Вальпроєва кислота (Acidum Valproicum)

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ

1. Контроль лікування препаратами вальпроєвої кислоти:

• при первинному підборі дози препарату;
• контроль підтримки терапевтичної дози препарату після досягнення його стійкої концентрації (мінімально дорівнює п'яти періодам напіввиведення);
• при позитивній динаміці захворювання на тлі терапії, що проводиться (1-2 рази на рік);
• зміна дози препарату (через 2-3 дні);
• поява ознак передозування, токсичної дії;
• підозра на неналежний прийом або неефективність препарату;

2. Зміна схеми лікування (збільшення/зменшення дози препарату, призначення/відміна інших препаратів комбінованої протисудомної терапії);
3. Наявність станів, що впливають на фармакокінетику лікарських препаратів (порушення функції печінки, нирок), діти до 1 року (швидка зміна масу тіла, контроль кожні 1-3 місяці);
4. При підозрі на гостре отруєння препаратами вальпроєвої кислоти (пригнічення свідомості, дезорієнтація, підвищена сонливість, тахікардія, набряк легень, прояви панкреатиту та ураження печінки);
5. Підтверджена вагітність (на 8-10-му тижні вагітності, далі 1 раз на 2 місяці, на 34-36-му тижні, після пологів протягом 8 тижнів дворазово, а при нападах - при кожному зверненні до невролога/епілептолога);
6. Поновлення нападів епілепсії на фоні лікування.

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Вальпроєва кислота – протисудомний лікарський засіб.

Показання:

• первинна генералізована епілепсія: малі епілептичні напади, масивні білатеральні міоклонічні судоми, великі напади епілепсії з міоклонією або без неї, доброякісна парціальна епілепсія, зокрема роландична епілепсія, фотосенситивні форми епілепсії;
• як монотерапія або в комбінації з іншими протиепілептичними засобами при вторинній генералізованій епілепсії, особливо синдромі Веста (судоми у дітей раннього віку) та синдромі Леннокса-Гасто;
• парціальна епілепсія з простою або комплексною симптоматикою (психосенсорні форми, психомоторні форми);
• епілепсія із вторинною генералізацією;
• змішані форми епілепсії;
• епізоди манії, асоційовані з біполярними афективними розладами (при наявності протипоказань до застосування або непереносимості літію);
• профілактика рецидивів дистимічних епізодів у дорослих пацієнтів з біполярними розладами, у яких при лікуванні епізодів манії є терапевтична відповідь на терапію вальпроатом.

Фармакологічні властивості Виявляє протисудомну дію. Існують два механізми дії препарату: прямий фармакологічний ефект, пов’язаний з концентрацією вальпроату в плазмі та головному мозку; непрямий, пов’язаний з метаболітами вальпроату. Пригнічує фермент ГАМК-трансферазу і, як наслідок, підвищує вміст гальмівного нейромедіатора в нервовій системі - гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК). В умовах накопичення ГАМК у центральних структурах мозку знижується поріг збудливості та рівень судомної готовності, знижується тривалість проміжної фази сну та одночасно збільшується фазу повільно-хвильового сну.
Препарати вальпроєвої кислоти швидко та майже повністю всмоктуються у шлунково-кишковому тракті, досягаючи максимальної концентрації у крові через 1,5-4 години. Для них характерна нелінійна (дозозалежна) фармакокінетика, коли концентрація препарату в крові наростає або знижується швидше ніж доза, що збільшується або знижується. Якщо верхня межа їхнього середнього терапевтичного рівня перевищена, слід враховувати більшу ймовірність побічних ефектів, у деяких випадках аж до інтоксикації. Режим застосування, дози препарату, терапевтичну концентрацію визначає лікар в залежності від індивідуальних особливостей пацієнта, клінічних та анамнестичних даних. Вальпроєва кислота в основному метаболізується в печінці і може спричинити її пошкодження, особливо протягом перших 6 місяців після початку лікування. Тому перед початком та періодично протягом лікування кожному пацієнту необхідно виконувати дослідження функції печінки (біохімічні тести «печінкового комплексу»: АлАТ, АсАТ, Білірубін загальний/прямий/непрямий, Гама-ГТ, Лужна фосфатаза). Вальпроєва кислота характеризується низькою токсичністю. Виражені побічні ефекти можуть виникнути під час тривалого лікування. Найчастіше побічні ефекти зустрічаються у немовлят та маленьких дітей, особливо при лікуванні у комбінації з іншими протиепілептичними засобами. Отруєння препаратами вальпроєвої кислоти здебільшого неважкі, загрозливі передозування вкрай рідкісні. Найчастіше передозування пов'язані з пригніченням центральної нервової системи. Значне перевищення дози препарату може викликати кому і порушення дихання. У зв'язку з цим у процесі лікування необхідно визначати концентрацію препарату у крові для можливості оцінки рівня токсичності та контролю виведення препарату з організму. Побічна дія: ураження кісткового мозку (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, істинна еритроцитарна аплазія), макроцитарна анемія, макроцитоз, зменшення рівнів фібриногену або збільшення тривалості часу кровотечі, зниження рівня факторів коагуляції (щонайменше одного), патологічні результати тестів на коагуляцію, дефіцит біотину/дефіцит біотинідази, підвищення апетиту, збільшення маси тіла, гіпонатріємія, гіперамоніємія, стан сплутаності свідомості, галюцинації, агресія, збудження, порушення уваги, анормальна поведінка, психомоторна гіперактивність, труднощі з навчанням, тремор, екстрапірамідні розлади, ступор, сонливість, судоми, погіршення пам’яті, головний біль, ністагм, запаморочення після в/в ін’єкції, кома, енцефалопатія, летаргія, оборотний паркінсонізм, атаксія, парестезія, дрібноамплітудний постуральний тремор, оборотна деменція, пов’язана з оборотною мозковою атрофією, когнітивний розлад, глухота, кровотеча, васкуліт, нудота, блювання, захворювання ясен, стоматит, біль у верхній частині живота, діарея, панкреатит, іноді летальний, ураження печінки, гіперчутливість, транзиторна та/або дозозалежна алопеція, ангіоневротичний набряк, висипання, проблеми з волоссям; токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, синдром лікарської гіперчутливості з еозинофілією і системними симптомами (DRESS), екзантематозні висипання, ураження нирок, енурез, нетримання сечі, тубулоінтерстиціальний нефрит, оборотний синдром Фанконі, дисменорея, аменорея, чоловіче безпліддя, полікістоз яєчників, гінекомастія, плевральний випіт, синдром неадекватної секреції АДГ (СНС АДГ), гіперандрогенія (гірсутизм, вірилізм, акне, облисіння у чоловіків та/або збільшення андрогену), гіпотиреоз, мієлодисплатичний синдром, зменшення мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенія, остеопороз і переломи, СЧВ, рамбдоміоліз, гіпотермія, нетяжкі периферичні набряки, дезорієнтація. Індивідуальне дозування, засноване на терапевтичному контролі за концентрацією препарату в сироватці крові, підвищує ефективність та безпеку терапії та дозволяє досягти успіху в кожному конкретному випадку. Кров для аналізу береться двічі (стандартна методика): 1 проба – безпосередньо перед прийомом ліків (залишкова концентрація після останнього прийому), 2 проба – через 2-3 години після прийому (досягнення максимальної концентрації в крові). Водночас порядок взяття крові визначається лікарем і може істотно відрізнятися від стандартної методики. Одночасний прийом інших протисудомних препаратів посилює токсичну дію вальпроєвої кислоти та підвищує ризик побічних ефектів, тому необхідно контролювати концентрацію у сироватці крові також і цих препаратів.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Результати лабораторних досліджень не є діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз ставить лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (таких, як клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження). Одиниці виміру: мкг/мл (мікрограм на мілілітр). Альтернативні одиниці виміру: мкмоль/л х 0,144 = мкг/мл. Межі визначення: 10.0-200.0 мкг/мл. Результат дослідження надається в кількісному форматі.

Концентрація вальпроєвої кислоти в сироватці крові досягається індивідуально з огляду на фармакологічні властивості: • терапевтична концентрація - 40 – 100 мкг/мл; • токсична концентрація - >100 мкг/мл. Дози препарату підбирає лікар для кожного пацієнта індивідуально, їх не можна змінювати самостійно.

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ

1. Перевищення терапевтичної дози та/або неправильний режим введення препаратів;
2. Гостре отруєння препаратами вальпроєвої кислоти;
3. Особливості фармакокінетики, що залежать від стану пацієнта, поєднання з іншими препаратами. Перевищення терапевтичного діапазону значно підвищує ризик виникнення побічної дії препарату.

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ

1. Недостатнє дозування та/або неправильний режим введення препаратів;
2. Особливості фармакокінетики, що залежать від поточного стану пацієнта;
3. Поєднання з іншими препаратами (індуктори ферментів – фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін – підвищують метаболізм вальпроєвої кислоти).

ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ

Індуктори ферментів (наприклад, фенобарбіталу, фенітоїну, карбамазепіну) підвищують метаболізм вальпроєвої кислоти (можливе зниження концентрації у крові при сумісному застосуванні). Зниження функції печінки може зумовлювати підвищення концентрації вальпроєвої кислоти в сироватці крові навіть за відсутності збільшення доз препарату.