ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
Одноразове визначення рівня соматотропного гормону (СТГ) в сироватці недоцільно інтерпретувати через його пульсуючу секрецію. Рівні соматомедина С практично не змінюються протягом дня; отже, рівень соматомедина С має бути використаний в якості кращого індикатора скринінгу стану секреторної активності СТГ.
Знижений рівень IФР-1 у сироватці крові може бути обумовлений недостатньою секрецією гормону росту, навіть якщо концентрація останнього у крові знаходиться в межах субнормальних значень.
- Комплексна діагностика (разом із СТГ) вад росту (гіпопітуїтаризму, низькорослості, синдрому Ларона).
- Пухлини гіпоталамо-гіпофізарної області.
- Захворювання ендокринної системи: синдром Кушинга, гіпотиреоїдизм, передчасний статевий розвиток та його вади.
- Акромегалія.
- Симптоми недостатності СТГ у дорослих (комплексно з СТГ).
- Ниркова недостатність.
- Контроль лікування препаратами СТГ.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Соматомедин С – поліпептидний гормон із сімейства інсуліноподібних факторів росту, який виробляється переважно печінкою та стимулює ріст і поділ клітин у відповідь на стимуляцію гормоном росту (СТГ), а також бере участь в аутокринній та паракринній регуляції процесів росту.
Соматомедин С також стимулює вироблення соматостатину, який пригнічує вивільнення гормону росту. Таким чином, рівень соматомедина контролюється за принципом негативної зворотної дії. Сприяє здійсненню багатьох функцій соматотропного гормону, стимулюючи ріст кісток і інших тканин.
Гормон росту (СТГ) продукується передньою долею гіпофіза пульсуючим чином. Два гормони гіпоталамуса контролюють секрецію гормону росту: рилізинг-гормон росту (GHRH) стимулює секрецію гормону росту, а соматостатин інгібує його. Більша частина секреції СТГ здійснюється вночі під час фази повільного сну, коли вивільнення соматостатину зменшується.
IФР-1 циркулює у крові у зв’язці з 6 специфічними зв’язуючими білками у декількох комбінаціях. Основним сироватковим IФР-1-зв’язуючим білком є інсуліноподібний фактор росту – 3 (IGFBP-3, соматомедин А).
Синтез у печінці та інших тканинах збільшується під дією СТГ й інсуліну.
Підвищений рівень інсуліну через механізм гіпоглікемії сприяє підвищенню СТГ, котрий має контрінсулярну дію. СТГ зі свого боку стимулює продукцію IФР-1, який відміняє гіперглікемічну дію гормону росту.
У хворих цукровим діабетом спостерігається роз’єднання дії СТГ і IФР-1. При цукровому діабеті 1 типу IФР-1 знижено через дефіцит інсуліну, а СТГ відносно підвищений на фоні зниження соматостатину. Так як ріст-стимулюючий ефект СТГ опосередковується IФР-1, хворі на цукровий діабет 1 типу відстають у фізичному та статевому розвитку.
При цукровому діабеті 2 типу гіперінсулінемія зумовлює підвищення продукції IФР-1, тоді як СТГ знижується через підвищення рівня соматостатину і лептинорезистентності, що сприяє ожирінню, гіпогонадизму, порушенню репродукції. Глюкозознижуюча дія IФР-1 втрачається через резистентність рецепторів м’язової тканини.
У новонароджених рівень IФР-1 у сироватці крові майже не визначається.
Концентрація гормону невисока у ранньому дитинстві, згодом підвищуючись і досягаючи піка в період статевого дозрівання. Амплітуда імпульсів СТГ зменшується з віком як у чоловіків, так і у жінок. Негативний вплив віку на середньочасовий рівень гормону росту у чоловіків у два рази вище ніж у жінок у пременопаузі. Естрогени обмежують швидкість зниження секреції гормону росту при старінні.
Зменшення м’язової маси тіла, зниження мінеральної щільності кісток та збільшення жирової тканини, яке відбувається при старінні, частково пов’язано з віковим зниженням секреції гормону росту і соматомедина С. Це зниження секреторної активності осі СТГ – IФР-1 названо соматопаузою або гіпосоматотропізмом старіння.
Патофізіологія соматопаузи:
- ожиріння (особи з помірним або вираженим ожирінням мають глибоке пригнічення секреції СТГ і IФР-1 у будь-якому віці);
- зниження продукції стероїдних гормонів (рівень тестостерону у чоловіків та естрогену у жінок впливають на секрецію СТГ і IФР-1);
- зниження фізичної активності (існує сильна кореляція між аеробною здатністю і 24-годинною концентрацією СТГ та IФР-1 у сироватці);
- фрагментований сон і недостатнє харчування (негативно впливає на синтез і дію IФР-1).
Синдром Ларона (карликовість Ларона; гіпофізарна карликовість, тип II; дефект рецепторів СТГ) — спадкове аутосомно-рецесивне захворювання, різновид карликовості. Обумовлене вродженим дефектом гена рецептора соматотропного гормону, який призводить до нечутливості периферичних тканин до дії СТГ.
Клінічні ознаки: прогресуюча затримка росту, м’язова гіпотонія, низька толерантність до фізичних навантажень, гіпоглікемія у ранньому віці, затримка статевого розвиту, зайва вага.
Лабораторно визначається:
- нормальний або підвищений рівень СТГ, нормальний викид СТГ у відповідь на стимуляційну пробу;
- низький рівень соматомедина С, який не підвищується після введення екзогенного СТГ;
- наявність мутації в гені GHR або у STAT5b.
Терапія гормоном росту у пацієнтів з синдромом Ларона не ефективна. Застосовується лікування рекомбінантним соматомедином С.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не є діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз ставить лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (таких, як клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: нг/мл (нанограм на мілілітр).
Альтернативні одиниці виміру: мкг/л (нг/мл х 1 = мкг/л); нмоль/л (нг/мл х 0.13 = нмоль/л).
Межі визначення: 20-1600 нг/мл.
Результат дослідження надається в кількісному форматі.
Референсні діапазони залежать від віку та статі.
Рівень Соматомедину С у сироватці крові (нг/мл):
до 4 років - чоловіки <129; жінки 18–172;
4-7 років - чоловіки 22–208; жінки 35–232;
7-10 років - чоловіки 40–255; жінки 57–277;
10-12 років - чоловіки 69–316; жінки 118–448;
12-14 років - чоловіки 143–506; жінки 170–527;
14-16 років - чоловіки 177–507; жінки 191–496;
16-19 років - чоловіки 173–414; жінки 190–429;
19-22 роки - 117–323;
22-25 років - 99–289;
25-30 років - 84–259;
30-35 років - 71–234;
35-40 років - 63–223;
40-45 років - 58–219;
50-55 років - 48–209;
55-60 років - 45–210;
60-65 років - 43–220;
65-70 років - 40–225;
70-80 років - 35–216;
Старше 80 років - 31–208.
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ
- Синдром Кушинга.
- Акромегалія.
- Прийом лікарських засобів (препаратів групи андрогенів, клонідина, дексаметазону).
- Ниркова недостатність.
- Пухлини гіпоталамо-гіпофізарної області
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ
- Анорексія.
- Гіпотиреоїдизм.
- Вади росту (гіпопітуїтаризм, низькорослість, синдром Ларона).
- Цироз печінки.
- Прийом тамоксифену, естрогенів у високих дозах.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Іноді гетерофільні антитіла, присутні у сироватці людей, які часто контактують з тваринами або отримують препарати сироватки тварин, можуть перехресно реагувати з антитілами, включеними до складу тест-системи. Це може викликати парадоксальні реакції та призвести до отримання хибних результатів.
