ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Оцінка функції бета-клітин підшлункової залози та секреції інсуліну за наявності у пацієнта антитіл до інсуліну або на фоні введення екзогенного інсуліну (обстеження пацієнтів із нещодавно діагностованим діабетом 1-го типу, на етапі контролю лікування);
- У деяких випадках при вирішенні питання про абсолютну потребу в інсуліні у хворих на діабет (спостереження за ендогенним інсуліном, що синтезується бета-клітинами); оцінка залишкової функції бета-клітин, визначення необхідності та моменту підключення ін'єкцій інсуліну у пацієнтів з діабетом 2-го типу;
- Діагностика інсуліном (пухлин підшлункової залози), з'ясування причин гострої або хронічної гіпоглікемії (разом із тестом на глюкозу, інсулін);
- Контроль продукції інсуліну після трансплантації бета-клітин підшлункової залози;
- У разі потреби інтерпретувати рівень інсуліну на фоні захворювань печінки, коли виведення інсуліну може змінюватись;
- Визначення типу діабету (диференційна діагностика), особливо у підлітків, молодих людей.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
С-пептид (від англ. connecting peptide – «сполучний», «сполучний пептид») - побічний продукт біосинтезу гормону інсуліну. Названий так, тому що з'єднує альфа- та бета-ланцюги в молекулі проінсуліну (попередник інсуліну). На заключному етапі синтезу (у відповідь на збільшенні рівня глюкози в крові) неактивний проінсулін розщеплюється з вивільненням активного інсуліну та С-пептиду в кров (в рівних кількостях). Цей лабораторний показник використовується для оцінки рівня ендогенного інсуліну. Визначення рівня С-пептиду для оцінки ендокринної функції підшлункової залози (синтезу інсуліну) є більш надійним ніж пряме визначення інсуліну у крові. Це пов'язано з особливостями метаболізму інсуліну в нормі та при патології підшлункової залози. Після секреції інсулін з током портальної крові прямує до печінки, яка акумулює значну його частину («ефект першого проходження»), і лише потім надходить у системний кровообіг. Внаслідок цього концентрація активного гормону у венозній крові не відображає рівень його секреції підшлунковою залозою. Крім того, рівень інсуліну значно варіює при багатьох фізіологічних станах (прийом їжі стимулює його вироблення, голодування - знижує), при захворюваннях (цукровий діабет).
На відміну від інсуліну, С-пептид не піддається «ефекту першого проходження» в печінці, тому його концентрація в крові чітко співвідноситься із синтезом інсуліну в підшлунковій залозі. Крім того, концентрація С-пептиду не залежить від зміни рівня глюкози в крові та є відносно постійною. При імуноаналізі С-пептид не реагує перехресно з інсуліном, завдяки чому його вимірювання дозволяє оцінити секрецію інсуліну навіть на фоні прийому екзогенного інсуліну (інсулінотерапії) та за присутності циркулюючих антитіл до інсуліну. Період напіввиведення інсуліну близько чотирьох хвилин, С-пептиду – 20-30 хвилин. С-пептид, на відміну від інсуліну, істотно не руйнується печінкою. Він зазнає деградації в нирках і частково екскретується із сечею. Ці особливості дозволяють вважати аналіз на С-пептид найкращим методом для оцінки вироблення інсуліну в підшлунковій залозі.
При патології печінки та нирок співвідношення концентрацій С-пептиду та інсуліну в крові може змінюватися.
Рівень С-пептиду коливається паралельно зі зміною рівня інсуліну. Збільшення концентрацій С-пептиду та інсуліну спостерігається при інсуліномі, нирковій недостатності, підвищеній резистентності до інсуліну, ендокринних порушеннях, пов'язаних із посиленою секрецією гормонів, які мають протилежну інсуліну дію. Зниження рівня С-пептиду, паралельно зі зниженням секреції інсуліну, може відзначатися при цукровому діабеті 1-го типу або цукровому діабеті 2-го типу (на пізніх стадіях). Різноспрямовані зміни концентрації рівня інсуліну та С-пептиду відзначають на фоні введення екзогенного інсуліну або за наявності антитіл до цього гормону.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не є діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз ставить лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (таких, як клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: пмоль/л (пікамоль на літр).
Альтернативні одиниці виміру: нг/мл х 331 = пмоль/л; нг/мл х 0,331 = нмоль/л.
Референсні значення
Результат дослідження надається в кількісному форматі.
Межі визначення: 33-6620 пмоль/л.
Калібрування по 1-му міжнародному стандарту Інсуліну та С-пептиду Всесвітньої організації охорони здоров’я (WHO 1st IRP 84/510).
Інтерпретація результатів не залежить від статі та віку.
Референсні значення (С-пептид, пмоль/л): 298-2350.
Підвищення рівня С-пептиду у крові – посилена продукція ендогенного інсуліну бета-клітинами підшлункової залози (гіперінсулінемія).
Зниження – гіпоінсулінемія.
Наведені референсні значення актуальні для стану натщесерце після нічного періоду голоду у здорових негладких людей. Показники можуть залежати від методу дослідження, тому в динаміці дослідження слід проводити в одній лабораторії за допомогою одного й того ж самого методу.
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ
- Цукровий діабет 2-го типу;
- Метаболічний синдром (інсулінорезистентність, синдром полікістозних яєчників);
- Інсулінома;
- Акромегалія;
- Синдром Кушінга;
- Ожиріння;
- Прийом гіпоглікемічних препаратів;
- Ниркова недостатність;
- Порушення функції печінки (хронічний гепатит, цироз печінки);
- Лікарська інтерференція.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ
- Цукровий діабет 1-го типу (ЦД1);
- Інсулінотерапія (нормальна реакція підшлункової залози у відповідь на введення екзогенного інсуліну).
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Підвищення рівня С-пептиду може спостерігатися при прийом лікарських засобів, що містять естрогени, прогестерон, глюкокортикоїди, хлорохін, даназол, пероральні контрацептиви, сульфанілсечовину (глібенкламід).
Зниження рівня С-пептиду може спостерігатися при прийомі тиазолідиндіонів (росиглитазону, троглитазону).
