лінійний імуноаналіз (імуноблот, вестрен-блот, WB)
Лабораторне дослідження сироватки крові для визначення антитіл класу IgМ, IgG до Borrelia burgdorferi s.l. методом імуноблоту (вестерн-блот) виконується у наступних випадках:
Кліщовий бореліоз (хвороба Лайма (ХЛ), Лайм-бореліоз, іксодовий кліщовий бореліоз, Lyme disease) - кліщова інфекція збудником якої є спірохети Borrelia burgdorferi sensu lato. Борелії (Borrelia) - рід грамнегативних рухливих спіралевидних бактерій, що входять до родини Spirochaetaceae (разом з родами Treponema и Leptospira). Мають складну антигенну структуру за рахунок липопротеїнів зовнішньої клітинної мембрани, основними з яких являються: Osp – outer surface (lipo) proteins (А, B, C, D, E, F) та VlsE. Вірулентність боррелий обумовлена OspA, OspB, патогенні властивості - OspC. Білки, розташовані на зовнішній оболонці, визначають видову приналежність збудника і їх властивості. Велика кількість антигенних детермінант зовнішньої оболонки борелий схожа з іншими видами мікроорганізмів, що обумовлює наявність перехресту в імунологічних реакціях. Здатні зберігатися в організмі людини більше 10 років (за рахунок антигенної гетерогенності, трансформації в L-форми і утворення цист). Рід Borrelia підрозділяється на дві великі підгрупи: збудники поворотної кліщовий лихоманки: B. recurrentis, B. duttoni, B. parkeri; збудники хвороби Лайма: B. burgdorferi sensu stricto, B. garinii, B. afzelii, які внаслідок високого фенотипічної і генетичної схожості об'єднані в єдиний комплекс B. burgdorferi sensu lato.
Borrelia burgdorferi sensu lato (Borrelia burgdorferi s.l.) - група (комплекс) бактерій, що включає генетично схожі види борелій (B. burgdorferi sensu stricto, B. garinii, B. afzelii), здатних викликати хворобу Лайма. В Україні, на сьогодні, доведена циркуляція різних штамів всіх трьох видів, що входять до складу комплексу. Інфікованість бореліями кліщів роду Ixodes ricinus (за даними скринігових досліджень) складає: Європейські Союз - 3,8-7,7%; Україна - 9,7 (6,3-25%), Білорусь - 16,6%, Європейська частина Росії - 24,5%, Швеція - 31,7-45%. В циркуляцію також можуть включатися кліщі роду Dermacentor і комарі (Culicidae). Доведено, що в організмі одного кліща можуть перебувати два і більше генетичних варіанти борелій комплексу B. burgdorferi sensu lato. Можлива реінфекція людини різними штамами одного виду борелій. Хвороба Лайма (ХЛ) - найпоширеніша кліщова інфекція на території України. Характеризуються поліморфізмом клінічних проявів, стадійністю течії і схильністю до розвитку хронічних форм.
За рівнем поширеності та захворюваності в країнах Центрально-Східної Європи, в тому числі і в Україні, ХЛ займає перше місце серед природно-вогнищевих інфекцій, які передаються кліщами, а за темпами поширення - друге місце після ВІЛ-інфекції. Це пов’язано з погіршенням акарологічної ситуації в результаті кліматичних змін (розширення ареалу та збільшення сезонної активності кліщів, збільшення їх чисельності), формування резервуарів збудників бореліозу серед ссавців, посиленням динаміки циркуляції борелій в природних осередках. Також велике значення в збільшенні частоти виявлення випадків ХЛ має активне вивчення екології, епідеміології і клініки захворювання, розробка і введення в медичну практику сучасних методів лабораторної діагностики, оптимізація епідеміологічного нагляду, розширення знань практикуючих лікарів і доступність медичної допомоги. Механізм передачі інфекції: трансмісивний. Більшість випадків інфікування пов’язані з перебуванням у природних локаціях. Але, в останній час, спостерігається збільшення випадків інфікування в антропургічних осередках (парки, сквери, стадіони, тощо). Можливе аліментарне зараження при вживанні в їжу термічно не оброблених молочних продуктів. Як джерело інфекції людина грає незначну роль, є кінцевою ланкою в перенесення борелій. Хворий безпечний для оточуючих. Сезонність: співпадає з періодом активності кліщів (травень-червень, вересень-жовтень). Але, підозра на інфіку-вання може бути визначена в будь яку пору року за рахунок розвитку хронічних форм інфекції.
Інкубаційний період: в середньому 7-14 діб (3-30 діб)
Стадії захворювання:
Локальна інфекція (запальна реакція в місці проникнення збудника). Характерна ознака – мігруюча еритема (еритематозна форма хвороби). Спостерігається у 41-70% випадків. Наявність характерної еритеми є патогномонічною ознакою і може слугувати обґрунтуванням для встановлення діагнозу.
Дисемінація борелій у внутрішні органи (нервова, серцево-судинна системи, суглоби, тощо).
Хронічна (пізня) інфекція. Ураження органів-мішеней: нервова система (нейробореліоз, синдром Баннварта, полірадікулоневропатії, серозний менінгіт, ураження черепних нервів, енцефалопатія, енцефаломієліт, церебра-льний васкуліт, периферична нейропатія); шкіра (хронічний атрофічний акродерматит, вогнищева склеродермія), суглоби (моноартрити великих суглобів), серцево-судинна система (кардит, АВ-блокада, кардіоміопатія, серцева недостатність); очі (кон'юнктивіт, епісклерит, увеїт, кератит, ендофтальміт), печінка (гепатит з сприятливим прогнозом).
Лікування: комплексне (етіотропне, патогенетичне, симптоматичне). Провідну роль в лікуванні відіграє етіотропна терапія, метою якої є елімінація збудника, а також зведення до мінімуму ймовірності переходу захворювання в хронічну форму. Призначення антибіотиків показано при всіх проявах хвороби Лайма, незалежно від давності інфікування. Тетрацикліни, пеніциліни, цефалоспорини, макроліди є препаратами вибору. Встановлено стійкість борелій до аміноглікозидів, фторхінолонів, сульфаніламідів, рифампіцину і триметоприму.
Алгоритм серологічної діагностики хвороби Лайма Визначення антитіл класу IgM, IgG до збудників кліщового бореліозу - Borrelia burgdorferi s. l. Згідно з Рекомендаціями Німецького товариства гігієни та мікробіології (DGHM, Німеччина), Центру контролю над захворюваннями (CDC, США) серологічне обстеження пацієнтів на кліщовий бореліоз проводиться в два етапи (двох-етапна схема специфічної діагностики): 1 етап: «кринінгове» дослідження методом ІФА (визначення специфічних IgM, IgG); 2 етап: підтверджуюче дослідження методом імуноблоту (для всіх позитивних та сумнівних результатів, що ви-значені на першому етапі).
IgМ - починають утворюватися на 2-4-му тижні захворювання і зазвичай передують появі IgG, хоча в деяких випадках синтез IgM може затримуватися або взагалі бути відсутнім. Cероконверсія відзначається у 20-50% хворих на гострий бореліоз. Специфічні IgМ визначаються у 70-90% хворих в I стадії, 30-80% - в II стадії і 5-48% - в III стадії. Наявність IgМ, як правило, свідчить про гостру фазу захворювання, але в деяких випадках вони можуть визначатися протягом 1-2 років IgG - синтез відбувається на 6-8-й тиждень захворювання і відповідає II або III фазі хвороби. Наявність IgG при гострому бореліозі, при відсутності IgМ і клінічних проявів хвороби, може вказувати на попередній контакт з бореліями. Значне підвищення IgG характерно для нейробореліозу і хронічного атрофічного акродерматиту. Специфічні IgG визначаються у хворих в I стадії - в 50-70% випадків, в II стадії - 65-100%, в III стадії - до 100% Обидва класи імуноглобулінів можуть існувати протягом тривалого часу і виявлятися навіть після успішного лі-кування. Імуно-ферментний аналіз (ІФА) – визначення специфічних IgM, IgG до суміші (рідше до одного) антигену збудників.
Імуноблот – визначення специфічних IgM, IgG до окремих молекулярних антигенів збудника. Є підтверджуючим дослідження з максимальним рівнем специфічності (виключення «перехресних» імунологічних реакцій, що можуть вплинути на достовірність отриманих даних). Диференційоване визначення антитіл класу IgM до окремих антигенів борелій Borrelia burdorferi sensu lato: ОspC (p25), VlsE, p83, p39 (BmpA), p31 (ОspA), p30, p21, p19, p17. При порівнянні результатів з результатами СЕ-сертифікованого референсного тесту, що містить нативні антигени OspC Borrelia afzelii, Borrelia burgdorferi та Borrelia garinii, тест показав специфічність 99,4%.
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: -
Результат дослідження надається в якісному/напівкількісному форматі.
Результат оцінюється за рівнем реакції антитіл з окремими антигенами борелій.
Антигени Borrelia burgdorferi s.l. до яких визначаються антитіла:
VlsE - рекомбінантний високоочищений антиген, присутній у всіх представників групи Borrelia burdorferi sensu lato (B.burgdorferi sensu stricto, B.garinii, B.afzelii)
p83 - мембранно-везикулярный белок, специфічний антиген Borrelia burgdorferi s.l.
p39 (BmpA) - нативний антиген B.afzelii
p31 (ОspA) - зовнішнього протеїну А, специфічний антиген Borrelia burgdorferi s.l
p30 - специфічний антиген Borrelia burgdorferi s.l.
p25 (ОspC) - зовнішнього протеїну С, високоспецифічний антиген всіх представників групи Borrelia burdorferi sensu lato (B.burgdorferi sensu stricto, B.garinii, B.afzelii)
p21 - специфічний антиген Borrelia burgdorferi s.l.
p19 - специфічний антиген Borrelia burgdorferi s.l.
p17 - специфічний антиген Borrelia burgdorferi s.l.
Рівень реакції антитіл людини з антигенами борелій оцінюється в умовних одиницях інтенсивності, які дозволяють визначити «ступінь позитивності» результату:
Інтенсивність 0-11, клас 0 – результат «негативний»; інтенсивність 12-18, клас (+) – результат «сумнівний»; інтенсивність 19-256, клас + – результат «позитивний».
Інтенсивність реакції не корелює лінійно з концентрацією антитіл, проте відображає склад та афінність молекул імуноглобулінів.
Типи антигенів за діагностичною значимістю при визначенні IgM до Borrelia burgdorferi s.l.:
ОspC (p25) - головний антиген VlsE, p83, p39 (BmpA), p31 (ОspA), p30, p21, p19, p17 - додаткові антигени
В 50-90% випадків виробляються до зовнішнього протеїну С (антиген ОspC(р25)) в ранню фазу інфікування. За умови свіжого інфікування IgМ до інших антигенів практично не виробляються. IgМ до ОspC маркер гострої, свіжої інфекції. У деяких випадках IgМ можна визначити через багато років після інфікування та проведеного лікування. В таких випадках визначення IgМ може давати не чіткі результати (визначаються антитіла (IgМ) до додаткових антигенів (VlsE, p83, p39, p31, p30, p21, p19, p17) при відсутності реакції з ОspC).
Типи антигенів за діагностичною значимістю при визначенні IgG до Borrelia burgdorferi s.l.: VlsE - головний антиген p25 (ОspC), p83, p39 (BmpA), p31 (ОspA), p30, p21, p19, p17 - додаткові антигени
Найактивніший синтез IgG відбувається відносно антигену VlsE. Цей антиген є специфічним для усіх різновидів борелій. Ризик несправжньої позитивної реакції практично виключений. Частота виявлення специфічних IgG у ранній фазі інфікування дуже низька. На ІІ стадії хвороби IgG визнача-ються в 50-90% пацієнтів. На ІІІ стадії IgG присутні практично у 100% пацієнтів. При цьому, IgG можуть бути як єдиним серологічним маркером хвороби, так і циркулювати разом з IgМ на будь якій стадії хвороби.
Загальний висновок за результатами дослідження видається в термінах «позитивно», «сумнівно» або «негативно». Також до результатів додається додатковий бланк – протокол аналізу, сформований автоматизованою аналітичною системою.
Виявлені антитіла класу IgМ до Borrelia burgdorferi s.l.:
Рівень антитіл класу IgМ до Borrelia burgdorferi s.l. знаходиться на межовому (не визначеному) рівні:
Антитіла класу IgМ до Borrelia burgdorferi s.l. не виявлені:
Об’єктивні чинники, які потенційно здатні вплинути на результати тестування методом імуноблоту. Хибно-негативні результати: відсутність або низький рівень антитіл в ранній стадії захворювання («серологічне вікно»), імунодепресивні стани (неопластичні процеси, ВІЛ-інфекція).
Зверніть увагу!
Сплачуйте за аналізи онлайн з картки або через GooglePay та отримуйте знижку до 10% вже зараз.