ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
Специфічні аутоантитіла до різних компонентів клітинного ядра, які утворюються при деяких аутоімунних патологіях, мають значення при діагностиці системних ревматичних захворювань:
- діагностиці системних захворювань сполучної тканини (при таких симптомах аутоімунних захворювань, як тривале підвищення температури тіла, втрата маси тіла, міалгії, артропатії, фоточутливість, синдром Рейно (збліднення з подальшим посинінням та почервонінням судин пальців кистей та стоп), лейкопенія та гемолітична анемія);
- диференціальній діагностиці деяких аутоімунних захворювань;
- моніторингу перебігу та оцінки прогресування ревматичних захворювань.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Аутоімунитет – патологічний процес, пов'язаний з активацією набутого імунітету (виробленням аутоантитіл), що веде до розвитку імунних реакцій (порушення толерантності) проти нормальних білків (аутоантигенів) власних тканин.
Антиядерні антитіла (антинуклеарні антитіла, АЯА, АНА, ANA) – група аутоантитіл, що зв'язуються з рибонуклеїновою кислотою і асоційованими з нею білками. Вони зустрічаються більше ніж у 90% хворих з дифузними хворобами сполучної тканини, а також часто визначаються при аутоімунних захворюваннях печінки і ряді інших патологічних станів. На сьогодні охарактеризовано близько 200 різновидів цього сімейства аутоантитіл, однак багато з них зустрічаються рідко, тому не всі різновиди антитіл використовуються для клінічної діагностики.
Антиядерні антитіла направлені проти антигенів ядра клітини. Найменування цих аутоантигенів були сформовані від: їхньої біохімічної сутності (ДНК, гістони, рибонуклеопротеїни); назви захворювань, асоційованих з наявністю відповідних аутоантитіл (SS-A, SS-B – синдром Шегрена, антигени A та B; PM-Scl – поліміозит, системна склеродермія); імені хворого, у якого вперше було виділено відповідні аутоантитіла (Sm, Ro, La). Для скринінгового виявлення антиядерних антитіл використовують суміш антигенів. Дослідження AНА використовується як скринінг аутоімунних захворювань у пацієнта з клінічними ознаками аутоімунного процесу (тривалою лихоманкою неясного генезу, суглобовим синдромом, шкірними висипаннями, слабкістю тощо). Такі пацієнти при позитивному результаті аналізу потребують подальшого лабораторного обстеження, що включає більш специфічні для кожного аутоімунного захворювання тести (наприклад, анти-Scl-70 при підозрі на системну склеродермію, антитіла до мітохондрії при підозрі на первинний біліарний цироз). При позитивних результатах первинного (скринінгового) тесту доцільним є визначення антитіл до окремих ядерних антигенів (аналіз № 425 «Антиядерні антитіла з диференціацією ядерних антигенів»; аналіз № 428 «Антитіла, асоційовані з аутоімунними хворобами печінки»). Слід зазначити, що негативний результат дослідження AНA не відкидає наявності аутоімунного захворювання. АНА при різній аутоімунній патології зустрічаються з різною частотою: системний червоний вовчак (СЧВ) 80-98%, лікарський вовчак 100%, змішані захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа) 100%, ревматоїдний артрит 20-40%, інші ревматичні захворювання 20-50%, системна склеродермія 85-95%, поліміозит/дерматоміозит 30-50%, синдром Шегрена 70-80%, аутоімунний гепатит 30-40%, виразковий коліт 25%.
AНA найбільш характерні для пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ). Вони виявляються у 98% хворих, що дозволяє вважати це дослідження основним тестом для діагностики СЧВ. Висока чутливість AНA щодо СЧВ означає, що повторні негативні результати роблять діагноз «СЧВ» сумнівним. Водночас відсутність AНA повністю не виключає захворювання. У невеликої частини хворих на СЧВ AНA відсутні на момент появи симптомів, але виникають протягом першого року хвороби, а у 2% хворих антитіла до ядерних антигенів не виявляються ніколи. Ступінь дисбалансу імунної системи з перебігом хвороби поступово наростає, що знаходить своє відображення у збільшенні спектра аутоантитіл.
Перший етап аутоімунного процесу характеризується наявністю генетичних особливостей імунної відповіді (наприклад, певних алелів головного комплексу гістосумісності, HLA) за відсутності відхилень лабораторних досліджень.
На другому етапі у крові вдається виявити аутоантитіла, водночас клінічних ознак СЧВ немає. Виявлення AНA асоційовано з 40-кратним збільшенням ризику СЧВ. Період між появою AНA та розвитком клінічних симптомів буває різним і становить у середньому 3,3 роки. Пацієнти з позитивним результатом аналізу на AНA відносяться до групи ризику розвитку СЧВ і потребують періодичного спостереження та лабораторного обстеження.
Третій етап аутоімунного процесу характеризується появою симптомів хвороби, водночас у крові вдається виявити найбільш широкий спектр аутоантитіл.
Таким чином, для отримання повної інформації про рівень імунологічних порушень при СЧВ скринінговий тест на AНA необхідно доповнювати аналізом з диференційованим визначенням антитіл до різних ядерних антигенів (аналіз № 425).
Особливий клінічний синдром представляє лікарський вовчак. Цей стан розвивається на тлі прийому деяких лікарських препаратів (найчастіше прокаїнаміду, гідралазину, деяких інгібіторів АПФ і бета-блокаторів, ізоніазиду, міноцикліну, сульфасалазину, гідрохлортіазиду тощо) і характеризується симптомами, що нагадують СЧВ. У крові більшості пацієнтів з лікарським вовчаком також вдається виявити AНA. Особливість лікарського вовчаку полягає у зникненні імунологічних порушень та симптомів хвороби після повної відміни препарату; наразі рекомендується контрольне дослідження AНA, а негативний результат підтверджує діагноз «лікарський вовчак».
Більшість різновидів AНA – це скоріше вторинний феномен стосовно деструкції тканин, однак вони можуть мати й патогенетичне значення, що доведено, наприклад, щодо антитіл до дсДНК при системному червоному вовчаку, що протікає з ураженням нирок. Утворені імунні комплекси «антиген – антитіло» відкладаються на базальних мембранах різних тканин і органів (шкіри, нирок, синовіальних, серозних оболонок, мозку тощо), а також судин, що забезпечують їх кров'ю, активуючи систему комплементу і викликаючи запалення та пошкодження тканин.
AНA виявляються у 3-5% здорових людей (у групі пацієнтів віком від 65 років ця цифра може досягати 10-37%). Позитивний результат у пацієнта без симптомів аутоімунного процесу необхідно інтерпретувати з урахуванням додаткових анамнестичних, клінічних та лабораторних даних.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Інтерпретація результатів досліджень містить інформацію для лікаря і не є діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики та самолікування. Точний діагноз ставить лікар, використовуючи як результати даного обстеження, так і потрібну інформацію з інших джерел: анамнезу, результатів інших обстежень тощо.
Одиниці виміру: індекс позитивності Од/мл.
Альтернативні одиниці виміру: -
Визначаються аутоантитіла до суміші ядерних антигенів (антиядерні антитіла, АНА).
У лабораторії CentroLab використовується тест-система, що дозволяє визначити АНА до суміші ядерних антигенів: 1-спіральна ДНК (ssDNA), 2-спіральна ДНК (dsDNA), Sm, SS-A, SS-B, RNP/Sm, RNP, Scl-70, Jo-1, PM-Scl, нуклеосоми, гістони, центромери В (без диференціації за окремими типами).
Результат дослідження надається в напівкількісному форматі.
Результати дослідження оцінюються в умовних одиницях (Од/мл).
Основне значення Од/мл полягає в інтерпретації результатів якісної оцінки (наявності/відсутності) АНА в досліджуваних зразках сироватки крові.
Од/мл характеризує ступінь позитивності досліджуваної проби і може бути корисним лікарю для правильної інтерпретації отриманого результату. Використання індексу позитивності дозволяє проводити напівкількісний порівняльний аналіз рівня АНА у динаміці в парних зразках.
Інтерпретація результатів дослідження АНА в сироватці крові:
| <40.0 | результат негативний; |
| ≥ 40.0 | результат позитивний. |
У нормі антитіла класу антиядерні антитіла (АНА) відсутні (негативний результат).
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Системні ураження сполучної тканини: системний червоний вовчак (СЧВ), ревматоїдний артрит, синдром Шегрена, склеродермія.
- Інфекції (туберкульоз, хронічний активний гепатит, підгострий бактеріальний ендокардит, ВІЛ-інфекція).
- Цукровий діабет (інсулінозалежний).
- Множинний склероз.
- Легеневий фіброз.
- Прийом таких ліків, як прокаїнамід, дизопірамід, пропафенон, деякі інгібітори АПФ, бета-блокатори, гідралазин, пропілтіоурацил, хлорпромазин, літій, карбамазепін, фенітоїн, ізоніазид, міноциклін, гідрохлортіазид, ловастатин.
Сумнівний результат
Результат близький до граничного значення, не виключені неспецифічні сироваткові інтерференції. Може бути доцільним повторне дослідження через 2-3 тижні для оцінки динаміки імунної відповіді.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Клінічного значення не має. У нормі рівень АНА має бути нижче 1.0 Од/мл (відсутність АНА).
Зниження рівня АНА може спостерігатися на фоні ефективного лікування.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
АНА, крім аутоімунних захворювань, зустрічаються також при багатьох інфекційних, запальних та онкологічних захворюваннях. У разі неімунного запалення титри антитіл зазвичай нестійкі.
Уремія може призводити до хибно негативного результату.
Багато лікарських препаратів асоційовані з розвитком лікарського вовчаку та появою AНA у крові.
Негативний результат у пацієнта з ознаками аутоімунного процесу не виключає наявності аутоімунного захворювання.
AНA виявляються у 3-5% здорових людей (у 10-37% віком від 65 років).
Позитивний результат у пацієнта без симптомів аутоімунного процесу необхідно інтерпретувати з урахуванням додаткових анамнестичних, клінічних та лабораторних даних (ризик СЧВ у таких пацієнтів збільшений у 40 разів).
