Загальний аналіз крові (ЗАК) стандартний (ШОЕ, лейкоцитарна формула + мікроскопічне дослідження при патології) (CBC with Microscopic Study (pathology), ESR) - венозна кров

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ

1. Скринінгові обстеження у рамках профілактичного, диспансерного спостереження.
2. Базові обстеження при госпіталізації в стаціонар
3. Діагностика запальних, інфекційних захворювань.
4. Діагностика захворювань системи крові, анемій.
5. Диференціальна діагностика між різними захворюваннями.
6. Спостереження за перебігом захворювання, контроль розвитку ускладнень та ефективності проведеного лікування.

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Кров – це рідка тканина організму, що циркулює у вигляді впорядкованого односпрямованого потоку у серцево-судинній системі, становить 5-9% маси тіла людини. Утворює разом із лімфою і тканинною рідиною внутрішнє середовище організму і виконує низку життєво-важливих функцій: захисна – забезпечення клітинного та гуморального імунітету на тканинному рівні; дихальна – забезпечення тканин киснем і звільнення від вуглекислого газу як кінцевого продукту метаболізму; трофічна – транспортує поживні речовини; видільна – транспортує продукти метаболізму; гомеостатична - підтримання сталості внутрішнього середовища організму (разом з нервовою та ендокринною системами). Кров складається з рідкої частини (плазми) та формених елементів: еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів (повновартісними клітинами серед них є лише лейкоцити, інші – постклітинні структури). Плазма – це водний розчин, що містить органічні та неорганічні речовини. Для гематологічного дослідження використовується лише цільна кров, яка включає всі компоненти.

Еритроцити (RBC, red blood cells) - «червоні» клітини крові. Будучи невеликими еластичними структурами, вони з легкістю проходять через судини будь-якого калібру. Головна їхня функція – дихальна, а саме перенесення кисню з легенів до тканин тіла та транспорт діоксиду вуглецю (CO2) у зворотному напрямку. Це здійснюється за рахунок білка, що містить залізо – гемоглобіну. Крім того, завдяки адсорбції на поверхні мембрани еритроцитів, здійснюється транспортування речовин, які потрапляють до кровоносного русла (амінокислоти, антитіла, токсини, лікарські сполуки та інші) та беруть участь у регуляції кислотно-основної рівноваги завдяки буферній системі оксигемоглобін – гемоглобін. Середня тривалість життя еритроциту становить близько 120 днів. В організмі постійно виробляються нові клітини, що компенсують втрачені внаслідок їхнього старіння або внаслідок кровотеч. Кількість еритроцитів навіть у практично здорових людей може коливатися. Зміни в кількості еритроцитів зазвичай супроводжуються змінами в інших пов’язаних з ними показниках.

Нормобласти (NRBC - nucleated red blood cells) - це "молоді" еритроцити, які містять ядро, попередники еритроцитів (проміжна стадія їх диференціювання).

Гематокрит (Ht) - відношення всіх формених елементів крові (переважно еритроцитів) до загального обсягу крові.

Гемоглобін (Hb, HGB, hemohlobin) - складний білок-хромопротеїн, що містить залізо. Надає еритроцитам характерного червоного кольору. Він створює нестійкі сполуки з киснем (оксигемоглобін) і з вуглекислим газом (карбогемоглобін), приєднуючи їх у місцях з високою концентрацією речовин та віддаючи у місцях з низькою концентрацією, транспортуючи ці речовини організмом та забезпечуючи таким чином дихальну функцію (газообмін між легеневою тканиною та всіма клітинами організму). У фізіологічних формах гемоглобіну залізо знаходиться у двовалентній (закисній) формі, що легко приєднує кисень.

Для повноцінної оцінки червоної крові існують розрахункові показники - еритроцитарні індекси (MCV, MCH, MCHC, RDW). Вони дають інформацію про фізичні характеристики еритроцитів та є важливим лабораторним інструментом для діагностики анемій. Характеризують самі клітини, а не їх кількість, внаслідок чого є відносно стабільними параметрами.

Середній об'єм еритроцитів (MCV – mean corpuscular volume) - показник, що відображає усереднений об'єм еритроцитів. На підставі значень MCV анемії поділяються на види: мікроцитарні (MCV менше норми); нормоцитарні (MCV в межах норми) - апластична анемія, анемія внаслідок нещодавній кровотечі, анемія при хронічних захворюваннях печінки та нирок; макроцитарні (MCV більше норми). При великій кількості аномальних еритроцитів (наприклад, серповидно-клітинної анемії) підрахунок MCV не буде достовірним. Також при одночасному збільшенні кількості макроцитарних і мікроцитарних еритроцитів MCV буде в нормі. Виявити порушення у цих випадках дозволяє мікроскопічне дослідження мазка крові та показник RDW вище норми.

Середній вміст гемоглобіну в еритроцитах (MCH - mean corpuscular hemoglobin) - показник, що висвітлює середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті. Рекомендується використовувати замість кольорового показника (КП) крові.

Середня концентрація гемоглобіну в еритроцитах (MCHC - mean corpuscular hemoglobin concentration) - показник, що відображає усереднену концентрацію гемоглобіну в еритроцитах. Є чутливим маркером при порушеннях утворення гемоглобіну. Це один із найстабільніших гематологічних показників, тому його часто використовують як індикатор помилок аналізатора. На підставі значень MCН анемії поділяються на: гіпохромні (MCНС менше норми), може бути як при мікроцитарних та і при нормоциторних анеміях; нормохромні (MCНС в межах норми) - апластична анемія, анемія внаслідок нещодавній кровотечі, гемолитичні анемії; гіперхромні (MCНС більше норми).

Ширина розподілу еритроцитів за об’ємом (RDW - red cell distribution width) - відображає ступінь неоднорідності еритроцитів за об’ємом та розмірам, відхилення розміру еритроцитів від середніх показників. Відповідає показнику анізоцитозу, який раніше оцінювали при мікроскопічному дослідженні мазка крові, але є більш чутливим параметром, ніж візуальна оцінка діаметра еритроциту у препараті на склі.

Тромбоцити (PLT, thrombocyt, рlatelets, кров'яні пластинки) – без’ядерні невеликі плоскі постклітинні структури, фрагменти цитоплазми мегакаріоцитів (клітин червоного кісткового мозку). Головна їхня функція – участь у згортанні крові: активуються при порушенні цілісності кровоносних судин, виділяють багато активних речовин і деякі фактори згортання, змінюючи форму, з'єднуючись один з одним та прилипаючи до пошкодженої судинної стінки беруть участь в утворенні згустку та зупиняють кровотечу у дрібних судинах. Крім цього, тромбоцити беруть участь у запальних реакціях завдяки наявності на мембрані рецепторів до імуноглобулінів (IgG), сприяють загоєнню рани за рахунок тромбоцитарного фактора росту, що є стимулятором проліферації фібробластів та гладких клітин. Середня тривалість життя тромбоциту становить близько 10 днів.

Лейкоцити (WBC, white blood cells, leukocyte) - це «білі» ядровмісні клітини крові. В залежності від вигляду клітини, форми, наявності або відсутності зернистості у цитоплазмі, від типу такої зернистості, властивостей та виконуваних функцій, лейкоцити поділяються на субпопуляції (клітинні лінії): нейтрофіли, еозинофіли, базофіли, лімфоцити, моноцити. Клітини, що містять у своїй цитоплазмі гранули, у яких знаходяться біологічно активні речовини називаються гранулоцитами. Виділяють три типи гранулоцитів, згідно типів зернистості: нейтрофільні, еозинофільні, базофільні. Інші види лейкоцитів, які не мають специфічних гранул у своїй цитоплазмі – агранулоциті: лімфоцити, моноцити. Головна функція усіх лейкоцитів – захисна (забезпечення клітинного та гуморального імунітету). Лейкоцити здатні виходити за межі судин і активно пересуватися тканинами. Лейкоцити утворюються в організмі людини зі стовбурових клітин кісткового мозку. В процесі свого розвитку вони діляться і диференціюються в різні клітинні лінії, які далі проходять ряд проміжних стадій дозрівання в ході яких в клітині відбуваються специфічні зміни, лейкоцити набувають характерних рис та стають здатними виконувати свої функції. У нормі в кровоток потрапляють лише зрілі клітини крові. Середня тривалість життя лейкоцитів коливається від кількох годин до кількох років в залежності від того, до якої з п’яти субпопуляцій з існуючих у людини вони відносяться.

В кожній клітинній лінії лейкоцитів є молоді клітини, з яких розвивається субпопуляція – це бластні клітини (бласти). Морфологічно вони дуже схожі між собою і їх практично неможливо розрізнити при звичайному лабораторному дослідженні, тому до цієї позиції відносять усі знайдені бластні клітини різних субпопуляцій. При виявленні характерних рис в цих клітинах, які можуть дозволити інтерпретувати їх приналежність, це відображається у додатковому коментарі до цієї позиції тесту. Присутність у периферичній крові бластних клітин є критичним значенням, що може супроводжуються клінічними проявами, аж до загрозливих для життя станів.

Нейтрофіли - лейкоцити, які мають в цитоплазмі неспецифічні азурофільні і специфічні нейтрофільні гранули (при забарвленні за методом Папенгейма). Це найбільша група циркулюючих гранулоцитів, яка становить більшість усіх ядровмісних клітин периферичної крові (за виключенням деяких вікових категорій). Термін циркуляції нейтрофілів у кровоносному руслі становить близько 8-12 годин, потім вони надходять у тканини, де протягом 2-5 днів виконують свої функції. Функцією нейтрофілів є участь у боротьбі з мікроорганізмами шляхом їх фагоцитозу. Головна роль нейтрофілів у захисті від бактеріальних та грибкових інфекцій, порівняно менша – у захисті від вірусних інфекцій та зовсім незначна у протипухлинному та антигельмінтному захисті організму. Зрілі нейтрофіли становлять основну частину нейтрофілів периферичної крові і називаються сегментоядерними. В значно меншій кількості також присутні нейтрофіли попередньої стадії дозрівання – паличкоядерні, ядро яких ще не розділено на часточки і має вигляд палички. Менш зрілі, «молоді» клітини, більш ранніх етапів дозрівання (бласти, промієлоцити, мієлоцити, метамієлоцити) зазвичай знаходяться в кістковому мозку і з'являються в периферичної крові лише при патологічних станах, коли здійснюється стимуляцію утворення гранулоцитів і посилення гемопоезу у кістковому мозку (реактивні зміни або гемобластози).

Еозинофіли - субпопуляція гранулоцитарних лейкоцитів, які мають в цитоплазмі неспецифічні азурофільні і специфічні еозинофільні (ацидофільні) гранули (при забарвленні за методом Папенгейма). Містять еозинофільний катіонний білок, еозинофільну пероксидазу, кислу фосфатазу, арилсульфатазу, колагеназу, еластазу, глюкуронідазу, катепсин, мієлопероксидазу та інші ферменти, що мають бактерицидну активність. Термін циркуляції еозинофілів у кровоносному руслі становить близько 6-12 годин, потім вони надходять у тканини де протягом в середньому 12 днів виконують свої функції. Функцією еозинофілів є: боротьба з мікроорганізмами шляхом їх фагоцитозу, позаклітинний цитоліз, участь у захисних реакціях організму на сторонній білок, в алергічних та анафілактичних реакціях. Вони здатні інактувати гістамін за допомогою ферменту гістамінази, а також адсорбувати його на своїй поверхні. Таким чином, еозинофілам належить важлива роль у боротьбі з багатоклітинними мікроорганізмами, пухлинами, бактеріями, грибками та іншими паразитами, що розвиваються в організмі людини.

Базофіли - субпопуляція гранулоцитарних лейкоцитів, які мають в цитоплазмі неспецифічні азурофільні і специфічні базофільні (метахроматичні) гранули (при забарвленні за методом Папенгейма). Гранули містять гістамін, хондроїтинсульфати А і С, гепарин, серотонін, ферменти (трипсин, хімотрипсин, пероксидаза, РНК-аза та інші). Базофіли крові і мастоцити (лаброцити, тканинні базофіли, тучні клітини, опасисті клітини) в тканинах складають спільну популяцію гістаміновмісних елементів. Функцією базофілів є: участь в алергічних та анафілактичних реакціях.

Лімфоцити - гетерогенна і унікальна за різноманітністю популяція клітин, які не мають специфічних гранул у цитоплазмі (агранулоцити) та беруть участь у складних реакціях імунітету. Серед лімфоцитів, з урахуванням шляхів їхнього розвитку та диференціації, ролі у захисних реакціях організму, імунофенотипу, розрізняють три основних типи: Т-лімфоцити (тимусзалежні), В-лімфоцити (тимуснезалежні) та NK-клітини (натуральні кілери). Вони виконують різні функції, але морфологічно їх практично неможливо розрізнити при звичайному лабораторному дослідженні. Лімфоцити складаються з загальної кількісті зрілих клітин наявних в периферичній крові людини, які морфологічно практично не можливо розрізнити між собою. Поява формених елементів лімфоцитарного ряду, які мають виражені специфічні характерні риси, дозволяє виділити їх в окрему категорію при диференційованому підрахунку лейкоцитів крові. При цьому розрізняють (згідно міжнародним рекомендаціям ICSH, 2015 рік): бласти, пролімфоцити, плазматичні клітини (В-лімфоцити, які пройшли останній етап диференціювання та набули здібність синтезувати імуноглобуліни), активовані лімфоцити (атипові мононуклеари - лімфоцити, які реактивно морфологічно змінюються у відповідь на антигенну стимуляцію, можуть з’являтися при абсолютно будь-якій вірусній інфекції, а не лише тільки при інфекційному мононуклеозі, а також при туберкульозі, ВІЛ, ГРВІ, черевному тифі, корі, скарлатині, вітряній віспі, хворобі котячої подряпини, колагенозах, онкологічних та аутоімунних захворюваннях), атипові лімфоцити (клітини лімфоцитарного ряду, які мають морфологічні анормальні риси та імовірно належать до пухлинного клону).

Моноцити - субпопуляція лейкоцитів-агранулоцитів, які не мають специфічних гранул у цитоплазмі та найбільші з них по розмірам. Термін перебування моноцитів у крові коливається від 36 до 104 годин, потім вони надходять у тканини, де диференціюються в органоспецифічні макрофаги. Моноцити мають односпрямований рух із крові у тканини, не повертаючись назад і виконуючи там свої функції. Тканинний пул мононуклеарних фагоцитів у 25 разів перевищує їх вміст у крові. Тривалість життя тканинних макрофагів рахується місяцями та роками. Макрофаги секретують цитокіни та інші біологічно активні речовини, регулюючи таким чином проліферацію, диференціювання та функціональну активність різних груп клітин і поєднуючи їх в єдину систему для участі в захисних реакціях організму. Зрілі моноцити становлять основну частину моноцитів периферичної крові. Менш зрілі, «молоді» клітини, більш ранніх етапів дозрівання (бласти, промоноцити) зазвичай знаходяться в кістковому мозку і з'являються в периферичної крові лише при патологічних станах, характерних для онкогематологічних захворювань (гострі і хронічні моноцитарний та мієломоноцитарний лейкози, лімфогранулематоз).

Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) – лабораторний показник, якій опосередковано відображає зміни білкового складу (співвідношення фракцій) плазми крові та є неспецифічним маркером запального або іншого патологічного процесу (аутоімунного чи онкологічного). Ступінь агрегації еритроцитів (показник ШОЕ) підвищується при збільшенні концентрації в плазмі білків гострої фази. В першу чергу - фібриногену і імуноглобулінів, в меншій мірі C-реактивного білка, церулоплазміну, альфа- та гамма - глобулінів та інших. При гострих запальних захворюваннях ШОЕ підвищується не одразу, а зазвичай через добу після початку захворювання. Після одужання відбувається повільна нормалізація цього показника, яка може зайняти від декількох днів до декількох тижнів. Коливання значень ШОЕ, навіть у практично здорових людей, відзначається протягом доби, досягаючи максимального рівня у денний час. Тому, при виражених клінічних проявах захворювання не завжди спостерігається підвищення ШОЕ, як і навпаки - за відсутності таких ШОЕ може бути високим.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).

1. ПОКАЗНИКИ «ЧЕРВОНОЇ» КРОВІ (еритроцити, гемоглобін, гематокрит, нормобласти, еритроцитарні індекси)

КІЛЬКІСТЬ ЕРИТРОЦИТІВ (RBC)

Одиниці виміру: млн/мкл (кількість клітин (мільйонів) в одному мікролітрі)

Альтернативні одиниці виміру: млн/мкл = 10^6/мкл = 10^12 /л

Референсні значення

Вік	Кількість еритроцитів в цільній венозній крові (млн/мкл)
1-14 днів	3.9-5.9
15-28 днів	3.3-5.3
1-4 місяці	3.5-5.1
5-6 місяців	3.9-5.5
7-9 місяців	4.0-5.3
10-11 місяців	4.1-5.3
1-3 роки	3.8-4.8
4-6 років	3.7-4.9
7-9 років	3.8-4.9
10-12 років	3.9-5.1
13-15 років	3.8-5.0 (жінки), 4.1-5.2 (чоловіки)
16-18 років	3.9-5.1 (жінки), 4.2-5.6 (чоловіки)
19-45 років	3.8-5.1 (жінки), 4.3-5.7 (чоловіки)
46-65 років	3.8-5.3 (жінки), 4.2-5.6 (чоловіки)
старші 65 років	3.8-5.2 (жінки), 3.8-5.8 (чоловіки)

ГЕМОГЛОБІН (Hb)

Одиниці виміру: г/л (грам на літр)

Альтернативні одиниці виміру: г/дл (г/л х 0.1 = г/л)

Референсні значення

Вік	Концентрація гемоглобіну в цільній венозній крові (г/л)
1-14 днів	134-198
15-28 днів	107-171
1-2 місяці	94-130
3-4 місяці	103-141
5-6 місяців	111-141
7-9 місяців	114-140
10-11 місяців	113-141
1-5 років	110-140
6-10 років	115-145
10-12 років	120-150
13-15 років	115-150 (жінки), 120-160 (чоловіки)
16-18 років	117-153 (жінки), 117-166 (чоловіки)
19-45 років	117-115 (жінки), 132-173 (чоловіки)
46-65 років	117-160 (жінки), 131-172 (чоловіки)
старші 65 років	117-161 (жінки), 126-174 (чоловіки)

ГЕМАТОКРИТ (Ht)

Одиниці виміру: л/л (літр на літр)

Альтернативні одиниці виміру: % (л/л х 100%)

Референсні значення

Вік	Гематокрит цільної венозної крові (л/л)
1-14 днів	0.41-0.65
15-28 днів	0.33-0.55
1-2 місяці	0.28-0.42
3-4 місяці	0.32-0.44
5-9 місяців	0.32-0.4
10-11 місяців	0.33-0.41
1-3 роки	0.32-0.40
4-6 років	0.32-0.42
7-9 років	0.33-0.41
10-12 років	0.34-0.43
13-15 років	0.34-0.44 (жінки), 0.35-0.45 (чоловіки)
16-18 років	0.34-0.44 (жінки), 0.37-0.48 (чоловіки)
19-45 років	0.35-0.45 (жінки), 0.39-0.49 (чоловіки
46-65 років	0.35-0.47 (жінки), 0.39-0.50 (чоловіки)
старші 65 років	0.35-0.47 (жінки), 0.37-0.51 (чоловіки)

В організмі людини можуть бути такі стани, пов’язані зі змінами «червоної» крові: еритроцитоз - збільшення кількості еритроцитів в одиниці об’єму крові; еритропенія (еритроцитопенія) - зниження кількості еритроцитів в одиниці об’єму крові; еритремія (справжня поліцитемія) – пухлинне захворювання кровотворної системи з переважною активацією еритропоезу; анемія - стан, що характеризується зменшенням кількості еритроцитів, концентрації гемоглобіну та гематокриту в одиниці об'єму крові. Вона може бути як самостійним захворюванням, так і симптомом будь-якого хронічного захворювання, може бути наслідком підвищених втрат при різних видах кровотеч, результатом прискореного руйнування еритроцитів, порушенням утворення еритроцитів. Значні зміни в концентрації гемоглобіну та рівні гематокриту можуть супроводжуються клінічними проявами, аж до загрозливих для життя станів, коли їх результати досягають критичних значень: гемоглобін менше 70 г/л, вище 210 г/л; гематокрит менше 0,20 л/л, вище 0,65 л/л.

НОРМОБЛАСТИ (NRBC)

Одиниці виміру: кл/100 лейк (клітин на 100 лейкоцитів) Результати дослідження оцінюються без урахуванням статі та віку.

Референсні значення – кількість нормобластів у цільної венозної крові в нормі складає до 0.05 кл/100 лейк.

RDW - РОЗПОДІЛ ЕРИТРОЦИТІВ ЗА РОЗМІРОМ, ШИРИНА РОЗПОДІЛУ (, Red Cell Distribution Width)

Одиниці виміру: % (відсоток)

Референсні значення

Вік	RDW (розподіл еритроцитів за розміром), %
до 6 місяців	14.9-18.7
від 7 місяців	11.6-14.8

MCV - СЕРЕДНІЙ ОБ'ЄМ ЕРИТРОЦИТІВ

Одиниці виміру: фл (фемтолітр)

Референсні значення

Вік	MCV (середній об'єм еритроцитів), фл
1-14 днів	88-140
15-28 днів	91-112
1-2 місяця	84-106
3-4 місяців	76-97
5-6 місяців	68-85
7-9 місяців	70-85
10-11 місяців	71-84
1-2 роки	70-84
3-5 років	73-85
6-9 років	75-87
10-12 років	76-90
13-15 років	73-95 (жінки), 77-94 (чоловіки)
16-18 років	78-98 (жінки), 79-95 (чоловіки)
19-45 років	81-100 (жінки), 80-99 (чоловіки)
46-65 років	81-101 (жінки), 81-101 (чоловіки)
від 66 років	81-102 (жінки), 83-103 (чоловіки)

MCH - СЕРЕДНІЙ ВМІСТ ГЕМОГЛОБІНУ (Hb) В ЕРИТРОЦИТАХ

Одиниці виміру: пг (пікограм)

Референсні значення

Вік	MCH (середній вміст гемоглобіну в еритроцитах), пг
1-14 днів	30-37
15-28 днів	29-36
1-2 місяця	27-34
3-4 місяців	25-32
5-6 місяців	24-30
7-9 місяців	25-30
10-11 місяців	24-30
1-3 роки	22-30
4-6 років	25-31
6-9 років	25-31
10-15 років	26-32
16-18 років	26-34 (жінки), 27-32(чоловіки)
19-45 років	27-32 (жінки), 27-34 (чоловіки)
46-65 років	27-34(жінки), 27-35(чоловіки)
від 66 років	27-35 (жінки), 27-34 (чоловіки)

MCHC - СЕРЕДНЯ КОНЦЕНТРАЦІЯ ГЕМОГЛОБІНУ (Hb) В ЕРИТРОЦИТАХ

Одиниці виміру: г/л

Альтернативні одиниці виміру: г/дл (г/л х 0,1)

Референсні значення

Вік	MCHC (середня концентрація гемоглобіну в еритроцитах), г/л
1-14 днів	280-350
15-28 днів	280-360
1-2 місяця	280-350
3-4 місяців	290-370
5-11 місяців	320-370
1-3 роки	320-380
4-12 років	320-370
13-15 років	320-360 (жінки), 320-370 (чоловіки)
16-18 років	320-360 (жінки), 320-360 (чоловіки)
19-45 років	320-360 (жінки), 320-370 (чоловіки)
46-65 років	310-360(жінки), 320-360 (чоловіки)
від 66 років	320-360(жінки), 310-360 (чоловіки)

2. ТРОМБОЦИТАРНІ ПОКАЗНИКИ

КІЛЬКІСТЬ ТРОМБОЦИТІВ (PLT)

Одиниці виміру: тис/мкл (клітин (тисяч) в мікролітрі)

Межі визначення: 0-5000 тис/мкл

Альтернативні одиниці виміру: 10^3/мкл, 10^9 /л

Референсні значення

Вік	Кількість тромбоцитів, тис/мкл
1-14 днів	144-449 (жінки), 218-419 (чоловіки)
15-28 днів	279-571 (жінки), 248-586 (чоловіки)
1-2 місяця	331-597 (жінки), 229-562 (чоловіки)
3-6 місяців	247-580 (жінки), 244-529 (чоловіки)
7-24 місяці	214-459 (жінки), 206-445 (чоловіки)
3-6 років	189-394 (жінки), 202-403 (чоловіки)
від 6 років	150-400 (жінки), 150-400 (чоловіки)

В організмі людини можуть бути такі стани, пов’язані зі змінами тромбоцитів: тромбоцитоз - збільшення кількості тромбоцитів в одиниці об’єму крові; тромбоцитопенія - зниження кількості тромбоцитів в одиниці об’єму крові; тромбоцитопатія – порушення функції тромбоцитів; еритремія (справжня поліцитемія) - пухлинне клональне захворювання кровотворної системи, при якому відзначається надмірна проліферація еритроїдного, гранулоцитарного та мегакаріоцитарного ростків кровотворення з переважною активацією еритропоезу (при цьому в крові відзначається підвищення рівня еритроцитів та гемоглобіну, тромбоцитоз та лейкоцитоз). Значні зміни в кількості тромбоцитів можуть супроводжуються клінічними проявами, які набувають загрозливих для життя станів, коли кількість тромбоцитів досягає критичних значень: менше 20 тис/мкл – ризик спонтанних кровотеч; вище 1000 тис/мкл – ризик внутрішньосудинного утворення тромбів.

3. ПОКАЗНИКИ «БІЛОЇ» КРОВІ (лейкоцити та їх диференційований підрахунок – лейкоцитарна формула)

КІЛЬКІСТЬ ЛЕЙКОЦИТІВ (WBC)

Одиниці виміру: тис/мкл (клітин (тисяч) в мікролітрі)

Межі визначення: 0-440 тис/мкл

Альтернативні одиниці виміру: 10^3/мкл, 10^9 /л

Референсні значення

Вік	Кількість лейкоцитів, тис/мкл
до 1 року	6.0-17.5
1-2 роки	6.0-17.0
3-4 роки	5.5-15.5
5-6 років	5.0-14.5
7-10 років	4.5-13.5
11-16 років	4.5-13.0
від 17 років	4.5-11.0

В організмі людини можуть бути такі стани, пов’язані зі змінами лейкоцитів: лейкоцитоз - збільшення кількості лейкоцитів в одиниці об’єму крові; лейкопенія - зниження кількості лейкоцитів в одиниці об’єму крові; гемобластози – пухлинні (неопластичні) захворювання кровотворної та лімфатичної тканин. Поділяють на системні захворювання - лейкози, а також регіональні – лімфоідні пухлини (лімфоми). Кількість лейкоцитів, навіть у практично здорових людей, може коливатися. Значні зміни в кількості лейкоцитів можуть супроводжуються клінічними проявами, аж до загрозливих для життя станів, коли кількість лейкоцитів досягає критичних значень: менше 2 тис/мкл – ризик виникнення тяжких інфекційних захворювань; вище 40 тис/мкл – ризик виявлення злоякісного онкогематологічного захворювання. Підвищення/зниження рівня кількості лейкоцитів у периферичній крові може бути обумовлено підвищенням/зниженням окремих або кількох видів лейкоцитів, залежно від характеру та патогенезу патологічного процесу. Більш детальний аналіз таких змін можливий при диференційованому підрахунку лейкоцитів (лейкоцитарної формули). В лейкоцитарній формулі визначаються субпопуляції лейкоцитів у відносній (% від загальної об’єму лейкоцитів) та абсолютній (вміст клітин в 1 мкл крові) кількості.

НЕЙТРОФІЛИ (відносна кількість, абсолютна кількість)

Одиниці виміру: % (відсоток) - відносна концентрація (вміст) від загальної кількості лейкоцитів; тис/мкл (клітин (тисяч) в мікролітрі) – абсолютна кількість

Референсні значення (відносна кількість)

Вік	Кількість нейтрофілів, %
до 15 днів	31-56
16 днів - 12 місяців	17-51
1-2 роки	29-54
3-5 років	33-61
6-7 років	39-64
8-9 років	42-66
10-11 років	44-66
12-15 років	46-66
від 16 років	48-78

Референсні значення (абсолютна кількість)

Вік	Кількість нейтрофілів, тис/мкл
1 день	2.0-13.0
2 дні	3.5-7.5
3-4 дні	1.8-6.5
5-30 днів	1.8-5.4
1-6 місяців	1.0-8.5
7-12 місяців	1.5-8.5
1-4 роки	1.5-8.5
5-6 років	1.5-8.0
7-10 років	1.8-8.0
11-21 років	1.8-7.7
від 22 років	1.56-6.13 (жінки), 1.78-5.38 (чоловіки)

В організмі людини можуть бути такі стани, пов’язані зі змінами кількості нейтрофілів: нейтрофілія - збільшення кількості нейтрофілів в одиниці об’єму крові (може бути абсолютною та відносною); нейтропенія - зниження нейтрофілів в одиниці об’єму крові (може бути абсолютною та відносною).

Нейтрофіли (загальна кількість) складаються з загальної кількості клітин нейтрофільного ряду, наявних в периферичній крові людини.

Субпопуляція нейтрофілів	Референсні значення (кількість (%) у цільній венозній крові)
IG (immature granulocytes, незрілі гранулоцити): промієлоцити, мієлоцити, метамієлоцити	в нормі не зустрічаються (0%)
паличкоядерні нейтрофіли	в нормі не перевищують 6% (<6%)
сегментоядерні нейтрофіли	до 15 днів 30-50%; 16 днів - 12 місяців 16-45%; 1-2 роки 28-48%; 3-5 років 32-55%; 6-7 років 38-58%; 8-9 років 41-60%; 10-11 років 43-60%; 12-15 років 45-60%; від 16 років 47-72%

ЕОЗИНОФІЛИ (відносна кількість, абсолютна кількість) Одиниці виміру: % (відсоток) - відносна концентрація (вміст) від загальної кількості лейкоцитів; тис/мкл (клітин (тисяч) в мікролітрі) – абсолютна кількість

Референсні значення (відносна кількість)

Вік	Кількість еозинофілів, %
до 15 днів	1-6
16 днів - 12 місяців	1-5
1-2 роки	1-7
3-5 років	1-6
від 6 років	1-5

Референсні значення (абсолютна кількість)

Вік	Кількість еозинофілів, тис/мкл
до 1 місяця	0.0-0.9
1-6 місяців	0.0-0.6
7 місяців - 6 років	0.0-0.7
7-10 років	0.0-0.6
11-21 рік	0.0-0.5
від 22 років	0.0-0.7

В організмі людини можуть бути такі стани, пов’язані зі змінами кількості еозинофілів: еозинофілія - збільшення кількості еозинофілів в одиниці об’єму крові (може бути абсолютною та відносною).

БАЗОФІЛИ (відносна кількість, абсолютна кількість)

Одиниці виміру: % (відсоток) - відносна концентрація (вміст) від загальної кількості лейкоцитів; тис/мкл (клітин (тисяч) в мікролітрі) – абсолютна кількість

Референсні значення (відносна кількість)

Вік	Кількість базофілів, %
не залежно від віку	0-1

Референсні значення (абсолютна кількість)

Вік	Кількість базофілів, тис/мкл
до 14 днів	0.02-0.11
15 днів – 2 роки	0.01-0.07
2 років	0.0-0.2

В організмі людини можуть бути такі стани, пов’язані зі змінами кількості базофілів: базофілія - збільшення кількості базофілів в одиниці об’єму крові (може бути абсолютною та відносною).

ЛІМФОЦИТИ (відносна кількість, абсолютна кількість)

Одиниці виміру: % (відсоток) - відносна концентрація (вміст) від загальної кількості лейкоцитів; тис/мкл (клітин (тисяч) в мікролітрі) – абсолютна кількість

Референсні значення (відносна кількість)

Вік	Кількість лімфоцитів, %
до 15 днів	22-55
16 днів - 12 місяців	45-70
1-2 роки	37-60
3-5 років	33-55
6-9 років	30-50
10-11 років	30-46
12-15 років	30-45
від 16 років	19-37

Референсні значення (абсолютна кількість)

Вік	Кількість лімфоцитів, тис/мкл
до 2 днів	1.6-7.4
3-4 дні	1.6-6.0
5-30 днів	2.8-9.0
1-6 місяців	4.0-13.5
7-11 місяців	4.0-10.5
1-2 роки	3.0-9.0
3-4 роки	2.0-8.0
5-6 років	1.5-7.0
7-10 років	1.5-6.5
11-21 років	1.5-4.8
від 22 років	1.18-3.74 (жінки), 1.32-3.57 (чоловіки)

В організмі людини можуть бути такі стани, пов’язані зі змінами кількості лімфоцитів: лимфоцитоз - збільшення кількості лімфоцитів в одиниці об’єму крові (може бути абсолютним та відносним); лимфопенія - зниження лімфоцитів в одиниці об’єму крові (може бути абсолютною та відносною).

Окрім типових лімфоцитів у венозній крові можуть зустрічатися й інші форми клітин лімфоцитарного ряду: пролімфоцити, плазматичні клітини, активовані лімфоцити (атипові мононуклеари), атипові лімфоцити. В нормі ці клітини не реєструються, проте вони можуть з’являтися при активації ліфоцитарної реакції, різних патологічних станах.

МОНОЦИТИ (відносна, абсолютна кількість)

Одиниці виміру: % (відсоток) - відносна концентрація (вміст) від загальної кількості лейкоцитів; тис/мкл (клітин (тисяч) в мікролітрі) – абсолютна кількість

Референсні значення (відносна кількість)

Вік | Кількість моноцитів, %

до 15 днів	5-15
16 днів - 12 місяців	4-10
1-2 роки	3-10
3-15 років	3-9
від 16 років	3-11

Референсні значення (абсолютна кількість)

Вік	Кількість моноцитів, тис/мкл
до 2 днів	0.0-2. 0
3 дні - 6 місяців	0.0-1.7
7-12 місяців	0.0-1.15
1-2 роки	0.0-1.0
3-21 рік	0.0-0.8
від 22 років	0.2-0.95

В організмі людини можуть бути такі стани, пов’язані зі змінами кількості моноцитів: моноцитоз - збільшення кількості моноцитів в одиниці об’єму крові (може бути абсолютною та відносною); моноцитопенія - зниження моноцитів в одиниці об’єму крові (може бути абсолютною та відносною).

БЛАСТИ Одиниці виміру: % (відсоток) - відносна концентрація (зміст) від загальної кількості лейкоцитів. В нормі не зустрічаються.

4. ШВИДКІСТЬ ОСАДУ ЕРИТРОЦИТІВ (ШОЕ)

Одиниці виміру: мм/год (кількість міліметр за годину)

Референсні значення (оцінка кінетики агрегації еритроцитів, результати за шкалою Вестергрена) Межі визначення: 0-200 мм/год

Вік	ШОЕ, мм/год
до 10 років	0-10
11-50 років	0-20 (жінки), 0-15 (чоловіки)
від 51 років	0-30 (жінки), 0-20 (чоловіки)

Референсні значення (капілярний метод, результати за шкалою Панченкова) Межі визначення: 0-100 мм/год

Вік	ШОЕ, мм/год
не залежно від віку	0-12 (жінки), 0-10 (чоловіки)

При інтерпретації результатів ШОЕ, отриманих різними методами, необхідно звертати увагу на різницю в шкалах вимірювань за Панченковим і Вестергреном, особливо в області патологічних значень, а також враховувати інтерферуючі фактори, які призводять до підвищення результатів при дослідженні класичними методами.

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Еритроцити, гемоглобін, гематокрит

Збільшення кількості еритроцитів / концентрації гемоглобіну / рівня гематокриту в одиниці об’єму крові:

1. абсолютне (підвищення кількості еритроцитів внаслідок кисневого голодування, для компенсації якого кістковий мозок починає виробляти більше цих формених елементів): фізіологічне (зустрічається у жителів високогір'я, льотчиків, спортсменів або після емоційного та фізичного навантаження); симптоматичне (при хронічних захворюваннях серцево-судинної, дихальної системи (особливо легенів); деяких хворобах нирок, які призводять до підвищення вироблення еритропоетину (гормону, який стимулює вироблення еритроцитів кістковим мозком); при хронічних отруєннях лікарськими засобами, хімічними сполуками; при синдромі Піквіка, при синдромі нічного апное; патологічне – еритремія.
2. відносне – підвищення числа еритроцитів в одиниці об'єму крові внаслідок розподілення існуючої кількості елементів в меншому об'ємі плазми при втраті рідини організмом, але фактично загальна кількість еритроцитів залишається в нормі (гіпогідратація при вираженій діареї, блювоті, підвищеному потовиділенні, діабеті, опіковій хворобі, перитоніті).

Нормобласти

Фізіологічне або симптоматичне (виникають в умовах, які зменшують кількість кисню, що транспортується в тканини (гіпоксія) - збільшення вироблення нових еритроцитів та вихід ще молодих форм, що містять ядро у периферичну кров (при інтенсивних фізичних напруженнях, інфекційних захворюваннях, запальних процесах в дихальній системі, стан після стимуляції еритропоезу та інше). Патологічне – гематологічні захворювання.

RDW (ширина розподілу еритроцитів)

Збільшення показника гетерогенності (неоднорідності) розмірів еритроцитів:

1. поява у кровоносному руслі пацієнта еритроцитів з іншими показниками MCV, ніж є нього, внаслідок переливання донорської еритроцитарної маси;
2. поява у кровоносному руслі пацієнта підвищеної кількості ретикулоцитів, які мають більший показник MCV ніж зрілі еритроцити (стан після стимуляції еритропоєза, лікування анемії);
3. деякі стани, при яких, внаслідок порушення нормального процесу еритропоезу, утворюються еритроцити різних розмірів і форм: анемії (RDW як рання ознака, коли інші морфологічні зміни у еритроцитах ще не спостерігаються) – макроцитарні, залізодефіцитні, сидеробластичні; мієлодиспластичні синдроми, кістково-мозкова метаплазія, метастази новоутворень у кістковий мозок, таласемії та деякі гемоглобінопатії;
4. підвищення RDW є однією з ранніх ознак залізодефіцитної анемії. Зверніть увагу! Не при всіх анеміях спостерігається збільшення RDW, бо цей показник відображає не однорідність розмірів еритроцитів. В деяких випадках більшість еритроцитів зменшено або збільшено. В такому випадку результат RDW може залишатися в нормі. Таку картину ми можемо спостерігати при: анемії хронічних хвороб, анемії внаслідок гострої крововтрати, апластичній анемії, деяких генетично обумовлених захворюваннях (таласемія, уроджений сфероцитоз, наявність гемоглобіну E). Зменшення середнього обсягу еритроцитів при нормальному RDW дозволяє запідозрити таласемію.

MCV (середній об'єм еритроцитів)

1. Анемії (В12-дефіцитна та фолієводефіцитна, апластична, аутоімунна).
2. Захворювання щитоподібної залози – гіпотиреоз.
3. Захворювання печінки.
4. Зловживання алкогольними напоями, куріння.

MCH (середній вміст гемоглобіну в еритритроцитах)

1. Анемії (В12-дефіцитна та фолієводефіцитна, апластична, аутоімунна).
2. Захворювання щитоподібної залози – гіпотиреоз.
3. Захворювання печінки.
4. Зловживання алкогольними напоями, куріння.

MCHC (середня концентрація гемоглобіну в еритроцитах)

1. Анемії (спадкова мікросфероцитарна).
2. Може бути у новонароджених. MCHC – стабільний, генетично детермінований показник (константа), насичення гемоглобіном більше 360 г/л (за іншими джерелами 380 г/л) не буває, оскільки настає кристалізація гемоглобіну та руйнування еритроцитів.

Тромбоцити (PLT)

Фізіологічні або симптоматичні: фізична перенапруга; стан після спленектомії; стан внаслідок сильної крововтрати (гострої чи хронічної); стан внаслідок механічного пошкодження внутрішніх органів і сильного гемолізу (поранення, перенесені хірургічні втручання); злоякісні новоутворення; аутоімунні патології (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак та інші); гострі та хронічні запальні та інфекційні захворювання (туберкульоз, виразковий коліт, остеомієліт, ниркова недостатність та інші); анемії (гемолітичні, залізодефіцітні).

Патологічні (пухлинні): мієлопроліферативні захворювання (еритремія (справжня поліцитемія), хронічний мієлолейкоз, первинний миєлофіброз, мегакаріоцитарний лейкоз та інші).

Лейкоцити (WBC)

Фізіологічні: фізична перенапруга; психологічні емоційні навантаження; вплив сонячного світла, холоду; після прийому їжі; вагітність, менструація.

Симптоматичні: операційні втручання, травми, опіки (коли спостерігається значне руйнування та відмирання тканин); запальні процеси органів і систем; вірусні, бактеріальні, грибкові та паразитарні інфекції; аллергічні реакції; інтоксикації; інфаркти внутрішніх органів; злоякісні новоутворення.

Патологічні: онкогематологічні захворювання (гемобластози).

Збільшення кількості окремих груп лейкоцитів:

нейтрофіли (загальна кількість)

1. фізична перенапруга;
2. психологічні емоційні навантаження,
3. стресові ситуації: вплив спеки, холоду, болю;
4. пологи, вагітність, менструація.
5. операційні втручання, травми, опіки (коли спостерігається значне руйнування та відмирання тканин, некрози);
6. запальні процеси органів і систем;
7. бактеріальні, грибкові, деякі вірусні та паразитарні інфекції;
8. інтоксикації, у тому числі ендогенні;
9. прийом деяких лікарських засобів (кортикостероїди, гепарин, ацетилхолін, препаратів наперстянки та інших);
10. інфаркти внутрішніх органів;
11. злоякісні новоутворення.
12. онкогематологічні захворювання (гемобластози).

лімфоцити

1. вірусні захворювання (інфекційний мононуклеоз, цитомегаловірусна інфекція, краснуха, вітряна віспа, вірусні гепатити, герпесвірусна інфекція, ВІЛ-інфекція, гостра респіраторна інфекція, вірус Коксаки, інше);
2. паразитарні захворювання (токсоплазмоз, бабезіоз та інше);
3. бактеріальні інфекційні захворювання (кашлюк, туберкульоз, бруцельоз, рикетсіоз, сифіліс та інше);
4. операційні втручання, травми, опіки;
5. інтоксикації:
6. ендогенні - тиреотоксикоз;
7. екзогенні - тетрахлоретаном, свинцем, миш'яком, дисульфідом вуглецю;
8. прийом деяких лікарських засобів (аміносаліцилова кислота, леводопа, фенітоїн, вальпроєва кислота, наркотичні анальгетики, цефтазидим, дексаметазон, галоперидол, офлоксацин, тіоурацил, спіронолактон, та інші);
9. онкогематологічні захворювання (лімфопроліферативні - лімфолейкоз, лімфоми);
10. злоякісні новоутворення;
11. уремія;
12. еклампсія;
13. гостра кровотеча;
14. постспленектомія;
15. тютюнопаління.

моноцити

1. стан після гострого вірусного захворювання;
2. стан після гострого паразитарного захворювання;
3. стан після гострого бактеріального захворювання;
4. грибкові захворювання;
5. перехід захворювання в хронічну форму;
6. аутоімунні захворювання (системний червоний вовчак та інші колагенози - системні захворювання сполучної тканини);
7. гранулематози (туберкульоз, сифіліс, бруцельоз, саркоїдоз, неспецифічний виразковий коліт);
8. екзогенні інтоксикації – тетрахлоретаном, фосфором;
9. онкогематологічні захворювання (хронічні моноцитарний та мієломоноцитарний лейкози, лімфогранулематоз);
10. злоякісні новоутворення.

еозинофіли

1. гострий період вірусного захворювання (вітряна віспа, інфекційний мононуклеоз);
2. гострий період бактеріального захворювання (скарлатина, туберкульоз, гонорея);
3. грибкові захворювання;
4. сенсибілізація організму алергенами (бронхіальна астма, алергічний риніт, полінози, атопічний дерматит, екзема, еозинофільний гранулематозний васкуліт, харчова алергія та інші);
5. прийом деяких лікарських засобів, викликаючих алергічну реакцію (аміносаліцилова кислота, хлорпропамід, іміпрамін, мефенезин, нітрофурантоїн, пеніцилін, сульфосалазин, сульфоніламіди, алопуринол, дапсин, етретинат, метотрексат, метилдопа, нафарелін, пеніциламін, прокарбазин, тріамтерен, карбамазепін, антибіотики: еритроцимін, пеніциліни, тетрацикліни, ванкоміцин, сульфаніламіди, фенотіазини та інші);
6. паразитарні захворювання (гельмінтні та протозойні інвазії);
7. постспленектомія;
8. захворювання легень (саркоїдоз, легенева еозинофільна пневмонія, гістіоцитоз із клітин Лангерганса, еозинофільний плеврит, хвороба Леффлера);
9. захворювання шлунково-кишкового тракту (гастрит, коліт);
10. запальні захворювання сполучної тканини (вузликовий періартеріїт, ревматоїдний артрит, системна склеродермія);
11. інфаркт міокарда (еозинофілія – несприятлива ознака);
12. онкогематологічні захворювання (лімфогранулематоз, поліцитемія, мієлопроліферативні захворювання (хронічний мієлолейкоз - еозинофільно-базофільна асоціація), гіпереозинофільний синдром);
13. злоякісні новоутворення.

базофіли

1. вірусні захворювання (вітряна віспа та інші);
2. бактеріальні захворювання в хронічній формі (туберкульоз та інші);
3. алергічні захворювання (гіперчутливість до харчових продуктів, лікарських засобів, введення чужорідного білка);
4. прийом деяких лікарських засобів (естрогени, антитиреоїдні препарати);
5. постспленектомія;
6. захворювання печінки (гострі гепатити);
7. захворювання шлунково-кишкового тракту в хронічній формі (коліт);
8. ревматоїдний артрит;
9. ендокринні порушення (цукровий діабет, гіпофункція щитовидної залози);
10. анемії (хронічні гемолітичні, залозодефіцитні);
11. онкогематологічні захворювання (лімфогранулематоз, хронічний мієлолейкоз - еозинофільно-базофільна асоціація).

Швидкість осаду еритроциті (ШОЕ)

Фізіологічні зміни у осіб похилого віку та під час вагітності, менструації, в післяпологовому періоді у жінок. Патологічні: запальні процеси в організмі (гострі та хронічні інфекції; травми, переломи кісток; стан після шоку, операційних втручань); аутоімунні захворювання, у тому числі сполучної тканини; інтоксикації; інфаркт міокарда; захворювання нирок; прийом деяких лікарських препаратів (естрогени, глюкокортикоїди, декстран, гепарин, пеніциламін, теофілін, вітамін А); парапротеінеміі (мієломна хвороба, макроглобулінемія Вальденстрема); гиперфибриногенемия; анемії, стан після крововтрати; злоякісні пухлини.

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Еритроцити, гемоглобін, гематокрит

Зниження кількості еритроцитів/ концентрації гемоглобіну/ рівня гематокриту в одиниці об’єму крові:

1. абсолютне - зменшення кількості еритроцитів внаслідок зниженого їх утворення або посиленого їх руйнування, або крововтрати (анемія).
2. відносне – зменшення кількості еритроцитів в одиниці об'єму крові внаслідок розподілення існуючої кількості елементів в більшому об'ємі плазми при великому надходженні рідини в кровоплин, але фактично загальна кількість еритроцитів залишається в нормі (гіпергідратація).

Нормобласти

Не має діагностичного значення, є нормою.

RDW (ширина розподілу еритроцитів)

Не має діагностичного значення. Свідчить про мономорфність еритроцитів та не вказує на наявність будь-якого відхилення від норми чи захворювання, тому під час обстеження такі значення не беруться до уваги.

MCV (середній об'єм еритроцитів)

1. Анемії (залізодефіцитна, хронічних захворювань, таласемія (низький MCV при нормальному RDW)).
2. Деякі види гемоглобінопатії.

MCH (середній вміст гемоглобіну в еритроцитах)

1. Анемії (залізодефіцитна, хронічних захворювань, таласемія).
2. Деякі види гемоглобінопатії.

MCHC (середня концентрація гемоглобіну в еритроцитах)

1. Анемії з низьким MCV (залізодефіцитна, хронічних захворювань).
2. Деякі види гемоглобінопатій.

Тромбоцити (PLT)

Внаслідок зниження продукції тромбоцитів: анемії (апластична, В12-дефіцитна та фолієводефіцитна); онкогематологічні захворювання; метастази злоякісних утворень у кістковий мозок; захворювання сполучної тканини; цитостатична терапія; вірусні інфекції; захворювання печінки; нічна пароксизмальна гемоглобінурія; прийом лікарських засобів, що пригнічують продукцію тромбоцитів та інше.

Підвищена деструкція тромбоцитів у кровоносному руслі та селезінці: спленомегалія; інфекції, у тому числі ВІЛ, малярія; вроджені і імунні тромбоцитопенії; еклампсія вагітних; гемолітико-уремічний синдром; ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура; системний червоний вовчак; лімфопроліферативні захворювання; мієлопроліферативні захворювання; хронічний активний гепатит; посттрансфузійна тромбоцитопенія; гемодіаліз та інше.

Внаслідок споживання тромбоцитів: ДВЗ-синдром та інше.

Лейкоцити (WBC)

Симптоматичні: вірусні та деякі хронічні інфекції (у тому числі ВІЛ), сепсис; інтоксикації, у тому числі після хіміотерапії та прийому антибіотиків, тиреостатиків, нестероїдних протизапальних препаратів та інших; стан після впливу іонізуючого випромінювання, в тому числі променевої терапії; метастази злоякісного новоутворення в кістковий мозок; аутоімунні захворювання (системний червоний вовчак та інше); дефіцит вітаміну B12 або фолієвої кислоти; виснаження та кахексія; анемія; спленомегалія. Патологічні: онкогематологічні захворювання (мієлодиспластичний синдром, гемобластози).

Зменшення кількості окремих груп лейкоцитів:

нейтрофіли (загальна кількість)

1. інтоксикації, у тому числі після хіміотерапії та прийому антибіотиків, цитостатиків, нестероїдних протизапальних препаратів, антигістаміннихі препаратів, противірусних засобів, сечогінних, антидіабетичних, психотропних препаратів та інших;
2. тиреотоксикоз;
3. стан після впливу іонізуючого випромінювання, в тому числі променевої терапії;
4. вроджені нейтропенії.
5. синдром Чедіака-Хігасі.
6. анафілактичний шок.
7. метастази злоякісного новоутворення в кістковий мозок.
8. аутоімунні захворювання (системний червоний вовчак та інше);
9. дефіцит вітаміну B12 або фолієвої кислоти - мегалобластні анемії;
10. апластична анемія;
11. пароксизмальна нічна гемоглобінурія;
12. виснаження та кахексія;
13. спленомегалія;
14. онкогематологічні захворювання (мієлодиспластичний синдром);
15. деякі бактеріальні інфекції (черевний тиф і паратифи, бруцельоз);
16. вірусні інфекції (грип, кір, вітряна віспа, вірусний гепатит, краснуха);
17. інфекції, викликані найпростішими (малярія);
18. затяжні інфекції у літніх та ослаблених людей.

лімфоцити

1. гострі вірусні захворювання (COVID 19, грип та інші)
2. гострі бактеріальні інфекційні захворювання (міліарний туберкульоз, туберкульоз лімфовузлів та інше);
3. аутоімунні захворювання (системний червоний вовчак та інше);
4. імунодефіцитні стани, ВІЛ/СНІД;
5. втрата лімфи внаслідок лімфореї (через кішківник, післяопераційно);
6. апластична анемія (панцитопенія);
7. стан після впливу іонізуючого випромінювання, в тому числі променевої терапії;
8. інтоксикації (важкими металами, після хіміотерапії при прийомі антибіотиків, цитостатиків та інше)
9. прийом нестероїдних протизапальних препаратів, аспарагіназа, бензодіазепіни, цефтріаксон, циклоспорин, фолієва кислота, фуросемід, левофлоксацин, літій, офлоксацин, глюкокортикоїди та інших;
10. ниркова недостатність;
11. недостатність кровообігу;
12. деякі вроджені захворювання новонароджених (синдром Ді Джорджа);
13. спадкові захворювання (анемія Фанконі, спадковий дискератоз);
14. лімфогранулематоз;
15. злоякісні новоутворення, термінальна стадія.

моноцити

1. гострі бактеріальні інфекційні захворювання, піогенні інфекції;
2. операційні втручання, травми, опіки;
3. онкогематологічні захворювання (волосатоклітинний лейкоз);
4. пологи;
5. шокові стани;
6. апластична анемія (панцитопенія);
7. прийом глюкокортикоїдів.

еозинофіли

1. екзогенні інтоксикації важкими металами та іншими хімічними сполуками;
2. прийом деяких лікарських засобів, затримуючих вихід еозинофілів з кісткового мозку в кровоплин (кортикотропін, епінефрін, глюкокортикоїди, метисергід, ніацин, прокаїнамід);
3. тяжкі гнійні інфекційні захворювання.
4. шокові та стресові стани;
5. початкова фаза запального процесу.

Швидкість осаду еритроциті (ШОЕ)

1. підвищення кількості формених елементів крові, що призводить до затримки седиментації еритроцитів - еритремія, симптоматичні еритроцитози, лейкоцитоз;
2. хвороби, що супроводжуються зміною форми еритроцитів: серповидноклітинна анемія, сфероцітоз, микроцитоз, таласемія;
3. зниження концентрації білків у крові: голодування, зниження м'язової маси; вегетаріанська дієта; гіпофібриногенемія, гипогаммаглобулинемия, гіперпротеїнемія, гіперальбумінемія, гіпергідратація.
4. цукровий діабет;
5. прийом деяких лікарських препаратів (АСТН, кортикотропін, кортизон, кортикостероїди, етамбутол, хінін, саліцилати).

ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ

На результати дослідження можуть впливати різні фактори, які можуть призвести до помилкового підвищення або зниження результатів дослідження.

1. Еритроцити (RBC): хибне підвищення - значний лейкоцитоз (понад 100 тис/мкл), гігантські тромбоцити; хибне зниження - аглютинація еритроцитів (холодова аглютинація), виражений мікроцитоз еритроцитів, гемолізовані зразки крові (присутність фрагментованих еритроцитів).
2. Гемоглобін (Hb): хибне підвищення - значний лейкоцитоз (понад 100 тис/мкл), гіперліпідемія (хілез), аномальний протеїн (парапротеїнемія); хибне зниження - утворення сгустків у пробі крові.
3. Гематокрит (Ht): хибне завищення - значний лейкоцитоз (понад 100 тис/мкл), тяжка ступінь цукрового діабету, уремія, сфероцитоз, тривале стискання вени джгутом при заборі крові; хибне зниження - аглютинація еритроцитів (холодова аглютинація), виражений мікроцитоз еритроцитів, гемолізовані зразки крові (присутність фрагментованих еритроцитів), спостерігається при взятті крові відразу після внутрішньовенного введення.
4. RDW: хибне завищення - аглютинація еритроцитів (холодова аглютинація), значний лімфолейкоцитоз, гіперглікемія.
5. MCV: хибне підвищення - аглютинація еритроцитів (холодова аглютинація), значний лейкоцитоз, гіперосмолярність плазми, гіперглікемія, діабетичний кетоацидоз, гіпернатріємія, тривале зберігання крові до дослідження (понад 8 годин), макротромбоцитоз; хибне зниження - підвищений вміст фрагментів еритроцитів у крові внаслідок механічного гемолізу, коагулопатія споживання.
6. MCH: оскільки параметр МСН є розрахунковим, то до помилкових результатів приводять всі фактори, що впливають на хибні значення гемоглобіну та еритроцитів.
7. MCHC: оскільки параметр МСНС є розрахунковим, то до помилкових результатів приводять всі фактори, що впливають на хибні значення гемоглобіну та гематокриту.
8. Тромбоцити (PLT): хибне підвищення - гемоліз, виражений мікроцитоз еритроцитів, гемолізовані зразки крові (присутність фрагментованих еритроцитів), присутність фрагментованих лейкоцитів, кріопротеїнемія, кріоглобулінемія; хибне зниження - утворення згустків тромбоцитів, гігантські тромбоцити, псевдотромбоцитопенія (ЕДТА-залежна - спостерігається при дослідженні крові з використанням антикоагулянту ЕДТА у присутності якого тромбоцити можуть формувати агрегати і тому не враховуються при підрахунку в аналізаторі; аутоімунна - спостерігається при наявності тромбоцитарних аутоантитіл, тромбоцити аглютинують між собою та/або утворюють розетки навколо циркулюючих нейтрофілів (сателізм)).
9. Лейкоцити (WBC): хибне підвищення - агрегація тромбоцитів, кріопротеїнемія, кріоглобулінемія, фібрин, гігантські тромбоцити; хибне зниження - агрегація лейкоцитів.
10. ШОЕ: недотримання правил підготовки до дослідження; виражений гемоліз; виражений хілез; фізичне напруження; емоційне збудження.