTEM (Bio-Rad, США); обов’язково проводимо внутрішній контроль якості, беремо участь у зовнішньому контролі якості. Визначення групи крові донорів і рідкісних підгруп крові проводиться іншими реагентами з більш детальним дослідженням антигенів і антитіл в установах, що спеціалізуються на трансфузіології.

Переливати компоненти крові або, як було в минулому, цільну кров від донора до реципієнта потрібно суворо дотримуючись групової сумісності по кожній системі групи крові окремо. При потраплянні в організм людини еритроцитів, що несуть «чужорідні» антигени, активується вироблення антитіл (алоімунних антиеритроцитарних антитіл). Антитіла, що утворюються при первинній імунній відповіді, переважно належать до імуноглобулінів М і серологічно найчастіше визначаються через кілька тижнів після зустрічі з антигеном. Антитіла, синтезовані при вторинній імунній відповіді, значною мірою належать до імуноглобулінів G, з'являються в крові через кілька днів після впровадження антигену та одразу у високій концентрації. IgM та IgG, зв'язавшись з відповідними антигенами еритроцитів, активують комплемент за класичним шляхом та залучають фагоцитуючі клітини крові. Антитіла фіксуються на мембранах еритроцитів та можуть спричинити їх руйнування (гемоліз).

Несумісність крові по системі АВ0 спостерігається, якщо еритроцити однієї крові несуть аглютиногени (А чи В), а в плазмі іншої крові містяться відповідні аглютиніни (α (анти-А) чи β (анти-В)), при цьому відбувається реакція аглютинації (склеювання еритроцитів). Несумісність крові по системі резус спостерігається, якщо еритроцити крові донора несуть аглютиногени Rh (позитивні), а реципієнт їх не має (негативні). Це призводить до вироблення антитіл проти резус-антигена та руйнування еритроцитів донора.

Несумісність крові за еритроцитарними антигенами може призвести до імунологічного конфлікту матері та дитини при проходженні еритроцитів плоду в кров матері під час вагітності, який проявляється гемолітичною хворобою новонародженого (гемолітичною жовтяницею). Такий стан частіше може бути обумовлений несумісністю плоду та матері за антигенами резус (D) чи AB0, але має місце несумісність і за іншими антигенами резус (C, E, c, d, e) чи антигенами інших систем (M-, Kell-, Duffy-, Kidd-антигенами). Будь-який із указаних антигенів (частіше D-резус), проникаючи з крові плоду у кров матері, викликає утворення в її організмі специфічних антитіл. Останні через плаценту надходять у кров плоду, де атакують відповідні антигени, руйнуючи еритроцити дитини, на яких знаходяться. Це може бути причиною передчасних пологів чи викиднів.

У випадку, якщо антиген знаходиться у крові матері, а плід його не має, небезпеки гемолітичної хвороби для плоду не існує. Тому так важливо при плануванні вагітності прогнозувати вірогідність виникнення гемолітичної хвороби новонародженого, а вже під час вагітності виявляти у динаміці наявність алоімунних антиеритроцитарних антитіл для медичної профілактики розвитку цього стану у пацієнток, насамперед у резус(D)-негативних жінок. Ускладнюючими факторами є повторні вагітності, порушення проникності плаценти, медичні аборти, викидні, позаматкові вагітності, інвазивні діагностичні та лікувальні втручання (біопсія ворсин хоріону, амніоцентез, кордоцентез тощо), кровотечі під час вагітності, ретрохоріальна гематома, абдомінальні травми, попередні переливання крові жінці без урахування антигенного статусу та деякі інші.

Група крові та резус-фактор – аналіз, необхідний кожній людині. Знання особливостей своєї крові є дуже корисною, а часом навіть життєво необхідною інформацією.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Інтерпретація результатів досліджень містить інформацію для лікаря і не є діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики та самолікування. Точний діагноз ставить лікар, використовуючи як результати даного обстеження, так і потрібну інформацію з інших джерел: анамнезу, результатів інших обстежень тощо.

ГРУПА КРОВІ
Одиниці виміру: відсутні.
Результат дослідження надається в якісному форматі.
Результати дослідження групи крові видаються у формі:
0 (I) – перша група крові;
A (II) – друга група крові;
B (III) – третя група крові;
AB (IV) – четверта група крові.

При виявленні слабких варіантів групових антигенів або відсутності регулярних антитіл / присутності «зайвих» антитіл, це відображається в додатковому коментарі до знайденого антигену: «Виявлено слабкий варіант антигену А, при трансфузії рекомендований індивідуальний підбір крові»;
«Виявлено слабкий варіант антигену В, при трансфузії рекомендований індивідуальний підбір крові»;
«Відсутні природні анти-А1 антитіла» / «Відсутні природні анти-В антитіла»;
«Виявлено антиеритроцитарні анти-А1 антитіла, при трансфузії рекомендований індивідуальний підбір крові»;
«Виявлено антиеритроцитарні анти-В антитіла, при трансфузії рекомендований індивідуальний підбір крові».

РЕЗУС-ФАКТОР / ПРИНАЛЕЖНІСТЬ
Одиниці виміру: відсутні.
Результат дослідження надається в якісному форматі.
Результати дослідження оцінюються без урахування статі та віку.
Результати дослідження групи крові видаються у формі:
Rh (+) – позитивний;
Rh (-) – негативний.
При виявленні слабкого варіанту антигену D, це відображається у додатковому коментарі до знайденого антигену: «Виявлено слабкий Резус-антиген (D weak), при гемотрансфузії рекомендований індивідуальний підбір крові».

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ / ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Група крові за системою АВ0 та резус-приналежність визначається за формулою: «група крові» (0(I), A(II), B(III), AB (IV)), «резус-приналежність» (Rh(+), Rh(-)).

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ / НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Група крові за системою АВ0 та резус-приналежність визначається за формулою: «група крові» (0(I), A(II), B(III), AB (IV)), «резус-приналежність» (Rh(+), Rh(-)).

ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ

На результати дослідження можуть впливати різні фактори, які можуть призвести до помилкової інтерпретації результатів дослідження та хибно позитивних або хибно негативних результатів.

1. Наявність у сироватці хворого специфічних білків (М-протеїну, холодових антитіл) або деяких бактерій може перешкодити реакції аглютинації, яка лежить в основі дослідження.
2. Прийом деяких лікарських засобів (леводопи, метилдопи) може призвести до отримання хибно позитивного результату резус-фактора.
3. Наявність згустків/мікрозгустків може призвести до отримання хибно позитивних результатів.4. Стан після введення плазмозамінників, переливання крові, трансплантації.
4. «Кров'яна химера» – присутність кількох популяцій еритроцитів внаслідок переливання крові іншої групи або рідкісний вроджений стан.
5. Дослідження гемолізованої та хільозної крові.
6. Неспецифічна аглютинація (з усіма антигенами): спостерігається при сепсисі, цирозі печінки, опіках, онкологічних та гематологічних захворюваннях, аутоімунних захворюваннях.
7. Активність резус-антигенів знижується при таких станах, як гормональні порушення, захворювання печінки, захворювання нирок, гематологічні захворювання, зниження імунітету.