ВЕБ (вірус Епштейна-Барр), антитіла класу IgG до ядерного антигену (Anti-NA EBV IgG)

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ

1. Лабораторне підтвердження діагнозу при підозрі на ВЕБ-інфекцію, інфекційний мононуклеоз.
2. Оцінка форми та стадії перебігу інфекційного процесу.
3. Диференціальна діагностика захворювань, за симптомами схожих на інфекційний мононуклеоз (болі в горлі, збільшенні лімфатичних вузлів, селезінки та печінки, лихоманка, швидка стомлюваність).
4. В комплексній діагностиці деяких онкологічних захворювань (лімфоми Беркітта, назофарингеальної карциноми), пов'язаних із вірусом Епштейна-Барр.

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Вірус Епштейна-Барр (ВЕБ) - це вірус, яким заражена переважна більшість дорослого населення світу. Цей вірус належить до сімейства ДНК-вмісних герпесвірусів 4 типу Herpesviridae, підгрупи γ-Herpesviridae, які мають тропізм до В- чи Т-лімфоцитів, в яких вони персистують, можуть бути причиною лімфопроліферативних захворювань. Порівняно великий (172 пари нуклеотидів) геном ВЕБ містить близько 85 генів, які не тільки беруть участь в прямій реплікації вірусу, але також допомагають уникнути імунної відповіді господаря і контролювати клітинний цикл. Це лімфотропний збудник, що може стати причиною розвитку у людини інфекційного мононуклеозу.

В основному ним заражаються в дитинстві, або молодому віці. Після первинної інфекції ВЕБ зберігається у інфікованого господаря як інфекція без прояву симптомів протягом усього життя.
ВЕБ може інфікувати різні типи клітин, але саме B-клітини і епітеліальні клітини ротоглотки підтримують основну частину вірусної реплікації протягом тривалого періоду. Деякі з інфікованих В-клітин стають клітинами пам'яті, в яких ВЕБ залишається латентним на невизначений термін. Прихований ВЕБ в В-клітинах може реактивовуватись і перемикатися на літичну реплікацію.

Схематично патомеханізм передачі ВЕБ виглядає так: вірус проникає у клітини епітелію горла → інфікує В-лімфоцити, завдяки яким поширюється по всьому організмі (трансформація В-лімоцитів у безсмертні плазматичні клітини, стимуляція поліклональної продукції гамаглобулінів, які визначаються у вигляді неспецифічних гетерофільних антитіл) → активовані В-лімфоцити стимулюють проліферацію Т-лімфоцитів (які відповідають за збільшення лімфатичних вузлів, мигдаликів, селезінки та печінки). Після первинного інфікування ВЕБ (EBV) залишається в організмі у латентній формі у В-лімфоцитах та епітеліальних клітинах ротової порожнини; реактивація може призвести до моноклональної, неконтрольованої лімфопроліферації.

ВЕБ викликає розмноження В-лімфоцитів і персистує в них, тим самим обумовлюючи латентну інфекцію лімфоїдної тканини, епітеліальних клітин, порожнини рота і глотки, слинних залоз. ВЕБ викликає безсимптомну, хронічну чи гостру інфекцію у вигляді інфекційного мононуклеозу, а також лімфопроліферативні захворювання. Інфекційний мононуклеоз характеризується високою лихоманкою, нездужанням, фарингітом, лімфаденопатією, спленомегалією. Хронічна інфекція може розвиватись як циклічна рекурентна хвороба, що супроводжується низькою лихоманкою, підвищеною втомлюваністю, головними болями та запаленням горла. Лімфопроліферативні захворювання також можуть індукуватися ВЕБ, який є мітогеном для В-лімфоцитів, може сприяти розвитку пухлин.

Люди з дефектом Т-клітинного імунітету замість інфекційного мононуклеозу можуть страждати поліклональною лейкемієподібною В-клітинною проліферативною хворобою та лімфомою. Можливий також розвиток Х-зв’язаної лімфопроліферативної хвороби. Реципієнти трансплантата після імуносупресивної терапії є групою ризику для посттрансплантаційної лімфопроліферативної хвороби після контакту з вірусом або реактивації латентного вірусу. Подібні захворювання розвиваються у хворих на СНІД. Діагностика ґрунтується на врахуванні провідних клінічних симптомів (гарячка, тонзиліт, поліаденіт, гепато- і спленомегалія) та характерної гематологічної картини (збільшення числа лімфоцитів більше як на 15 % порівняно з віковою нормою, появою атипових мононуклеоцитів. Вірус можна виявити в багатьох рідинах організму інфікованої людини, але зазвичай він передається зі слиною. Первинна інфекція в дитинстві зазвичай протікає без прояву симптомів, або викликає неспецифічне легке респіраторне захворювання.

ВЕБ може існувати як в латентному, так і в літичному станах. На відміну від інших герпесвірусів, саме в латентному стані вірус зазвичай пов'язаний з серйозним захворюванням, таким як розвиток пухлини. У реципієнтів трансплантата В-клітинне лімфопроліферативне захворювання практично завжди пов'язане з ВЕБ. Інші пухлини, які майже завжди пов'язані з ВЕБ, включають карциному носоглотки і лімфоматоїдний гранулематоз, тоді як такі види раку, як лімфома, пов'язана з синдромом набутого імунодефіциту (СНІД), і лімфома Ходжкіна несуть в собі ВЕБ тільки приблизно в половині випадків. Коли рак пов'язаний з ВЕБ, вірусна ДНК присутня практично в кожній злоякісній клітці, таким чином, слугуючи маркером пухлини.

Відомо, що ВЕБ бере участь не тільки у розвитку інфекційного мононуклеозу, а й інших хвороб, таких як лімфопроліферативні захворювання, системний червоний вовчак, синдром хронічної втоми, розсіяний склероз, а також інші аутоімунні захворювання. Підраховано, що ВЕБ асоціюється з розвитком близько 200 000 злоякісних новоутворень в усьому світі щороку.
Для встановлення діагнозу ВЕБ-інфекції доцільно проведення серологічних досліджень. Антитіла до антигенів вірусу з'являються досить швидко після інфікування. Дослідження в гострому періоді захворювання навіть одноразово взятої сироватки крові на різні види антитіл може дати досить точне уявлення про наявність імунітету чи сприйнятливості пацієнта до вірусу Епштейна-Барр та стадії захворювання. Серед антитіл, що утворюються, є специфічні (до антигенів вірусу) і неспецифічні (гетерофільні). Останні є результатом поліклональної активації В-лімфоцитів. Гетерофільні антитіла можуть бути причиною неспецифічних інтерференцій та хибнопозитивних результатів під час проведення серологічних досліджень про наявність інших інфекцій в людей, інфікованих вірусом Епштейна-Барр.

При літичному життєвому циклі вірусу Епштейна-Барр спочатку з'являються каскадом різні регуляторні білки ранньої фази (ранні антигени, Early Antigens, EA), до яких відносяться EA-D (p54), EA-R (p85), EA, що використовуються в різних тест-системах. Згодом утворюються структурні білки вірусу – вірусні капсидні антигени (Virus Capsid Antigen, VCA), мембранні білки (Membrane Antigens, MA). При латентній інфекції формуються лише деякі білки, до яких входить ядерний (нуклеарний) антиген (Epstein-Barr Nuclear Antigen, EBNA, NA). Специфічна серологічна діагностика інфекції заснована на використанні комбінації тестів, що виявляють антитіла класів IgG та IgM до різних білків – антигенів вірусу, що дозволяє диференціювати інфекцію та уточнити стадію.

Антитіла класу IgG до ядерного антигену (Anti-NA EBV IgG) з'являються в крові через 4-6 місяців після початку інфекції, у тому числі при стертих формах. Після перенесеної хвороби, у невеликому титрі, визначаються пожиттєво. Їх можна виявити більш ніж у 50% підлітків та понад 90% дорослих. Anti-NA EBV IgG виявляють на пізніх термінах після гострої інфекції, на тлі латентної інфекції, при реактивації та хронічній інфекції. Антитіла класу IgG до нуклеарного антигену вірусу Епштейна-Барр - серологічний маркер ВЕБ-інфекції, що мала місце в минулому.

Аналіз застосовують для лабораторного підтвердження діагнозу при клінічних підозрах на гострий інфекційний мононуклеоз, з метою оцінки стадії поточної інфекції, а також для діагностики лімфопроліферативних та онкологічних захворювань, що пов'язуються з вірусом Епштейна-Барр. Дослідження проводять у комбінації з тестами anti-EA IgG (№323) та anti-VCA IgM (№321).

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Інтерпретація результатів досліджень містить інформацію для лікаря і не є діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики та самолікування. Точний діагноз ставить лікар, використовуючи як результати даного обстеження, так і потрібну інформацію з інших джерел: анамнезу, результатів інших обстежень тощо.

Одиниці виміру: індекс позитивності S/CO (signal/cutoff)
Альтернативні одиниці виміру:
Визначаються антитіла класу G (IgG) до ядерного антигену (Nuclear Antigen, NA) вірусу Епштейна-Барр (Anti-NA EBV IgG).
Результати дослідження оцінюються в умовних одиницях (S/CO), які не корелюють лінійно з концентрацією антитіл до ВЕБ у крові. Цей показник не доцільно використовувати для оцінки зміни кількості (концентрації) антитіл в динаміці, у тому числі для контролю ефективності лікування. Основне значення S/CO полягає в інтерпретації результатів якісної оцінки (наявності/відсутності) Anti-NA EBV IgG в досліджуваних зразках сироватки крові. S/CO характеризує ступінь позитивності досліджуваної проби і може бути корисним лікарю для правильної інтерпретації отриманого результату.

Інтерпретація результатів дослідження Anti-NA EBV IgG в сироватці крові:

В нормі антитіла класу G (IgG) до ядерного антигену (NA) вірусу Епштейна-Барр відсутні (негативний результат). Можуть бути присутні після перенесеної інфекції. Антитіла класу IgG до нуклеарного антигену вірусу Епштейна-Барр - серологічний маркер ВЕБ-інфекції, що мала місце в минулому. Дослідження проводять у комплексі з іншими серологічними тестами на інфекційний мононуклеоз.

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

1. Інфікування вірусом Епштейна-Барр у минулому (понад шість місяців тому).
2. Реактивація вірусу.
3. Хронічна активна інфекція вірусом Епштейна Барр.

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

1. Відсутність інфікування вірусом Епштейш-Барр в минулому.
2. Інкубаційний період, початковий період захворювання або гостра форма інфекції (необхідна оцінка інших серологічних маркерів).

Під час дослідження можна отримати сумнівний результат («сіра» зона, невизначені значення). В таких випадках не виключені неспецифічні сироваткові інтерференції. Інтерпретувати у комплексі з клінічною картиною та результатом дослідження інших серологічних маркерів ВЕБ-інфекції. У неясній ситуації може бути доцільним повторне дослідження через 2-3 місяці для оцінки динаміки імунної відповіді.

ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ

На коректність результатів тестування впливає стан імунної системи людини. Внаслідок ослабленої імунологічної реактивності (імунодефіцитні стани), а також за рахунок індивідуальних особливостей імунної системи можливе отримання сумнівних, хибнонегативних результатів. Для з'ясування статусу ВЕБ-інфекції у разі імуносупресії рекомендується визначення вірусу методом ПЛР (виявлення ДНК ВЕБ у крові). Для диференційної діагностики лімфаденопатії та захворювань, схожих на інфекційний мононуклеоз, особливо у вагітних жінок, рекомендовано виключити токсоплазмоз, цитомегаловірусну інфекцію, ВІЛ та герпес 6-го типу.