ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Планова госпіталізація чи операція.
- Скринінгові профілактичні обстеження за наявності факторів ризику вірусного гепатиту С (незахищений секс, зміна статевих партнерів, використання спільних голок або шприців при вживанні ін'єкційних препаратів, косметологічні й естетичні маніпуляції, пов’язані з пошкодженням шкірних покривів, переливання крові, хірургічні втручання в анамнезі, наявність ІПСШ (інфекцій, що передаються статевим шляхом), професійні ризики (наприклад, у медичних працівників) тощо).
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Гепатит С (вірусний гепатит С) – інфекційне захворювання, яке спричинює вірус гепатиту C (ВГС, HCV) і уражає як печінку, так й інші внутрішні органи та тканини лімфоїдного та нелімфоїдного походження (зокрема, кістковий мозок, щитоподібну залозу тощо) – так звана позапечінкова локалізація вірусу.
Гострий перебіг гепатиту C відзначають лише у 15% випадків зараження. Симптоми дуже часто помірні та нечіткі, включаючи знижений апетит, втому, нудоту, біль у м'язах і суглобах, а також втрату ваги. В окремих випадках гострої інфекції розвивається жовтяниця. Гостра інфекція минає без лікування у 10-50% хворих (у молодих жінок набагато частіше, ніж у решти населення). У 80% інфікованих розвивається хронічне запалення. Протягом перших десятиліть хвороби симптоми здебільшого мінімальні або ж і зовсім відсутні. Хронічна форма призводить до утворення фіброзу в печінці і згодом до цирозу чи первинного раку печінки (гепатоцелюлярної карциноми). Хронічний гепатит C – це інфікування вірусом гепатиту C, що продовжується більше шести місяців залежно від наявності його РНК. Гепатит C також асоціюють із синдромом Шегрена, зменшеною кількістю тромбоцитів, хронічним захворюванням шкіри, цукровим діабетом ІІ типу та неходжкінськими лімфомами.
Вірус гепатиту C (ВГС, HCV) – дрібний вірус з одноланцюговою РНК, що має оболонку. Включений до роду Hepacivirus родини Flaviviridae. Розрізняють сім основних генотипів HCV (1-7). Інфікування різними генотипами може визначати клінічний перебіг захворювання та схему лікування. В Україні переважають генотипи 1 і 3. Вірус гепатиту С передається здебільшого через кров: під час ін’єкційного вживання наркотиків (спільного використання засобів для ін’єкцій), унаслідок повторного застосування або недостатньої стерилізації обладнання у медичних закладах, під час переливання неперевіреної крові та її компонентів. Можливе передавання ВГС статевим шляхом та вертикально (від інфікованої матері дитині), однак такі випадки фіксують нечасто. ВГС не передається через грудне молоко, харчові продукти, воду, під час безпечних контактів. Вірус розмножується в гепатоцитах, викликаючи їх руйнування та поступове заміщення сполучною тканиною (фіброз), що за відсутності лікування призводить до цирозу або гепатоцелюлярної карциноми.
Діагностичні тести на гепатит С: визначення антитіл до ВГС (серологічні тести) та пряме виявлення РНК вірусу у крові методом ПЛР. Полімеразна ланцюгова реакція може виявити РНК ВГС протягом 1-2 тижнів після інфікування, тоді як для утворення діагностичного титру антитіл може знадобитися більше часу. Діагностика гепатиту С зазвичай починається з серологічних тестів (визначення антитіл). Як первинний скринінг можуть бути використані експрес-тести на антитіла до ВГС. Якщо результат експрес-тесту позитивний, то доцільне повторне тестування для підтвердження результату із застосуванням більш специфічних імунологічних тестів (ІФА, хемілюмінесценції, імуноблоту). Також високоспецифічні та більш чутливі імунологічні тести доцільно застосовувати у випадку, коли наявні клінічні прояви ураження печінки, однак результати експрес-тесту негативні. Інколи доцільне обстеження в динаміці (повторне тестування з інтервалом 2-4 тижні). У всіх випадках виявлення антитіл до ВГС необхідне додаткове дослідження методом ПЛР з визначенням РНК вірусу. У разі, якщо РНК не виявлено, а антитіла позитивні, то це означає, що особа вже мала інфекцію, але позбулась її завдяки лікуванню чи без усякого втручання.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Результати експрес-тестів не є остаточними та потребують підтвердження іншими аналітичними методами (з більшою чутливістю та специфічністю).
| Вірус гепатиту С (сумарні антитіла) у сироватці крові | Клінічна інтерпретація |
| не виявлено | Негативний результат. У досліджуваному зразку крові сумарні антитіла до вірусу гепатиту С відсутні або їхня концентрація нижче межі визначення. При підозрі на гепатит С або високому ризику інфікування ВГС доцільне повторне тестування в динаміці (через 2-4 тижні) або застосування більш чутливих імунологічних методів дослідження. |
| виявлено | У досліджуваному зразку крові виявлені сумарні антитіла до вірусу гепатиту С (маркер гепатиту С – поточної або перенесеної інфекції).
Необхідне подальше обстеження:
- повторне тестування на визначення антитіл до ВГС з застосуванням більш чутливих / специфічних лабораторних методів;
- визначення РНК вірусу гепатиту С в крові методом ПЛР. |
У всіх випадках отримання позитивного результату доцільне повторне тестування з використанням аналітичних методів вищого рівня.
Дослідження з вищім рівнем чутливості та специфічності в порівняння з експрес-тестом на гепатит С:
- ВГС (вірус гепатиту С), антитіла класів IgG/M (метод хемілюмінесценції, ARCHITECT (Abbott, США), тест №312)
- ВГС (вірус гепатиту С), антитіла класу IgG до вірусних білків Cor-1, Cor-2, Е2, NS3, NS4, NS5 (метод імуноблоту).
ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Лабораторні (серологічні) ознаки гепатиту С виявлені.
- Вірусний гепатит С (перенесена, або поточна інфекція).
Необхідне додаткове обстеження.
НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Лабораторні (серологічні) ознаки гепатиту С не виявлені.
- Гепатит С відсутній.
- Рання стадія інфікування вірусом гепатиту С (для остаточного виключення діагнозу (негативний статус), рекомендується повторне тестування через 2-4 тижні).
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Тестування в перші тижні після контакту, коли рівень серологічних маркерів ще недостатній для виявлення швидким тестом, результати можуть бути хибно-негативні. Наявність в організмі людини гетерогенних антитіл, що утворюються в наслідок хронічних інфекцій, аутоімуних процессів, сенсібілізації можуть вступати в реакцію та призводити до формування хибно-позитивних результатів.
