ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
Специфічні аутоантитіла до різних компонентів клітинного ядра, які утворюються при деяких аутоімунних патологіях, мають значення при діагностиці системних ревматичних захворювань:
- діагностиці системних захворювань сполучної тканини (при таких симптомах аутоімунних захворювань, як тривале підвищення температури тіла, втрата маси тіла, міалгії, артропатії, фоточутливість, синдром Рейно (збліднення з подальшим посинінням та почервонінням судин пальців кистей та стоп), лейкопенія та гемолітична анемія);
- диференціальній діагностиці деяких аутоімунних захворювань;
- моніторингу перебігу та оцінки прогресування ревматичних захворювань.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Аутоімунитет – патологічний процес, пов'язаний з активацією набутого імунітету (виробленням аутоантитіл), що веде до розвитку імунних реакцій (порушення толерантності) проти нормальних білків (аутоантигенів) власних тканин.
Антиядерні антитіла (антинуклеарні антитіла, АЯА, АНА, ANA) – група аутоантитіл, що зв'язуються з рибонуклеїновою кислотою і асоційованими з нею білками. Вони зустрічаються більше ніж у 90% хворих з дифузними хворобами сполучної тканини, а також часто визначаються при аутоімунних захворюваннях печінки і ряді інших патологічних станів. На сьогодні охарактеризовано близько 200 різновидів цього сімейства аутоантитіл, однак багато з них зустрічаються рідко, тому не всі різновиди антитіл використовуються для клінічної діагностики.
Антиядерні антитіла направлені проти антигенів ядра клітини. Найменування цих аутоантигенів були сформовані від: їхньої біохімічної сутності (ДНК, гістони, рибонуклеопротеїни); назви захворювань, асоційованих з наявністю відповідних аутоантитіл (SS-A, SS-B – синдром Шегрена, антигени A та B; PM-Scl – поліміозит, системна склеродермія); імені хворого, у якого вперше було виділено відповідні аутоантитіла (Sm, Ro, La). Для скринінгового виявлення антиядерних антитіл використовують суміш антигенів. Дослідження AНА використовується як скринінг аутоімунних захворювань у пацієнта з клінічними ознаками аутоімунного процесу (тривалою лихоманкою неясного генезу, суглобовим синдромом, шкірними висипаннями, слабкістю тощо). Такі пацієнти при позитивному результаті аналізу потребують подальшого лабораторного обстеження, що включає більш специфічні для кожного аутоімунного захворювання тести. Визначення антитіл до окремих ядерних антигенів може допомогти в диференціальній діагностиці системних аутоімунних захворювань, прогнозуванні перебігу хвороби.
dsDNA (антитіла до 2-спіральної ДНК) – специфічний маркер системного червоного вовчаку (СЧВ), діагностичний критерій СЧВ (за класифікацією 1997 року), високий ризик вовчакового нефриту (водночас відсутність anti-dsDNA не виключає діагноз СЧВ). У низьких концентраціях може виявлятися в крові пацієнтів з деякими іншими дифузними захворюваннями сполучної тканини (синдромом Шегрена, змішаним захворюванням сполучної тканини). Крім того, тест може бути позитивним у пацієнтів з хронічними гепатитами В і С, первинним біліарним цирозом та інфекційним мононуклеозом.
Nucleosomes (антитіла до нуклеосом) – маркер системного червоного вовчаку (СЧВ), високого ризику вовчакового гломерулонефриту; за специфічністю та чутливістю має більш високе значення для діагностики СЧВ, ніж anti-dsDNA. Дані антитіла можуть бути виявлені при системній склеродермії, змішаному захворюванні сполучної тканини та деяких інших ревматичних хворобах.
Histones (антитіла до гістонів) – ранній маркер системного червоного вовчаку (СЧВ), непрямий маркер лікарського вовчаку. Дані антитіла можуть бути виявлені при склеродермії, ревматоїдному артриті.
SS-A (антитіла до SS-A) – неспецифічний серологічний маркер багатьох аутоімунних захворювань. Дані антитіла визначаються при різних аутоімунних захворюваннях, частіше при системному червоному вовчаку та його шкірних формах, системних ревматичних захворюваннях, ревматоїдному артриті, аутоімунних захворюваннях печінки, первинному біліарному цирозі, міозитах тощо. Зустрічаються також при вірусному гепатиті.
Ro52 (антитіла до Ro52) – не мають специфічності до будь-якого захворювання, можуть бути присутніми в сироватках пацієнтів з ревматоїдним артритом, аутоімунним гепатитом, первинним біліарним склерозом, міозитом, склеродермою та іншими колагенозами.
SS-B (антитіла до білка, пов'язаного з РНК-полімеразою-3) – виявляються при хворобі Шегрена і в початковому періоді системного червоного вовчака, що розвивається в літньому віці і асоціюється з низькою частотою розвитку нефриту; виявляється майже виключно у жінок (29:1); антитіла до SS-B у комплексі з антитілами до SS-A є характерними для вовчаку новонароджених.RNP/Sm (антитіла до RNP/Sm) – маркер поєднання СЧВ та склеродермії, сприятливого перебігу з низькою ймовірністю ниркової недостатності.
Sm (Smith) (антитіла до Sm) – специфічний маркер системного червоного вовчаку (входить до 10 критеріїв СЧВ 1997 року), один з головних діагностичних маркерів СЧВ.
Mi-2α, Mi-2β (антитіла до Mi-2alpha, Mi-2beta) – маркери ідіопатичних запальних міопатій, виявляються при дерматоміозиті (близько 30% пацієнтів), поліміозиті (до 10% пацієнтів). Антиген Mi-2 містить два ланцюги (α, β). У пацієнтів можуть виявлятися антитіла як до обох ланцюгів антигену, так і окремо до кожного, що не впливає на клінічну інтерпретацію отриманих результатів.
Ku (антитіла до Ku) – пов'язані з перехресним синдромом «системний склероз/поліміозит», але в деяких випадках можуть бути виявлені також і при інших захворюваннях, таких як системний червоний вовчак, синдром Шегрена, ідіопатичний фіброз легень; часто виявляються разом із антитілами проти антигенів SS-A/Ro52; можуть виявлятися при запальних захворюваннях м'язів, але їхнє клініко-діагностичне значення в цьому випадку до кінця не визначено.
CENT-А (антитіла до центромера А) – маркер системного склерозу. Дані антитіла присутні у сироватці 20% хворих з тяжким ідіопатичним синдромом Рейно з високим ризиком розвитку склеродермії; не виявляються у здорових осіб; зрідка зустрічаються при інших захворюваннях, що супроводжуються синдромом Рейно: системному червоному вовчаку, ревматоїдному артриті, тиреоїдиті Хашимото, первинному біліарному цирозі.
CENT-B (антитіла до центромера В) – маркер CREST синдрому (доброякісної форми дифузної склеродермії) зі склеродактилією, телеангіектазією, підшкірними кальцинатами, синдромом Рейно, езофагітом; виявляються у 50% хворих із CREST, 20% хворих із дифузною склеродермією та 20% хворих із ізольованим синдромом Рейно. У хворих з антитілами до CENT-B рідше відзначається ураження внутрішніх органів та атрофічні процеси на шкірі, але часто присутній кальциноз й ішемічна гангрена; практично у всіх хворих з антицентромерними антитілами є виражений синдром Рейно; не виявляються у здорових осіб навіть у низьких титрах; зрідка зустрічаються при інших захворюваннях, що супроводжуються синдромом Рейно: системному червоному вовчаку, ревматоїдному артриті, тиреоїдиті Хашимото, первинному біліарному цирозі.
Sp100 (антитіла до Sp100) – виявляються при первинному біліарному цирозі, можуть зустрічатися в АМА-негативних випадках.
PML (антитіла до PML) – виявляються при первинному біліарному цирозі, можуть зустрічатися в АМА-негативних випадках.
Scl-70 (антитіла до Scl-70) – виявляються при дифузній склеродермії з ураженням внутрішніх органів (системному склерозі), їхнє виявлення не виключає присутності перехресних синдромів склеродермії з системним вовчаком або синдромом Шегрена. Виявляються у 70% хворих на системну склеродермію, 30% хворих з дифузною склеродермією і 10% хворих з локалізованими формами цього захворювання. Ці антитіла практично не зустрічаються при інших захворюваннях, за винятком первинного синдрому Рейно; у поодиноких випадках можуть зустрічатися в онкологічних хворих без ознак системної склеродермії.
PM-Scl100, PM-Scl75 (антитіла до PM-Scl100, PM-Scl75) – маркер склеродермії, що супроводжується поліміозитом; маркер перехресного синдрому, що поєднує симптоматику склеродермії та поліміозиту. Дані антитіла можуть зустрічатися при ідіопатичному поліміозиті, нерідко виявляються при артриті та ураженні стравоходу, часто зустрічаються при склеродермії у дітей.
RP11, RP155 (антитіла до РНК-полімераз) – зустрічаються при системній склеродермії, дифузній формі склеродермії, ураженні легень, розвитку легеневого фіброзу, ураженні нирок, серця.
gp210 (антитіла до gp210) – високоспецифічні для первинного біліарного цирозу (специфічність до 99,5%); при аутоімунному гепатиті, ревматоїдному артриті, поліміозиті, синдромі Шегрена зустрічаються вкрай рідко.
PCNA (антитіла до PCNA) – виявляються при системному червоному вовчаку, але вказують на тяжке пошкодження нирок.
DFS70 (аутоантитіла до DFS70) – виявляються при багатьох захворюваннях: атопічному дерматиті, бронхіальній астмі, інтерстиціальному циститі, тиреоїдиті Хашимото, а також у сироватках здорових донорів. Оскільки при системних аутоімунних ревматичних захворюваннях вони зустрічаються рідко, обговорюється питання про те, чи може бути ізольоване виявлення цих аутоантитіл критерієм виключення діагнозу системного аутоімунного ревматичного захворювання, проте нещодавно було показано, що антитіла до PFS70 також присутні і при ревматичних захворюваннях із частотою до 11%, тому їхнє клінічне значення залишається незрозумілим.
Слід зазначити, що негативний результат дослідження AНA не відкидає наявності аутоімунного захворювання. AНA найбільш характерні для пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ). Вони виявляються у 98% хворих, що дозволяє вважати це дослідження основним тестом для діагностики СЧВ. Висока чутливість AНA щодо СЧВ означає, що повторні негативні результати роблять діагноз «СЧВ» сумнівним. Водночас відсутність AНA повністю не виключає захворювання. У невеликої частини хворих на СЧВ AНA відсутні на момент появи симптомів, але виникають протягом першого року хвороби, а у 2% хворих антитіла до ядерних антигенів не виявляються ніколи.
Більшість різновидів AНA – це скоріше вторинний феномен стосовно деструкції тканин, однак вони можуть мати й патогенетичне значення, що доведено, наприклад, щодо антитіл до дсДНК при системному червоному вовчаку, що протікає з ураженням нирок. Утворені імунні комплекси «антиген – антитіло» відкладаються на базальних мембранах різних тканин і органів (шкіри, нирок, синовіальних, серозних оболонок, мозку тощо), а також судин, що забезпечують їх кров'ю, активуючи систему комплементу і викликаючи запалення та пошкодження тканин.
AНA виявляються у 3-5% здорових людей (у групі пацієнтів віком від 65 років ця цифра може досягати 10-37%). Позитивний результат у пацієнта без симптомів аутоімунного процесу необхідно інтерпретувати з урахуванням додаткових анамнестичних, клінічних та лабораторних даних
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Інтерпретація результатів досліджень містить інформацію для лікаря і не є діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики та самолікування.
Точний діагноз ставить лікар, використовуючи як результати даного обстеження, так і потрібну інформацію з інших джерел: анамнезу, результатів інших обстежень тощо.
Одиниці виміру:
Визначаються аутоантитіла до окремих ядерних антигенів (антиядерні антитіла, АНА), загалом 23 ядерні антигени: dsDNA (двоспіральна ДНК), Nucleosomes (нуклеосоми), Histones (гістони), SS-A, Ro52, SS-B, RNP/Sm, Sm (Smith), Mi-2α, Mi-2β, Ku, CENT-А (центромера А), CENT-B (центромера В), Sp100, PML, Scl-70, PM-Scl100, PM-Scl75, RP11, RP155, gp210, PCNA, DFS70 (з диференціацією за окремими типами).
Результат дослідження надається в якісному/напівкількісному форматі.
Результат оцінюється за рівнем реакції антитіл із окремими ядерними антигенами.
Рівень реакції антитіл людини з ядерними антигенами оцінюється в умовних одиницях інтенсивності, які дозволяють визначити «ступінь позитивності» результату: інтенсивність 0-5, клас 0 – результат «негативний»; інтенсивність 6-10, клас (+) – результат «сумнівний»; інтенсивність 11-256, клас +, ++, +++ – результат «позитивний» з різним ступенем активності.
Інтенсивність реакції не корелює лінійно з концентрацією антитіл, проте відображає склад та афінність молекул імуноглобулінів. У нормі антитіла класу антиядерні антитіла (АНА) відсутні (негативний результат).
Визначення антитіл до окремих ядерних антигенів може допомогти в диференціальній діагностиці системних аутоімунних захворювань, прогнозуванні перебігу хвороби. Дивись клінічне значення дослідження.
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Системні ураження сполучної тканини.
За наявності антитіл до різних ядерних антигенів можливо провести орієнтовну диференційну діагностику системних уражень сполучної тканини (системного червоного вовчаку (СЧВ), ревматоїдного артриту, синдрому Шегрена, склеродермії тощо).
Сумнівний результат
Результат близький до граничного значення, не виключені неспецифічні сироваткові інтерференції. Може бути доцільним повторне дослідження через 2-3 тижні для оцінки динаміки імунної відповіді.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
За наявності підозри з великою ймовірністю можна виключити ряд системних аутоімунних захворювань. Зниження рівня АНА може спостерігатися на фоні ефективного лікування.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
АНА, крім аутоімунних захворювань, зустрічаються також при багатьох інфекційних, запальних та онкологічних захворюваннях. У разі неімунного запалення титри антитіл зазвичай нестійкі.
Уремія може призводити до хибно негативного результату.
Багато лікарських препаратів асоційовані з розвитком лікарського вовчаку та появою AНA у крові.
Негативний результат у пацієнта з ознаками аутоімунного процесу не виключає наявності аутоімунного захворювання.
AНA виявляються у 3-5% здорових людей (у 10-37% віком від 65 років).
Позитивний результат у пацієнта без симптомів аутоімунного процесу необхідно інтерпретувати з урахуванням додаткових анамнестичних, клінічних та лабораторних даних (ризик СЧВ у таких пацієнтів збільшений у 40 разів).