ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Динамічне спостереження пацієнтів із бронхіальною астмою з метою загальної оцінки стану та прогнозу, виявлення експозиції до алергену, оцінки результатів провокаційних тестів.
- Оцінка інтенсивності еозинофільного запалення при інших захворюваннях, асоційованих з активацією еозинофілів
(алергічних ринітах, атопічному дерматиті, паразитарних та бактеріальних інфекціях, аутоімунних захворюваннях, зокрема синдромі Чарга-Стросса).
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Еозинофільний катіонний білок (EКБ) – це один із основних медіаторів еозинофілів, що вивільняється з їхніх гранул у відповідь на взаємодію алергену та IgE-імуноглобуліну. Він являє собою фермент рибонуклеазу, який здатний руйнувати РНК, і за структурою та функціями найближчий до рибонуклеази підшлункової залози.
Його виражені основні властивості обумовлені високим вмістом аргініну. Крім відносно невисокої рибонуклеазної активності, EКБ виявляє й інші властивості. Для нього характерна потужна цитотоксична активність відносно різних клітин і мікроорганізмів, що виявляється в перфоруванні мембран клітин-мішеней. ЕКБ пов'язаний із механізмами антигельмінтної, антибактеріальної, протипухлинної, а також певної противірусної активності еозинофілів.
Еозинофіли надходять в кров із кісткового мозку, деякий час перебувають у циркуляції (менше 1%), після чого надходять у тканини, де й проводять більшість свого життєвого циклу. Еозинофіли з'являються у великій кількості в осередках запалення; їхня кількість збільшується також при деяких паразитарних інфекціях. Первинна сенсибілізація (примування) під дією певних цитокінів відбувається ще під час перебування еозинофілів у крові. Спрямований рух еозинофілів у вогнище запалення визначається складною взаємодією з ендотелієм стінки судин та хемотаксисом. Дегрануляція еозинофілів зі звільненням вмісту секреторних гранул запускається різними стимулами, серед яких найважливішими є секреторні імуноглобуліни класу А, а також імуноглобуліни класу G, особливо у поєднанні з інтерлейкіном-5. Виражене еозинофільне запалення, яке спостерігається при алергічній реакції, може проявлятися у пошкодженні власних тканин. Це і є одним з механізмів токсичної дії ЕКБ.
Цитотоксичність ЕКБ проявляється до епітеліальних, тучних, гладком'язових клітин та фібробластів. ЕКБ є позитивно зарядженим білком, тому пов'язує гепарин та пригнічує коагуляцію.
Крім того, ЕКБ має імуномодулюючі властивості, оскільки впливає на лімфоцити та стимулює імунну відповідь Th2-типу. Так як еозинофіли представлені в слизовій оболонці практично всіх порожнистих органів (насамперед респіраторного та шлунково-кишкового тракту), а також у більшості паренхіматозних органів, вивільнення ЕКБ супроводжується різноманітною клінічною симптоматикою.
Особливо виражена роль ЕКБ у розвитку алергічних захворювань (бронхіальної астми, алергічного риніту, атопічного дерматиту, харчової алергії, алергічної екземи тощо). Концентрація ЕКБ у плазмі значно зростає при розвитку алергічної відповіді на потрапляння в організм алергену, тому даний білок розглядається як маркер загострення алергічних захворювань і може бути використаний для оцінки активності їхнього загострення, а також для контролю лікування цих захворювань.
Підвищений рівень сироваткового ЕКБ характерний для хворих на атопічний синдром. Проби пацієнтів з атопією показують вищий рівень ЕКБ, навіть коли кількість еозинофілів у периферичній крові перебуває в межах референсних значень. Доведено, що рівень ЕКБ перевищує референсні значення як при IgE-опосередкованій, так і при IgE-неопосередкованій атопії. За концентрацією ЕКБ у сироватці можна робити висновки щодо тяжкості деяких шкірних алергічних хвороб. Так, наприклад, у пацієнтів з папульозним еритематозним висипом рівень ЕКБ підвищений, але нормалізується після його зникнення.
Нейротоксичність ЕКБ може посилювати інтенсивність свербежу. Хоча для діагностики атопічних дерматитів необхідне вимірювання імунологічних параметрів, рівень сироваткового IgЕ не корелює із вираженістю клінічних симптомів. Рівень ЕКБ є об'єктивним та достовірним критерієм не тільки для діагностики захворювань, але й для моніторингу ефективності лікування.
Концентрація ЕКБ у сироватці крові пропорційна кількості еозинофілів та у здорової людини становить близько 7 нг/мл.
Найчастіше рівень ЕКБ пропорційний тяжкості клінічних проявів астми та відображає вираженість еозинофільного компонента запалення. Вищі показники – 60-70 нг/мл – характерні для інвазивних гельмінтозів (наприклад, інфекції Schistosoma mansoni) та загострення атопічного дерматиту. Найвищі значення ЕКБ типові для так званого гіпереозинофільного синдрому (мієлопроліферативного захворювання) і можуть досягати 200 нг/мл. Крім того, збільшення концентрації медіатора запалення може бути використане для первинної діагностики алергічних захворювань.
Ступінь наростання рівня ЕКБ також дозволяє опосередковано оцінювати тяжкість загострення алергічного захворювання. Така залежність достовірно встановлена для бронхіальної астми. Водночас рівень ЕКБ корелює з інтенсивністю запальної реакції слизової оболонки, але не з гіперреактивністю бронхів.
Під час стихання запалення та зі зникненням еозинофілії ЕКБ також поступово нормалізується, тому динаміка його рівня використовується для контролю за лікуванням алергічних захворювань. За допомогою повторних вимірювань ЕКБ у сироватці проводять титрування інгаляційних доз глюкокортикоїдів при лікуванні бронхіальної астми. Зниження його концентрації відзначають при призначенні дієти при атопічному дерматиті.
Слід зазначити, що підвищена концентрація ЕКБ також спостерігається при деяких неалергічних захворюваннях, таких як бактеріальний синусит, новоутворення нирки, інфекція респіраторно-синцитіального вірусу, тому підвищені цифри ЕКБ у сироватці не завжди вказують на розвиток алергічного процесу. Особливу увагу останнім часом привертає так званий DRESS-синдром (від англ. Drug Reaction with Eosinophilia and Systemic Symptoms), який показує непереносимість будь-якого лікарського препарату та включає шкірні висипи, ураження внутрішніх органів та гематологічні відхилення (зокрема еозинофілію). Найчастіше DRESS-синдром розвивається після призначення фенітоїну, фенобарбіталу, карбамазепіну, сульфаніламідів, міноцикліну та доксицикліну. Концентрація ЕКБ значно підвищена у пацієнтів із DRESS-синдромом.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: нг/мл (нанограм на мілілітр).
Альтернативні одиниці виміру: мкг/л = нг/мл.
Межі визначення: 1-200 нг/мл.
Результати дослідження оцінюються без урахування статі та віку.
У нормі рівень Еозинофільного катіонного білку в сироватці крові не має перевищувати 24 нг/мл.
Референсні значення
| Вік, стать | Еозинофільний катіонний білок в сироватці крові (нг/мл) |
| не залежно від віку та статі | <24 |
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Сезонний алергічний риніт.
- Атопічна бронхіальна астма.
- Атопічний дерматит.
- Алергічне запалення очей.
- Алергічний отит.
- Аутоімунні захворювання, асоційовані з еозинофільним запаленням.
- Еозинофільний езофагіт, гастроентерит, коліт.
- Харчова алергія.
- Інвазивні гельмінтози (Ascaris lumbricoides, Taenia solium).
- Аспіринова астма.
- Гострі респіраторні інфекції.
- Поліпоз приносових пазух.
- Синдром Чарга-Стросса.
- Гіпереозинофільний синдром.
- Аутоімунні захворювання, асоційовані з еозинофільним запаленням.
- Інші стани, пов'язані з активацією еозинофілів (ідіопатична еозинофілія, реактивна еозинофілія при злоякісних новоутвореннях тощо).
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Немає діагностичного значення. При оцінці в динаміці зниження концентрації еозинофільного катіонного білку відповідає зниженню активностю еозинофільного запалення.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Прийом фенітоїну, фенобарбіталу, карбамазепіну, котримоксазолу, препаратів сульфанілсечовини (глібенкламіду, глімепіриду), міноцикліну та доксицикліну, аспірину, пеніциліну та нестероїдних протизапальних засобів може супроводжуватися еозинофілією та підвищенням рівня ЕКБ.