Білірубін загальний (Bilirubin total)

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ

1. Симптоми ураження печінки, жовчовивідних шляхів, при підозрі на інфікування вірусами гепатитів (в комбінації з іншими лабораторними показниками з групи «печінкового» комплексу (АЛаТ, АСаТ, ГГТ, лужна фосфотаза, білірубін прямий).
2. Жовтяниця.
3. Симптоми хвороби крові (анемія, блідість, жовтушність шкірних покривів).
4. Жовтяниця у новонароджених.
5. Спостереження за пацієнтом із захворюванням печінки, інтоксикаціями.

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Білірубін – це продукт розпаду гемоглобіну. Він має інтенсивний жовто-коричневий колір. У зв'язку з цим сам білірубін та продукти його метаболізму надають жовчі, калу та сечі відповідного забарвлення.
У сироватці крові розрізняють дві основні фракції білірубіну: пов'язаний (кон'югований) білірубін, який називають також прямим, оскільки він дає пряму реакцію з діазореагентом; і незв'язаний (некон'югований) білірубін, званий також непрямим. Разом вони становлять загальний білірубін. Різниця між цими показниками відображає рівень непрямого (некон'югованого, вільного) білірубіну.

Гемоглобін – основна частина еритроцитів (червоних клітин крові). Його функція полягає у доставці кисню в тканини з органів дихання та зворотному транспорті вуглекислого газу. Необхідність у розщепленні гемоглобіну та видаленні продуктів його розпаду виникає у зв'язку з процесом постійного оновлення еритроцитів у крові. Червоні клітини крові мають обмежену тривалість життя, що становить у середньому 90-150 днів. Еритроцити зі зниженою життєздатністю розпізнаються клітинами ретикулоендотеліальної системи, поглинаються ними та розпадаються на ферменти. Ретикулоендотеліальна система являє собою особливі тканини, що знаходяться в різних відділах організму та виконують імунну функцію. Органами їх найбільшої концентрації є селезінка, лімфатичні вузли та кістковий мозок. У результаті розщеплення гемоглобіну утворюється непрямий (незв'язаний) білірубін, який потім виділяється в кров, що циркулює. За добу у людини розпадається близько 1% циркулюючих еритроцитів з утворенням 100-250 мг білірубіну.

Наступний етап трансформації білірубіну відбувається у печінці. Клітини печінки «захоплюють» його з крові, пов'язують з іншим метаболічним компонентом (глюкуроновою кислотою) і перетворюють на прямий, або пов'язаний, білірубін. Приєднана глюкуронова кислота надає білірубіну властивість розчинятися в рідині, що дозволяє йому розчинятися в жовчі, після чого в її складі він спочатку виводиться в кишечник, а потім видаляється звідти разом із калом.

У крові має бути лише невелика кількість непрямого білірубіну, що відповідає нормальному процесу транспортування цієї речовини з місць її утворення (ретикулоендотеліальної системи) до печінки. Однак на деяких етапах метаболізму білірубіну можуть відбуватися порушення обміну, при яких його концентрація у сироватці збільшується. Це називається гіпербілірубінемією (перевищенням рівня білірубіну у крові). Якщо білірубіну в крові занадто багато, він може проникнути з кров'яного русла в навколишні тканини, що призведе до симптомів жовтяниці: жовтого відтінку шкіри, склер та видимих слизових оболонок.

Виділяють три основні типи порушень обміну білірубіну в організмі, що призводять до його накопичення у крові:

1. Посилення гемолізу еритроцитів. Це відбувається при захворюваннях, коли руйнуються відносно молоді червоні клітини крові, причому частка еритроцитів, що зазнають гемолізу, зростає. До таких відхилень відносяться деякі захворювання крові, при яких відбувається утворення не цілком життєздатних еритроцитів (серповидно-клітинна анемія, сфероцитоз, сидеробластна анемія, перніціозна анемія), імунна агресія щодо нормальних еритроцитів (гемолітична хвороба новонароджених) тощо. Може також посилюватися внаслідок токсичної дії на клітини крові деяких хімічних речовин. Підвищений розпад еритроцитів призводить до необхідності ферментативного розщеплення більшої кількості гемоглобіну в клітинах ретикулоендотеліальної системи. Водночас утворюється додатковий обсяг непрямого білірубіну, який згодом виділяється у кровоток. У результаті рівень білірубіну підвищується.

2. Порушення функціональної та/або анатомічної цілісності печінкових клітин. До нього призводять захворювання, через які уражаються клітини печінки; найбільш поширені вірусні гепатити. Крім того, це може відбуватися при гострих та хронічних впливах токсичних речовин: алкоголю, лікарських засобів, хімікатів, що застосовуються у побуті та промисловому виробництві. Такі порушення спричиняють підвищення проникності зовнішньої оболонки печінкових клітин або повне її руйнування. У результаті вміст печінкових клітин виходить у системний кровоток. Так як вони завжди містять велику кількість білірубіну, він теж потрапляє в кров, що циркулює, що призводить до гіпербілірубінемії.

3. Перешкода для вільного проходження жовчі жовчовивідними шляхами до її потрапляння в кишечник. Це відбувається через те, що жовчні шляхи здавлюються при деформації тканин, які знаходяться в безпосередній близькості до них (за наявності пухлин, збільшених лімфовузлів, рубцевих змін), або уповільнюється рухова активність жовчних шляхів (виникає дискінезія). Такі порушення можуть призводити до підвищення тиску жовчі всередині жовчних капілярів, їх перерозтягування (аж до мікророзривів) та надмірної проникності стінок жовчовивідних шляхів, що супроводжується проникненням компонентів жовчі в кров і призводить до підвищення рівня білірубіну.
   Крім того, існує ще кілька інших, неосновних причин підвищеного вмісту білірубіну – це досить рідкісні захворювання різного походження, але їхнє клінічне значення невелике.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).

Одиниці виміру: мкмоль/л (мікромоль на літр).
Альтернативні одиниці виміру: мг/дл (мг/дл х 17,1 = мкмоль/л).
Межі визначення: 2.5-1300 мкмоль/л.

Оцінка результатів у новонароджених дітей (приблизно до періоду стабілізації рівня білірубіну у крові - 14 днів після народження) значно відрізняється від інших вікових груп. Клінічна інтерпретація результатів визначення рівня білірубіну загального у крові в цей період життя дитини залежить від багатьох факторів (вік дитини (годин після народження), гестаційний вік, наявність інших факторів нейротоксичності – ізоімунне (або інше) гемолітичне захворювання, сепсис або клінічна підозра на сепсис, рівень альбуміну крові <30 г/л, значна клінічна нестабільність протягом попередніх 24 годин, тощо). В таких випадках інтерпретувати результати та визначати подальшу тактику доцільно з використанням рекомендацій з гіпербілірубінемії у новонароджених Американської академії педіатрії (AAP Hyperbilirubinemia Guidelines, 2022) https://www.bilitool.org/.

Референсні значення рівня білірубіну загального у новонароджених (мкмоль/л): доношені новонароджені 1-й день 24-149; 1-2 день - 58-197; 3-5 день 26-205; 6-14 день – до 250 з поступовою нормалізацією рівня до 14 дня після народження.

Референсні значення рівня білірубіну загального у дітей з 15 днів від народження та дорослих:

При одночасному визначенні двох показників (білірубін загальний, білірубін прямий) можна розрахувати рівень білірубіну не прямого. Це розрахунковий показник, який не оцінюється окремо та не має визначеного референсного діапазону. В нормі рівень білірубіну непрямого складає 75-80% від загального білірубіну.

До 23.07.2024 р. використовувалася інша технологія виконання аналізу та референсні значення (РЗ): технологія - біохімічний аналізатор AU5810 (Beckman Coulter, США); РЗ (мкмоль/л) 3.4-20.5. В період з 23.07.2024 р. по 01.11.2024 р. в бланках результатів для дітей від 1 до 17 років вказувалися популяційні референсні значення білірубіну загального (мкмоль/л) з бази даних Canadian Laboratory Initiative on Pediatric Reference Intervals (CALIPER): від 15 днів – до 1 року <10; 1-8 років <5; 9-11 років <8; 12-14 років <10; 15-18 років <12. З 01.11.2024 р. прийняті єдині референсні значення білірубіну загального для дітей (до 18 років) <17 мкмоль/л.

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

1. Серповидно-клітинна анемія.
2. Сфероцитоз.
3. Сидеробластна/перніціозна анемія.
4. Фізіологічна/гемолітична жовтяниця новонароджених.
5. Отруєння деякими токсичними речовинами.
6. Запалення жовчного міхура та жовчовивідних шляхів.
7. Жовчнокам'яна хвороба.
8. Пухлини жовчного міхура.
9. Вірусний/алкогольний/токсичний гепатит.
10. Цироз печінки.
11. Метастази пухлини в печінку.
12. Деякі рідкісні захворювання крові та порушення обміну речовин. Підвищення білірубіну в крові зазвичай вказує на передчасне руйнування еритроцитів, пошкодження печінкових клітин або порушення відтоку жовчі жовчними шляхами.

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Немає істотного діагностичного значення.

ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ

Багато лікарських засобів, включаючи нестероїдні протизапальні засоби, антибіотики, протигрибкові засоби, оральні контрацептиви, антидепресанти та барбітурати, призводять до підвищення білірубіну.