756

Токсоплазма (Тoxoplasma gondii), ДНК (Т. gondii-DNA)

Строк: до 6 робочих днів

1 030грн

Лабораторний тест для прямого виявлення збудника токсоплазмозу (Тoxoplasma gondii) методом визначення специфічних фрагментів ДНК (ПЛР-тест). Для дослідження можуть використовуватися різні біологічні зразки людського походження, які потенційно містять токсоплазми. Для максимальної інформативності тесту важливо правильно вибрати тип біологічного матеріалу залежно від форми та клінічної стадії захворювання (значна залежність від переважної локалізації збудника). Позитивні результати спостерігаються при активній формі інвазії та практично завжди потребують консультування та призначення специфічного лікування. На фоні одужання або переходу у хронічну (латентну) стадію активність збудника знижується, тому результати ПЛР-тесту можуть ставати негативними. Негативний результат ПЛР-тесту на токсоплазмоз не завжди виключає інфекцію (особливо при дослідженні зразків крові й інших локацій, де паразит знаходиться недовго), тому для найбільш ефективної діагностики токсоплазмозу доцільно застосовувати комплекс: ПЛР-тест (пряме визначення збудника) + виявлення специфічних антитіл (IgG, IgM) + оцінка клінічної картини.

Матеріал для дослідження / спосіб отримання:

Тестування доцільно виконувати в активну фазу хвороби з використанням біологічних зразків (локалізацій), в яких потенційно знаходиться найбільша кількість збудника. Вид конкретного біологічного матеріалу залежить від форми та стадії інфікування, клінічних проявів і визначається лікарем.

Для дослідження можуть використовуватися (один вид біологічного матеріалу на одне дослідження):

біологічні зразки, отримані методом пункції (випоти, ексудати, ліквор, внутрішньоочна рідина, біоптати тканин) / відбір зразків медичним персоналом у лікувальному закладі;
амніотична рідина, плацента, ворсини хоріону, пуповинна кров (при підозрі на вроджений токсоплазмоз) / відбір зразків медичним персоналом у лікувальному закладі;
венозна кров (цільна кров, плазма ЕДТА) / відбір зразків медичним персоналом у діагностичному центрі або вдома;
сеча, еякулят / доставка готового матеріалу.

Підготовка до аналізу:

метод підготовки до аналізу визначається видом біологічного матеріалу, який планується досліджувати. Вибір біологічного матеріалу важливо виконувати з урахуванням біологічних властивостей збудника. Зазвичай прямі методи дослідження на токсоплазмоз застосовуються при ураженні нервової системи, внутрішніх органів. Відбір матеріалу виконується в умовах лікувального закладу.

Метод дослідження / технологія:

полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) із детекцією результатів у режимі реального часу (PCR Real-time). Принцип методу заснований на виявленні в матеріалі специфічних фрагментів генетичного матеріалу (ДНК) токсоплазми (Тoxoplasma gondii)

Формат результату аналізу: якісний

Синоніми: діагностика токсоплазмозу, ДНК токсоплазми, ПЛР-тест на токсоплазмоз, виявлення збудника токсоплазмозу методом ПЛР, ДНК Тoxoplasma gondii, DNA Тoxoplasma gondii

З цим дослідженням також замовляють:

313 Токсоплазма (Тoxoplasma gondii), антитіла класу IgG (Anti-Тoxoplasma IgG)

80 Anti-Toxo-IgG (Антитіла класу IgG до Тoxoplasma gondii) , Круглик Т.С. мо4 ,токсоплазма гондії ,токсоплазма гондии,токсоплазмоз,антитіла до токсоплазми,вагінтість ,що здавати під час вагітності ,інфекції під час вагітності,імунітет до токсоплазми, беременность инфекции,анализы при беременности,токсоплазмоз и беременность ,токсоплазма гондії,токсоплазма igg

до 4 робочих днів

455 грн

314 Токсоплазма (Тoxoplasma gondii), антитіла класу IgM (Anti-Тoxoplasma IgM)

314, Антитіла класу IgM до Тoxoplasma gondii, иммуноглобулины класса М к токсоплазме, токсоплазма, токсоплазма гондии, токсоплазмоз, вирус токсоплазмы, антитела к вирусу токсоплазмы, антитела к токсоплазме, антитела igм к токсоплазме, анализ на токсоплазмоз, анализ крови на токсоплазму, TORCH инфекции, торч, торч инфекции, беременость, инфекции при беременности, токсоплазменная инфекция, токсоплазма

до 4 робочих днів

455 грн

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ

Діагностика токсоплазмозу, диференціальна діагностика (лімфаденопатії, гепатоспленомегалії, лихоманки неясної природи, енцефалітів різного ступеня тяжкості, хронічних міозитів, невиношування вагітності) – у комплексі з непрямими (серологічними) методами (визначенням специфічних IgG, IgM).
Підозра на токсоплазмоз у пацієнтів з імунодефіцитами (ВІЛ, онкологічними захворюваннями, після трансплантації органів).
Підозра на генералізований токсоплазмоз, ураження центральної нервової системи, органів зору, легень, серця, печінки.
Підозра на вроджений токсоплазмоз, внутрішньоутробне інфікування (пре-, неонатальна діагностика токсоплазмозу).

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Токсоплазма (Toxoplasma gondii) – збудник токсоплазмозу, облігатний внутрішньоклітинний паразит зі складним життєвим циклом, здатний інфікувати практично будь-яку теплокровну тварину, включаючи людину (має здатність проникати практично в усі тканини організму). Паразит може існувати у трьох основних формах: тахізоїти (форма, що швидко розмножується; виявляється в гострій фазі інфекції; вражає будь-які клітини з ядром), брадизоїти (форма, що повільно розмножується; знаходиться всередині тканинних цист, які формуються переважно у м'язах, головному мозку й очах при хронічній (латентній) інфекції), ооцисти (утворюються лише в кишечнику представників родини котячих; виділяються з фекаліями у зовнішнє середовище, де стають заразними через 1–5 днів; надзвичайно стійкі до хімічних речовин і температур, можуть виживати у вологому ґрунті до 1.5–2 років). Остаточні господарі паразита, в яких відбувається статевий цикл розмноження, – котячі (домашні коти, дикі кішки). Проміжні господарі – люди, гризуни, птахи, худоба. В інфікованих проміжних господарів (людей) відбувається лише безстатеве розмноження паразита з утворенням тканинних цист (в основному у м’язах та головному мозку), які вміщують живі форми найпростіших, що повільно діляться та зберігаються в організмі людини протягом цілого життя. Особливості патогенності токсоплазми пов’язані зі здатністю до внутрішньоклітинного виживання:

T. gondii створює навколо себе спеціальну «вакуоль», яка захищає його від перетравлення імунними клітинами (макрофагами);
нейротропність (паразит має виражену здатність проникати через гематоенцефалічний бар'єр і зберігатися у ЦНС десятиліттями);
вплив на поведінку (сучасні дослідження продовжують вивчати зв'язок між хронічним токсоплазмозом і змінами у поведінці господаря (зниженням почуття страху, впливом на рівень дофаміну), що допомагає паразиту завершити цикл (наприклад, щоб миша була з'їдена котом)).

Основні шляхи зараження токсоплазмами:

аліментарний – вживання сирого або недостатньо термічно обробленого м'яса (свинини, баранини), а також молока, що містить цисти;
фекально-оральний – через брудні руки, воду або овочі, забруднені ооцистами з котячих фекалій;
трансплацентарний – від матері до плода під час вагітності (якщо мати вперше заразилася під час вагітності);
гемотрансфузійний/трансплантаційний – через кров або донорські органи.

Токсоплазмоз – паразитарне захворювання людини та тварин, спричинене найпростішими Toxoplasma gondii. Одна з найпоширеніших паразитарних інфекцій у світі: вважається, що третина населення планети є носіями цього паразита. У більшості здорових людей (з нормальним імунітетом) інфекція проходить безсимптомно або у легкій формі. Інкубаційний період набутої форми інвазії: від 2 тижнів до 2 місяців (у середньому 4 тижні). Паразитемія триває 1–3 тижні. Хворий не інфікує контактних осіб.

Виділяють такі клінічні форми токсоплазмозу:

гострий токсоплазмоз (збільшення лімфовузлів (найчастіше шийних), субфебрильна температура (37.2–37.5°C), загальна слабкість, біль у м'язах та суглобах);
хронічний токсоплазмоз (тривала інтоксикація, порушення сну, дратівливість, можливе ураження серця (міокардит), очей (хоріоретиніт), печінки й інших органів і систем);
вроджений токсоплазмоз виникає при інфікуванні жінки вперше під час вагітності (ризик інфікування плода становить 17–25% у І триместрі вагітності, 25–54% у ІІ триместрі вагітності та 60–90% у ІІІ триместрі вагітності);
токсоплазмоз у осіб з імуносупресією (ВІЛ/СНІДом та іншими станами зі зниженою імунологічною реактивністю) найчастіше проявляється як тяжкий енцефаліт (ураження мозку), що може бути летальним без лікування.

За перебігом токсоплазмоз умовно поділяється на:

вузлову форму (найчастіша в імунокомпетентних осіб; переважає ураження лімфатичних вузлів, найчастіше шийних вздовж заднього краю грудино-ключично-соскоподібного м’яза, задньошийних і потиличних (рідше – генералізована лімфаденопатія); інколи з’являються грипоподібні симптоми; у 1/3 випадків клінічна картина нагадує мононуклеоз);
очну форму (прогресуючий хоріоретиніт із різною динамікою; частіше в осіб у стані імуносупресії);
генералізовану форму (виявляється у пацієнтів у стані імуносупресії, характерні симптоми зі сторони одного або кількох внутрішніх органів (міокардит, пневмонія, плеврит, гепатит із гепатомегалією, спленомегалія, анемія, геморагічний діатез) та/або ЦНС (енцефаліт, менінгіт, мієліт, поліневрит)).

Після перенесеного токсоплазмозу при зниженні активності імунної системи можлива реактивація хвороби внаслідок розриву тканинних цист і перетворення перебуваючих у них латентних форм у інвазивні тахізоїти (ендогенна інвазія).

Токсоплазма відноситься до групи збудників TORCH-інфекцій. TORCH-інфекції – група інфекційних захворювань, які становлять серйозну небезпеку для плода під час вагітності. Абревіатура TORCH походить від перших літер назв основних інфекцій: T – Токсоплазмоз (Toxoplasmosis), спричиняється паразитом Toxoplasma gondii; O – Інші інфекції (Others), до яких відносять сифіліс, вірусні гепатити В і С, вітряну віспу, хламідіоз, парвовірус B19 тощо; R – Краснуха (Rubella), вірусне захворювання; C – Цитомегаловірусна інфекція (Cytomegalovirus, ЦМВ); H – Герпесвірусні інфекції (Herpes simplex virus, ВПГ), зазвичай 1-го та 2-го типів. Вроджений токсоплазмоз може проявлятися у вигляді самовільного викидню, внутрішньоутробної загибелі плода, генералізованої форми з дуже серйозними порушеннями розвитку, віддаленої реактивації інфекції у юнацькому або молодому віці. Найтяжчі наслідки для плода має інфікування у І (викидень, загибель плода, тяжкі неврологічні порушення) та ІІ (тяжке запалення ЦНС із серйозними неврологічними порушеннями) триместрах вагітності. Нелікований токсоплазмоз має тенденцію до багаторазових реактивацій, найчастіше у 2 та 3 декаді життя (зазвичай у вигляді очної форми).

Основний метод діагностики токсоплазмозу – серологічні дослідження (виявлення специфічних антитіл (IgM, IgG) у сироватці крові). У деяких випадках можуть бути корисними прямі методи виявлення збудника. Найбільша чутливість серед прямих методів діагностики у ПЛР-тестів (методу полімеразної ланцюгової реакції). При використанні ПЛР-тестів для діагностики токсоплазмозу важливо пам’ятати, що для аналізу використовуються біологічні зразки, що потенційно містять збудника (ліквор, випоти, аспіраційні рідини, плацента, навколоплодні води, кров). Виявлення ДНК токсоплазми методом ПЛР є доказом діагнозу «гострий токсоплазмоз», однак негативний результат свідчить тільки про те, що даний збудник не виявлено у досліджуваному біологічному матеріалі.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).

Результат дослідження надається в якісному форматі (виявлено, не виявлено). Принцип методу ПЛР заснований на визначенні в матеріалі специфічних фрагментів генетичного матеріалу (ДНК) Тoxoplasma gondii. Для тестування підходить матеріал, який потенційно містить ДНК Тoxoplasma gondii (зразки з вогнища інфекції):

пункційний матеріал (випоти, ексудати, ліквор, внутрішньоочна рідина, біоптати тканин), бронхоальвеолярний лаваж, венозна кров – при підозрі на генералізований токсоплазмоз та ураження відповідних органів;
амніотична рідина, плацента, ворсини хоріону, пуповинна кров – при підозрі на вроджений токсоплазмоз;
сеча, еякулят – в урологічній практиці для виключення токсоплазмозу як причини чоловічого безпліддя. В нормі ДНК Toxoplasma gondii відсутня (негативний результат). При позитивному результаті (виявлення ДНК Toxoplasma gondii) з високою долею ймовірності можна припустити роль вказаного мікроорганізму в розвитку патологічного процесу, що проявляється клінічно.

ДНК токсоплазми (Тoxoplasma gondii)	Інтерпретація
не виявлено	В аналізованому зразку біологічного матеріалу не знайдено фрагментів ДНК, специфічних для токсоплазми (Тoxoplasma gondii) – паразит відсутній або його концентрація нижче межі чутливості методу
виявлено	В аналізованому зразку біологічного матеріалу знайдено фрагмент ДНК, специфічний для токсоплазми (Тoxoplasma gondii), прямий маркер активної інвазії

ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Активний токсоплазмоз із високою ймовірністю ураження органу, матеріал з якого досліджувався.

НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Ознаки паразитарної інвазії Тoxoplasma gondii у даній локалізації (залежно від виду досліджуваного матеріалу) не виявлено. За наявності клінічних проявів та/або підозри на токсоплазмоз прямі дослідження (ПЛР-тест) мають комбінуватися з серологічними методами (визначенням специфічних антитіл класів М та G (тести №313, №314).

ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ

Діагностична чутливість тесту значно залежить від правильності виконання долабораторного (переданалітичного) етапу аналізу, який включає підготовку до дослідження, відбір зразків та їхнє зберігання. ПЛР є прямим методом виявлення збудника, тому важливо, щоб у досліджуваний зразок потрапила необхідна кількість збудника (токсоплазми), а також необхідно мінімізувати потрапляння у зразок інгібіторів ПЛР. Для контролю лікування дослідження в динаміці доцільно проводити не раніше ніж через 2-3 тижні.