ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Лабораторне підтвердження діагнозу при підозрі на ВЕБ-інфекцію (інфекційний мононуклеоз), цитомегаловірусну інфекцію, інфікування вірусом герпесу 6 типу.
- Диференціальна діагностика схожих за симптомами захворювань (болі в горлі, збільшенні лімфатичних вузлів, селезінки та печінки, лихоманка, швидка стомлюваність).
- Обстеження пацієнтів з імунодепресивними станами (у випадках, коли серологічні тести (наявність специфічних антитіл) можуть бути не інформативними).
- Моніторинг вірусної персистенції і виділення ВЕБ, ЦМВ, ВГЛ6.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Вірус Епштейна-Барр (ВЕБ, Virus Epstein-Barr, VEB) - ДНК-вмісний вірус людини, який належить до родини герпесвірусів (герпесвірус 4 типу). Спричинює цілу низку захворювань, які передаються зі слиною (99% випадків, «хвороба поцілунків»), рідше через кров, статевим шляхом, трансплацентарно, вертикально (від матері до дитини). Інфікованість серед доросли досягає >95 % (серопозитивні, наявні антитіла до ВЕБ). Первинна інфекція найчастіше у двох піках: 1–6 років (безсимптомно) та 14–20 років (інфекційний мононуклеоз). Основні клінічні форми ВЕБ-інфекції: безсимптомне носійство - частіше діти віком до 6–10 років, які не мають жодних проявів інфікування, але є активними переносниками вірусу; інфекційний мононуклеоз - частіше 14–25 років, висока лихоманка 2-3 тижні, ангіна, лімфоаденопатія (особливо збільшення задньошийних лімфовузлів), спленомегалія, сильна слабкість; хронічна активна ВЕБ-інфекція (рідко) - тривала лихоманка, гепатоспленомегалія, панцитопенія, лімфома; онкологічні захворювання - лімфома Беркітта (Африка), назофарингеальна карцинома (Південно-Східна Азія), лімфома Ходжкіна, посттрансплантаційна лімфопроліферативна хвороба (PTLD), шлункова карцинома (5–10 %); аутоімунні захворювання - розсіяний склероз (зв'язок доведений), системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит (асоціація). Діагностика ВЕБ-інфекції переважно побудована на виявленні специфічних антитіл до різних антигенів вірусу (VCA IgG (тест №320), VCA IgМ (тест №321), NA IgG (тест №322), імуноблот на ВЕБ (тести №324, 325)). Проте, визначення ДНК ВЕБ методом ПЛР може мати ключове значення при діагностиці гострого первинного інфікування, при імунодефіцитних станах, при хронічній ВЕБ-інфекції. Позитивний результат ПЛР-тесту на ВЕБ завжди характеризує активну реплікацію вірусу. Вакцини від ВЕБ поки немає (у фазі III клінічні випробування mRNA-вакцина від Moderna). Зв'язок із розсіяним склерозом підтверджено великими дослідженнями 2022–2024 рр. (ризик РС у 32 рази вищий після ВЕБ-інфекції). В Україні >98 % дорослих є серопозитивними до 30 років.
Цитомегаловірус (ЦМВ, Cytomegalovirus, CMV) - ДНК-вмісний вірус людини, який належить до родини герпесвірусів (герпесвірус 5 типу). Цитомегаловірусна інфекція у людей, яку спричинює цитомегаловірус, є складовою частиною поняття TORCH-інфекції. Інфікованість у світі складає 60–90 % дорослих (в Україні ≈ 85–95 %). Шляхи передачі:
слина, сеча, кров, статевий шлях, грудне молоко, трансплантація органів, вертикально від матері добдитини (найнебезпечніший шлях). Основні клінічні форми ЦМВ-інфекції: первинна інфекція у здорових людей - 90% безсимптомно, 10% - мононуклеозоподібний синдром (лихоманка, слабкість, лімфоаденопатія, гепатоспленомегалія); вроджений ЦМВ - найважча форма (ураження ЦНС (мікроцефалія, глухота, хоріоретиніт, кальцифікати в мозку), гепатит, тромбоцитопенія, до 20-30% дітей із симптомами вмирають або мають тяжкі неврологічні наслідки); реактивація/реінфекція у імуносупресованих (ВІЛ (СНІД), трансплантація органів, хіміотерапія) – пневмоніт, ретиніт, коліт, енцефаліт, гепатит (без лікування висока летальність). ЦМВ особливо небезпечний для вагітних, (в І-ІІ триместрах – високий ризик вродженого ЦМВ у дитини), новонароджених, реципієнтів органів та тканин, пацієнтів з ВІЛ-інфекцією. Діагностика ЦМВ-інфекція в першу чергу відбувається шлхм визначення специфічних антитіл (IgM (тест №319) та IgG (тест №318)). Також важливе значення мають прямі методи визначення вірусу – ПЛР-тест (визначення ДНК ЦМВ), який характеризує активність вірусу.
Вірус герпесу людини 6 типу (ВГЛ6, HHV-6) - ДНК-вмісний герпесвірус людини, який належить до родини герпесвірусів. Має два основні підтипи: HHV-6A та HHV-6B, що різняться за патогенним потенціалом. Більшість людей первинно інфікуються в дитинстві. Асоціюється з низкою захворювань, включаючи краснухоподібну лихоманку у дітей, мононуклеозоподібні синдроми та інші. Найчастіший прояв інфекції у дітей – раптова екзантема (розеола, шоста хвороба) - 90-95% всіх клінічних випадків HHV-6. Класична картина розеоли: 3–5 днів високої лихоманки (39–40,5 °C) → різке падіння температури → рожевий макуло-папульозний висип 1–2 дні Найнебезпечніше ускладнення у дітей - фебрильні судоми (20-40% всіх перших фебрильних нападів). У дорослих зазвичай не викликає жодних симптомів. Реактивація можлива лише при тяжкій імуносупресії. ВГЛ6 є надзвичайно небезпечним для людей після трансплантації кісткового мозку (лімбічний енцефаліт, амнезія, судоми, летальність до 30-50% без лікування), після трансплантацій органів (затримка приживлення трансплантату, синдром "трансплантат проти господаря»), при СНІД та інших важких імунодефіцитах (ретиніт, енцефаліт, гепатит). Серологічні методи діагностики 9антитіла) малоінформативні та майже не застосовуються. Основний метод діагностики ВГЛ6-інфекції –ПЛР (визначення ДНК вірусу). При реплікації вірус практично завжди визначається в слині. Позитивні результати в крові можуть виявлятися при латентній, або активній інфекції. Виявлення вірусу в лікворі – маркер HHV-6 енцефаліту.
Більш докладний опис, референсні значення, інтерпретація результатів вказані в Детальному описі тестів, що входять до складу пакету.
