ВГС (вірус гепатиту С), антитіла класів IgG/M (сумарні) (Anti-HCV total)

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ

Дослідження проводять з метою скринінгу та діагностики вірусного гепатиту С:

1. скринінгові профілактичні обстеження (контакт з людською кров’ю в минулому, підготовка до оперативного втручання, планування або наявна вагітність, тощо);
2. обстеження людей з групи підвищеного ризику (часта зміна статевих партнерів, незахищені статеві контакти, вживання ін'єкційних наркотиків, переливання крові, хірургічні втручання в анамнезі, тощо).
3. ознаки ураження тканин печінки (клінічні, лабораторні прояви);
4. підозра на інфікування вірусом гепатиту С (у комплексі з дослідженням РНК ВГС);
5. діагностика хронічного, перенесеного гепатиту С.

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Вірус гепатиту С (ВГС) – РНК-вірус із сімейства Flaviviridae, який вражає клітини печінки і викликає гепатит. Він здатний розмножуватися в клітинах крові (нейтрофілах, моноцитах і макрофагах, В-лімфоцитах) та асоційований з розвитком кріоглобулінемії, хвороби Шегрена та В-клітинних лімфопроліферативних захворювань. Серед усіх збудників вірусних гепатитів у ВГС є найбільша кількість варіацій, а завдяки високій мутаційній активності він здатний уникати захисних механізмів імунної системи людини. Існує 6 генотипів та безліч субтипів вірусу, які мають різні значення для прогнозу захворювання та ефективності противірусної терапії. Геном вірусу гепатиту C кодує різні структурні та неструктурні вірусні білки. До кожного з них у ході захисної імунної відповіді організму можуть утворюватися антитіла, що циркулюють у крові у варіабельному складі.

Основний шлях передачі HCV – гемоконтактний – передача інфекції через кров чи її компоненти. Провідне епідеміологічне значення при гепатиті C мають штучні шляхи передачі збудника, які реалізуються при проведенні немедичних та медичних маніпуляцій, що супроводжуються ушкодженням шкіри або слизових оболонок, а також маніпуляцій, пов'язаних із ризиком їх ушкодження.
При немедичних маніпуляціях, що супроводжуються пошкодженням шкіри або слизових оболонок, перенесення інфекції відбувається при ін'єкційному введенні наркотичних засобів (найбільший ризик), нанесенні татуювань, пірсингу, ритуальних обрядах, проведенні косметичних, манікюрних, педикюрних та інших процедур. Перенесення може відбуватися при попаданні крові (її компонентів) та інших біологічних рідин, що містять вірус гепатиту C, на слизові оболонки або ранову поверхню шкіри.

Передача вірусу можлива при статевих контактах, у процесі яких має місце контакт із кров'ю через пошкоджені слизові оболонки. Ризик значно вищий при гомосексуальних контактах між чоловіками. Більш рідкісним явищем є передача вірусу статевим шляхом серед постійних гетеросексуальних партнерів (без інших факторів ризику при хворобі одного з партнерів хронічним гепатитом С ризик зараження іншого становить 1,5%). Можлива передача вірусу від інфікованої матері дитині під час вагітності та пологів, але ймовірність цього низька (ризик становить 1-5%) та залежить від рівня вірусного навантаження у жінки.
Гепатит С не передається через грудне молоко, харчові продукти, воду або при побутових контактах - обіймах, поцілунках, спільному прийомі їжі або напоїв.

Вірусний гепатит С має схильність до тривалого хронічного перебігу з ризиком розвитку цирозу та гепатоцелюлярної карциноми, характеризується наявністю вірусемії при повній або майже повній відсутності клінічної симптоматики. Серед пацієнтів, у яких присутні клінічні симптоми гострого гепатиту, частіше відзначають жовтяницю, темну сечу та світлий кал, абдомінальні болі. Перехід інфекції в хронічну форму відбувається приблизно у 2/3 пацієнтів, точну статистику рівня хронізації складно встановити, оскільки ранні стадії гепатиту С зазвичай безсимптомні або не розпізнаються. Прихована інфекція може тривати протягом десятиліть. Протягом цього періоду інфіковані зазвичай вважають себе здоровими, єдиною скаргою може бути незначна тяжкість у правому підребер'ї, що виникає при порушенні режиму харчування та фізичних навантаженнях.

Хвороба маніфестує морфологічно некротичними, запальними та фібротичними змінами печінкової тканини різного ступеня тяжкості. Пошкодження печінки може варіювати від мінімальних гістологічних змін до великого фіброзу та цирозу з гепатоцелюлярною карциномою або без неї. За оцінками ВООЗ, ризик розвитку цирозу у пацієнтів із хронічним гепатитом С протягом 20 років становить від 15 до 30%. За останні роки досягнуто проривних успіхів у лікуванні хронічного гепатиту С – сучасні варіанти противірусної терапії стали значно ефективнішими, простішими, з меншою кількістю побічних ефектів. Вони дозволяють досягти лікування у переважної більшості пацієнтів та уникнути розвитку ушкоджень печінки при своєчасному застосуванні.
В організмі інфікованої людини вірус гепатиту С здатний мутувати з утворенням нових штамів, які трохи відрізняються за структурою вірусних білків, з чим пов'язують його здатність вислизати від імунного захисту та високу частоту хронізації. Хронічний гепатит С характеризується, з одного боку, постійною реплікацією вірусу, з іншого – активною, але недостатньою імунною відповіддю організму.

Алгоритм лабораторного тестування при підозрі на хронічну інфекцію вірусом гепатиту С:

1. сумарні антитіла до ВГС (Anti-HCV total) - скринінгова серологічна діагностика;
2. антитіла (IgG) до окремих антигенів ВГС (імуноблот) – підтверджуюча, серологічна діагностика;
3. РНК вірусу гепатиту С (ПЛР-тест, якісний) – підтверджуюча, рання діагностика (встановлення діагнозу);
4. РНК вірусу гепатиту С (ПЛР-тест, кількісний) – оцінка активності вірусної реплікації (вірусне навантаження), контроль ефективності лікування;
5. РНК вірусу гепатиту С (ПЛР-тест, генотипування) – прогноз перебігу інфекційного процесу, вибір тактики лікування.

При позитивному результаті скринінгового тесту на сумарні антитіла для підтвердження поточної інфекції слід провести визначення вірусної РНК у крові ПЛР-методом для встановлення остаточного діагнозу. При отриманні нетипових результатів (при підозрі на хибно позитивні серологічні реакції) показане виконання більш специфічного серологічного аналізу – визначення антитіл до гепатиту С методом імуноблоту.

Тест Anti-HCV total визначає антитіла до комплексу структурних та неструктурних білків вірусу гепатиту C класів IgM та IgG (сумарно). Anti-HCV total, при субклінічному варіанті перебігу гепатиту C, з'являються переважно через 4-10 тижнів після інфікування (серонегативний період). Надалі можуть фіксуватися довгі роки після спонтанного одужання або успішного лікування. Виявлення сумарних антитіл до вірусу гепатиту С (позитивний результат) свідчить про те, що людина була інфікована вірусом гепатиту C або може мати приховану інфекцію та потенційно здатна до передачі інфекції.

З метою прогнозу перебігу, вибору тактики та режиму лікарської противірусної терапії слід провести дослідження генотипу ВГС, а перед початком лікування оцінити вірусне навантаження – кількісна оцінка РНК ВГС у крові. Залежно від історії пацієнта та варіанта доступної терапії може бути доцільним дослідження мутацій лікарської резистентності певних геномних регіонів вірусу. При плануванні терапії із застосуванням препаратів інтерферону. визначення поліморфізмів гена інтерлейкіну. Для контролю відповіді на противірусну терапію та оцінки її ефективності використовують кількісну оцінку РНК ВГС.

Визначення сумарних антитіл до антигенів вірусу гепатиту С використовують для первинного скринінгу гепатиту С. Негативний результат цього тесту зазвичай свідчить про відсутність інфікування. Проте антитіла до вірусу гепатиту C можуть не визначатися в ранню фазу інфекції (серонегативний період) або бути нижчими за рівень детекції у осіб з вираженими порушеннями функцій імунної системи. Тому при ймовірності недавнього зараження або клінічних та лабораторних ознак гострого гепатиту (підвищення рівня печінкових ферментів, білірубіну), а також при обстеженні пацієнтів з імунною депресією, скринінг доцільно доповнювати дослідженням вірусної РНК у крові методом ПЛР. Негативний результат цих двох тестів (визначення специфічних антитіл та вірусної РНК) свідчить про те, що інфекція є малоймовірною.

У дітей, народжених від матерів з ВГС-інфекцією дослідження на антитіла (для оцінки можливого перенесення інфекції) недоцільно проводити протягом 18 місяців після народження. Скринінг слід відкласти на пізніший період, оскільки виявлені в крові дитини в перші місяці після народження антитіла можуть бути материнського походження (антитіла класу IgG легко проникають через плаценту). За необхідності більш ранньої діагностики в перший рік життя більш інформативним є тест на вірусну РНК методом ПЛР.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).

Одиниці виміру: індекс позитивності S/CO (signal/cutoff)

Визначаються сумарні антитіла (IgG, IgM) до антигенів вірусу гепатиту С (Anti-HCV total). Результати дослідження оцінюються в умовних одиницях (S/CO), які не корелюють лінійно з концентрацією антитіл до вірусу гепатиту С у крові. Цей показник не доцільно використовувати для оцінки зміни кількості (концентрації) антитіл в динаміці, у тому числі для контролю ефективності лікування. Основне значення S/CO полягає в інтерпретації результатів якісної оцінки (наявності/відсутності) Anti-HCV total в досліджуваних зразках сироватки крові. S/CO характеризує ступінь позитивності досліджуваної проби і може бути корисним лікарю для правильної інтерпретації отриманого результату.

Інтерпретація результатів дослідження Anti-HCV total в сироватці крові: <1.0 – результат негативний; >1.0 – результат позитивний.

При цьому, результати в діапазоні значень 1.0-7.0 розцінюються, як позитивні, але з ймовірним впливом інтерферуючих факторів (позитивно-сумнівні). Такі результати доцільно перевірити в повторному аналізі через 2-3 тижні, або виконати тестування альтернативними методами: імунного блотингу (аналіз №360) та(або) ПЛР (виявлення РНК ВГС, аналіз №753). Імуноблот, як метод, що має високу специфічність, може бути доцільним для виключення «хибнопозитивних» серологічних інтерференцій.

ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

1. Гострий або хронічний вірусний гепатит.
2. Раніше перенесений вірусний гепатит.

НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

1. Відсутність вірусу гепатиту С в організмі.
2. Ранній період інфекції (серонегативна стадія).
3. Відсутність антитіл при вірусному гепатиті С (сіронегативний варіант, близько 5% випадків). У осіб з імунодефіцитом (ВІЛ-інфіковані, хворі на онкологічні захворювання, пацієнти на гемодіалізі, пацієнти, які перебувають на лікуванні імунодепресантами та інші), а також у ранньому періоді гострого гепатиту С (до 12 тижнів після зараження) anti-HCV можуть бути відсутні. У цих групах пацієнтів скринінг доцільно проводити за допомогою одночасного виявлення антитіл до ВГС та РНК ВГС методом ПЛР (аналіз №753).

ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ

У 1% пацієнтів після переливання крові або компонентів плазми існує ймовірність хибнопозитивного результату (при раніше перенесеному вірусному гепатиті С донора). Зразки, отримані від пацієнтів, що отримують антикоагулянту терапію гепаринами, можливе отримання невірних результатів внаслідок наявності неповної коагуляціії зразків крові при отримання сироватки для аналізу (наявність фрагментів фібрину). Для запобігання цьому потрібно проводити взяття зразка до проведення терапії гепарином.
Наявність в організмі людини гетерогенних антитіл, що утворюються в наслідок хронічних інфекцій, аутоімуних процессів, сенсібілізації можуть вступати в реакцію та призводити до формування хибно-позитивних результатів. Як правило, такі результати мають низькі значення S/CO (1.0-7.0) і потребують додаткових, уточнюючих досліджень.