Сифіліс (Treponema pallidum), антитіла класу IgG (Anti-T.pallidum IgG), імуноблот

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ

Дослідження IgG антитіл до окремих антигенів збудника сифілісу методом імуноблоту використовують як додатковий специфічний трепонемний тест за необхідності поглибленого дослідження у випадку непереконливих результатів скринінгових та підтверджуючих тестів.

1. Комплексна, поглиблена діагностика сифілісу.
2. Підтвердження результатів інших серологічних тестів на сифіліс.
3. Визначення стадії сифілісу.
4. Діагностика прихованого сифілісу.
5. Діагностика вродженого сифілісу.

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Treponema pallidum (бліда трепонема) – грамнегативна спіралевидна рухлива бактерія (спірохета) з родини Spirochaetaceae. Відомо 4 підвиди T. pallidum: T. pallidum pallidum – збудник сифілісу; T. pallidum pertenue – збудник фрамбезії; T. pallidum carateum – збудник пінти; T. pallidum endemicum – збудник беджеля (ендемічного сифілісу). Погано сприймають стандартні барвники при фарбуванні клітин (звідси назва бліда трепонема). Бактерія вибаглива до умов розмноження (необхідна вологість, температура, анаеробність), не культивується на штучних поживних середовищах (культуральний метод не використовується для діагностики сифілісу). Мають складну антигенну структуру. Ліпідні, полісахаридні, білкові антигенні комплекси переважно локалізовані в клітинній стінці. Для діагностики основне значення мають білкові та ліпідні антигени, бо саме на виявленні антитіл до них базується серологічна діагностика сифілісу: ліпідні антигени – кардіоліпін (неспецифічний антиген, що використовується для виконання нетрепонемних (скринінгових) тестів, для діагностики сифілісу); білкові антигени – Тр15, Тр17, Тр37, Тр47, TmpA та інші (специфічні трепонемні (підтверджуючі) тести для діагностики сифілісу).

Сифіліс (люес, Syphilis) – системне венеричне інфекційне захворювання, що викликається бактеріями виду Treponema pallidum підвиду pallidum, з ураженням шкіри, слизових оболонок, внутрішніх органів, кісток, нервової системи із послідовною зміною стадій хвороби. Класифікація форм (стадій) хвороби з урахуванням клініко-лабораторних даних:

• сифіліс первинний серонегативний, серопозитивний;
• вторинний свіжий сифіліс, вторинний прихований сифіліс, вторинний рецидивуючий сифіліс;
• третинний активний сифіліс, третинний прихований сифіліс;
• сифіліс плоду, ранній вроджений сифіліс, пізній вроджений сифіліс, прихований вроджений сифіліс;
• вісцеральний сифіліс;
• сифіліс нервової системи (нейросифіліс).

Інфікування відбувається перш за все статевим шляхом. Можлива передача збудника через кров, побутовим шляхом (використання засобів, забруднених кров’ю). Побутове «безкровне» зараження можливе, але лише у випадку тісного контакту з хворим третинним сифілісом з відкритими сифілітичними виразками, гумами. Інфікування також можливе від матері до дитини, через грудне молоко; через сперму (навіть за відсутності видимих уражень статевого члена). При інфікуванні в організмі людини формується нестерильна імунна відповідь (антитіла активно утворюються, але не призводять до повної елімінації збудника). Внаслідок взаємодії антигенів блідої трепонеми з імунною системою хворого починають вироблятися три групи антитіл. На початку захворювання у крові виявляються переважно IgA; після появи твердого шанкру до них приєднуються IgM (реагіни) і лише після цього – IgG (іммобілізини). Крім антитіл в імунній відповіді бере участь і клітинний компонент захисної системи організму (макрофаги, T-лімфоцити). У відповідь на активацію імунних факторів формується специфічні запальні ураження тканин та органів.

АЛГОРИТМ ЛАБОРАТОРНОГО ОБСТЕЖЕННЯ НА СИФІЛІС (Наказ МОЗ України № 997 від 22.11.2013)

1. Загальний скринінг населення (пацієнти загальної практики – сімейних лікарів, пацієнти поліклінік, стаціонарів загального профілю) 1 раз на останні 12 місяців: RPR­тест, можливе використання IgM/G (сумарні) до T. pallidum.
2. Обстеження декретованих контингентів населення за виключенням особливих цільових груп: RPR­тест, IgM/G (сумарні) до T. pallidum.
3. Обстеження донорів крові, кісткового мозку, сперми, тканин: IgM/G (сумарні) до T. pallidum.
4. Скринінг уразливих щодо інфікування на ВІЛ груп населення: IgM/G (сумарні) до T. pallidum.
5. Обстеження в цільових групах: хворі дерматовенерологічних, гінекологічних, урологічних, неврологічних, проктологічних, психіатричних, онкологічних, офтальмологічних стаціонарів, ВІЛ-інфіковані: RPR­тест, IgM/G (сумарні) до T. pallidum.
6. Обстеження вагітних: RPR­тест, IgM/G (сумарні) до T. pallidum.
7. Обстеження дітей із підозрою на ранній вроджений сифіліс: RPR­тест імуноблот, IgM до T. pallidum.
8. Обстеження осіб із раннім сифілісом з активними клінічними проявами: RPR­тест, IgM/G (сумарні) або імуноблот IgM до T. pallidum + ДНК T. pallidum (ПЛР).
9. Діагностика осіб з підозрою на пізні форми сифілісу: RPR­тест, IgM/G (сумарні) + імуноблот IgG до T. pallidum.
10. Дослідження осіб, які були у статевому та побутовому контакті з хворими на сифіліс (при контакті не більше 2-х місяців): RPR­тест, імуноблот IgM до T. pallidum.
11. Контроль ефективності терапії: RPR­тест, IgM/G (сумарні) до T. pallidum у динаміці.

Імуноблот має найвищий рівень специфічності серед доступних методів діагностики сифілісу. Тест ґрунтується на методі Вестерн-блоту (Western Blotting). У ході дослідження виявляють наявність у сироватці пацієнта антитіл класу IgG до електрофоретично розділених та перенесених на нітроцелюлозну мембрану вибраних антигенів збудника сифілісу Treponema pallidum. Застосування високоочищених рекомбінантних і пептидних антигенів знижує до мінімуму неспецифічну реактивність сироваток. Діагностична чутливість методу становить 99%, діагностична специфічність – 100%. Імуноглобуліни класу G до T. pallidum з'являються у крові через 3-4 тижні після інфікування. Їхня кількість поступово збільшується, починаючи переважати на 6 тижні захворювання над рівнем імуноглобулінів M. Антитрепонемні антитіла класу IgG можуть зберігатися на певному рівні протягом місяців і років. Рівень цих антитіл наростає залежно від тривалості захворювання. Антитіла до антигенів трепонем класу IgG відіграють важливу роль у діагностиці первинного, вторинного, третинного та латентного сифілісу. Для підтвердження раніше діагностованого інфікування T. pallidum рекомендується визначення антитіл класу IgG через один-два місяці після виявлення антитіл класу IgM. За деякими даними, антитіла класу IgG до антигенів Tp17, TmpA та Tp47 виявляються при первинному сифілісі на його пізніших стадіях. Анти-Tp45 та анти-Tp47 IgG найчастіше зустрічаються при латентній формі сифілісу.

Для визначення антитіл класу IgG використовується панель антигенів:

TpN47 (мембранний білок 47 кДа) – специфічний для Treponema pallidum;

TmpA (45 кДа) – специфічний для Treponema pallidum;

TpN17 (мембранний білок 17 кДа) – специфічний для Treponema pallidum;

TpN15 (мембранний білок 15 кДа) – специфічний для Treponema pallidum.

Кардіоліпін у трьох формах (low, medium, high) – неспецифічний серологічний маркер сифілісу. Результати лабораторних тестів підлягають клінічній інтерпретації лише у комплексі з клініко-анамнестичними даними.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Інтерпретація результатів досліджень містить інформацію для лікаря і не є діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики та самолікування. Точний діагноз ставить лікар, використовуючи як результати даного обстеження, так і потрібну інформацію з інших джерел: анамнезу, результатів інших обстежень тощо.

Одиниці виміру:

Результат дослідження надається в якісному/напівкількісному форматі.

Визначаються антитіла класу IgG до різних антигенів (TpN47, TmpA, TpN17, TpN15) збуднику сифілісу Treponema pallidum.

Результат оцінюється за рівнем реакції антитіл з окремими антигенами Treponema pallidum. Рівень реакції антитіл людини з антигенами трепонем оцінюється в умовних одиницях інтенсивності, які дозволяють визначити клас реакції. Клас реакції дозволяє оцінити «ступінь позитивності» результату: 0 - негативно; (+) – «сіра зона»; + - позитивно.

Інтенсивність реакції не корелює лінійно з концентрацією антитіл, проте відображає склад та афінність молекул імуноглобулінів.

У нормі реакція з усіма антигенами – негативна (відсутність специфічних антитіл). У бланку результатів тестування надаються:

1. Паспортні дані пацієнта, інформація щодо проведеного дослідження;
2. Протокол тестування (візуалізація) молекул, фіксованих на мембранах (стрипах), з оцінкою глибини світлопоглинання;
3. Інтерпретація отриманих даних (диференційована оцінка результатів визначення реакції антитіл з різними антигенами, інтенсивність реакції);
4. Висновок. За відсутності реакції з усіма антигенами: «негативний результат» (антитіла до Treponema pallidum не виявлені). За наявності реакції з одним специфічним антигеном: «невизначений результат» (антитіла до Treponema pallidum під питанням, доцільне проведення аналізу в динаміці). За наявності реакції з двома та більше специфічними антигенами: «позитивний» (антитіла до Treponema pallidum виявлені).

ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

1. Сифіліс різних стадій.
2. Сифіліс, перенесений у минулому.

СУМНІВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Наявність антитіл anti-Treponema pallidum (IgG) під питанням. Може бути корисним повторне дослідження через 10-14 днів.

НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

1. Відсутність інфекції (сифіліс).
2. Не можна виключити ранній первинний (серонегативний) сифіліс.

ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ

Дослідження методом імуноблоту має найвищу діагностичну специфічність серед усіх серологічних тестів на сифіліс. Можливий «хибно негативний» результат у випадку низької концентрації специфічних антитіл (наприклад, на ранній стадії інфікування, при імунодефіцитних станах). У таких випадках важливо оцінити реакцію з окремими антигенами Treponema pallidum, яка може мати місце, але в недостатній інтенсивності (повний звіт з результатами тестування додається до бланку результатів).