Загальний аналіз сечі (Urinalysis, All portion) - разова порція сечі

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ

1. Діагностика захворювань нирок і сечовивідних шляхів (циститу, пієлонефриту, гломерулонефриту, сечокам'яної хвороби та інших).
2. Спостереження за пацієнтами з групи ризику (особами, що мають системні хронічні захворювання, метаболічні розлади, інтоксикації, інфекційні захворювання).
3. Профілактичні (скринінгові) обстеження (диспансеризація).
4. Обстеження при госпіталізації.
5. Контроль перебігу вагітності.
6. Контроль при використанні нефротоксичних лікарських препаратів, за наявності шкідливих виробничих факторів.
7. Спостереження за перебігом захворювань, контроль розвитку ускладнень.
8. Оцінка ефективності лікування.

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Сеча – це біологічна рідина, що формується нирками в результаті ультрафільтрації рідкої частини крові в ниркових клубочках, реабсорбції та секреції різних речовин в нирковий канальцях. Кінцевий продукт роботи нирок, який виводиться сечовивідними шляхами сечової системи. Сеча є водним розчином (92-99%), за допомогою якого з організму виводяться продукти обміну речовин, зайва вода, електроліти, мікроелементи, гормони, вітаміни, ліки, формені та клітинні елементи, що приєдналися до сечі в процесі її утворення та руху сечовивідними шляхами.

Загальний аналіз сечі (ЗАС) - є доступним, простим, інформативним та важливим комплексним лабораторним дослідженням разової порції сечі. Це базовий метод первинної оцінки стану організму, на результатах якого ґрунтуються протоколи з діагностики більшості захворювань. У відносно здорової людини сеча за своїм складом відносно стала, але реагує на деякі патологічні зміни в організмі, відображаючи загальний стан всього організму загалом і зокрема сечовий системи. Патологія нирок, органів сечовидільної системи, простати (у чоловіків), як правило, не виявляється при дослідженні сироватки крові аж до останніх стадій захворювань, так як аналіти, що відображають патологічний процес, потрапляють з органів сечовидільної системи не в кров, а в сечу. Тому, лікар насамперед завжди призначає ЗАС, щоб визначити або виключити проблему та обрати оптимальний спосіб подальшого обстеження та лікування або оцінити успішність проведеної терапії.

ЗАС дозволяє визначити фізико-хімічні властивості сечі, оцінити якісний і кількісний склад неорганізованого та організованого осаду сечі. Аналіз складається з декількох компонентів, які являють собою групи тестів, об'єднані загальною ознакою: фізичні властивості сечі, хімічні дослідження сечі, мікроскопічні дослідження сечі. Включає в себе виконання аналізу за допомогою діагностичних тест-смужок на напівавтоматизованому аналізатору сечі UC-1000 (Sysmex, Японія) з обов’язковим експертним мікроскопічним візуальним дослідженням осаду сечі, детальною морфологічною оцінкою його елементів і описом патологічних змін, у разі їх виявлення. Оцінка результатів ЗАС проводиться за такими показниками: колір, прозорість, питома вага, pH, білок, глюкоза, кетонові тіла, уробіліноїди (уробіліноген, уробілін), білірубін, кров, нітрити, лейкоцитарна естераза, плоский епітелій, перехідний епітелій, нирковий епітелій, лейкоцити, еритроцити, циліндри, слиз, солі, бактерії, дріжджові гриби, інші можливі елементи осаду.

ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ СЕЧІ

Колір. Формується за рахунок розчинених у сечі речовин, пігментів (урохромів), барвників, формених елементів. Насиченість кольору залежить від їх концентрації, що також взаємопов'язано зі змінами питомої ваги. Чим більша питома вага сечі, тим інтенсивніше її забарвлення. Концентрована та кисла сеча зазвичай пофарбована інтенсивніше, виділяється в меншій кількості і має високу відносну щільністю – гіперхромурія. Блідо забарвлена сеча має низьку відносну щільність, слабокислу або нейтральну реакцію і виділяється у великій кількості – гіпохромурія. Колір сечі і його інтенсивність у фізіологічних умовах зазвичай залежить від питного режиму, фізичного навантаження, температури навколишнього середовища, а також прийому деяких препаратів і продуктів харчування. При патологічних станах колір може бути найрізноманітнішим.

Прозорість. Нормальна сеча прозора. Каламутність обумовлена присутністю елементів сечового осаду в великій кількості. У фізіологічних умовах зазвичай залежить від характеру харчування, реакції сечі, об'єму діурезу. Незначна каламутність можлива через присутність епітелію, при випадінні солей та/або утворенні слизу на дні контейнеру при охолодженні та/або витримані впродовж деякого часу. Після вживання їжі з великим вмістом ліпідів сеча, навіть у здорових людей, може опалесцювати (ліпурія).

ХІМІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЧІ

Питома вага. Залежить від концентрації розчинених у сечі речовин. Відображає здатність нирок до концентрування та розведення сечі, суттєво залежить від обсягу споживаної рідини. Протягом доби у здорової людини можуть спостерігатися коливання питомої ваги, що пов'язане з чергуванням прийомів рідини та їжі, втратою рідини організмом на потовиділення, в процесі дихання та інше. Існує певна залежність між величиною діурезу та питомою вагою сечі. У фізіологічних умовах при виділенні малої кількості сечі відзначається її висока питома вага, а при виділенні великої кількості сечі зменшується концентрація розчинених у сечі речовин і відповідно знижується питома вага. При патологічних станах, якщо уражені нирки, порушується їхня здатність до концентрації та розведення. Також ці прояви можуть бути обумовлені позанирковими причинами, при цьому спостерігаються анормальні зміни в кількості виділеної сечі та її питомої ваги. Також треба звернути увагу, що підвищують значення питомої ваги такі речовини, як глюкоза, білок, мінеральні елементи, що виявляються в сечі в кількості вище за норму.

рН. Реакція сечі обумовлена дисоціацією органічних кислот і кислих солей неорганічних кислот, що містяться в сечі, і накопиченням певної кількості вільних іонів водню (H+). Відображається як від'ємний десятковий логарифм молярної концентрації вільних іонів водню Н+. Десятковий логарифм - це уявлення числа, зведеного до ступеня, кратного десяти. Можна уявити число 100 як 102 або 10×10. Подібно до цього 0,01 виражається як 10-2 або 1/100. Так, якщо концентрація Н+ у розчині становить 0,01 моль/л , то цю концентрацію можна виразити 10-2 моль/л. рН такого розчину становитиме 2. Коливання реакції сечі обумовлені складом харчування та питним режимом. М'ясна дієта визначає кислу реакцію сечі, рослинна лужну. При споживанні лужної мінеральної води – лужна реакція. При змішаному харчуванні утворюються головним чином кислі продукти обміну, тому вважається, що в нормі реакція сечі кисла. Зміна реакції сечі також відповідає змінам pH крові, що має місце при різних патологічних станах, внаслідок підтримки кислотно-основного стану внутрішнього середовища організму. Стійкий зсув реакції сечі у бік кислої чи лужної реакції є несприятливим патогенетичним чинником.

Білок. У фізіологічних умовах сеча містить білок у незначній кількості, нижче межі визначення звичайними лабораторними методами. Проходження білка через нирковий фільтр залежить від кількості білка в плазмі крові, розмірів, форми та електричного заряду його молекули, стану базальної мембрани клубочків. Високомолекулярні плазмові білки в нормі затримуються гломерулярним фільтром, проходять лише низькомолекулярні білки. Виділення білка із сечею нирками нерівномірне - виділяється більше вдень, ніж уночі. Незначна кількість білку також може потрапляти до сечі при проходженні нею сечового тракту і з передміхурової залози у чоловіків. Збільшення кількості білка в сечі віще за норму називається протеїнурією і є основним симптом ниркової патології. При виявленні мінімальної кількостї білка/слідів білка рекомендується повторити аналіз з нової порції сечі, у сумнівних випадках доцільно дослідити білок в сечі іншим методом за допомогою біохімічного аналізатора або визначити добову втрату білка із сечею.

Глюкоза. У фізіологічних умовах сеча містить глюкозу у незначній кількості, нижче межі визначення звичайними лабораторними методами. Глюкоза вільно фільтрується через базальну мембрану клубочків та повністю реабсорбується клітинами проксимального канальця. До появи глюкози в сечі призводить: підвищення рівня вмісту глюкози в крові внаслідок порушення вуглеводного обміну в гепатоцитах, ураження підшлункової залози, ендокринного генезу, захворювання головного мозку; збільшення об’єму профільтрованої сечі; порушення механізмів реабсорбції в ниркових канальцях; при тимчасової втрати здатності засвоювати цукор організмом внаслідок його великого надходження з їжею; після емоційної напруги та стресу. При спадкових захворюваннях, обумовлених дефектом обміну вуглеводів, у сечі з'являються інші види цукрів: фруктоза, галактоза та інші, але вони даним методом не виявляються. Збільшення кількості глюкози в сечі віще за норму називається глюкозурією.

Кетонові тіла. До них відносять ацетон, ацетооцтову кислоту, бета-оксимасляну кислоту - проміжні продукти жирового, вуглеводного та білкового обмінів, які в нормі при подальшому перетворенні розщеплюються до СО2 та Н2О. У фізіологічних умовах сеча містить кетонові тіла у незначній кількості, нижче межі визначення звичайними лабораторними методами. Збільшення кількості кетонових тіл в сечі віще за норму називається кетонурією, спостерігається при порушенні обміну речовин (одного або двух-трьох одночасно), шлунково-кишкових розладах (блювання, діарея), тяжких токсикозах, отруєннях, з лихоманковими станами, що супроводжується посиленням кетогенезу, який призводить до розвитку кетонемії та метаболічного ацидозу. Треба пам’ятати, що ацетон є токсичним для організму, завдяки тому, що він є добрим розчинником ліпідів і саме тому легко розчиняє клітинні мембрани. У дітей через лабільність вуглеводного обмін кетонурія може спостерігатись при різних станах та захворюваннях, навіть при нервовому збудженні, перевтомі. Утворення кетонових тіл також можливі у разі переважання серед продуктів харчування жирів, білків при недостатньому надходженні в організм вуглеводів, голодуванні або порушенні їх використання організмом.

Білірубін - жовчний пігмент, в організмі людини утворюється у системі фагоцитуючих мононуклеарів при розпаді гемоглобіну, міоглобіну, каталази, пероксидази, цитохром С і є проміжною стадією їх перетворення. У крові циркулює у двох фракціях. Первинно формується некон'югований (вільний, «непрямий») білірубін, який нерозчинний у воді і, відповідно, не здатний проходити через нирковий фільтр, в сечі не виявляється. Утворена речовина зв'язується з білками крові (альбумінами) і в такому вигляді транспортується в печінку, де в гепатоцитах трансформується в кон'югований (пов'язаний, «прямий») білірубін, який потім з жовчю надходить у кишківник, лише мала частина потрапляє обратно в кров. Остання фракція розчиняється у воді і саме тому, при потраплянні в кров, не затримується нирками і може вільно переходити у сечу. У фізіологічних умовах у сечі завжди знаходиться білірубін у незначній кількості, нижче межі визначення звичайними лабораторними методами. Таким чином, поява в сечі білірубіну спостерігається при збільшенні в крові «прямої» фракції білірубіну і вказує на порушення екскреції жовчних пігментів в кишечник. Такі стани можуть виникати при ураженні паренхіми печінки, механічному блокуванні виведення прямого білірубіну з печінки до кишківника. При підвищенні кількості білірубіну в сечі вона змінює колір, стає темною, кольором нагадує пиво.

Уробіліноїди (уробіліноген, уробілін) - жовчні пігменти. Білірубін, який надходить з жовчю до кишківника, перетворюється там до уробіліногена під дією кишкової флори і в переважній більшості виводиться з калом. Незначна кількість уробіліногена всмоктується слизовою оболонкою кишечника та потрапляє в кров, при цьому частина надходить у печінку, де розщеплюється гепатоцитами, друга частина надходить у кровотік, минаючи печінку, прямує до нирок. Речовина розчиняється у воді і, відповідно, здатна проходити через нирковий фільтр і саме тому вільно переходить у сечу. В сечі уробіліноген окислюється і трансформується в уробілін, який надає їй її основний колір. У фізіологічних умовах у сечі завжди знаходиться уробіліноген у незначній кількості, але нижче межі визначення звичайними лабораторними методами. Поява в сечі уробіліногена вище за норму спостерігається при збільшенні його у крові. Такий стан може виникати при ураженні паренхіми печінки, вона стає не в змозі переробляти потрапляючий до неї уробіліноген і тепер він циркулює в крові і виділяється з сечею в набагато більших кількостях. При посиленому розпаді еритроцитів (гемолізі) збільшується кількість некон'югованого білірубіну, який зазнає стандартної трансформації в організмі, але у значно більших кількостях і відповідно більше уробіліногену надходить у сечу. Деякі захворювання кишечника також сприяють більшому надходженню в кров і подальшому переходу в сечу великої кількості уробіліногену, це такі захворювання як ентерити, запори, кишкова непрохідність. Таким чином, поява в сечі уробіліноїдов є показником функціонального стану печінки, кишкової патології чи маркером гемолітичних станів. У сечі новонароджених уробілінові тіла відсутні, тому що у них у кишківнику ще немає флори, яка здатна ферментативно перетворити білірубін. Така ж картина спостерігається при дисбактеріозі, хронічних захворюваннях кишківника, лікуванні антибіотиками.

Лейкоцитарна естераза – фермент, що виробляється лейкоцитами, а саме нейтрофільними гранулоцитами – популяцією «білих» клітин крові, яка присутня у сечі в переважній кількості. Таким чином, виявлення в сечі лейкоцитарної естерази дозволяє визначити наявність лейкоцитів навіть при руйнуванні цих клітинних елементів, коли при мікроскопічному дослідженні осаду сечі вони відсутні, що суттєво підвищує точність аналізу. Але, цей тест не виявляє лімфоцити.

Гемоглобін. Цей показник ЗАС відображає наявність у сечі «червоних» формених елементів крові – еритроцитів та/або продуктів їхнього розпаду (гемоглобін та інші похідні). У фізіологічних умовах у сечі завжди знаходяться еритроцити/гемоглобін у незначній кількості, але нижче за межі визначення звичайними лабораторними методами. Важливо оцінювати цей показник разом із показником еритроцитів, що виявляють при мікроскопічному дослідженні. Виявлення в сечі гемоглобіну і його похідних, без фактичної присутності еритроцитів при мікроскопічному дослідженні осаду, надає можливість запідозрити гемоглобінурію. Гемоглобінурія виникає за наявності в крові вільного гемоглобіну, що з’являється внаслідок гемолізу еритроцитів в організмі людини, коли вже насичена можливість гаптоглобін-зв'язувальної здатності плазми крові і тубулярної реабсорбції його у нирках, тоді починається вільний перехід з кровоплину в сечу. Це може бути і при фізіологічних і при патологічних станах. Гемоліз еритроцитів також спостерігається внаслідок їх руйнації як в самій сечі, при проходженні нею сечових шляхів, так і в пробірці.

Нітрити – це речовини, які є продуктами життя бактерій і утворюються у сечі з нітратів, присутніх у сечі постійно. Таким чином, виведення у сечі нітритів дозволяє непрямим шляхом визначити наявність у сечі мікрофлори. Сечоутворювальна та сечовивідна системи в нормі стерильні. З дистального відділу сечівника та шкіри/слизової навколо нього при правильному дотриманні преаналітичних вимог до сечі може потрапити лише незначна кількість непатогенних бактерій, які змиваються в контейнер при збиранні біоматеріалу. Така кількість флори не може або не встигає перетворити нітрати на нітрити в отриманій сечі, тому вони будуть нижчими за межу визначення звичайними лабораторними методами і, відповідно, перебувають у межах норми. Поява бактерій у сечі у кількості, що перевищує поріг виявлення, називається бактеріурією. Бактерії потрапляють у сечовивідні шляхи та сечоутворювальну систему гематогенним шляхом або в результаті висхідної інфекції при зниженому імунітеті. Сеча є гарним живильним середовищем для мікроорганізмів, особливо якщо там є глюкоза, у сечовому міхурі вони швидко розмножуються. Необхідно враховувати, що нітритоутворюючими є не всі бактерії, в основному грамнегативні (Esherihia coli, Proteus, Klebsiella, Citrobacter, Salmonella і, ймовірно, ентерококи, стафілококи та Pseudomonas.). Гонококи, стрептококи, мікобактерії туберкульозу та інша флора нітрити не утворюють. У дітей раннього грудного віку, які перебувають на грудному вигодовуванні, їх сеча не містить нітратів, тому не може бути і нитрітів, навіть при наявності мікроорганізмів. Саме тому важливо оцінювати цей показник разом із показником «Бактерії», що виявляють при мікроскопічному дослідженні.

МІКРОСКОПІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЧІ

Невід'ємною частиною ЗАС є мікроскопічне дослідження нативного препарату сечі з детальною морфологічною оцінкою та описом патологічних змін елементів сечового осаду. Компоненти осаду сечі поділяють на організовані та неорганізовані. До організованих відносять епітеліальні клітини, елементи крові, циліндри, уретральні нитки, сперматозоїди та клітини новоутворень; до неорганізованих – солі, слиз, бактерії, дріжджові гриби. При мікроскопічному дослідженні в осаді сечі можна виявити різні види епітеліальних клітин, наявність яких дозволяє припустити можливу локалізацію патологічних змін у сечовій системі: плоский, перехідний, нирковий.

Епітелій плоский. Багатошаровий плоский неороговуючий епітелій у чоловіків покриває дистальний відділ чоловічого сечівника в зоні човноподібної ямки, у жінок в області зовнішнього отвору уретри та у піхві. Багатошаровий плоский ороговіючий епітелій розташовується у обох статей на зовнішній поверхні полових органів. Виявлення цього виду епітелію у великій кількості діагностичного значення не має, є маркером недотримання гігієнічних правил при збиранні сечі. Однак, наявність подібних клітин у препаратах сечі, зібраної після ретельного туалету сечостатевих органів або отриманої за допомогою катетера, дозволяє припустити плоскоклітинну метаплазію слизової оболонки сечового міхура (лейкоплакію), що настала в результаті трансформації перехідного епітелію в багатошаровий плоский ороговевающий епітелій внаслідок тривалого запального процесу чи травми.

Епітелій перехідний. Вистилає слизову оболонку сечовивідних шляхів (ниркові миски, сечоводи, сечовий міхур, проксимальний відділ уретри у жінок, простатичну частину уретри та великі простатичні протоки у чоловіків). Виявлення цього виду епітелію у великій кількості – маркер патологічних процесів, що протікають при запаленні сечовивідних шляхів, інтоксикації, після інструментальних урологічних обстежень, при маршової гемоглобінурії, жовтяницях різноманітної етіології, поліпозі та злоякісних новоутвореннях, після нападу нирково-кам'яної хвороби та інше.

Епітелій нирковий. Вистилає стінки ниркових канальців нефрону – сечоутворюючу та сечовивідну структуру нирок. Має гістологічно різну будову у різних відділах нефрону, але подібні морфологічні характеристики. Це зумовлено виконанням різних функцій: проксимальний і дистальний відділи нефрону і висхідне коліно петлі Генле покриті одношаровим кубічним епітелієм, вузька низхідна частина і коліно петлі Генле вистелені плоским епітелієм. Клітини ниркового епітелію виявляються лише при патології: нефриті, нефрозі, нефротичному компоненті захворювань, інтоксикації, гарячкових станах, гострій нирковій недостатності, інфекційних захворюваннях, порушенні недостатності кровообігу. Нирковий епітелій, десквамований від базальної мембрани, часто знаходиться в стані дистрофічних змін різного генезу: білкової (зернистої, гіаліново-крапельної), жирової (накопичення зерен і крапель жиру), вакуольної (накопичення вакуолей, заповнених рідиною). Інколи, виявляють в сечі циліндричний/кубічний епітелій, який вистилає більшу частину уретри у жінок, у чоловіків - перетинчасту частину сечівника та уретру статевого члена до верхівки головки. З'являється в сечі, потрапляючи до неї при десквамації (злущенні) клітин уретри внаслідок проходження через неї рідини. Виявлення цього виду епітелію спостерігаеться вкрай рідко, зазвичай це поодинокі клітини, діагностичного значення не мають. В сечі чоловіків можуть з'являтись епітеліальні клітини передміхурової залози, потрапляючи до неї з секретом залози при десквамації (злущенні) клітин в результаті функціювання залози, частіше у похилому віці. Зустрічаються в безбілковій сечі, з незміненою відносною щільністю, без циліндрурії та на тлі інших елементів секрету простати: амілоїдних тілець, лецетинових зерен, іноді можуть бути сперматозоїди.

Лейкоцити - це «білі» ядровмісні клітини крові. Головна їхня функція – захисна: забезпечення клітинного та гуморального імунітету на тканинному рівні. Речовини, які викликають зміни в тканині, залучають лейкоцити з кров'яного русла до місця проникнення чужорідних об'єктів для розпізнавання та знешкодження чужорідних елементів, усунення змінених і руйнівних клітин власного організму, різних імунних та запальних реакціях. Саме тому лейкоцити виходять за межі судин і активно пересуваються тканинами, потрапляють в сечу. Вони завжди присутні в сечі здорових людей, але в незначній кількості. В сечі можуть знаходитись усі популяції лейкоцитів, але переважно це нейтрофільні гранулоцити різного ступеня зрілості. Збільшення кількості лейкоцитів віще за норму при прозорій сечі називається лейкоцитурією, але якщо кількость лейкоцитів віща за норму настільки, що вони не піддаються підрахунку і покривають всі поля зору, а сама сеча каламутна, то це масивна лейкоцитурія - піурія. Обидва стани є найважливішими патологічними ознаками запалення нирок та сечовивідних шляхів, особливо у дітей. Внаслідок особливостей анатомії і можливого клінічного перебігу захворювання у маленьких і немовлят, одноразового дослідження ЗАС для виключення піурії, при підозрі запалення сечової системи, недостатньо. Доцільно додатково провести дослідження сечі за методом Нечипоренко. Лейкоцитурія у жінок спостерігається значно частіше, ніж у чоловіків, що пов’язано з більш частими випадками інфікування сечовивідних шляхів у жінок. У жінок досить часто спостерігається контамінація (забруднення) сечі лейкоцитами вагінальних виділень, тому дуже важливо ретельно дотримуватися гігієнічних вимог при підготовці до здачі тесту. Піурія, поєднана з бактеріурією, є ознакою інфекційно-запального процесу у сечовій системі, при цьому практично усі лейкоцити представлені нейтрофілами. Піурія без наявності бактерій є ознакою хронічного захворювання, при цьому крім нейтрофілів у сечі визначаються до 20% та більше лімфоцитів (вовчаковий нефрит, хронічний гломерулонефрит), що характеризують активність запального процесу. При лейкоцитурії алергічного генезу в осаді виявляють еозинофіли. При переході гострого захворювання в хронічну форму в сечі на тлі нейтрофілів з'являються моноцити, макрофаги та плазматичні клітини. Присутність макрофагів є одним із маркерів хронічного запалення, інтоксикації та завжди відзначається при видачі результатів тесту у додатковому коментарі до результату лейкоцитів. До сечовивідних шляхів може потрапляти лімфа. Такий стан називають хілурія. При цьому в сечі будуть присутні лімфоцити та краплі нейтрального жиру, колір рідини стає молочно-білим. Може виникати за порушення цілісності лімфотичних судин внаслідок травми, новоутворення, вродженої анатомічної аномалії. Для здійснення адекватного лікування лікарю необхідно розуміти походження лейкоцитів, у якій ділянці сечової системи є запалення. Для цього комплексно оцінюють виявлені при дослідженні ЗАС компоненти. Присутність в осаді сечі на фоні лейкоцитів клітин ниркового епітелію, лейкоцитарних, зернистих, епітеліальних циліндрів свідчить про походження лейкоцитів із нирок. Виявлення в осаді сечі на тлі лейкоцитів клітин перехідного епітелію, бактерій свідчить про походження лейкоцитів із сечовивідних шляхів. Наявність у чоловіків в осаді сечі на тлі лейкоцитів елементів секрету передміхурової залози дозволяє припустити походження лейкоцитів із простати. Тривала присутність в осаді сечі лейкоцитів у поєднані з мікрогематурією при рН 5,0-6,0 є підозрілою на туберкульоз нирок. З метою уточнення локалізації патологічного процесу в органах сечової системи доцільно проведення трьохсклянкової проби. Порівнянюючи кількость лейкоцитів та еритроцитів у кожній порції, ідентифікують місце, в якому локалізовано запальний процес. Перша порція - уретра; друга порція - сечовий міхур, простата у чоловіків; третя порція - нирки. При наявності елементів запалення в усіх трьох порціях – нирки, миски, сечоводи. Тристаканна проба для жінок може модифікуватися в двостаканну, що пов'язано з анатомічними особливостями. Крім цього, існують інші, високоінформативні методи обстеження (УЗД, комп'ютерна томографія і т.д.), а за потреби і цистоскопія сечового міхура.

Еритроцити - це «червоні» формені елементи крові, високодиференційовані постклітинні еластичні структури, які з легкістю проходять по кровоносним судинам будь-якого калібру. Головна їхня функція – дихальна, а саме перенесення кисню з легенів до тканин тіла та транспорт діоксиду вуглецю (CO2) у зворотному напрямку. У фізіологічних умовах у сечі завжди знаходяться поодинокі еритроцити, які потрапляють до неї з кровоплину через нирковий фільтр та/або приєднуються до неї при проходженні сечовивідних шляхів. Збільшення кількості еритроцитів в сечі віще за норму називається гематурією. Розрізняють мікрогематурію і макрогематурію, в залежності від того, чи виявляються еритроцити/гемоглобін лише при мікроскопічному та/або якісному біохімічному дослідженні, чи ми вже бачимо специфічнє забарвлення сечі різними відтінками червоного (не плутати з іншими станами, при яких може бути подібний колір, або з вживанням ліків/ продуктів харчування, що надають рідині схожий тон). У грудному та дитячому віці ниркова фільтрація характеризується збільшеною проникністю та реакцією на найменше подразнення, що призводить до мікрогематурії, та може поєднуватися з протеїнурією. Такими подразниками можуть бути: удар, інтенсивна пальпація поперекової або черевної області, переохолодження, перегрівання, ортостатизм, фізичні навантаження, тривала ходьба пішки та інші. Подібна реакція можлива і у дорослих, але при більш інтенсивному впливі. Після припинення дії провокуючого фактора кількість еритроцитів у сечі приходить до норми. Це функціональна ниркова гематурія. Органічні ниркові гематурії виникають при поразці тканини нирки різного характеру: запалення, тромбози, застійні явища, інфекції, токсична дія, злоякісні утворення, анатомічні вроджені особливості будови. Ці стани можуть бути різного ступеня вираженості і тривалості перебігу, супроводжуватися виходом білка, лейкоцитів та інших елементів, не присутніх в нормі у сечі. Гематурії, що виникають внаслідок запалення, травми, поліпозу, новоутворення сечовивідних шляхів, практично завжди супроводжуються лейкоцитурією/піурією та бактеріурією. У разі сечокам'яної хвороби, крім гематурії, у сечі в кристалічному або розчиненому вигляді знаходиться солі. Найчастіше зустрічаються зустрічаються оксалати, урати, фосфати. Попадання еритроцитів у сечу також можливе внаслідок причин, не пов'язаних з патологією сечової системи, а є проявом інших системних захворювань організму: геморагічного діатезу, порушення зсідання крові вродженого та набутого генезу (коагулопатії, вплив лікарських препаратів, аутоімунні захворювання). В осіб жіночої статі кровотеча із статевих органів може потрапляти в сечу, спотворюючи результати дослідження. Морфологічно еритроцити у сечі можуть бути незмінені або змінені. Незмінені еритроцити – формові елементи, що не змінили свою природну форму, мають неушкоджену мемрану та містять достатню кількість гемоглобіну всередені. Змінені еритроцити – формові елементи із зміненою чи пошкодженою мемраною (дисморфні), зовсім або частково позбавлені гемоглобіну (вилужені). Зміни цих формених елементів відбуваються при проходженні ними ниркового фільтра, стінок судин, знаходження в сечі, яка не є для них фізіологічним середовищем, все це призводить до їх пошкодження. Швидкість їх руйнації залежить від їх терміну перебування у сечі, морфологічним і структурним характеристикам самих еритроцитів людини, концентрації деяких речовин у ній, питомої ваги, рН січі. Дегемоглобінізовані еритроцити в процесі подальшої деградації перетворюються практично на тіні або зовсім лізуються, гемоглобін з них потрапляє у зовнішню рідину і здатний уловлюватися лише при якісному біохімічному дослідженні. Саме тому важливо результати мікроскопічного дослідження еритроцитів оцінювати разом із результатами якісного біохімічного дослідження. Морфологічні особливості еритроцитів раніше використовували як попередній тест для визначення джерела гематурії. Вважалося, що чим вище розташоване джерело виходу еритроцитів, тим більше вони будуть зміненими. Також ці зміни намагалися пов'язати з характером гематурії: нирковою чи позанирковою. Однак такий підхід є спірним, не встановлений чіткий взаємозв'язок захворювань і морфологічних змін, можливо тільки винести припущення. Існують додаткові інструментальні методи дослідження, які точніше дозволять з'ясувати джерело патології.

Циліндри - являють собою елементи організованого осідання сечі. Фактично – це зліпки дистальних канальців та збиральних трубок. Складаються з білка або білкового матриксу, з накладеними на нього клітинами або кристалами, іноді з клітинних елементів. Основу будь-якого циліндра становить глікопротеїн, що секретується епітеліальними клітинами висхідної частини петлі Генле (білок Тамма-Хорсфалла), який у нормі виділяється із сечею у розчиненому вигляді у невеликих кількостях, нижче за межі визначення звичайними лабораторними методами. Наявність білка в сечі, навіть при його високій концентрації, не завжди призводить до появи циліндрів у сечі вище за норму – циліндрурії. Для цього необхідне одночасне поєднання ряду факторів, що створять у нефроні умови для коагуляції білка: наявність самого білка в канальцях нирок; кисла реакція середовища (рН); збільшення концентрації електролітів; певне співвідношення осаджувальних та осаджуваних колоїдів; пошкодження епітелію канальців; уповільнення швидкості руху первинної сечі канальцями (спазм або парез канальців); зменшення кровопостачання стінок канальців. Тому немає кореляції між концентрацією білка в пробі і кількістю виявлених циліндрів.

Види циліндрів, які зустрічаються в сечі:

Для дітей старшого віку та дорослих наявність циліндрурії завжди є ознакою органічного захворювання нирок. У дітей молодшого дитячого віку ниркова фільтрація характеризується збільшеною проникністю та реакцією на найменше подразнення, які не завжди пов'язані з ураженням тканини нирки (запальні, інфекційні захворювання, токсичні дії та інші), тому не має для них суттєвого діагностичного значення.

Солі – це кристалічний та/або аморфний осад, який утворюється в сечі з розчинених у ній органічних та неорганічних речовин. У фізіологічних умовах солі присутні у кількості, нижче межі визначення звичайними лабораторними методами. Існує багато факторів, що сприяють утворенню кристалів та/або аморфних тіл у сечі, основними є:

• збільшення концентрації в сечі органічних та неорганічних речовин, що є субстратом солі: концентрування сечі за рахунок зниження надходження рідини в організм, порушення обміну речовин, вживання великої кількості продуктів, багатих на білок.
• порушення колоїдних властивостей сечі внаслідок порушення кровотоку в нирці або інших функціональних захворювань нирок, генетичної схильності.
• зміна реакції сечі (рН) – більшість солей випадають в осад при характерному для цієї солі рН.

Найбільш поширені солі, що виявляються в сечі:

Слиз - являє собою секрет слизових залоз сечовивідних шляхів, що містить муцин. У нормі в осаді сечі слиз відсутній або перебуває у незначній кількості. Збільшення продукції слизу залозами спостерігається при запальних процесах, особливо у сечовому міхурі. Іноді зі слизу утворюються стрічкоподібні утворення, що нагадують циліндри – циліндроїди. У чоловіків при хронічних запальних захворюваннях в уретрі можуть з'являтися слизові уретральні нитки, до структури яких включені лейкоцити та епітеліальні клітини.

Бактерії. Цей показник дозволяє оцінити фактичну наявність бактерій в біоматеріалі, визначити ті мікроорганізми, які не були виявлені непрямим шляхом за допомогою тестування на «Нітрити».

Дріжджові гриби. Вважаються умовно-патогенними мікроорганізмами, починають розмножуватися лише за певних умов, частіше на тлі ослабленого імунітету, викликають інфекційне захворювання з патологічними запальними процесами в сечовій системі. Наявність у сечі глюкози додатково сприяє активному розмноженню збудника.

В деяких випадках, до сечі можуть потрапляти елементи, не притаманні їй. Гельмінти, яйця гельмінтів, найпростіші є клінічно значущими і їх обов’язково відмічають у додатковому коментарі до тесту. Таким чином можуть виявленні мігруючі личинки кишкової вугриці (Strongyloides stercoralis), онкосфери теніїд, яйця гостриків (Enterobius vermicularis), яйця кров'яної шистосоми (Schistosoma haematobium), елементи ехінококового міхура (гачки, сколекси), найпростіші (Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Entamoeba coli та інші). У чоловіків у сечі при атонії сім'явикидуючих проток можуть з’являтись елементи еякуляту (сперматозоїди, лецитинові зерна/ліпоїдні тільця, кристали Бетхера, амілоїдні тільця, епітелій передміхурової залози, яєчкові або сім’яні циліндри). Такі явища можуть спостерігатись після перенесеного запального процесу в уреті, при тривалій мастурбації, при патології ЦНС, яка веде до зменшення статевої активності в житті людини (статевої неврастенії). У деяких випадках у сечі чоловіків виявляють елементи секрету передміхурової залози, які можуть спостерігатись при патології простати або після проведення діагностичних процедур лікарем-урологом. Всі перераховані елементи відмічають у додатковому коментарі до тесту.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).

При інтерпретації результатів загального аналізу сечі показники слід оцінювати комплексно та орієнтуватися на встановлені показники «норми».

1. ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ СЕЧІ (колір, прозорість)

Колір - безбарвний (у дітей до 1 року); світло-жовтий (діти від 1 року життя та дорослі).

Прозорість - прозора (без помутніння, осаду, який фіксується візуально).

2. ХІМІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЧІ

Питома вага - 1002-1030.

Значення рН - 5.0-7.0 (у дітей в перший місяць життя); 5.0-8.0 (діти від 1 місяця та дорослі).

Білок - напівкількісне вимірювання рівня загального білку. Діапазон вимірювання: негативно (<0.15 г/л); +/- (0.15-0.29 г/л); + (0.3-0.99 г/л); ++ (1.0-2.99 г/л); +++ (3.0-9.99 г/л); ++++ (≥10 г/л). В нормі білок в сечі не визначається (негативно).

Глюкоза - напівкількісне вимірювання рівня глюкози. Діапазон вимірювання: негативно (<2.8 ммоль/л); +/- (2.8-5.5 ммоль/л); + (5.6-13.9 ммоль/л); ++ (14-27.9 ммоль/л); +++ (28-110.9 ммоль/л); ++++ (≥111 ммоль/л). В нормі глюкоза в сечі не визначається (негативно).

Кетонові тіла - напівкількісне вимірювання рівня ацетону, ацетооцтової, бета-гідроксимасляної кислот. Діапазон вимірювання: негативно (<0.93 ммоль/л); + (0.93-2.79 ммоль/л); ++ (2.8-7.39 ммоль/л); +++ (≥7.4 ммоль/л). В нормі кетонові тіла в сечі не визначається (негативно).

Уробіліноїди - напівкількісне вимірювання рівня уробіліногену, уробіліну. Діапазон вимірювання: негативно (<34 мкмоль/л); + (34-67.9 мкмоль/л); ++ (68-134.9 мкмоль/л); +++ (135-201.9 мкмоль/л); ++++ (≥202 мкмоль/л). В нормі уробіліноїди в сечі не визначається (негативно).

Білірубін - напівкількісне вимірювання рівня білірубіну. Діапазон вимірювання: негативно (<8.6 мкмоль/л); + (8.616.9 мкмоль/л); ++ (17-33.9 мкмоль/л); +++ (≥34 мкмоль/л). В нормі білірубін в сечі не визначається (негативно).

Кров - напівкількісне вимірювання рівня гемоглобіну. Діапазон вимірювання: негативно; +/-; +; ++; +++. В нормі гемоглобін (еритроцити) в сечі не визначається (негативно).

Нітрити – визначення наявності нітритів (позитивно, негативно). В нормі нітрити в сечі не визначаються (негативно).

Лейкоцитарна естераза - напівкількісне вимірювання рівня лейкоцитарної естерази. Діапазон вимірювання: негативно; + (орієнтовно 25-75 клітин/мкл); ++ (орієнтовно 75-500 клітин/мкл); +++ (орієнтовно ≥500 клітин/мкл. В нормі лейкоцитарна естераза в сечі не визначається (негативно).

3. МІКРОСКОПІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЧІ

Плоский епітелій - оцінка кількості клітин плоского епітелію, що визначаються візуально в полі зору мікроскопу (не виявлено, поодиноко в препараті, виявлено – кількість клітин в полі зору). В нормі в осаді сечі плоский епітелій зустрічається у вигляді поодиноких клітин - 0-5 (жінки), 0-3 (чоловіки) в полі зору. Кількість плоского епітелію може бути більшою, якщо досліджується перша, або повна порція разової сечі (за рахунок потрапляння у зразок епітелію з нижніх сечовивідних шляхів).

Перехідний епітелій - оцінка кількості клітин перехідного епітелію, що визначаються візуально в полі зору мікроскопу (не виявлено, поодиноко в препараті, виявлено – кількість клітин в полі зору). В нормі в осаді сечі перехідний епітелій відсутній, або зустрічається у вигляді одиничних клітин (<1 в полі зору).

Нирковий епітелій - оцінка кількості клітин ниркового епітелію, що визначаються візуально в полі зору мікроскопу (не виявлено, поодиноко в препараті, виявлено – кількість клітин в полі зору). В нормі в осаді сечі нирковий епітелій відсутній.

Лейкоцити - оцінка кількості лейкоцитів, що визначаються візуально в полі зору мікроскопу (не виявлено, виявлено – кількість клітин в полі зору). В нормі лейкоцити в сечі не визначаються, або одиничні (0-5 (жінки), 0-3 (чоловіки) клітин в полі зору).

Еритроцити - оцінка кількості еритроцитів, що визначаються візуально в полі зору мікроскопу (не виявлено, виявлено – кількість клітин в полі зору). В нормі еритроцити в сечі не визначаються, або одиничні (0-2 не змінені еритроцити в полі зору). При виявленні вказується наявність змінених еритроцитів (змінені (вилужені), не змінені).

Циліндри - оцінка кількості циліндрів, що визначаються візуально в полі зору мікроскопу (не виявлено, виявлено – кількість елементів в полі зору). В нормі циліндри в сечі не визначаються. При виявленні вказується тип циліндрів (гіалінові, восковидні, зернисті, змішані та інші).

Слиз - оцінка умовної кількості слизу, що визначаються візуально в полі зору мікроскопу (не виявлено, виявлено – незначно, помірно, значно). В нормі слиз в сечі не визначається (не виявлено), або виявляється у незначній кількості (незначно).

Солі - оцінка умовної кількості кристалів, що визначаються візуально в полі зору мікроскопу (не виявлено, виявлено – незначно, помірно, значно). В нормі солі в сечі не визначається (не виявлено). При виявлені вказується тип солей: оксалати, трипельфосфати, аморфні фосфати, урати, кристали сечової кислоти тощо.

Бактерії - оцінка умовної кількості в полі зору мікроскопу (не виявлено, виявлено – незначно (+), помірно (+), значно (+++)). В нормі бактерії в сечі не визначається (не виявлено).

Дріжджові гриби - оцінка умовної кількості в полі зору мікроскопу (не виявлено, виявлено – незначно, помірно, значно). В нормі дріжджові гриби в сечі не визначається (не виявлено).

Мінімальна кількість елементів, що може бути визначена при мікроскопічному дослідженні – одиничні знахідки в препараті осаду сечі. При значній кількості елементів, коли вони покривають всі поля зору під-час мікроскопії, кількісний підрахунок може бути не можливим (за рахунок значних кількостей та накладання окремих елементів один на одного). В таких випадках надається коментар «підрахунок не можливий (при мікроскопії щільно вкривають всі поля зору)».

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ / ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

1. Колір – може змінюватися внаслідок фізіологічних та патологічних причин. Фізіологічні зміни кольору сечі: темно-жовтий, насичено-жовтий, янтарно-жовтий, помаранчевий - вплив хромогенів харчових продуктів (морква, ревінь) і вітамінів групи В, зневоднення, прийом рифампіцину; темно-коричневий - прийом лікарських препаратів (метронідазолу, сульфаніламідів, препаратів на основі мучниці звичайної, нафтол, салол, Де-нол); червоний, рожевий - вплив хромогенів харчових продуктів (буряк), прийом лікарських препаратів (сульфазол, аспірин, амідопірин, антипірин, пенталгін, фенолфталеїн, сантонін, антикоагулянти, 5-НОК, нітрофурани); синій, блакитний, сине-зелений - прийом метиленового синього при інфекційних захворюваннях сечовивідних шляхів, прийом триамтерену. Патологічні зміни кольору сечі: темно-жовтий, насичено-жовтий, янтарно-жовтий, помаранчевий - уробілінурія, білірубінурія, прийом деяких уроантисептиків; цегляно-червоний (помаранчевий) – наявність солей уратів; червоний, бурий, червонувато-жовтий – гемоглобінурія (холодова, маршова, пароксизмальна, при переливанні несумісної крові, при отруєнні гемолітичними речовинами (гриби, анілінові барвники, сульфаніламіди)); гематурія (кровотечі з нирок та/або сечовивідних шляхів), міоглобінурия (інтенсивне руйнування м'язової тканини внаслідок інфаркту міокарда, ураження електричним струмом, токсична дія барбітуратами, харчовими інфекціями, чадним газом при отруєнні чадним газом (окис вуглецю (CO)); рожево-червоний – порфіринурія (при інтоксикаціях, інфекційних захворюваннях, залізо-дефіцитних, гемолітичних анеміях, лейкопроліферативних захворюваннях, прийомі цитостатичних препаратів); порфобіліногенурія та амінолевулінурія (при гострій переміжній порфірії з ураженням м'язів, центральної та периферичної нервової системи), прийом антипірина, амідопірина, сульфазола; зеленувато-жовтий – білірубінурія при інфекційної чи обтураційної жовтяниці; жовто-коричневий, коричневий, темно-коричневий - білірубінурія, гемоглобінурія, порфіринурія; молочно-білий – піурія (при циститі, загостренні пієлонефриту, розтині абсцесу нирки); ліпурія (при нефрозах ліпоїдних, амілоїдно-ліпоїдних); хілурія (внаслідок важких травм та розривів великих лімфатичних проток), наявність солей фосфатів; чорно-бурий - алкаптонурія, меланінурія.
2. Прозорість - слабко-каламутна або каламутна обумовлена присутністю великої кількості елементів організованого та / або неорганізованого сечового осаду (солями, великою кількістю формених елементів, бактеріями, слизом, присутністю жиру).
3. Питома вага - зростання відносної щільності сечі може спостерігатися при: затримці рідини в порожнинах та тканинах організму (набряки, асцит, рідина в плевральній порожнині); зневодненні (тривале блювання, діарея); великій кількісі елементів неорганізованого сечового осаду; глюкозурії; протеїнурії.
4. рH – збільшення значення може спостерігатися при аліментарному алкалозі або на фоні олужнюючої терапії (антацидами), содою, мінеральними водами), а також при патологічних змінах: гіперацидному гастриті, виразковій хворобі; хронічних інфекціях сечовивідних шляхів (циститі, уретриті, пієліті (виняток – цистит, викликаний кишковою паличкою або мікобактерією туберкульозу)) за рахунок бактеріального аміачного бродіння; гематурії; розсмоктуванні набряків, ексудатів, транссудатів, зокрема лікуванні діуретиками, що блокують вугільну ангідразу; після рясного кислого блювання та проносу; при гіперхлоримічному алкалозі; первинному альдостеронізмі; синдромі Іценка-Кушинга; гіпервентиляції легень з розвитком респіраторного алкалозу (у разі перегрівання).
5. Білок - збільшення рівня загального білку в нормі може спостерігатися у новонароджених у перші дні життя; при зневодненні; після інтенсивного фізичного навантаження – ортостатична (при тривалому стоянні чи ходьбі), маршова (тривалі походи, марафонський біг, ігрові види спорту); після енергійного та тривалого пальпаторного дослідження живота та області нирок; при вживанні великої кількості продуктів тваринного походження; на фоні стресу, емоційного навантаження; після тривалого перебування на холоді. Патологічні стани, які супроводжуються збільшенням рівня загального білку в сечі: гостра і хронічна серцева недостатність; запальні захворювання сечовивідних шляхів; новоутворення сечовивідних шляхів; множинна мієлома, макроглобулінемія Вальденстрема і інші захворювання, що супроводжуються парапротеїнемією; гемолітичні стани (гемолітична анемія, еритремія, внутрішньосудинний гемоліз, розсмоктування масивних гематом); масивні травми м'язової тканини; черепно-мозкова травма, деякі види психічних розладів; захворювання нирок (гострий і хронічний гломерулонефрит, діабетична нефропатія, нефропатія вагітних, нефроз, амілоїдоз нирок, новоутворення в нирках, ураження нирок при колагенозах, тромбози ниркових вен та інші); отруєння солями важких металів (ртуть, свинець, кадмій), токсичними речовинами (етиленгліколь, чотирьохлористий вуглець) і нефротоксичними препаратами (аміноглікозиди, фенацитін, антибіотики, сульфаніламіди, миш'як); гемолітико-уремічний синдром; спадкові захворювання (синдром Фанконі); рахіт, гіпокаліємія.
6. Глюкоза – фізіологічне збільшення рівня глюкози в сечі: аліментарна глюкозурія; прийом кофеїну, діуретиків та деяких інших препаратів; емоційна напруга, стрес; 2-3 триместр вагітності; тривале голодування; передозування або тривале вживання кортикостероїдів і адренокортикотропного гормону. Патологічне збільшення рівня глюкози сечі: гарячкові стани; панкреатит, панкреанекроз; цукровий діабет; гіпертиреоз, феохромоцитома, акромегалія, гіперплазія кори надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга; менінгіти, енцефаліти, травми і пухлини мозку; порушення реабсорбції глюкози в проксимальному відділі нефрона (ренальний діабет); органічне ураження нирок (хронічний гломерулонефрит, ліпоїдний нефроз); спадкові захворювання (синдром Фанконі); отруєння солями важких металів (ртуть, свинець, кадмій), токсичними речовинами (етиленгліколь, чотирихлористий вуглець, фосфор) і нефротоксичними препаратами (аміноглікозиди, фенацитин, морфін, хлороформ, стрихнін.
7. Кетонові тіла - фізіологічне збільшення рівня кетонів в сечі: аліментарна кетонурія; голодування; стан після інтенсивного фізичного навантаження; зневоднення; вагітність; у дітей при різних захворюваннях через лабільність вуглеводного обміну; у новонароджених при недостатньому годуванні; прийом лікарських препаратів (інозитол, метіонін, метформін, фенформін, феназопіридин, ефірний наркоз, ізоніазид, ізопропіловий спирт, ацетилсаліцилова кислота). Патологічні стани, що можуть супроводжуватися збільшення рівня кетонів в сечі: цукровий діабет; панкреатит, панреанекроз; алкогольна інтоксикація, отруєння свинцем; захворювання, пов'язані з посиленою витратою вуглеводів (тиреотоксикоз, кахексії, гіперінсулінізм, хвороба Іценко-Кушинга, лихоманка); підпаутинний крововилив, черепно-мозкова травма, еклампсія, сильне збудження або подразнення центральної нервової системи; інфекційні захворювання, особливо гарячкові стани (скарлатина, грип, туберкульоз, менінгіт) - кетонурія не має діагностичного значення і є вторинним явищем; глікогенози I, II та VI типів (порушений кетоліз); великі травми м'язової тканини, післяопераційні стани (кетонурія у післяопераційному періоді пояснюється розпадом білка внаслідок операційної травми).
8. Уробіліноїди (уробіліноген, уробілін) – зловживання алкогольними напоями; отруєння гепатотоксичними речовинами; захворювання кишечника (ентероколіти, тривалі закрепи, дисбактеріоз, кишкова непрохідність); гемолітичні стани (гемолітична анемія, еритремія, внутрішньосудинний гемоліз, розсмоктування масивних гематом, параксизмальна нічна гемоглобінурія, хвороба Верльгофа, геморагічні діатези); портальна гіпертензія, тромбоз портальних вен; ехінококоз; гепатит будь-якого генезу; новоутворення в печінці; гостра і хронічна печінкова недостатність, цироз печінки; синдром Дабіна-Джонсона (конституційна гіпербілірубінурія, обумовлена порушенням перенесення пов'язаного білірубіну з печінкових клітин у жовч, успадкована за аутосомно-рецесивним типом).
9. Білірубін - обструкція жовчовивідних шляхів; важко протікаючі інфекційні захворювання (бронхопневмонія, грип і т.д.); гепатит будь-якого генезу; новоутворення в печінці; гостра і хронічна печінкова недостатність; гемолітичні стани (гемолітична анемія, еритремія, внутрішньосудинний гемоліз, розсмоктування масивних гематом); вроджені порушення метаболізму білірубіну (синдром Жильбера, синдром Кригера-Найяра).
10. Гемоглобін - переохолодження чи перегрівання (фізіологічне підвищення); присутність еритроцитів в сечі (гематурія); великі травми м'язової тканини, тромбоз судин м'язів, міозіт; інфаркт міокарда; внутришньосудинний гемоліз еритроцитів.
11. Нітрити - прийом препаратів нітрофуранового ряду (фізіологічне підвищення); присутність в нирках і сечовивідних шляхах нітратредукуючих бактерій (ентеробактерії та інші).
12. Лейкоцитарна естераза - присутність в сечі лейкоцитів (нейтрофільних гранулоцитів).
13. Плоский епітелій - істотного діагностичного значення не має, присутність великої кількості плоского епітелію може говорити про недотримання преаналітичних вимог при зборі проби. Кількість може бути різною в залежності від того, яка порція сечі досліджується (перші порцї містить набагато більше клітин плоского епітелію ніж останні).
14. Перехідний епітелій - запальні захворювання нирок і сечовивідних шляхів інфекційного і неінфекційного генезу (гломерулонефрит, пієлонефрит, нефрит, цистит, простатит, урогенітальний туберкульоз); сечокам'яна хвороба (після нападу, на фоні еритроцитів); інтоксикація, в тому числі і викликана лікарськими препаратами; при маршової гемоглобінурії; гарячкові стани; післяопераційні стани; стани після інструментальних урологічних обстежень (цистоскопія, урографія, катетеризація та інші); новоутворення сечостатевої системи.
15. Нирковий епітелій - запальні захворювання нирок; хронічна і гостра ниркова недостатність; інтоксикація (прийом саліцилатів, кортизону, фенацетину, препаратів вісмуту, отруєння солями важких металів, тиленгліколь); відторгнення ниркового трансплантата; новоутворення в нирках; розлади кровообігу у нирці.
16. Лейкоцити - збільшення кількості лейкоцитів в сечі може бути при: запальних захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів інфекційного і неінфекційного генезу (гломерулонефрит, пієлонефрит, нефрит, цистит, простатит, урогенітальний туберкульоз)системних захворюваннях з ураженням нирок (наприклад, люпус-нефрит); сечокам'яній хворобі; гарячкових станах; відторгненні ниркового трансплантата; онкогематологічних захворюваннях (хронічний мієлолейкоз, лімфолейкоз).
17. Еритроцити - збільшення кількості еритроцитів в сечі може бути при фізичному перевантаженніа (фізіологічні зміни). Патологічні зміни: запальні захворювання нирок і сечовивідних шляхів інфекційного і неінфекційного генезу (гломерулонефрит, пієлонефрит, нефрит, цистит, простатит, урогенітальний туберкульоз); сечокам'яна хвороба; травматичне ураження нирок і сечовивідних шляхів, в тому числі і після інструментальних досліджень; гарячкові стани; артеріальна гіпертензія з залученням ниркових судин; авітаміноз С; геморагічні діатези (порушення згортання крові: гемофілії, тромбоцитопенії, тромбоцитопатії тощо); отруєння похідними бензолу, аніліну, зміїною отрутою, отруйними грибами, при нестерпністі до антикоагулянтної терапії; новоутворення сечостатевої системи; системні запальні захворювання.
18. Циліндри - в нормі в сечу можуть зустрічатися невелика кількість гіалінових циліндрів (стан після значного фізичного навантаження; тривале перебування у вертикальному положенні, при переохолодженні/перегріві; зневоднення; гарячкові стани). Також гіалінови ціліндри можуть бути ознакою: артеріальної гіпертензії; запальних захворювань нирок; застійної серцевої недостатності; гострої реакції відторгнення трансплантата. Зернисті циліндри: найчастіше характеризують тяжкі ураження нирок з вираженим тубулоінтерстиціальним компонентом та руйнуванням клітин ниркових канальців; гарячкові стани; артеріальна гіпертензія; стан після значного фізичного навантаження; діабетична нефропатія; тяжкі інтоксикації; запальні захворювання нирок; системна червона вовчанка (люпус-нефрит); новоутворення в нирках; гостра реакція відторгнення трансплантата; амілоїдоз. Воскоподібні циліндри: найчастіше характеризують хронічні ураження нирок (нефротичний синдром різної етіології); запальні захворювання нирок; хронічна ниркова недостатність; гострий тубулярний некроз; амілоїдоз; діабетична нефропатія; гостра реакція відторгнення трансплантата. Епітеліальні циліндри: важкі дегенеративні зміни у нирках. Еритроцитарні циліндри: свідчать про ниркове походження гематурії (гострий та хронічний гломерулонефрит, рак нирки, форнікальна кровотеча, туберкульоз та інше). Лейкоцитарні циліндри: при вираженій лейкоцитурії при гострому пієлонефриті;
19. Слиз – у великій/значній кількості може зустрічатися при гострих і хронічних запальних процесах в нижніх відділах сечовивідних шляхів (цистит, уретрит).
20. Солі - кристали сечової кислоти (зневоднення; сечокислий криз у новонароджених (фізіологічний стан); вживання великої кількості тваринної їжі; сечокислий діатез, подагра; посилення процесів катаболізму білка, в тому числі і при важких запально-некротичних ураженнях, онкологічних захворюваннях, цитостатичної терапії та отруєнні солями важких металів); урати (зневоднення; вживання великої кількості тваринної їжі; сечокислий діатез, подагра; посилення процесів катаболізму білка, в тому числі і при важких запально-некротичних ураженнях, онкологічних захворюваннях, цитостатичної терапії та отруєнні солями важких металів); кислий сечокислий амоній (сечокислий діатез у дітей; інфаркт нирки у новонародженого (циліндри з кислого мочекислого амонію) в нормальній сечі при її тривалому стоянні при кімнатній температурі (аміачне бродіння) в поєднанні з кристалами трипельфосфатов); оксалати кальцію (вживання їжі з високим вмістом щавлевої кислоти (щавель, шпинат, картопля, помідори, яблука та інші фрукти і овочі), а також міцних бульйонів, какао, міцного чаю і надмірного вживання цукру, мінеральних вод з високим вмістом вуглекислоти та солей органічних кислот; щавлевокислий діатез; цукровий діабет; оксалоз або первинна гіпероксалатурія; стани після перенесених інфекційних захворювань; отруєння етиленгліколем і метоксіфлюрантом); аморфні фосфати (стрес; аліментарний алкалоз; фосфатний діабет Фанконі); трипельфосфати (підвищений вміст фруктів в дієті; аліментарний алкалоз; цистити); цистин (інтоксикація; первинна цистинурія - вроджене порушення мембранного транспорту цистину); лейцин і тирозин (авітаміноз С; В 12-дефіцитна анемія; посилення процесів катаболізму білка, в тому числі і при важких запально-некротичних ураженнях, онкологічних захворюваннях, цитостатичної терапії та отруєнні солями важких металів; печінкова недостатність; Myasthenia gravis; «Maple-sirup urine disease» - хвороба кленового сиропу; отруєння фосфором); холестерин (нефротичний синдром; ліпоїдний нефроз; розрив лімфатичної судини в нирковій мисці).
21. Бактерії - присутність бактерій у сечі є ознакою інфекційних захворювань нирок і сечовивідних шляхів.
22. Дріжджові гриби - присутність дріжджових грибів у сечі може спостерігатися при імунодефіцитних станах, дисбіотичних змінах (в тому числі і при нераціональній антибіотикотерапії).

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ / НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТА

1. Колір - безбарвний (у дорослих): фізіологічно (вживання великої кількості рідини; прийом сечогінних продуктів або препаратів); патологічно (цукровий та нецукровий діабет; нефросклероз).
2. Питома вага - <1002: фізіологічно (вживання великої кількості рідини; прийом сечогінних продуктів або препаратів); патологічно (порушення функції нирок).
3. рH - <5.0: фізіологічно (аліментарна ацидурия; голодування); патологічно (ексудативний діатез у дітей (сечокислий діатез), подагра, нирково-кам'яна хвороба; респіраторний та метаболічний ацидозі (цукровий діабет); специфічні захворюваннях нирок та сечового міхура (туберкульозі нирок та сечового міхура); хронічна ниркова недостатность; гарячкові стани; гіпокаліємія та гіпохлоремія; масивна трансфузійна терапія (вливання ізотонічного розчину натрію хлориду); фенілкетонурія, алкаптонурія; посилення процесів катаболізму білка, в тому числі і при важких запально-некротичних ураженнях, онкологічних захворюваннях, цитостатичної терапії та отруєнні солями важких металів).

Білок, глюкоза, кетонові тіла, уробіліноїди (уробіліноген,уробілін), білірубін, кров, нітрити, лейкоцитарна естераза, плоский епітелій, перехідний епітелій, нирковий епітелій, лейкоцити, еритроцити, циліндри, слиз, солі, бактерії, дріжджові гриби - в нормі в сечі або відсутні або знаходяться в кількості, яка нижче межі визначення звичайними лабораторними методами, тому зниження рівня не має діагностичного значення.

ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ

На результати дослідження сечі можуть впливати різні фактори, які можуть призвести до помилкового підвищення або зниження результатів дослідження.

1. Питома вага. Хибне підвищення: рН менше 5.0; білок в концентрації > 5 г / л. Хибне зниження: лужна сеча з високим вмістом буферів.
2. Білок. Хибне підвищення: рН більше 8.0, значна буферна ємність проби; присутність великої кількості гемоглобіну; рентгеноконтрастні речовини; миючі речовини, дезінфектанти, що містять амоній; високомолекулярні речовини; прийом протягом тривалиого часу лікарських препаратів, що містять хінін та хінолін. Хибне зниження: рН менше 3.0; неіонні чи аніонні детергенти.
3. Глюкоза. Хибне підвищення: рН менше 4.0; хлоровмісні окислювачі - дезінфікуючі засоби (гіпохлорит, хлорин). Хибне зниження: аскорбінова кислота та інші сильні речовини, що відновлюються (метаболіти аспірину, гомогентизинова кислота.
4. Кетони. Хибне підвищення: лікарські препарати (L-DOPA, BSP, цефалоспорини, каптоприл, 2-меркаптоетансульфонат натрію та інші, до складу яких входять вільні сульфгідрильні групи); фенілкетон; кисла сеча, висока питома вага сечі.
5. Білірубін. Хибне підвищення: уробіліноген; препарати нітрофуранового ряду, этодолак. Хибне зниження: аскорбінова кислота; сечова кислота; нітрити; аналіт не стабільний на світлі.
6. Уробіліноген. Хибне підвищення: карбапенем.
7. Кров (гемоглобін). Хибне підвищення: окислювачі (гіпохлорит, хлорин). Хибне зниження: підвищена питома вага; підвищена концентрація білка; аскорбінова кислота.
8. Нітрити. Хибне зниження: аскорбінова кислота; підвіщена питома вага.
9. Лейкоцитарна естераза. Хибне зниження: глюкоза в концентрації вище 30 ммоль / л; білок в концентрації вище 3,0 г / л; рН менше 5,0; підвищена питома вага.
10. Елементи осаду сечі. Хибне зниження: об’єм зразка менше 8-10 мл. Осад, отриманий при центрифугуванні меншої кількості матеріалу, може виявитися неінформативним.
11. Бактерії. Хибне підвищення: бактеріологічне або інше забруднення використовуваних матеріалів.