ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Дослідження кліща для визначення інфікованості збудниками кліщових інфекцій (бореліоз, енцефаліт, бабезіоз, анаплазмоз, хвороба котячих подряпин): при контакті з кліщем (укус з наступним видалення кліща, роздавлювання кліща, що знаходився на тілі) - для визначення необхідності цілеспрямованої профілактики та спостереження; для визначення наявності та відсотка інфікованих кліщів на певній території.
- Діагностика кліщових інфекцій не бореліозної етіології (бабезіоз, анаплазмоз, бартонельоз) – дослідження венозної крові, або інших зразків людського походження в залежності від клінічних проявів.
- Клінічні ознаки ураження центральної-нервової системи, суглобів, лімфатичної системи при лайм-бореліозі (ліквор, синовіальна рідина, випоти, пункції лімфовузлів).
Важливо!
Прямі методи діагностики (в тому числі ПЛР-тести) мають обмежену діагностичну цінність для первинної діагностики хвороби Лайма (кліщового бореліозу). Основні тести, які доцільно використовувати для діагностики цього захворювання – визначення антитіл класів М та G (IgM, IgG) методами ІФА та імуноблот (аналізи №349, 350, 351, 352).
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Кліщові інфекції - група інфекційних захворювань людини та тварин, збудники яких передаються кліщами. У цю групу входять захворювання вірусної, бактеріальної, паразитарної етіології. Кліщі можуть бути переносниками збудників кліщового бореліозу (хвороби Лайма), кліщового енцефаліту, ерліхіозу, анаплазмозу, бабезіозу, хвороби котячих подряпин (фелінозу), кліщових плямистих лихоманок (кліщові рикетсіози), геморагічної лихоманки Крим-Конго, туляремії та інших природно-вогнищевих трансмісивних інфекцій. При цьому, кліщі можуть виступати переносниками одразу декількох збудників, викликаючи міксінфекції. Всім хворобам цієї групи притаманні спільні риси: природна вогнищевість, сезонність (зазвичай весняно-літня), контакт інфікованої людини з кліщем в анамнезі, гострий початок хвороби, гарячка, симптоми інтоксикації, ознаки ураження нервової системи, висипання на шкірі. Найпоширеніша кліщова інфекція на території України - кліщовий бореліоз (хвороба Лайма). Основне значення в перенесенні збудників кліщових інфекцій мають укуси іксодових кліщів.
Іксодові кліщі (Ixodidae) – родина кліщів, що налічує близько 15 родів та 650 видів. Зустрічаються на всіх континентах, включаю Арктику та Антарктику (паразитують на пінгвінах та інших птахах). Всі види являються кровоссальними паразитами. Особливості життєвого циклу кліщів забезпечують їх надійну циркуляцію в певних ареалах (можливість паразитування на різних групах тварин (дикі та свійські ссавці, птахи, рептилії), зберігання життєздатності протягом тривалого часу, ефективні механізми розмноження). При акті кровосмоктання кліщ впорскує в шкіру людини знеболюючі, судинорозширювальні та інші речовини, а разом з ними і збудників, які знаходяться в кишківнику та слинних залозах кліщів. При цьому, близько 25% хворих осіб не вказують на присмоктування кліщів (це відбувається при короткотривалому контакті з кліщем, або при фіксації кліща в області тіла, з важким виявленням).
Борелії (Borrelia) - рід грамнегативних рухливих спіралевидних бактерій, що входять до родини Spirochaetaceae (разом з родами Treponema и Leptospira). Рід Borrelia підрозділяється на дві великі підгрупи: збудники поворотної кліщовий лихоманки: B.recurrentis, B.duttoni, B.parkeri; збудники хвороби Лайма: B.burgdorferi sensu stricto, B.garinii, B.afzelii, B.valaisiana, які внаслідок високого фенотипічної і генетичної схожості об'єднані в єдиний комплекс Borrelia burgdorferi sensu lato. В Україні, на сьогодні, доведена циркуляція різних штамів всіх видів, що входять до складу комплексу B.burdorferi sensu lato. Інфікованість бореліями кліщів роду Ixodes ricinus (за даними скринігових досліджень) складає: Європейські Союз - 3,8-7,7%; Україна - 9,7 (6,3-25%), Білорусь - 16,6%, Європейська частина Росії - 24,5%, Швеція - 31,7-45%. В циркуляцію також можуть включатися кліщі роду Dermacentor і комарі (Culicidae). Доведено, що в організмі одного кліща можуть перебувати два і більше генетичних варіанти борелій комплексу B. burgdorferi sensu lato. Можлива реінфекція людини різними штамами одного виду борелій. Кліщовий бореліоз (хвороба Лайма, Лайм-бореліоз, іксодовий кліщовий бореліоз, Lyme disease) - кліщова інфекція збудником якої є Borrelia burgdorferi sensu lato. Найпоширеніша кліщова інфекція на території України. Характеризуються поліморфізмом клінічних проявів, стадійністю течії і схильністю до розвитку хронічних форм. За рівнем поширеності та захворюваності в країнах Центрально-Східної Європи, в тому числі і в Україні, ХЛ займає перше місце серед природно-вогнищевих інфекцій, які передаються кліщами, а за темпами поширення - друге місце після ВІЛ-інфекції.
Вірус кліщового енцефаліту (Tick-borne encephalitis virus, TBEV) – нейротропний вірус, що містить РНК, викликає кліщовий енцефаліт. Належить до роду Flavivirus, входить до сімейства Flaviviridae екологічної групи арбовірусів. Має здатність довго зберігати вірулентні властивості при низьких температурах, але нестійкий до високих температур (при кип'ятінні гине через 2-3 хв), дезінфікуючим засобам та ультрафіолетовому випромінюванню. Віруси кліщового енцефаліту поділяються на три підтипи: далекосхідний (основний переносник - кліщ Ixodes persulcatus); сибірський (основний переносник – кліщ Ixodes persulcatus); європейський (основний переносник – кліщ Ixodes ricinus). Територія України потенційно відноситься до зони розповсюдження європейського підтипу вірусу. Природним резервуаром вірусу та його джерелом є понад 130 видів різних теплокровних диких? свійських тварин та птахів, зокрема, дикі копитні. Кліщі заражаються від тварин-носіїв вірусу і передають вірус людині, можливе зараження через молоко інфікованих тварин. Кліщовий енцефаліт (весняно-літній кліщовий менінгоенцефаліт) - природно-осередкова вірусна інфекція, що характеризується лихоманкою, інтоксикацією та ураженням сірої речовини головного мозку та/або оболонок головного та спинного мозку (менінгіт та менінгоенцефаліт). Захворювання може призвести до стійких неврологічних та психіатричних ускладнень і навіть до смерті. Люди та тварини заражаються енцефалітом через укуси іксодових кліщів. Для захворювання характерна сувора весняно-літня сезонність захворювання, що відповідає активності кліщів. Шляхи передачі: трансмісивний (присмоктування кліща), рідко - аліментарний (вживання сирого молока кіз і корів). Передача від людини до людини неможлива.
Бабезія (Babesia) — рід патогенних найпростіших, що викликають бабезіоз хребетних тварин і людини. До роду належать внутрішньоклітинні паразити еритроцитів крові великої рогатої худоби (корів, овець), інших хребетних тварин (коней, свиней, собак) і людини. Бабезії заражають худобу, диких і домашніх тварин, а іноді і людей по всьому світу. Часто переносниками бабезій є іксодові кліщі роду Ixodes, зокрема собачий кліщ (Ixodes ricinus). Безсимптомна інфекція Babesia може зберігатися протягом місяців-років і залишатися субклінічною протягом усього перебігу захворювання у практично здорових людей, особливо молодших 40 років. За наявності симтомів бабезіоз зазвичай починається через 1-2 тижні після інкубаційного періоду з неспецифічних симтомів (нездужання, втома, озноб, лихоманка, головний біль, міалгія, артралгія). У здорових людей симптоми зазвичай зникають за тиждень. В інших може спостерігатися гепатоспленомегалія з жовтяницею, легка або середньоважка гемолітична анемія, невелика нейтропенія та тромбоцитопенія. При тяжкому перебігу захворювання може розвинутись некардіогенний набряк легень.
Anaplasma phagocytophilum (Ehrlichia phagocytophilum) - грамнегативна бактерія, облігатний внутрішньоклітинний паразит. Відрізняється вираженим тропізмом до лейкоцитарних клітин (нейтрофілів). Викликає анаплазмоз овець, великої рогатої худоби, кішок, собак та деяких інших ссавців. У людини викликає гранулоцитарний анаплазмоз людини. Передається через укуси кліщів. Досить часто можливий безсимптомний перебіг, про що свідчать спостереження в зонах підвищеного ризику. У симптомних випадках інкубаційний період становить 7–10 днів, і у інфікованих пацієнтів хвороба починається гостро, характеризується гарячкою (температура тіла >39 °C), ознобом, міалгіями, сильним головним болем і нездужанням. Багато пацієнтів також скаржаться на анорексію, артралгії, нудоту та непродуктивний кашель. Прояви з боку шлунково-кишкового тракту виникають менш ніж у половини пацієнтів, а висип на шкірі спостерігається у менш ніж 10 % пацієнтів. Незважаючи на те, що люди будь-якого віку можуть заразитися, хвороба зазвичай тяжче перебігає у людей старшого віку, або тих, хто має ослаблений імунітет. Деякі тяжкі ускладнення можуть включати дихальну і ниркову недостатність, вторинні інфекції.
Bartonella - грамнегативні бактерії, що раніше класифікуються як рикетсії. Вони є факультативними внутрішньоклітинними організмами, які, як правило, живуть в еритроцитах та ендотеліальних клітинах. Викликають декілька захворювань, що рідко зустрічаються: хвороба котячих подряпин (феліноз), гостра гарячкова анемія (лихоманка Ороя), хронічний висип на шкірі (перуанська бородавка), хронічний шкірний висип (бацилярний ангіоматоз), дисеміноване ураження (траншейна (окопна) лихоманка). Багато людей, які страждають на деякі з цих інфекцій, мають здоровий імунітет, але дисемінований бартонельоз, як правило, зустрічається у людей з ослабленим імунітетом. Інфекція, викликана Bartonella (бартонельоз), зазвичай, передається людині через комах – переносників, через кліщів. Хвороба котячих подряпин – інфекція, що викликається бактерією Bartonella henselae. Симптоми – локальна папула та регіональний лімфаденіт. Діагноз є клінічним та підтверджується біопсією або серологічними дослідженнями. Лікування складається з місцевого застосування тепла, призначення знеболюючих лікарських засобів та інколи антибіотиків. Домашня кішка, зокрема кошенята, є основним джерелом B.henselae. Практично всі пацієнти із хворобою котячих подряпин повідомляють про контакт з кішками, більшість із яких здорові. Специфічна локалізація збудника в організмі кішки незрозуміла; однак, періоди безсимптомної бактеріємії виникають циклічно. Інфекція передається людям через укуси чи подряпини. Котячі блохи та кліщі є переносниками інфекції серед кішок і можуть бути причиною захворювання у людей, які не мали контакту з кішками, хоча ця теорія не доведена. Найчастіше заражаються діти. Протягом 3-10 днів після укусу чи подряпини на цьому місці у більшості пацієнтів розвивається еритематозна, покрита кіркою, безболісна папула (рідко пустула). Регіональне збільшення лімфатичних вузлів розвивається не більше 2 тижнів. Вузли – спочатку тверді та болючі, пізніше стають флуктуюючими і можуть дренуватися з формуванням нориці. Гарячка, нездужання, головний біль та анорексія можуть супроводжувати збільшення лімфатичних вузлів. Аномальні прояви можуть бути у 11-12% хворих (синдром Парино (кон'юнктивіт у поєднанні з преаурикулярними вузлами, що пальпуються), неврологічні прояви (енцефалопатія, епілептиформні напади, нейроретиніт [викликає гостру односторонню втрату зору], мієліт, параплегія, церебральний артеріїт), гепатолієнальне гранулематозне ураження). B.henselae є однією з найпоширеніших причин ендокардитів з негативними посівами крові, зазвичай у пацієнтів із клапанним пороком серця. У пацієнтів з ослабленим імунітетом: B.henselae може викликати бацилярний ангіоматоз та пеліоз. Тяжке дисеміноване захворювання може розвинутись у пацієнтів зі СНІДом.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: виявлено/не виявлено.
Показники, що визначаються (диференційоване визначення ДНК кишкових протозоїв):
| Показник | Результат, інтерпретація |
| Babesia spp., ДНК | не виявлено – генетичний матеріал збудників кліщових інфекцій в досліджуваному зразку не виявлено; мікроорганізми відсутні, або їх концентрація менше межі визначення;
виявлено – в досліджуваному зразку визначений генетичний матеріал певного виду збудників кліщових інфекцій (з переліку); при дослідженні кліща необхідно розглянути вживання профілактичних заходів, при дослідженні клінічних зразків людського походження та наявності клінічних проявів роль даного збудника у розвитку захворювання високоймовірна |
| Bartonella spp., ДНК |
| Tick-borne encephalitis virus (TBEV), РНК |
| Borrelia afzelii, ДНК |
| Borrelia garinii, ДНК |
| Borrelia valaisiana, ДНК |
| Borrelia burgdorferi sensu stricto, ДНК |
| Anaplasma phagocytophilum, ДНК |
В нормі ДНК збудників кліщових інфекцій відсутня (негативний результат).
При позитивному результаті (виявлення ДНК/РНК збудників кліщових інфекцій в тілі кліща) з високою долею ймовірності можна припустити інфікування досліджуваного екземпляру кліща, який потенційно може бути причиною розвиту хвороби у людини, яка з ним контактувала. Необхідно розглянути профілактичні заходи (спостереження, додаткові обстеження, профілактичне лікування).
При позитивному результаті (виявлення ДНК/РНК збудників кліщових інфекцій в клінічних зразках людського походження) з високою долею ймовірності можна припустити розвиток хвороби. Доцільне специфічне лікування та подальший контроль перебігу хвороби.
ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
В аналізованому зразку біологічного матеріалу виявлено ДНК/РНК збудників кліщових інфекцій (Borrelia burgdorferi sensu stricto, Borrelia garinii, Borrelia afzelii, Borrelia valaisiana, Tick-borne encephalitis virus (TBEV), Anaplasma phagocytophilum, Babesia spp., Bartonella spp.).
НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
В аналізованому зразку біологічного матеріалу специфічні фрагменти ДНК/РНК збудників кліщових інфекцій (Borrelia burgdorferi sensu stricto, Borrelia garinii, Borrelia afzelii, Borrelia valaisiana, Tick-borne encephalitis virus (TBEV), Anaplasma phagocytophilum, Babesia spp., Bartonella spp.) не виявлені. Відсутність інфікування, або концентрація збудників нижче межі чутливості тесту.
При укусах кліщів в регіонах з високим рівнем інфікування в популяції кліщів доцільне спостереження (клінічний огляд, проведення серологічних досліджень в динаміці).
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Виявлення збудників кліщових інфекцій при дослідженні кліща, знятого з тіла людини/тварини, не гарантує обов’язкового інфікування. В таких випадках доцільне спостереження та, за наявності підозри на хворобу, додаткові дослідження. Даний аналіз не призначений для оцінки ефективності лікування захворювання.
Зверніть увагу!
