ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Клінічні прояви кишкової інфекції (діарея, блювання, біль у животі та спазми, загальна слабкість і погане самопочуття, підвищення температури тіла).
- Контакт із хворим на вірусний гастроентерит, перебування у вогнищі розповсюдження інфекції.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Гостра інфекційна діарея – це захворювання, викликане інфекційним агентом, головним симптомом якого є діарея (наявність ≥3/добу рідких [6-7 тип за Бристольською шкалою форми калу - випорожнень або збільшеного об’єму рідких чи напіврідких випорожнень [>200 мл/добу]) тривалістю ≤14 днів. Інфекційна діарея є другою за частотою (після захворювань серцево-судинної системи) причиною захворювань і смертей у світі. Частіше виникає у країнах, що розвиваються.
Етіологічні фактори:
- віруси – ротавіруси (групи А, В, С), каліцивіруси (норовіруси, саповіруси), астровіруси, аденовіруси;
- бактерії – найчастіше Salmonella spp. i Campylobacter spp.; E. coli, C. difficile, Yersinia spp., рідко Shigella spp.
- паразити (рідко) – Giardia duodenalis, Cryptosporidium parvum, мікроспоридія.
Інфікування відбувається аліментарним (фекально-оральним) шляхом, найчастіше через забруднені руки, інфіковану їжу або воду, а джерелом інфекції зазвичай є хворі або безсимптомні носії.
Вірусний гастроентерит – інфекційно-запальне захворювання шлунку та тонкої кишки (при одночасному ураженні товстої кишки – гастроентероколіт), викликане вірусами, які проявляють тропність до слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Характеризується переважно гострим, рідше – хронічним перебігом. Клінічно проявляється діареєю, блюванням, болем і спазмами у животі, загальною слабкістю та поганим самопочуттям. Може супроводжуватися підвищенням температури. Особливу небезпеку становить для ослаблених осіб і дітей молодшого віку. Має високу епідеміологічну небезпеку. Може перебігати у вигляді спалахів (особливо у колективах і групах людей). Має суттєвий влив на якість життя людини будь-якого віку.
Віруси, що мають найбільше значення в розвитку гастроентеритів:
1. Ротавіруси (Rotavirus А) – РНК-віруси з родини Reoviridae. Описано дев'ять видів цього роду Rotavirus, які іменуються латинськими літерами від A до I. Ротавіруси A, B та C є збудниками ротавірусної інфекції людини; 90% випадків захворювання припадає на Rotavirus A. Є найпоширенішими збудниками, які спричиняють гострий вірусний гастроентерит людини (60-73% випадків), особливо у дітей молодшого віку. Викликають важку водянисту діарею, блювання, лихоманку та біль у животі. Симптоми зазвичай тривають 3-8 днів. У дітей можуть призводити до зневоднення та гіпоглікемії, які потребують медичного втручання. Є основною причиною госпіталізацій дітей із діареєю у всьому світі. Без лікування більшість випадків у здорових дітей проходить самостійно, але важкі форми потребують регідратації. Висококонтагіозні, легко поширюються у дитячих колективах, лікарнях. Дуже стійкі у зовнішньому середовищі. Найчастіше зустрічаються в холодну пору року (осінь-зима в помірному кліматі). До впровадження вакцинації викликали значну захворюваність і смертність, особливо в країнах, що розвиваються. Ефективна вакцинація (наприклад, RotaTeq, Rotarix) значно знижує захворюваність.
2. Норовіруси (Norovirus GI, Norovirus GII) – РНК-віруси з родини Caliciviridae. За частотою випадків гастроентеритів займають друге місце (14-17% випадків). Описані різні варіанти збудника. Гастроентерити пов’язані насамперед з генотипом 1 (GI). Є потенційно пандемічними вірусами, які спричиняють сильне запальне ураження травного тракту. Характерна сезонність (у помірному кліматі – осінь-зима). Мають високу стійкість до зовнішніх факторів і легко передаються від однієї людини до іншої. Інфікування може призвести до сильної діареї (основний симптом), блювоти, лихоманки (для дітей до 1 року це нехарактерна ознака), виникнення болю в животі. Характерне запалення тонкого кишечника з розвитком ферментної недостатності (зокрема вторинної лактазної недостатності). Інкубаційний період 12-24 години (рідше 48). Частіше має гострий та короткочасний перебіг з проявами, що зникають протягом кількох днів (на 2-гу/3-тю, рідше – на 5-ту добу), однак у деяких випадках можуть виникати ускладнення, особливо у людей зі зниженою імунологічною реактивністю.
3. Аденовіруси (серотипи 40 і 41, Adenovirus F) – ДНК-віруси з родини Adenoviridae. Відомо понад 90 типів аденовірусів, які викликають респіраторні, очні, гастроінтестинальні інфекції людини та тварин. Найпоширенішими серотипами є 3, 4, 7, 14, 21, які спричинюють гострі респіраторні розлади. Типи 40, 41, 52 спричинюють гастроентерити. Типи 1, 2, 5, 6 належать до «латентних» аденовірусів: їх виявляють у здорових людей. Частіше вражають дітей (розповсюджена причина спалахів гастроентеритів у дитячих колективах), хоча не виключене інфікування також і дорослих. Викликають діарею та блювання. Симптоми зазвичай легкі чи помірні, тривають 3-10 днів. Джерелом збудника є хворі з вираженими або стертими формами хвороби, рідше – здорові вірусоносії. Аденовіруси часто виділяють із глотки та калу дітей, які не мають жодних клінічних симптомів захворювання (безсимптомний перебіг).
4. Астровіруси (Astrovirus) – РНК-віруси. Викликають легші форми захворювання переважно у дітей і літніх людей. Інкубаційний період становить приблизно 3-4 дні. Астровірусна інфекція зазвичай не має серйозних наслідків і лише в окремих випадках призводить до зневоднення. У більшості випадків інфіковані люди не потребують госпіталізації, оскільки симптоми проходять самі по собі через 2-4 дні. До 90% дітей у віці до 9 років мають антитіла до астровірусу, що свідчить про поширеність інфекції переважно в безсимптомному вигляді. На основі цього можна припустити, що антитіла забезпечують захист протягом усього дорослого життя, поки їхній рівень не починає знижуватися в похилому віці. Можуть інфікувати тварин – ссавців, птахів (качок, курей та індичат).
5. Саповіруси (Sapovirus) – РНК-віруси з родини Caliciviridae. Зустрічаються нечасто. Можуть викликати гастроентерит, особливо у дітей. Захворювання здебільшого перебігає без ускладнень протягом 1-7 днів.
Усі віруси відносяться до висококонтагіозних збудників (легко передаються між людьми). Інфікування відбувається фекально-оральним шляхом: через забруднені продукти харчування або воду, при контакті з інфікованими поверхнями, від людини до людини при тісному контакті.
Найчастіше лікування симптоматичне: відпочинок, достатня кількість рідини для запобігання зневодненню, дієта з обмеженням жирної та важкої їжі. У важких випадках може знадобитися медична допомога, особливо дітям і людям похилого віку. Через втрату рідини з діареєю та блюванням може виникнути важке зневоднення.
З профілактичною метою важливе ретельне миття рук, особливо після відвідування туалету та перед їжею; вживання безпечної води та їжі; уникання контакту з хворими на гастроентерит; вакцинація від ротавірусної інфекції, особливо дітей.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: виявлено/не виявлено.
Показники, що визначаються (диференційоване визначення РНК, ДНК вірусів):
| Показник | Результат, інтерпретація |
Norovirus GI, РНК
Norovirus GII, РНК
Rotavirus А, РНК
Adenovirus F, ДНК
Astrovirus, РНК
Sapovirus, РНК | не виявлено – генетичний матеріал вірусів вказаних груп у досліджуваному зразку калу не виявлено; віруси відсутні або їхня концентрація менше межі визначення; за наявності клінічних проявів гастроентериту значення даних збудників малоймовірне;
виявлено – у досліджуваному зразку калу визначений генетичний матеріал певного виду вірусу (з переліку); за наявності клінічних проявів гастроентериту вірусна етіологія захворювання високоймовірна. |
ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
За наявності клінічних проявів гастроентериту та відповідних даних анамнезу, виявлення РНК, ДНК вірусів (норовірусу, ротавірусу, аденовірусу, астровірусу, саповірусу) у фекаліях може свідчити на користь вірусної етіології захворювання.
НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
За наявності клінічних проявів гастроентериту та відсутності РНК, ДНК вірусів (норовірусу, ротавірусу, аденовірусу, астровірусу, саповірусу) у фекаліях, роль даних збудників у виникненні захворювання можна з великою ймовірністю виключити. Необхідно враховувати можливість отримання негативного результату, якщо зразок був відібраний у фазі одужання, коли концентрація вірусу у фекаліях низька або збудник вже відсутній.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
На достовірність результатів аналізу значний вплив мають умови підготовки до дослідження; фаза захворювання, в яку призначається тест; правильність відбору зразків. Найбільш надійні результати можна отримати в гостру фазу захворювання, коли концентрація збудника в калі найбільша.
Зверніть увагу!
