ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Оцінка функцій щитоподібної залози;
- Діагностика гіпертиреозу/тиреотоксикозу;
- Контроль ефективності лікування;
- Контрольне дослідження за наявності ізольованого Т3-токсикозу;
- Вагітні зі схильністю до захворювань щитоподібної залози або з наявними захворюваннями щитоподібної залози для виявлення порушень секреції тиреоїдних гормонів;
- Новонароджені від жінок з порушеннями функцій щитоподібної залози.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Трийодтиронін (Т3) циркулює у крові в якості рівноважної суміші вільного та зв’язаного з білками сироватки крові гормону. Т3 зв’язаний з тироксин-зв’язувальним глобуліном (ТЗГ), преальбуміном та альбуміном. Значення фактичного розподілення Т3 у даних зв’язувальних білках залишаються спірними та становлять 38-80% для ТЗГ, 9-27% для преальбуміну та 11-35% для альбуміну. Механізм зв’язування цих білків такий, що тільки 0,2-0,4% загального Т3 присутні в розчині в якості незв’язаного (вільного) Т3. Дану вільну фракцію відносять до активних гормонів щитоподібної залози. Біологічна активність трийодтироніну у 3-5 разів вища за активність тироксину. Т3 синтезується у щитоподібній залозі, проте більша частина цього гормону утворюється при дейодуванні тироксину поза межами щитоподібної залози (у печінці, нирках).
Останнім часом стає очевидним, що Т3 відіграє важливу роль у підтримці еутиреоїдного стану. Визначення концентрації Т3 у сироватці крові може стати цінним компонентом при діагностуванні ряду порушень функцій щитоподібної залози, а також станів, які пов’язані з дефіцитом йоду. З клінічної точки зору регулярне визначення концентрації Т3 особливо важливе при діагностиці гіпертиреоїдизму та після курсу терапії даного порушення. В умовах сильної стимуляції щитоподібної залози визначення концентрації Т3 є гарним методом оцінки резерву щитоподібної залози. Підтвердження дисфункції щитоподібної залози, яка має назву Т3-токсикоз, за характерним підвищенням рівня Т3 у сироватці крові на фоні нормальної концентрації тироксину (Т4), вільного Т4, а також результатів Т-зв’язування in vitro підкреслюють важливість визначення концентрації Т3 у сироватці крові. Дефіцит йоду, який поступає з їжею, призводить до порушень синтезу гормонів щитоподібної залози незалежно від наявності нормальної тиреоїдної тканини. У таких випадках часто спостерігається низька концентрація Т4 при підвищеній концентрації ТТГ. Підвищений рівень ТТГ у співвідношенні з низьким Т4 свідчить про наявність гіпотиреоїдизму, проте при дефіциті йоду подібні результати у співвідношенні з нормальною або незначно підвищеною концентрацією Т3 свідчать про еутиреоїдний стан у більшості пацієнтів.
Визначити концентрацію загального Т3 особливо важливо при підозрі на гіпертиреоїдизм при нормальній концентрації вільного Т4.
ІНТЕРПРИТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не є діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз ставить лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (таких, як клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: нмоль/л.
Альтернативні одиниці виміру: нг/дл х 0,01536 = нмоль/л.
Межі визначення: 0,38-12,29 нмоль/л.
Результат дослідження надається в кількісному форматі.
Референсний діапазон загального Т3 у сироватці (нмоль/л):
| 4 дні - 1 рік | 1,3-6,3 |
| 1-12 років | 1,74-2,91 |
| 13-15 років | 1,5-2,71 |
| 16-17 років | 1,45-2,39 (чоловіки); 1,44-2,15 (жінки) |
| 18-19 років | 1,59-2,08 |
| Старші 19 років | 0,98-2,33 |
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ
- Первинний та вторинний гіпертиреоз;
- Ізольований Т3-токсикоз;
- Тиреоїдити в фазі тиреотоксикозу;
- Т4-резистентний гіпотиреоз;
- Синдром резистентності до тиреоїдних гормонів;
- Хоріокарцинома;
- Зниження рівня тироксин-зв’язувального глобуліну;
- Нефротичний синдром;
- Гемодіаліз;
- Хронічні захворювання печінки;
- Стани після лікування препаратами радіоактивного йоду, тривалого прийому аміодарону, клофібрату, естрогенів, пероральних контрацептивів, метадону, героїну, фенотіазинів, тамоксифену, тербуталіну, тироксину, вальпроєвої кислоти.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ
- Гіпертиреоз;
- Тяжка нетиреоїдна патологія, включно з соматичними та психічними розладами, період одужання після тяжких хвороб;
- Некомпенсована первинна недостатність наднирників;
- Неконтрольований прийом антитиреоїдних препаратів;
- Дієта з низьким вмістом білку, низькокалорійна дієта;
- Фізичні навантаження у жінок;
- Третій триместр вагітності;
- Використання наступних препаратів: аміодарону, анаболічних стероїдів, андрогенів, антитиреоїдних препаратів, атенололу, карбамазепіну, циметидину, дексаметазону, пропранололу, саліцилатів, похідних кумарину, фуросеміду, теофіліну, препаратів літію, фенітоїну.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Гетерофільні антитіла сироватки крові людини можуть вступати у реакцію з імуноглобулінами реагенту, спотворюючи результати аналізу in vitro. Пацієнти, що знаходяться у звичному контакті з тваринами або продуктами, що були отримані з сироватки крові тварин, більше схильні до подібної інтерференції. Результати тестування подібних зразків можуть демонструвати аномальні значення. Для постановки діагнозу може бути необхідна додаткова інформація.
Зразки, які отримано від пацієнтів, які приймали лікарські засоби, що виготовлено на основі моноклональних мишачих антитіл, в діагностичних або терапевтичних цілях, можуть містити людські антитіла проти мишачих антитіл (НАМА). Подібні зразки при тестуванні за допомогою тестів, які використовують моноклональні мишачі антитіла, можуть демонструвати або хибно завищені, або хибно занижені результати дослідження. Для встановлення статусу пацієнта необхідною може бути інша діагностична або клінічна інформація.
