ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
Визначення рівня вільної фракції ПСА (ПСА вільний) виконується в комплексі із загальним ПСА з метою оцінки стану передміхурової залози:
- скринінгове обстеження чоловіків віком від 50 років;
- моніторинг стану пацієнтів з гіпертрофією простати з метою якомога більш раннього виявлення карциноми простати;
- визначення показань до біопсії передміхурової залози;
- моніторинг перебігу захворювання, доклінічна діагностика метастазування та оцінка ефективності терапії карциноми простати, що проводиться.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Рак передміхурової залози є одним з найпоширеніших новоутворень у чоловіків. У світі він посідає 3-4 місце за поширеністю серед злоякісних новоутворень, а в деяких країнах Європи та Америки виходить на перші місця серед причин смерті від раку серед чоловіків старших вікових груп. Зазвичай він розвивається дуже повільно протягом багатьох років. Симптоми захворювання проявляються лише при значному збільшенні маси пухлини, перетисканні уретри та порушенні відтоку сечі. Перші клінічні прояви раку простати неспецифічні. Саме тому важливе значення мають скринінгові дослідження на рак простати у чоловіків з групи ризику.
У багатьох країнах розроблено рекомендації щодо скринінгового обстеження пацієнтів без клінічних симптомів патології простати. Американська асоціація урологів виділяє кілька рівнів ризику розвитку раку передміхурової залози у безсимптомних пацієнтів: помірний ризик (здорові чоловіки без обтяженого спадкового анамнезу), підвищений ризик (за наявності раку простати в одного з близьких родичів (брата чи батька) віком до 65 років), високий ризик (за наявності новоутворення більш ніж у одного родича похилого віку). У групі помірного ризику рівень простатспецифічного антигену (ПСА) та пальцеве обстеження передміхурової залози рекомендовано проводити щорічно після досягнення 50-річного віку; за підвищеного ризику – з 45 років; за високого ризику – з 40 років.
Простатспецифічний антиген (ПСА) – глікопротеїн, який виробляється у передміхуровій залозі. Має ензимну (протеазну) активність, зменшуючи в'язкість сперми. Міститься в цитоплазмі епітеліальних клітин протоків простати. ПСА виявляється в тканині нормальної простати, аденомі та метастазах раку простати, простатичному соку та насіннєвій плазмі, але не присутній в інших нормальних або пухлинних тканинах людини. Період напіврозпаду становить 4 доби. У нормі секретується із насіннєвою рідиною і лише в невеликій кількості потрапляє у кров. ПСА у крові складається з двох фракцій – зв'язаної з альфа-1-хемотрипсином та вільної (незв'язаної з білком).
Невелика частина антигену простати пов'язана з альфа-2-макроглобуліном і недоступна для дослідження звичайними методами, оскільки молекула ПСА знаходиться всередині комплексу. Вільна та пов'язана фракції складають загальний ПСА. Частка вільної форми (f-PSA) становить близько 10% загальної кількості ПСА. При новоутвореннях передміхурової залози та деяких інших захворюваннях простати вміст загального та зв'язаного ПСА у крові підвищується. Чутливість та специфічність загального ПСА для діагностики раку простати становить лише 20-40%, але збільшується при одночасному визначенні кількості вільного ПСА.
Концентрація загального ПСА в нормі збільшується з віком, однак не повинна перевищувати 4 нг/мл. Для уточнення діагнозу у разі підозри на рак простати роблять розрахунок співвідношення вільної та загальної фракції ПСА: ПСА вільний / ПСА загальний Х 100%.
Вимірювання вільного ПСА та визначення співвідношення «вільний ПСА / загальний ПСА» особливо важливе у разі невеликого підвищення загального ПСА в межах від 4,0 до 10,0 нг/мл у концентраціях, близьких до верхньої межі референсних значень. При доброякісній гіперплазії простати співвідношення вільної фракції та загального імунореактивного простатспецифічного антигену становить понад 15%.
Наростаючі або стійко підвищені концентрації ПСА, які визначаються в ході спостереження за хворим, свідчать про пухлинний ріст та неефективність терапії або хірургічного втручання. І навпаки, зниження величин ПСА, що визначається під час спостереження за хворим, свідчить про позитивний терапевтичний ефект.
Значення загального ПСА вище 30 нг/мл зазвичай свідчить про наявність злоякісного новоутворення. У хворих з вираженим раком простати та метастазами відмічена концентрація 1000 нг/мл і вище.
При моніторингу лікування більш доцільно зіставляти концентрацію ПСА з попередніми показаннями концентрації у сироватці пацієнта, а не з референсними значеннями.
Дослідження змісту вільного ПСА призначається додатково до визначення загального ПСА у разі потреби розрахувати співвідношення фракції вільного та загального ПСА.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: нг/мл (нанограм на мілілітр).
Альтернативні одиниці виміру: мкг/л = нг/мл.
Межі визначення: 0.01-50 нг/мл.
Клінічна інтерпретація проводиться у чоловіків за результатами відношення ПСА вільний / ПСА загальний (з однієї проби крові).
Рівень ПСА вільного у сироватці крові не має перевищувати 25% від концентрації загального ПСА. З урахуванням порогового рівня ПСА загального <4 нг/мл, умовна норма ПСА вільного має складати <1.0 нг/мл.
Підвищення ПСА у чоловіків не є абсолютною ознакою раку простати. Діагноз може бути підтверджений або виключений лише за результатами біопсії передміхурової залози.
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ
Підвищення рівня ПСА може спостерігатися при ураженні тканин передміхурової залози або механічному впливі на неї:
- доброякісна гіпертрофія простати;
- рак передміхурової залози (близько 80% випадків супроводжується підвищенням загального ПСА);
- простатит, травма передміхурової залози;
- імпотенція;
- нещодавня сексуальна активність;
- інфекція сечовивідних шляхів;
- затримка сечовипускання;
- урологічні процедури.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ
Клінічного значення не має. У здорових чоловіків рівень ПСА вільного має бути <1.0 нг/мл. При оцінці результатів в динаміці варто звертати увагу не тільки на референсні значення, а й на попередні результати.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Для отримання достовірного результату необхідно дотримуватися вимог з підготовки до аналізу. Аналіз слід проводити до або не раніше ніж через 6-7 днів після масажу або пальцевого ректального обстеження простати, трансректального УЗД, біопсії, лазерної терапії, ергометрії, цисто- та колоноскопії, після будь-яких інших механічних впливів на простату, не раніше 6 тижнів після біопсії передміхурової залози, не раніше 8 тижнів після лікування простатиту. Також доцільно утриматися від еякуляції за 24-48 годин до аналізу.
З віком рівень ПСА у крові поступово зростає. Помилкове підвищення ПСА можливе при будь-якому впливі на передміхурову залозу; інфекціях, що передаються статевим шляхом; після їзди на велосипеді. Лікарські препарати, що впливають на рівень загального ПСА: алопуринол, фінастерид, циклофосфамід, метотрексат, антагоністи андрогенів.
У деяких випадках при виявленні підвищеного рівня ПСА доцільно повторити аналіз через 6 тижнів – 3 місяці після першого тесту з ретельним дотриманням умов підготовки до аналізу для отримання можливості оцінки результатів в динаміці.
