ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
Визначення генотипу вірусу гепатиту С (ВГС) доцільне при підтвердженні наявності РНК ВГC у крові (додатковий тест при позитивному результаті якісного та/або кількісного визначення РНК ВГС).
- Оцінка можливих шляхів розвитку інфекційного процесу (прогнозування перебігу хвороби).
- Визначення тактики лікування, прогнозу ефективності терапії.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Вірус гепатиту С (ВГС, Hepacivirus C, Hepatis C Virus, HCV) - збудник гепатиту С у людини та шимпанзе. Геном вірусу представлений однонитковою лінійною (+)РНК, яка міститься один ген, що кодує 9 різних білків. Геном ВГС демонструє значну генетичну варіабельність внаслідок чого існує багато варіантів вірусу.
При інфікуванні людини багатоваріантність ВГС призводить до постійного змагання між утворенням нових варіантів і продукцією нейтралізуючих антитіл (імунного захисту). Це забезпечує «вислизання» з-під імунологічного нагляду, а також формування резистентності до противірусних препаратів і тривалу багаторічну персистенцію вірусу в організмі з розвитком хронічного перебігу гепатиту (через 6 місяців після перенесеної гострої інфекції). Загалом ВГС має слабку імуногенність, внаслідок чого викликає лише мало виражену і розтягнуту в часі імунну відповідь.
Вірус здатний викликати повторну інфекцію у людей, які перехворіли у гострій формі та одужали. Гепатит С не завжди потребує лікування. У деяких людей завдяки імунній реакції, а також залежно від типу вірусу, інфекція мимоволі припиняється. У частини пацієнтів із хронічною інфекцією суттєвого пошкодження печінки не відбувається.
На сьогодні відомо до 8 основних генотипів вірусу гепатиту С, які, на підставі відмінностей у первинній структурі РНК, поділяються більш ніж на 100 підтипів. Типи ВГС позначаються арабськими цифрами (1-8), а підтипи - латинськими літерами (1a, 1b, 2a тощо). Кожен з вірусних генотипів має свої особливості патогенезу і шляхів передачі та суттєві відмінності у застосовуваній антивірусної терапії. Генотипи ВГС значно розрізняються за географічною поширеністю. Найбільш поширений в світі генотип 1 (40-80%). 1а субтип часто виявляється в США, 1b характерний для Європи і Південної Азії. Генотип 2 зустрічається з частотою 10-40 %. Генотип 3 поширений в Шотландії, Австралії, Індії та Пакистані. ВГС 4 типу характерний для Середньої Азії і Північної Африки, генотип 5 – для Південної Африки, 6 – для деяких країн Азії. В східній Європі (в тому числі в Україні) переважає генотип 1b, далі у порядку зниження частоти – 3, 1a, 2. Генотип 1 гірше піддається лікуванню, ніж генотипи 2 і 3.
Підвищені дози специфічних противірусних препаратів рекомендовані для пацієнтів з 1-м і 4-м генотипами. Курс терапії у таких пацієнтів повинен бути подовжений навіть при відсутності вірусу в крові більше 24 тижнів. У разі успішності лікування, яке підтверджується зниженням вірусного навантаження крові (<50 МОд/мл за 4 тижні), імовірний коротший термін терапії. Якщо кількість вірусних копій не знизилася на 2 порядки за 12 тижнів, значить, лікування неефективне і його необхідно переглянути. Генотипи 2 і 3 добре піддаються лікуванню, яке зазвичай триває 24 тижні. Інфікування одним генотипом не дає імунітету проти інфікування іншим типом, тому можливе одночасне зараження двома та більше типами. У більшості з цих випадків один із штамів домінує над іншим.
Для діагностики вірусного гепатиту C застосовують дві групи тестів.
- Визначення антитіл до вірусу гепатиту С (серологічні тести):
- сумарні антитіла до антигенів ВГС (Anti-HCV total) – скринінговий тест
- антитіла до окремих антигенів ВГС (Anti-HCV IgG, Immunoblot) – підтверджуючий серологічний тест, виключення «хибнопозитивних» результатів скринінгового тесту
- Виявлення вірусної РНК ВГС у крові методом ПЛР (ПЛР-тести) – лабораторне дослідження, необхідне для встановлення діагнозу та призначення специфічного лікування:
- РНК ВГС (якісне визначення);
- РНК ВГС (кількісне визначення);
- РНК ВГС (визначення генотипу вірусу).
У лікуванні гепатиту С нині досягнуто значного прогресу, розроблено нові противірусні препарати. Стандарти лікування пацієнтів із гепатитом С швидко змінюються. Для вибору оптимального підходу до терапії, визначення схеми та тривалості лікування пацієнта рекомендується провести дослідження генотипу вірусу (генотипування).
Генотипування вірусу гепатиту С має виконуватися всім пацієнтам до початку противірусної терапії з метою планування її тривалості, прогнозування ефективності, в окремих випадках – для розрахунку дози противірусних препаратів.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Аналіз дозволяє визначити РНК ВГС та провести диференціацію генотипів вірусу: підтип 1a, підтип 1b, тип 2, тип 3, тип 4, тип 5, тип 6 (6a/6b). Аналітична чутливість методу залежить від генотипу та коливається в межах 34-68 МОд/мл.
Результат аналізу включає 7 показників:
|
Показник
|
Інтерпретація
|
|
Загальна РНК вірусу гепатиту С
|
характеризує наявність РНК ВГС у досліджуваному зразку (в межах діапазону чутливості тест-системи, що застосовується для дослідження). Можливі варіанти відповіді:
не виявлено – РНК вірусу гепатиту С у досліджуваному зразку крові відсутня або нижче порогу чутливості тест-системи, що застосовується для тестування (подальша оцінка генотипів не є доцільною, так як відсутня молекула РНК, яка має бути досліджена);
ВИЯВЛЕНО! – РНК вірусу гепатиту С в досліджуваному зразку крові присутня в достатній кількості, можлива оцінка генотипів вірусу.
|
|
Вірус гепатиту С, РНК (генотипи 1a, 1b)
|
Виявлення ВГС генотипу 1 із диференціацією на субтипи 1a, 1b. Можливі варіанти відповіді:
не виявлено – РНК ВГС субтипів 1a, 1b у досліджуваному зразку крові відсутня або нижче порогу чутливості тест-системи, що застосовується для тестування;
ВИЯВЛЕНО! (підтип 1a) – присутня РНК ВГС субтипу 1a;
ВИЯВЛЕНО! (підтип 1b) – присутня РНК ВГС субтипу 1b.
|
|
Вірус гепатиту С, РНК (генотип 2)
|
Виявлення ВГС генотипу 2. Можливі варіанти відповіді:
не виявлено – РНК ВГС генотипу 2 у досліджуваному зразку крові відсутня або нижче порогу чутливості тест-системи, що застосовується для тестування;
ВИЯВЛЕНО! – присутня РНК ВГС генотипу 2.
|
|
Вірус гепатиту С, РНК (генотип 3)
|
Виявлення ВГС генотипу 3. Можливі варіанти відповіді:
не виявлено – РНК ВГС генотипу 3 у досліджуваному зразку крові відсутня або нижче порогу чутливості тест-системи, що застосовується для тестування;
ВИЯВЛЕНО! – присутня РНК ВГС генотипу 3.
|
|
Вірус гепатиту С, РНК (генотип 4)
|
Виявлення ВГС генотипу 4. Можливі варіанти відповіді:
не виявлено – РНК ВГС генотипу 4 у досліджуваному зразку крові відсутня або нижче порогу чутливості тест-системи, що застосовується для тестування;
ВИЯВЛЕНО! – присутня РНК ВГС генотипу 4.
|
|
Вірус гепатиту С, РНК (генотип 5)
|
Виявлення ВГС генотипу 5. Можливі варіанти відповіді:
не виявлено – РНК ВГС генотипу 5 у досліджуваному зразку крові відсутня або нижче порогу чутливості тест-системи, що застосовується для тестування;
ВИЯВЛЕНО! – присутня РНК ВГС генотипу 5.
|
|
Вірус гепатиту С, РНК (генотип 6)
|
Виявлення ВГС генотипу 6. Можливі варіанти відповіді:
не виявлено – РНК ВГС генотипу 6 в досліджуваному зразку крові відсутня або нижче порогу чутливості тест-системи, що застосовується для тестування;
ВИЯВЛЕНО! – присутня РНК ВГС генотипу 6.
|
ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
В аналізованому зразку крові виявлено РНК певного генотипу вірусу гепатиту С (HСV-RNА genotype):
- з високою долею ймовірності можна припустити роль ВГC в розвитку запального процесу печінки, що проявляється клінічно;
- не виключено безсимптомне вірусоносійство ВГC.
Важливі зауваження:
- при хронічному гепатиті С концентрація вірусної РНК змінюється хвилеподібно – позитивні та негативні результати можуть змінюватись, що вимагає проведення біопсії печінки для уточнення діагнозу та тактики
лікування;
- прямої залежності між активністю розмноження вірусу та зміною біохімічних показників функції печінки немає;
- враховуючи можливість позапечінкової реплікації вірусу у 40-45% хворих на ХГС виявляють позапечінкові прояви хронічного процесу, які можуть бути домінуючими в клінічній картині хвороби, приховуючи класичні прояви ХГС: змішана кріоглобулінемія, мембранознопроліферативний глорумелонефрит, пізня дермальна порфірія, аутоімунний тиреоідит та інші.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
В аналізованому зразку крові РНК відповідних генотипів вірусу гепатиту С не виявлено.
Не можна виключити присутність РНК вірусу гепатиту С в низькій концентрації (нижче межі чутливості методу) або інфікування генотипами, що не входять в діапазон тестування.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
На достовірність тестування може впливати період хвороби в який проводиться дослідження. При низьких концентраціях вірусу в крові є ризик неможливості ідентифікації конкретного генотипу вірусу. Тому тест на генотип ВГС доцільно призначати одразу після отримання позитивного результату якісного/кількісного визначення ВГС.
В окремих (рідкісних) випадках ідентифікація генотипу вірусу гепатити С може бути ускладнена: при низьких концентраціях вірусної РНК в крові, при інфікуванні генотипом вірусу, що не входить до складу тест-системи, яка використовується для дослідження, при зміні геному вірусу в ділянці яка визначається в аналізі. При цьому, загальна РНК вірусу гепатиту С може визначатися (факт інфікування).
