ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Діагностика паразитарного зараження.
- Оформлення при госпіталізації до стаціонарного відділення.
- Профілактичне обстеження.
- Для оцінки ефективності лікування гельмінтів.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Для діагностики поширених гельмінтозів і паразитозів проводять аналіз калу на яйця гельмінтів і аналіз калу на цисти найпростіших. Ці аналізи включають мікроскопію нативного зразка калу (наявність цист найпростіших – трофозоітів, личинок і дорослих особин гельмінтів) і мікроскопію забарвленого мазка калу (наявність цист і трофозоітів).
Аналіз калу на яйця гельмінтів дозволяє виявити більшість кишкових нематод, цестод і трематод. Аналіз калу на цисти найпростіших дозволяє виявити Entamoeba histolytica (збудник амебіазу), Balantidium coli (збудник балантидіазу), лямблії та інших найпростіших.
За різними даними, в Україні щорічно реєструють понад 1 млн випадків гельмінтозів. Як вважають фахівці, рівень інфікованості гельмінтами набагато вище, а виявляються вони недостатньо. Протягом життя практично кожна людина переносить паразитарне захворювання, але частіше хворіють діти. Кожен рік 20% дітей, які відвідують дошкільні заклади, хворіють на ентеробіоз. У світі зареєстровано близько 250 видів гельмінтів, які паразитують у людини. На території України поширені близько 30 видів, інші зустрічаються рідко. Найбільше значення в розвитку патології у дітей в нашій країні мають такі гельмінтози, як ентеробіоз, аскаридоз, трематодоз, трихоцефальоз і гіменолепідоз. При цьому 89% припадає на долю ентеробіозу, 6,8% — аскаридозу і 3,1% — трематодозу, переважно опісторхозу. Рідко реєструють ехінококоз і трихінельоз. У поодиноких випадках відзначають деякі тропічні гельмінтози: анкілостомідоз, шистосомоз, стронгілоїдоз, фасциольоз тощо.
Гельмінтози викликаються багатоклітинними паразитами, які використовують свого носія в якості середовища для життя, а також харчуються і розмножуються за його рахунок. Гельмінти живуть у всіх відділах кишечника, в жовчних протоках, в тканинах легенів, в підшкірно-жировій клітковині, в селезінці, в печінці та інших органах. Геогельмінти потрапляють всередину людини (рідше – тварини) з води, грунту, навколишніх предметів перорально. Біогельмінти проникають в організм людини в стадії личинок через «посередника» (наприклад, із зараженої крові або м’яса).
Симптоми при гельмінтозах різноманітні. Серед основних – запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, дратівливість, стомлюваність, тривожний сон, бруксизм (скрип зубами уві сні), перианальний свербіж, інфекції сечовивідних шляхів. Окремо слід виділити алергічний синдром неясної етіології.
У нормі яйця гельмінтів у калі при мікроскопічному дослідженні не визначаються. Аналіз калу на яйця гельмінтів є прямим методом виявлення гельмінтів, їх фрагментів, яєць та личинок, цист, вегетативних форм найпростіших. При виявленні у калі гельмінтів, їх фрагментів, яєць та личинок, цист, вегетативних форм жодних інших (непрямих) методів дослідження не потрібно. При виявленні в калі яєць гельмінтів за їх морфологічними особливостями встановлюється наявність інвазії та вид гельмінту. При одноразовому дослідженні відсоток виявлення гельмінтів та яєць у калі не високий (30%). Тому негативний результат одноразового дослідження калу не свідчить про відсутність гельмінтів. Навіть повторні дослідження з негативним результатом що неспроможні категорично виключити наявність гельмінтів. За першого негативного результату дослідження проводиться ще дворазово, з інтервалом 2–4 дні.
Для оцінки ефективності лікування гельмінтів:
- для всіх геогельмінтозів - кал досліджують через 1 місяць після закінчення лікування;
- для гіменолепідозу - кал досліджують через 1 та 6 міс. (при затяжному та рецидивному перебігу обстеження пацієнта збільшується до 12 міс.);
- для ентеробіозу - періанальний зіскрібок через 4-6 днів;
- для всіх біогельмінтозів кал досліджують через 3-4 місяці;
- для стронгілоїдозу досліджують тільки дуоденальний вміст через 1 міс.
Особливості аналізу калу на яйця гельмінтів:
- при аскаридозі – при мікроскопічному дослідженні виявляють яйця паразитів у кишковій стадії захворювання. У міграційну фазу виявляють личинки аскарид у харкотинні, а крові — підвищений рівень специфічних антитіл. Якщо яйця аскарид виявлені в дуоденальному вмісті, це свідчить про наявність паразитів в жовчних і панкреатичних протоках;
- ентеробіоз (гострики) - проводиться дослідження зіскрібка з періанальних складок. Діагноз ентеробіозу встановлюється у разі виявлення яєць гостриків або самих гельмінтів. Дослідження проводиться триразово з інтервалом 3–7 днів;
- лямблії (Giardia Lamblia) – проводиться повторне мікроскопічне дослідження калу. Дослідити слід теплий кал раз на тиждень протягом місяця. У сучасних умовах розроблені високочутливі тест-системи, які дозволяють виявити сумарні антитіла у крові, антигени цист лямблій у калі методом ІФА. Виявити вегетативні форми та цисти лямблій можна при мікроскопії жовчі у 50%;
при стронгілоїдозі контроль ефективності лікування проводиться тільки за дослідженням жовчі (навіть якщо паразит був виявлений у калі) через 1 місяць після лікування.
Аскаридоз
Збудник — Ascaris lumbricoides, аскарида людська — круглий, різностатевий гельмінт, який паразитує у тонкому кишечнику і не здатний до міграції по травному тракту.
Епідеміологія. Джерело інвазії — людина. Передача здійснюється через забруднені землею руки, овочі, іграшки, зараження — через рот.
Діагностика. Діагностика міграційної фази аскаридозу грунтується на даних клінічних і епідеміологічних досліджень, шлункової фази — на виявленні у випорожненнях яєць аскарид, біохімічного дослідження сечі і макроскопічно — за наявності аскарид.
Основні клінічні симптоми: субфебрилітет, шкірний висип; диспепсичний синдром: біль у шлунку «летючого» характеру, зменшення маси тіла, нудота, блювання, метеоризм, нестійкі випорожнення, схильність до запору, зригування; бронхолегеневий синдром: сухий або вологий кашель з розвитком «летючих» інфільтратів (синдром Лєффлєра) у поєднанні з алергічним дерматозом, обтурація бронхів, еозинофілія (до 20–40% еозинофільних гранулоцитів) на фоні лейкоцитозу; обструктивний синдром з розвитком кишкової непрохідності, обтураційної жовтяниці. При масивній інвазії можливий розвиток гранулематозного гепатиту із гепатоспленомегалією, жовтяницею, підвищенням у крові активності трансаміназ, лужної фосфатази, рівня білірубіну і всіх фракцій глобулінів; астеноневротичний синдром; порушення нічного сну (крики, стогін, часте пробудження, плач, безсоння, кошмарні сновидіння). У разі тяжкого перебігу можливий розвиток екламптичних, хореатичних і епілептичних нападів; свербіж, почервоніння шкіри навколо відхідника; ознаки зниження імунітету у дітей, які часто і тривало хворіють: рецидивуючий стоматит і гінгівіт, гнійні захворювання шкіри або слизових оболонок.
Ентеробіоз
Збудник — Enterobius vermicularis, гострик — дрібний, круглий, різностатевий гельмінт, що локалізується в дистальних відділах тонкої і сліпої кишки.
Епідеміологія. Джерело інвазії — людина, але можлива аутосуперінвазія. Зараження здорових людей відбувається через брудні руки, предмети вжитку, іграшки, постільну білизну і повітря при запиленості помешкань.
Діагностика. Діагноз ентеробіозу встановлюють на основі виявлення яєць у зскрібку з періанальних складок, а також при відходженні гостриків з випорожненнями.
Основні клінічні прояви: свербіж у періанальній зоні, промежині, статевих органах; астеноневротичний синдром з порушенням сну; ентероколіт з повільним перебігом; синдром гострого апендициту; вульвовагініт, парапроктит; мастурбація; нетримання сечі; запалення рогівки (keratitis dendritica).
Трихоцефальоз
Збудник — Trichocephalus trichiurus, власоглав, який паразитує у нижніх відділах тонкого і початковому відділі товстого кишечнику.
Епідеміологія. Джерело інфекції — людина. Зараження відбувається через брудні руки, їжу, воду, які інфіковані яйцями глиста. Яйця переносяться мухами та іншими комахами.
Діагностика. Діагноз встановлюють за наявності яєць власоглава у випорожненнях.
Основні клінічні симптоми: найчастіше буває безсимптомна інвазія; диспепсичний синдром, здуття живота, діарея з домішками крові, рідко — випадіння прямої кишки, блювання, запор; анемія, гіпоальбумінемія; відставання у фізичному і розумовому розвитку (у ранньому віці).
Анкілостомідози
Збудник анкілостоміди — Ancylostoma duodenale і Nеcator americanus — маленькі круглі гельмінти, які паразитують у верхньому відділі тонкого кишечнику.
Епідеміологія. Анкілостомідози в основному поширені у тропічних і субтропічних країнах. Людина — основний хазяїн анкілостомід. Оптимальна умова для розвитку личинок анкілостомід — гарна аерація, підвищена вологість і температура навколишнього середовища 23–33 °С. Ці умови характерні для аграрних районів тропічних країн. Джерело інвазії — хвора людина. Фактори передачі: фрукти, ягоди, овочі. Личинки некатора проникають в організм людини через шкіру, пробуравлюючи її.
Діагностика. Діагноз встановлюють за даними прямого дослідження мазку випорожнень гастродуоденоскопії.
Основні клінічні симптоми: часто безсимптомний перебіг з еозинофілією; еритематозні і папульозні висипи на шкірі, свербіння; астеноневротичний синдром; гастродуоденіт; еозинофілія, анемія, гіпоальбумінемія; диспепсичний синдром з анорексією і відчуттям переповнення шлунка після їди, нудота, слинотеча; відставання у фізичному розвитку (у ранньому віці); поширені набряки.
Стронгілоїдоз
Збудник — Strongiloides stercoralis, угриця кишкова — маленький круглий, різностатевий гельмінт.
Епідеміологія. Захворювання поширене в країнах з теплим, вологим кліматом. Людина — основний і єдиний хазяїн паразита. Зараження відбувається через шкіру. Личинки проникають активно під час контакту шкіри з землею. Характер харчування і імунний статус дитини мають вирішальне значення у розвитку синдрому гіперінвазії.
Діагностика. Діагноз встановлюють на підставі виявлення личинок угриці кишкової у випорожненнях або в дуоденальному вмісті.
Основні клінічні симптоми: може бути безсимптомний перебіг з еозинофілією; еритематозний або папульозний висип на шкірі, який часто локалізується в анальній зоні і може рецидивувати; кишковий стронгілоїдоз характеризується нападами болю в животі, блюванням, чергуванням проносу і запору зі зменшенням маси тіла; можливий розвиток дисемінованого стронгілоїдозу у дітей з недостатнім харчуванням і дефектом клітинного імунітету, який характеризується раптовим початком з клінікою бактеріального шоку, зумовленого септицемією грамнегативними бактеріями; ураження нервової системи у вигляді головного болю, запаморочення, швидкої втомлюваності, неврастенічних і психастенічних симптомів.
Опісторхоз
Збудник — Opistorchis felineus, біогельмінт, який паразитує в жовчовивідних шляхах, печінці, жовчному міхурі, у протоках підшлункової залози.
Епідеміологія. Біологічний цикл розвитку збудника має такі етапи: кінцевий хазяїн (дикі тварини, кішки, собаки, людина) — прісноводні молюски — прісноводні риби карпових порід — людина (тварини). Зараження людини відбувається у разі вживання сирої, в’яленої чи малосолоної риби з личинками гельмінта в м’язах. В організмі людини личинка переходить у дорослу стадію через 4–6 тиж. Для опісторхозу характерні природні умови існування в Росії та Україні.
Діагностика. Виявлення яєць опісторхісів у випорожненнях, вмісті дванадцятипалої кишки, жовчі; серологічна діагностика можлива у разі проведення ІФА.
Основні клінічні симптоми: субфебрилітет; біль у правому підребер’ї; шкірний висип; диспепсичний синдром; постійні катаральні симптоми; нестійкі випорожнення, пронос, запор; лімфаденопатія; збільшення розмірів печінки; еозинофілія, гіпоальбумінемія, висока ШОЕ, анемія; відставання у фізичному розвитку; легеневий синдром у вигляді «летючих» інфільтратів або пневмонія; виражені дистрофічні зміни в міокарді; при тяжкому перебігу розвивається гепатит з жовтяницею і гепатоспленомегалією; перебіг хронічної стадії опісторхозу у дітей, які живуть в ендемічній зоні, має клінічні ознаки вираженої холепатії, диспепсичного та астенічного синдрому.
Дифілоботріоз
Збудник — Difilobotrium Latum, стьожак широкий, довжина якого становить 2–10 м.
Епідеміологія. Зараження людини відбувається внаслідок вживання сирої або недостатньо термічно обробленої прісноводної риби. Гельмінтоз реєструють скрізь, але частіше в країнах Африки, Південної Америки, Європи, Азії й Австралії. Діти хворіють рідше, ніж дорослі.
Діагностика. Виявлення та ідентифікація члеників, виявлення гельмінтів у випорожненнях, опитування людей в осередках захворювання (з показом макропрепарату члеників) про можливе відходження частини стробіла з калом.
Основні клінічні симптоми: нудота, біль в епігастральній ділянці, нестійкі випорожнення; при тяжкому перебігу — зменшення маси тіла, астеноневротичний синдром, гіповітаміноз В12 і фолієвої кислоти (парабирмеровська або ботріоцефальна анемія), субфебрилітет, глосит Хентера — наявність на язиці яскраво-червоних, болючих плям, тріщин. Можливий розвиток фунікулярного мієлозу.
Теніархоз
Збудник — Teniarhynchus sahinatus, бичачий ціп’як, який належить до групи стьожкових гельмінтів. Епідеміологія. Зараження людини відбувається через вживання сирої або недостатньо термічно обробленої яловичини.
Діагностика. Ідентифікація члеників гельмінта та яєць, виявлених у випорожненнях або у зскрібку з періанальних складок.
Основні клінічні симптоми: іноді єдиною скаргою хворих може бути згадка про вихід члеників цепня під час дефекації; диспепсичні симптоми: анорексія, нудота, блювання, відчуття важкості у шлунку, іноді апендикулярний синдром, слинотеча; свербіння в анальному отворі; астеноневротичний синдром; при тяжкому перебігу — головний біль, запаморочення, апатія, епілептоподібні напади.
Гіменоліпедоз
Збудник — Hymenolepis nana, карликовий ціп’як, який локалізується у тонкій кишці.
Епідеміологія. Людина — кінцевий хазяїн і джерело інвазії. Діти заражаються фекально-оральним шляхом через предмети побуту, іграшки, їжу, воду, інфіковані яйцями гельмінта. Хвора дитина виділяє яйця з випорожненнями. Можлива аутосуперінвазія, оскільки гельмінт виділяє яйця, які у шлунку можуть трансформуватися в статевозрілі гельмінти. Інтенсивність інвазії висока. Карликовий ціп’як паразитує переважно у дітей, які проживають у жаркому кліматі.
Діагностика. Виявлення яєць гельмінтів у випорожненнях і періанальних складках.
Основні клінічні симптоми: в більшості випадків інвазія має легкий перебіг і не має характерних ознак; у дітей раннього віку постійними скаргами є біль у животі, чергування проносу і запору, нудота, інколи блювання, зниження апетиту, слинотеча, печія; головний біль, запаморочення, втомлюваність, неспокійний сон, хореїчні та епілептиформні судоми, інколи з втратою свідомості, псевдоменінгіт.
Теніоз
Збудник — Taenia solium, свинячий ціп’як.
Епідеміологія. Зараження людини відбувається внаслідок вживання сирої свинини або недостатньо термічно оброблених м’ясних страв.
Діагностика. Ідентифікація члеників гельмінта і яєць, виявлених у випорожненнях. Для підтвердження теніозу застосовують рентгенологічні методи, проводять сканування, дослідження спинномозкової рідини, а також ІФА.
Основні клінічні симптоми: диспепсичний синдром (нудота, анорексія); астеновегетативний синдром з нападами запаморочення; непостійна еозинофілія; під час запору і блювання, що призводять до руйнування члеників гельмінта, із яєць виходять личинки, які потрапляють у кровоток. Це зумовлює ураження мозку, очей, серця та інших органів (цистицеркоз) з відповідними симптомами органної патології.
Аналіз калу на патогенні кишкові найпростіші дозволяє виявити дорослі та юні форми паразитів, які могли потрапили в організм через вживання води з колодязя, недотримання елементарних правил особистої гігієни, через контакт з тваринами.
Виявлення та диференціювання найпростіших в калі - досить складне завдання. Більшість патогенних найпростіших у калі виявляють у двох формах: вегетативній - активно рухомій, яка легко піддається зовнішнім впливам (зокрема, охолодженню) і тому швидко гине після виділення з кишечника, і у вигляді стійких форм цист.
В оформленому калі найпростіші, як правило, виявляють лише в інцистованому стані. Для виявлення вегетативних форм необхідно досліджувати кал ще в теплому вигляді. Це обумовлено тим, що в охолодженому калі вегетативні форми найпростіших швидко гинуть і мертвими швидко піддаються дії протеолітичних ферментів, внаслідок чого втрачають характерні особливості своєї структури.
Крім того, при охолодженні зменшується, а потім зникає рухливість найпростіших - важливий допоміжний фактор при їх диференціюванні. Амеби, інфузорії, лямблії, бластоцисти - це найпоширеніші найпростіші, які чинять негативний вплив на організм.
Амеби
Амеби викликають амебіаз - захворювання, що призводить до частих діарей, які сильно зневоднюють і послаблюють організм. Даний паразит здатний негативно впливати на слизову оболонку кишечника, викликаючи гострі і хронічні запальні процеси.
Лямблії
Лямблії викликають захворювання лямбліоз, паразити локалізуються в жовчних шляхах печінки та дванадцятипалій кишці та викликають такі захворювання як холангіт, холецистит. Для найбільш достовірного виявлення лямбліозу необхідно здавати кал неодноразово і в комплексі з дослідженням дуоденального вмісту і крові.
Бластоцисти
Паразити, які належать до умовно-патогенних, при надмірному їх розмноженні може виникнути нудота, блювота і розлад кишечника з різною інтенсивністю.
Інфузорії
Паразити, які здатні викликати виразки слизових оболонок в товстому кишечнику з ознаками дизентерії.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Результат дослідження надається в якісному форматі.
PARАSEP - спеціальна одноразова пробірка, яка одночасно дозволяє лаборанту без додаткової очистки та спеціальних умов провести дослідження. Процес «підготовки» відбувається безпосередньо в самій пробірці завдяки розчиннику та фільтру високої щільності, який покращує чистоту/прозорість взірця, що забезпечує гарну видимість та дозволяє легко ідентифікувати паразитів.
Завдяки тому, що PARASEP передбачає забір значно меншої кількості взірця, зменшується ймовірність сплутати наявність поодиноких яєць глистів у калі, які транзиторно потрапили в кал пероральним шляхом. Водночас завдяки унікальному фільтру така невелика кількість взірця є достатньою для ідентифікування наявності яєць паразитів.
Позитивний результат
Якщо цисти найпростіших, яйця гельмінтів, самі глисти або їх фрагменти виявляються, проводиться їх ідентифікація (встановлюється вид).
Найпоширеніші глисти - гострики - за допомогою даного аналізу, як правило, не виявляються. Для виявлення ентеробіозу (зараження гостриками) використовується інший аналіз - зішкріб зі складок шкіри навколо анального отвору (Аналіз на ентеробіоз/яйця гостриків (Enterobiasis Test). Аналіз №552).
Негативний результат
Яйця глистів в калі повинні бути відсутніми.
Для того щоб негативний результат вважався дійсно підтвердженим, бажано здати аналіз тричі (з проміжками в кілька днів).
Негативний результат дослідження не завжди означає відсутність найпростіших в організмі. Він може бути пов'язаний з невеликою кількістю найпростіших у досліджуваному зразку, а також з їх життєвим циклом (у деякі періоди цисти можуть не виділятися з фекаліями). Для певності в результаті рекомендується повторити аналіз через 3-7 днів.
Інтерферуючі фактори
Фактори, що можуть вплинути на коректність результатів:
- недотримання правил підготовки до аналізу (взяття матеріалу виконано без попередньої підготовки);
- матеріал, зібраний в нестерильний або нещільно закритий контейнер;
- порушення термінів та температурного режиму доставки калу;
- потрапляння під час збору калу домішок сечі, виділень статевих органів і різних речовин, у тому числі лікарських.
