ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Моніторинг стану пацієнтів з гіпертрофією простати з метою раннього виявлення раку.
- Диференційна діагностика раку та доброякісних захворювань простати.
- Діагностика раку передміхурової залози (в тому числі рецидивів після лікування).
- Оцінка ефективності терапії раку простати.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Простат-специфічний антиген (ПСА) – білок, специфічний для тканин передміхурової залози (простати). Є фізіологічним екскреторним продуктом - продукується як нормальними, так і злоякісними клітинами простати. Секретується у насіннєву рідину. Має ензимну (протеазну) активність - зменшує в'язкість еякуляту полегшує рухливість сперматозоїдів. ПСА виявляється у тканині нормальної простати, простатичному соку та насіннєвій плазмі, але не присутній в інших нормальних тканинах людини. У невеликій кількості компоненти секрету простати (в тому числі й ПСА) потрапляють в кровоток. Вважається, що в крові елементи секрету простати виконують складну гормональну функцію – забезпечують нормальне функціонування яєчок, роботу сечового міхура, регулюють статевий потяг, впливають на кровообіг, нервові процеси та психічний стан. Функція власне ПСА в крові невідома, але в лабораторній діагностиці цей показник використовують для виявлення захворювань передміхурової залози. Фракції ПСА мають антигенні властивості, що дозволяє ідентифікувати їх за допомогою імунохімічних лабораторних методів. Поєднання даних властивостей і визначило назву цієї речовини як "простат-специфічний антиген". Період напіврозпаду ПСА в крові становить близько чотирьох діб.
У сироватці крові ПСА існує у вигляді кількох форм. Дві з них доступні для визначення імунохімічних методів:
- пов'язаний простат-специфічний антиген – знаходиться у хімічному зв'язку з іншою сполукою, яка блокує її ферментну функцію (альфа-1–антихимотрипсином);
- вільний простат-специфічний антиген – перебуває у вільному (незв'язаному) стані.
У сумі вони характеризують рівень загального простат-специфічного антигену (ПСА загальний).
Вільні форми ПСА складають близько 10% від загальної кількості ПСА. Невелика частина антигену пов'язана з альфа2-макроглобуліном і недоступна для дослідження звичайними методами, оскільки молекула ПСА знаходиться всередині комплексу.
Коливання величини загального ПСА тісно пов'язані як із змінами у роботі передміхурової залози в нормі, так і з різними захворюваннями простати. Рівень ПСА залежить від маси простати: велика простата виробляє відповідно більше ПСА. Крім того, має значення вік пацієнтів: концентрація ПСА поступово збільшується протягом життя чоловіка. Будь-яке механічне подразнення залози (масаж, їзда на велосипеді, тощо) може призвести до зростання концентрації ПСА у сироватці крові. Такий же ефект має сім’явиділення (еякуляція).
Загальний ПСА помірно підвищується при гіпертрофії (аденомі) простати, гострих та хронічних запальних захворюваннях передміхурової залози (простатитах), інфекціях сечовивідних шляхів, проте головна діагностична цінність цього аналізу полягає у своєчасному виявленні раку передміхурової залози. ПСА широко використовують у діагностиці раку передміхурової залози та виявлення метастазів.
Підвищення рівня ПСА на початку захворювання відбувається внаслідок порушення функції клітин простати та підвищення проникності кровоносних судин, що стимулює виділення специфічних речовин із клітин передміхурової залози у позаклітинне середовище. Самі пухлинні клітини синтезують простат-специфічний антиген у менших кількостях, ніж нормальні тканини. Таким чином, тест на рівень ПСА є високоспецифічним для передміхурової тканини, але не для пухлин простати. Проте, зі збільшенням загальної маси пухлинних клітин збільшується їх частка у синтезі ПСА, збільшуючи діагностичну чутливість лабораторного дослідження. Чим вищий рівень ПСА в крові, тим з більшою впевненістю можна говорити про наявність злоякісного процесу в передміхуровій залозі. Однак, якщо загальний ПСА підвищений несильно, достовірність діагнозу є сумнівною, оскільки такий же результат може бути отриманий при інших захворюваннях простати, наприклад доброякісної гіпертрофії або простатиту. При наявності карциноми передміхурової залози ПСА присутній у сироватці крові, переважно, у зв'язаному вигляді. Тому співвідношення вільного і загального ПСА зменшується і зазвичай становить менше 15%.
За рекомендаціями Європейської асоціації урологів (EAU) концентрація загального ПСА не має перевищувати 4 нг/мл. Для чоловіків молодше 50 років цей поріг може бути знижений до 2.5 нг/мл. Підвищення до 10 нг/мл здебільшого спостерігаються при деяких доброякісних захворюваннях простати. Проте це можу бути пов’язано й з початковою стадіє онкологічного захворювання. Для збільшення діагностичної чутливості в цих випадках доцільно вимірювати рівень вільного ПСА з цього ж зразку крові. Частка вільного ПСА у сироватці крові при раку передміхурової залози значно нижча порівняно з його рівнем за будь-якого доброякісного процесу. За рахунок цього можливе точніше розрізнення доброякісних та злоякісних захворювань простати. Визначення концентрації вільного ПСА та розрахунок співвідношення «ПСА вільний / ПСА загальний» особливо важливі у разі невеликого підвищення загального ПСА. При доброякісній гіперплазії простати співвідношення вільної фракції та загального ПСА становить понад 15%.
Рання діагностика раку передміхурової залози здійснюється шляхом періодичного профілактичного обстеження – визначення рівня ПСА. Приріст рівня ПСА протягом року свідчить про підвищення ризику розвитку захворювання. При діагностованому раку, наростаючі або стійко підвищені концентрації ПСА, які визначаються в ході спостереження за хворим, свідчать про пухлинний ріст та неефективність терапії або хірургічного втручання.
Скринінгове обстеження чоловіків на рівень ПСА рекомендовано проводити з 55 років. У більшості випадків вважається доцільним тестування один раз в два-три роки. Проте, періодичність скринінгу може бути визначена лікарем індивідуально в залежності від результатів первинного обстеження. В окремих випадках скринінг треба починати раніше (з 40 років): при наявності раку простати хоча би у одного з родичів першої лінії (батько, рідний брат), рак простати у двох та більше дальніх родичів, негроїдна раса. Скринінг раку передміхурової залози на основі ПСА не рекомендується особам віком старшим 70 років.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: нг/мл (нанограм на мілітрі).
Альтернативні одиниці виміру: мкг/л = нг/мл.
Межі визначення: 0.006-5000 нг/мл.
При інтерпретації результатів ПСА слід враховувати, що не існує єдиного порогового значення, яке чітко відмежовує нормальний рівень від патологічного. Це пов'язано з тим, що не немає конкретного рівня ПСА, який достовірно вказує на наявність або відсутність раку предміхурової залози. Проте, чим вищий рівень ПСА, тим вища ймовірність онкопатології.
Необхідно орієнтуватися на клінічні рекомендації Європейської асоціації урологів (EAU) та Американського онкологічного товариства (ACS), щодо ризику раку передміхурової залози:
| ПСА загальний (нг/мл) | характеристика |
| <2.5 | ризик відсутній, рекомендовано рутинний скринінг у відповідності з віком (кожні два – три роки) |
| 2.5-4.0 | низький ризик, необхідна індивідуальна оцінка з урахуванням віку, анамнезу, клінічних даних, результатів пальцевого ректального обстеження, попередніх досліджень. Скринінг не рідше одного разу на рік |
| 4.0 | пороговий рівень, що використовується для скринінгового дослідження з метою діагностики раку передміхурової залози |
Також доцільно враховувати результати в залежності від віку чоловіків.
Очікувані значення ПСА здорових чоловіків на підставі популяційних досліджень:
| Вік | ПСА загальний в сироватці крові (нг/мл) |
| до 40 років | <2.0 |
| 40-49 років | <2.5 |
| 50-59 років | <3.5 |
| 60-69 років | <4.5 |
| 70-79 років | <6.5 |
| 80 років та більше | <7.2 |
Рівні ПСА, що перевищують вказані пороги, вважаються аномальними. Окрім абсолютного значення, важливим є й темп приросту ПСА: зростання >0.35 нг/мл за рік також може бути підставою для додаткового обстеження.
При виявленні аномальних значень ПСА (до 10 нг/мл), при відсутності симптомів та нормальними результатами пальцевого ректального обстеження простати, завжди доречне повторне тестування через 5-7 днів (або через 3-4 тижні, якщо виконувалися маніпуляції на передміхуровій залозі) з суворим дотриманням умов підготовки до аналізу. При повторно високих значеннях необхідне подальше обстеження. Остаточний діагноз рак простати встановлюється лише на підставі патоморфологічного дослідження (гістології) біопсійного матеріалу передміхурової залози.
Слід враховувати, що результати визначення ПСА залежать від аналітичного методу. У випадку динамічного спостереження рекомендується використовувати той самий метод/аналізатор.
До 22.05.2025 р. використовувалася інша технологія виконання аналізу: технологія - хемілюмінесцентний імуноаналіз / CL-900i (Mindray, КНР)
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Рак передміхурової залози (близько 80% випадків).
- Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (невелике підвищення).
- Запалення чи інфекція у простаті.
- Ішемія чи інфаркт простати.
- Еякуляція напередодні дослідження.
- Хірургічне втручання, травма чи біопсія передміхурової залози.
Кількість загального ПСА може помірно збільшуватись за деяких умов, не пов'язаних із захворюванням простати. Ступінь підвищення ПСА прямо пропорційна тяжкості захворювання простати. Низький рівень загального ПСА свідчить про низький ризик захворювання простати або успішність лікування.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Низький ризик розвитку захворювання передміхурової залози.
- На фоні ефективного лікування.
Негативний результат аналізу повністю не виключає наявності захворювання передміхурової залози. Орієнтовно в 25% випадків ранніх стадій раку простати рівень ПСА загального знаходиться на рівні <4.0 нг/мл.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Підвищення рівня ПСА може бути протягом 3-4 тижнів після біопсії, масажу простати та інших маніпуляції на передміхуровій залозі. Для виключення помилок визначення вільного та загального ПСА (з розрахунком їх співвідношення) треба проводити одним методом і з однієї проби крові. Подальший моніторинг бажано проводити з використанням того ж методу.
Слід враховувати, що постійний прийом лікарських препаратів, що інгібують 5-альфа-редуктазу, як правило, викликає зниження ПСА. Прийом інших препаратів, призначених для лікування доброякісної гіперплазії простати, також може вплинути на результат дослідження.