428

Антитіла, асоційовані з аутоімунними хворобами печінки (Autoimmune Liver Disease), імуноблот

Строк: до 6 робочих днів

2 000грн

Метод дослідження / технологія:

лінійний імуноаналіз (імуноблот)

Формат результату аналізу: напівкількісний

Синоніми: лабораторний маркер аутоімунного гепатиту, первинного біліарного цирозу, маркери аутоімунного ураження печінки, «печінковий» профіль, імуноблот печінковий, антитіла до антигенів, асоційованих з аутоімунними хворобами печінки, Autoimmune liver diseases

З цим дослідженням також замовляють:

001 Загальний аналіз крові (ЗАК) стандартний (ШОЕ, лейкоцитарна формула + мікроскопічне дослідження при патології) (CBC with Microscopic Study (pathology), ESR) - венозна кров

Клінічний аналіз крові (з мікроскопією мазка крові при виявленні патологічних змін): загальний аналіз, лейкоформула, ШОЕ (венозна кров ЕДТА),загальний анализ крові, аналіз крові з лейкоцитарною формулою, 1 , зак, оак, общий анализ крови, кровь на гемоглобин, розгорнутий аналіз крові. анализ крови с лейкоцитарной формулой, гемоглобин крови, тромбоциты крови, лейкоцитарная формула, тромбоцити крові, гамоглобін крові,развернутый анализ крови, анализ крови с лейкоцитарной формулой и соэ, соэ, шое, гематокрит, гемоглобін, еретроцити, лейкоцити, тромбоцити, общий анализ крови с вены, загальний аналіз крові з вени, A34011,

1 робочиӣ день

290 грн

425 Антиядерні/антинуклеарні антитіла IgG з диференціацією ядерних антигенів (Аntinuclear Antibodies Differentiated, ANAs), імуноблот

425 ,125 АНА-скринінг (антинуклеарні антитіла): антитіла до групи ядерних антигенів, без диференціювання (dsDNA, Jo-1, SM, Sm/RNP, SSA, SSB, Scl-70) , Круглик МО 4 , імуноблот АНА , імуноблот ANA , ана імуноблот це , иммуноблот АНА сдать кровь , скрининг АНА ,скринінг ANA , ревматологічні захворювання діагностика , ана скриннинг , аутоімунні захворювання , аутоиммунные заболевания, антиядерные/антинуклеарные антитела IgG с дифференциацией ядерных антигенов

до 6 робочих днів

2 000 грн

911 Печінковий комплекс (повний): АлАТ, АсАТ, Білірубін загальний/прямий/не прямий, Гама-ГТ, Лужна фосфатаза, Загальний білок, Альбумін, ЛДГ, HBsAg, Anti-HCV total

Печінковий комплекс 2 (повний) ,печінковий комплекс, печеночный комплекс, АлАТ, АЛТ, Аланінамінотрансфераза, фермент АЛТ, Alanine Aminotransferase, фермент печень, гепатит анализы, алт это, алт цена, АЛТ повышен, АЛТ/АСТ, печеночные ферменты, печеночный комплекс что входит, биохимия печени, АсАТ, АСТ, Аспартатамінотрансфераза, АсТ, аспартат, AsAt, ферменти печінки, ферменты печени,АСТ в крови, Білірубін загальний,білірубін, билирубин, кровь на билирубин , билерубин , биллирубин, фракции билирубина, фракції білірубіну, Білірубін прямий (білірубін пов’язанний),билирубин прямой, анализ билирубин , білірубін зв'язаний, пов'язаний білірубін, коньюгированный билирубин ,білірубін малюків, білірубін новонароджених, Гама-глутамілтранспептидаза (ГГТ) , гамагт, печінкові проби , аналіз на ггт , анализ крови на ггт , диагностика алкоголизма ,дезинтоксикационная функция печени, Лужна фосфатаза (ЛФ), цироз печінки, гепатити, холестаз, фермент лужна фосфатаза, алт аст, печінково

1 робочиӣ день

2 665 грн

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ

Визначення аутоантитіл (імуноглобулінів класу IgG) у сироватці крові людини методом імунного блотингу до 14 антигенів (AMA-M2, M2-3E, Sp100, PML, gp210, LKM-1, LC-1, SLA/LP, SS-A, Ro-52, Scl-70, CENP A, CENP B і PGDH) використовується для високоспецифічної серологічної діагностики аутоімунних захворювань печінки:

ознаки ураження тканини печінки неясної етіології (підвищення рівня біохімічних маркерів стану печінки);
підозра на аутоімунне ураження печінки;
обтяжений анамнез по аутоімунним захворюванням;
позитивні або сумнівні результати скринінгового тестування, проведеного із використанням інших методів серологічної діагностики (наприклад, ІФА);
результати первинного тестування (ІФА) не можна співставити з клінічними даними;
визначення діагностичних маркерів конкретних аутоімунних захворювань (диференційна діагностика);
визначення стадії захворювання, прогнозу;
оцінка ефективності лікування.

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Аутоімунні захворювання печінки (АІЗП, AІLD) – група аутоімунних захворювань, що характеризується переважним ураженням тканини печінки, жовчовивідних шляхів. Включають: аутоімунний гепатит (АІГ); первинний біліарний цироз (ПБЦ); первинний склерозуючий холангіт (ПСХ). Для діагностики АІЗП вкрай важливо виключити вірусні гепатити (A, B, C, D, Е); гепатити, пов'язані з іншими запальними захворюваннями печінки; токсичні гепатити, а також метаболічні і генетично обумовлені захворювання печінки.

Аутоімунний гепатит (АІГ) – найбільш часте аутоімунне захворювання печінки. Характеризується хронічним запаленням печінки з гіпергамаглобулінемією і наявністю аутоантитіл. Етіологія невідома. Тригерними (запускаючими) факторами можуть виступати інфекційні агенти, алкоголь, гормональна перебудова в пубертатному і клімактеричному періодах життя, лікарські засоби, стресові ситуації. Основну роль у патогенезі відіграє порушення функцій імунної системи в цілому або окремих її компонентів (Т-лімфоцитів), що призводить до аутоімунного запалення внаслідок синтезу агресивних антитіл і розмноження аутоагресивних клонів кілерних клітин. Клінічні прояви: болі та/або тяжкість у правому підребер'ї, зниження апетиту; субфебрильна температура тіла, стомлюваність, слабкість, зниження працездатності; жовтяниця; малі печінкові знаки на шкірі (пальмарна еритема, телеангіоектазії); гепатомегалія, спленомегалія; порушення менструального циклу, аменорея (у 30% жінок); артралгії, міалгії, шкірні висипи (більш ніж у 25% хворих), трофічні виразки на шкірі кінцівок тощо; ураження кишечника – неспецифічний виразковий коліт; ураження нирок – гломерулонефрит; ураження серця – перикардит, міокардит; ураження щитоподібної залози – тиреоїдит; у 30% пацієнтів початок захворювання відповідає клінічній картині гострого гепатиту.

Діагностичні критерії АІГ:

Цитоліз: підвищення активності сироваткових трансаміназ (АЛТ, АСТ);
Підвищення рівня сироваткових гамма-глобулінів;
Підвищення рівня імуноглобуліну G (IgG загальний);
Позитивні серологічні реакції (наприклад, позитивна реакція зв'язування комплементу (РСК) при діагностиці сифілісу);
Морфологічні зміни в гістологічних зразках тканини печінки;
Наявність аутоантитіл у сироватці крові. Наявність аутоантитіл є найбільш важливим маркером АІГ. Залежно від типу аутоантитіл виділяють гепатити 3 типів, які відрізняються також епідеміологічними параметрами і характером відповіді на терапію.

Аутоімунний гепатит 1 типу – відзначається в осіб віком 15-40 років, дещо частіше у жінок. Характеризується прогресуючим перебігом і доброю відповіддю на імуносупресивну терапію. Діагностичні маркери: гіпергамаглобулінемія (переважно за рахунок імуноглобуліну IgG); антитіла до гладкої мускулатури (ASMA); антиядерні антитіла (АНА).

Аутоімунний гепатит 2 типу – захворювання частіше розвивається в дитячому віці; другий пік припадає на вік 35-65 років. На відміну від АІГ 1 типу, захворювання протікає більш активно, частіше призводить до цирозу і нерідко супроводжується іншими аутоімунним захворюваннями. Часто відзначається гострий початок, перебіг з періодами загострення і згасання процесу зі швидким розвитком цирозу. Діагностичні маркери: антитіла до LKM-1, LC-1.

Аутоімунний гепатит 3 типу – складає 20% від усіх випадків АІГ. Гірше інших АІГ піддається імуносупресивному лікуванню. У деяких класифікаціях не виділяється цей тип АІГ (відноситься до АІГ 1 типу). Діагностичні маркери: антитіла до розчинного печінкового антигену (SLA/LP). Типи аутоантитіл, що виявляються при АІГ:

Антиядерні антитіла (АНА): антитіла до ядерних антигенів SS-A, Ro-52, Scl-70, CENP A, CENP B – виявляються при АІГ 1 типу (до 100% випадків);
Антитіла до гладкої мускулатури (АГ-МА, ASMA) – виявляються в поєднанні з АНА. Визначаються тільки методами IIFT (непряма імунофлуоресценція);
Anti-LKM-1 (антитіла до мікросомального антигену печінки і нирок) – найчастіше визначаються у хворих АІГ 2 типу, у яких відсутні АНА і АГМА. Може зустрічатися при вірусних гепатитах С (5-10%). Вироблення антитіл також може стимулювати прийом лікарських препаратів: тієнаму, дигідралазину, галотану, фенітоїну, фенобарбіталу, карбамазепіну та інших. Виявлення високих титрів LKM в динаміці вказує на швидко прогресуючий перебіг захворювання. Ізольоване виявлення LKM у пацієнта без будь-яких інших ознак ураження печінки не є критерієм для постановки діагнозу аутоімунного гепатиту;
Anti-LC-1 (протицитозольні печінкові антитіла 1 типу) – вважаються високоспецифічними для АІГ 2 типу (специфічність – близько 100%); можуть зустрічатися як разом з антитілами LKM-1, так і ізольовано від всіх антитіл. У 14% хворих на аутоімунний гепатит вони можуть бути єдиним типом антитіл, що виявляється;
Anti-SLA/LP (антитіла до розчинного антигену печінки, до печінково-панкреатичного антигену) – виявляються при АІГ 3 типу, а також у 10-15% хворих з АІГ 1 типу. Специфічність – близько 100%;
AMA-M2 (антимітохондріальні антитіла тип M2) – можуть виявлятися при АІГ у 20-30% випадків (при перехресному синдромі);
Anti-PGDH (антитіла до D-3-фосфогліцератдегідрогеназе) – виявляються у 80% нелікованих хворих АІГ і до 61% пацієнтів з АІГ, які отримували глюкокортикоїдну терапію;
Anti-Ro-52 (ядерний антиген) – при виявленні спільно зі SLA/LP відзначається більш висока активність АІГ з важким перебігом. У більш ніж 90% хворих АІГ виявляються принаймні один вид аутоімунних антитіл. При діагностиці АІГ доцільно оцінювати виявлені маркери в балах: рівень сироваткового IgG > 16 г/л – 1 бал; рівень сироваткового IgG > 18,5 г/л – 2 бали; наявність аутоантитіл AНA, ASMA або LKM – 1 бал; наявність аутоантитіл LC-1, SLA/LP – 2 бали; гістологічний висновок, який не суперечить діагнозу АІГ – 1 бал; гістологічний висновок характерний для АІГ – 2 бали; відсутність вірусного гепатиту – 2 бали. 6 балів – діагноз АІГ вірогідний; ≥7 діагноз АІГ підтверджений. Виявлення аутоантитіл в поєднанні з гіпергамаглобулінемією забезпечує 4 з 7 балів, необхідних для постановки остаточного діагнозу «аутоімунний гепатит». Первинний біліарний цироз (ПБЦ) – прогресуюче деструктивне запалення внутрішньопечінкових жовчних протоків з порушенням відтоку жовчі і розвитком внутрішньопечінкового холестазу різного ступеня важкості. Тривале існування холестазу супроводжується фіброзом і формуванням цирозу печінки. Етіологія невідома. Тригерними факторами можуть виступати інфекційні агенти, алкоголь, лікарські засоби. Клінічні прояви: свербіж шкіри різного ступеня інтенсивності (75,8%); слабкість, стомлюваність (68,8%), схуднення (24,6%); зміни шкірних покривів (сухість, гіперкератоз, гіперпігментація, ксантелазми, ксантоми, сліди розчосів); жовтушність шкірних покривів (12,5%); гепатомегалія (87,7%), спленомегалія (46,7%); портальна гіпертензія; часте поєднання (29,7%) з іншими аутоімунними захворюваннями і синдромами (фіброзуючий альвеоліт, аутоімунний тиреоїдит, ревматоїдний артрит, синдром Шегрена, синдром Рейно тощо); безсимптомний перебіг (7-9%). Діагностичні критерії ПБЦ: високі рівні маркерів холестазу (лужна фосфатаза, ГГТ), незначне підвищення рівнів АЛТ, АСТ, підвищення рівня сироваткового IgM, наявність аутоантитіл в сироватці крові, гістологічні ознаки негнійного холангіту, перідуктулярного фіброзу, накопичення міді в тканині печінки. Наявність аутоантитіл є важливим маркером ПЦБ.

Типи аутоантитіл, що виявляються при ПЦБ:

AMA-M2 (антимітохондріальні антитіла тип M2) – виявляються у 85-95% випадків ПБЦ. Можуть виявлятися у пацієнтів з АІГ (до 25% випадків), частіше при перехресному синдромі. Практично не виявляються при вірусних гепатитах і метаболічних захворюваннях печінки;
Anti-M2-3E (антитіла до домінантної субодиниці (3Е) антигену М2) – виявляються у 95% випадків ПБЦ разом з АМА-М2 (дозволяють підвищити чутливість методу);
Антиядерні антитіла (АНА): антитіла до ядерних антигенів Sp100, PML, gp210, Ro-52 – визначаються у частини хворих на ПБЦ. Можуть виявлятися у АМА-негативних пацієнтів. Одночасне виявлення AMA-M2 (M2-3E) і Anti-gp210, Anti-Ro-52 є поганим прогностичним маркером хвороби. Sp100 антитіла вкрай рідко виявляються при АІГ, ПСХ. Можуть зустрічатися при ревматоїдному артриті (3%), системному червоному вовчаку (до 10%), системній склеродермії (5%), синдромі Шегрена (2%). Gp210 антитіла високоспецифічні для ПБЦ (специфічність до 99,5%). При АІГ, ревматоїдному артриті, поліміозиті, синдромі Шегрена зустрічаються вкрай рідко. Первинний склерозуючий холангіт (ПСХ) – хронічне прогресуюче захворювання, що супроводжується склерозуючим запаленням внутрішньо- і позапечінкових жовчних протоків з формуванням вторинного біліарного цирозу. Хворіють переважно чоловіки молодого віку (середній вік – 40 років). Клінічні прояви: зниження ваги, підвищена стомлюваність, біль у правому підребер'ї, свербіж шкіри, мінлива жовтяниця; у ряді випадків клінічна картина імітує гострий бактеріальний холангіт: озноб та лихоманка, жовтяниця, свербіж шкіри і біль в підребер'ї; у 50-70% хворих спостерігається поєднання ПСХ з неспецифічним виразковим колітом, у 10-13% – з хворобою Крона, у 10-25% – ізольована форма ПСХ. Може поєднуватися з іншими аутоімунними захворюваннями, зокрема з тиреоїдитом і цукровим діабетом 1 типу. Діагностичні критерії ПСХ: підвищення сироваткових рівнів лужної фосфатази, білірубіну, ГГТ, IgM, IgG; можуть визначатися антиядерні антитіла (АНА), перинуклеарні антинейтрофільні цитоплазматичні антитіла (pANCA); УЗД, МРТ, РХПГ – ознаки холангіту; гістологічні ознаки (основний діагностичний маркер ПСХ): виражений склероз проток і навколо проток зі здавленням їхнього просвіту аж до повного зникнення (облітеруючий атеросклероз). Специфічні для ПСХ ознаки при біопсії печінки виявляються нечасто (10-30% випадків), що обумовлено нерівномірністю ураження протоків.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Результати лабораторних досліджень не є діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз ставить лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (таких, як клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).

Одиниці виміру: -

Результат дослідження надається в якісному/напівкількісному форматі.

Визначаються аутоантитіла класу IgG до білкових антигенів: AMA-M2, M2-3E, Sp100, PML, gp210, LKM-1, LC-1, SLA/LP, SS-A, Ro-52, Scl-70, CENP A, CENP B, PGDH (диференційовано).

Результат оцінюється за рівнем реакції антитіл з окремими антигенами. Рівень реакції антитіл оцінюється в умовних одиницях інтенсивності, які дозволяють визначити клас реакції. Клас реакції дозволяє оцінити «ступінь позитивності» результату: 0 - негативно; (+) – «сіра зона»; +, ++, +++ – позитивно різної інтенсивності. Інтенсивність реакції не корелює лінійно з концентрацією антитіл, проте відображає склад та афінність молекул імуноглобулінів.

У нормі аутоантитіла, асоційовані з аутоімунними захворюваннями печінки, не визначаються. За результатами аналізу надається загальний висновок:

За відсутності реакції з усіма антигенами: «Антитіла класу IgG до антигенів AMA-M2, M2-3E, Sp100, PML, gp210, LKM-1, LC-1, SLA/LP, SS-A, Ro-52, Scl-70, CENP A, CENP B, PGDH – не виявлені»;
За наявності реакції з будь-яким антигеном: «ВИЯВЛЕНО антитіла класу IgG до антигенів: ... (вказуються конкретні антигени до яких виявлені антитіла)». Додатково додається протокол тестування.

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ

Аутоімунне ураження тканин печінки. При виявленні антитіл, асоційованих з аутоімунними захворюваннями печінки, необхідно оцінити результати з урахуванням клінічних даних і результатів інших додаткових методів досліджень.

Маркери аутоімунного гепатиту (АІГ): основні – LKM-1, LC-1, SLA/LP, PGDH; додаткові – Ro-52, SS-A, Scl-70, CENP A, CENP B.
Маркери первинного біліарного цирозу (ПБЦ): основні – AMA-M2, M2-3E; додаткові – PML, gp210, Ro-52.
Маркери первинного склерозуючого холангіту (ПСХ): Sp100, PML, gp210, Ro-52, Ro-52, SS-A, Scl-70, CENP A, CENP B.

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ

Особливого клінічного значення не має. У нормі результат негативний. Інтерферуючі фактори Поява окремих класів аутоантитіл в крові можлива при хронічних вірусних гепатитах, прийомі лікарських препаратів (тієнаму, дигідралазину, галотану, фенітоїну, фенобарбіталу, карбамазепіну тощо), ревматоїдному артриті, системному червоному вовчаку, системній склеродермії та деяких інших аутоімунних захворюваннях.