Зверніть увагу! Знижка 10% при онлайн оплаті саме на цей тест не розповсюджується.
Гістологічне дослідження пухлин шкіри, які попередньо віднесені до меланоцитарних. Меланоцитарні пухлини шкіри являють собою гетерогенну групу доброякісних і злоякісних новоутворень зі специфічними клінічними, морфологічними та генетичними ознаками. Клінічно та з погляду охорони здоров'я злоякісні меланоми є значною групою злоякісних пухлин шкіри у зв'язку з високою тенденцією до лімфогенного та гематогенного метастазування. Частота меланом становить 1,8-2,2 на 100 тис. населення та 1% від числа усіх злоякісних новоутворень. Меланоми виникають у жінок набагато частіше, ніж у чоловіків. Переважною локалізацією меланоми у жінок є нижні кінцівки (гомілка), а у чоловіків – тулуб (частіше спина); в осіб обох статей старшої вікової групи (65 років і старше) меланома локалізується переважно на шкірі обличчя. У значній кількості випадків (приблизно у 70% пацієнтів) меланома розвивається на місці вроджених або набутих невусів, і лише у 28-30% – на незміненій шкірі (melanoma cutis de novo).
При підозрі на меланому обов'язково проводять біопсію ураженого вогнища з наступним гістологічним дослідженням, оцінкою країв резекції пухлини. Визначальним у діагностиці є морфологічне дослідження віддаленого вогнища з подальшим імуногістохімічним дослідженням.
За результатами аналізу надається лабораторний звіт (результат), який складається з макроскопічного (зовнішнього) опису зразка тканини, що надійшов на дослідження; мікроскопічного опису (оцінки структури на тканинному, клітинному рівнях); патоморфологічного висновку (згідно з гістологічною класифікацією пухлин ВООЗ, кодування проводиться за системою ICD (ICD-10 Version:2019, Міжнародна класифікація хвороб), SNOMED CT – Систематизована медична номенклатура – Клінічні терміни).
У диференціальній діагностиці меланоми прийнято використовувати ІГХ дослідження біоптатів для оцінки експресії панелі маркерів, які у комплексному застосуванні забезпечують максимальну чутливість та специфічність імуноморфологічного дослідження. Такий комплекс маркерів найчастіше включає протеїн S-100, Melan А (MART-1), SOX-10, а також деякі інші. Про доцільність використання імуногістохімічних методів лікар-патолог вказує в основному патоморфологічному висновку. ІГХ замовляється окремо.
біопсійний матеріал, фіксований у 10% забуференому формаліні / у медичному закладі
визначається лікарем, який виконує біопсію; для виконання гістологічного дослідження обов’язкове лікарське направлення, в якому буде зазначена вся необхідна для лікаря-патолога інформація (клінічні прояви, результати інструментальних і лабораторних досліджень, короткі дані анамнезу та лікування, що проводилося); при повторному взятті матеріалу необхідно вказувати дату та результати попередніх досліджень.
виготовлення та мікроскопічне дослідження гістологічних зрізів, пофарбованих гематоксиліном-еозином; формування патоморфологічного висновку
