ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Клінічні та лабораторні ознаки ураження тканин печінки (гепатиту) - виявлення стадії активної реплікації вірусу гепатиту D з пригніченням реплікації вірусу гепатиту В, що може призвести до зниження чутливості дослідження на наявність та кількість вірусу гепатиту B.
- Підозра або підтверджене інфікуванням вірусами гепатиту В та С (наявність HBsAg, ДНК вірусу гепатиту В в крові, anti-HCV total, РНК вірусу гепатиту С) - серед пацієнтів з вірусним гепатитом В та В+С виявляється до 38% випадків серонегативної інфекції гепатитом D.
- Наявність антитіл до вірусу гепатиту D.
- Обстеження осіб з групи високого ризику (незахищені статеві контакти, особам, які мають статевого партнера із встановленим гепатитом D, родичам хворого із хронічним гепатитом D, дітям, які народилися від матерів з гепатитом D, особам, які протягом тривалого часу перебували на гемодіалізі або отримували часті переливання крові, ін’єкційні наркомани.
- Визначення тактики лікування, прогнозу ефективності та контроль терапії.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Вірус гепатиту D (ВГD, Hepatis D Virus, HDV) - дефектний РНК-вірус, реплікація якого можлива лише за наявності в організмі хворого поверхневого антигену вірусу гепатиту B (HBsAg). В своєму геномі вірус не має ділянок, які кодують білки вірусної оболонки, тому ВГD не здатний до самостійного утворення повноцінних вірусних частинок. За таксономічною класифікацією не відноситься до жодної родини, його вважають єдиним видом роду Deltavirus. Являється найменший з усіх вірусів тварин. Є три генотипи та кілька субтипів вірусу гепатиту D. Генотип І зустрічається загалом в Європі, Північній Америці, Південно-Тихоокеанському регіоні й на Близькому Сході. Генотип ІІ розповсюджений на острові Тайвань та Японських островах. Генотип ІІІ зустрічається зазвичай у Південній Америці та в Центральній Африці. Усі генотипи ВГD відносяться до одного серотипу.
Вірус дуже стійкій у навколишньому середовищі, на нього не впливають кислоти та ультрафіолетове опромінення. Багаторазове заморожування і відтаювання не змінюють його активність.
Основне джерело інфекції - особи з хронічним гепатитом В, які інфіковані вірусом гепатиту D. Механізм передачі інфекції - гемоконтактний. Основний шлях передачі - парентеральний, переважно через кров. Вірус гепатиту D передається так само, як HBV: через шкіру або слизові оболонки при контакті з інфікованими кров'ю або продуктами крові. Вертикальна передача хоча й можлива, але відбувається рідко. Перинатальний шлях нечастий, але розвиток конфекції гепатиту В та D у новонароджених можливий. Імовірна статева передача. До ризику інфікування HDV піддаються хворі на хронічний гепатит B. Особи, у яких немає імунітету до вірусу гепатиту B (природного після гострого гепатиту В, в результаті вакцинації), піддаються ризику одночасного інфікування гепатитом В та D. Вірус гепатиту D ушкоджує безпосередньо клітини печінки. Цим він відрізняється від інфікування вірусом гепатиту В, при якому більшість пошкоджень печінки відбувається за рахунок власної імунної системи організму.
Вірусний гепатит D - це вірусне захворювання печінки, що протікає як в гострій, так і хронічній формах, для розвитку якого необхідна присутність в організмі людини (інфікування) двома видами вірусів: вірусу гепатиту D (ВГD) та вірусу гепатиту B (ВГВ). Перебіг гепатиту може бути пов’язаний з двома формами інфекції:
коінфекція - одночасне інфікування ВГB і ВГD (може призводити до гострого гепатиту у середньотяжкій або тяжкій формі, яка може дійти до фульмінантного перебігу, але зазвичай настає повне одужання і хронічний гепатит D розвивається рідко (менш ніж в 5 % випадків гострого гепатиту), рівень ураження печінки та летальність загалом вищі ніж при інфікуванні тільки ВГВ);
суперінфекція - інфікування ВГD людини, що вже має хронічний гепатит B (при хронічному гепатиті B прискорює розвиток більш тяжкого ураження печінки, цирозу, який виникає майже на 10 років раніше в порівнянні з пацієнтами з моноінфекцією хронічного ВГВ).
Активна реплікація вірусу гепатиту D пригнічує реплікацію вірусу гепатиту В, що може призвести до зниження чутливості дослідження на наявність та кількість вірусу гепатиту B.
Незважаючи на те, що симптоми гепатиту D ідентичні тим, що проявляються при інших формах вірусних гепатитів, захворювання перебігає у більш важкій формі. Інкубаційний період гепатиту D коливається від 21 до 180 днів, проте може бути коротшим у випадках додаткового інфікування. Переджовтушний період триває від 4 до 10 днів і відрізняється наступними симптомами: підвищеною стомлюваністю, епізодичними підйомами температури тіла, втратою апетиту, періодичними болями у м'язах та суглобах. Жовтяничному періоду відповідають характерніші симптоми: пожовтіння шкірних покривів, слизових оболонок, білків очей, потемніння сечі, кал світлого кольору, нудота і блювання, гострі болі в животі (в області печінки та шлунку), свербіж шкіри. Жовтяничний період триває середньому від двох до шести тижнів. За характером перебігу гепатит D поділяється на гострий та хронічний.
Діагностика ВГD включає не прямі (серологічні) методи (виявлення специфічних антитіл) та пряме виявлення РНК вірусу (ПЛР-тести).
Згідно з наказом МОЗ України від 15.01.2021 №49 "Про затвердження стандартів медичної допомоги при вірусному гепатиті В у дорослих" всі пацієнти з позитивним результатом дослідження на HBsAg мають бути обстежені на вірусний гепатит D (антитіла до ВГD та при їх виявленні - РНК ВГD).
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Аналіз дозволяє визначити РНК ВГD та встановити факт інфікування вірусом гепатиту D та його реплікативну активність. Результат дослідження надається в якісному форматі (виявлено, не виявлено). В нормі результат негативний (не виявлено).
Аналітична чутливість: 400 МОд/мл.
Інтерпретація результатів:
| результат | інтерпретація |
| ВИЯВЛЕНО! | в аналізованому зразку крові знайдено фрагмент РНК, специфічний для вірусу гепатиту D (інфікування вірусом гепатиту D) |
| НЕ ВИЯВЛЕНО | в аналізованому зразку крові не знайдено фрагмент РНК, специфічний для вірусу гепатиту D ( відсутнє інфікування ВГD, концентрація РНК ВГD нижче межі аналітичної чутливості методу) |
ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
В аналізованому зразку крові виявлено РНК вірусу гепатиту D (HDV-RNА):
у випадку підтвердженого інфікування вірусом гепатиту В (позитивні результати тесту на HBsAg, або визначення ДНК ВГВ) з високою долею ймовірності можна припустити роль ВГD в розвитку запального процесу печінки, що проявляється клінічно;
не виключено безсимптомне вірусоносійство ВГD.
НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
В аналізованому зразку крові РНК вірусу гепатиту D (HDV-RNА) не виявлено.
Не можна виключити присутність РНК вірусу гепатиту D в низькій концентрації (нижче межі чутливості методу).
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
На достовірність тестування може впливати період хвороби в який проводиться дослідження. При низьких концентраціях вірусу в крові є ризик отримання негативного результату. Тому в деяких випадках дослідження доцільно виконувати в динаміці.
