КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Проба Кумбса - це іммуногематологічний тест, модифікація реакції гемаглютинації, заснований на виявленні антитіл (імуноглобулінів) за допомогою антіглобулінової сироватки. Тест названий по імені англійського імунолога R. R. A. Coombs, який в 1945 році вперше застосував тест, описаний ще в 1908 році C. Moreschi.
В даний час відомо більше 14 основних антигенних еритроцитарних систем та ідентифіковано більше 100 еритроцитарних антигенів, здатних викликати сенсибілізацію організму і призвести до утворення антитіл. Антигени еритроцитів людини є структурними утвореннями різної хімічної природи (протеїни, глікопротеїни або гліколіпіди), розташованими на зовнішній поверхні мембрани еритроцитів. Антигени еритроцитів успадковуються від батьків протягом життя не змінюються.
Деякі системи антигенів еритроцитів: AB0 (антигени А1, А2, А3, А4, А5, А0, Az, B, 0, H); Rh (антигени D, C, c, Cw, Cx, E, e, es (VS), Ew, Du, Cu, Eu, ce, Ces (V), Ce, CE, cE, Dw, Et, LW); Kell (антигени K, k, Kpa, Kpb, Jsa, Jsb); Kidd (антигени Jka, Jkb); Duffy (антигени Fya, Fyb); Lewis (антигени Lea, Leb, Lec, Led); MNSs (антигени M, N, S, s, U, Мg, M1, М2, N2, Мc, Ма, Mv, Mk, Tm, Hu, He, Mia, Vw(Gr), Mur, Hil, Vr, Ria, Sta, Mta, Cla, Nya, Sul, Sj, S2); Lutheran (антигени Lua, Lub); Xg (антигени Xga); P (антигени P1, P2, Pk); Yt (антигени Yta, Ytb); Ii (антигени I, i); Auberger (антиген Aua); Dombrock (антиген Doa).
При потраплянні в організм людини еритроцитів, що несуть «чужорідні» антигени, активується вироблення антитіл (алоімунні антиеритроцитарні антитіла). Така ситуація можлива при переливаннях донорської крові (не сумісної з будь-якої з антигенних систем), при проходженні еритроцитів плода в кров матері під час вагітності. Також можливе вироблення антитіл до власних антигенів еритроцитів (аутоімунна реакція). Антитіла сенсибілізують еритроцити (фіксуються на мембранах клітин) та можуть спричинити їх руйнування (гемоліз).
Антиеритроцитарні антитіла належать головним чином до імуноглобулінів класу G і рідко до IgМ, IgA. У деяких випадках руйнування еритроцитів може бути пов'язане з фіксацією на мембранах циркулюючих імунних комплексів, одну з провідних ролей в їх утворенні грають білки системи комплементу (С3).
Алоімунні антитіла, що визначаються в непрямому антиглобуліновому тесті, виробляються в організмі у відповідь на проникнення чужорідних антигенів (наприклад, при переливанні несумісної за будь-якими антигенами донорської крові, вагітності та ін).
Дослідження на наявність алоімунних антитіл доцільно виконувати перед проведенням кожної гемотрансфузії і через 15-30 днів після переливання еритроцитів (визначити наявність сенсибілізації антигенами еритроцитів). Якщо реципієнту була проведена навіть одна трансфузія компонентів еритроцитов, то в подальшому він потрапляє в групу "ризику", так як в більшості випадків, на жаль, перелівання проходить без повного типування еритроцитів, і організм може бути сенсибілізований відсутнім у людини еритроцитарним антигеном. При повторному переливанні донорських еритроцитів (попаданні того ж антигену), можлива швидка імунна відповідь з виробленням антиеритроцитарних алоантитіл і розвитком гемолізу.
Тестування виконується для прогнозування ризику розвитку гемолітичної хвороби новонароджених (ГБН). ГБН - вроджене захворювання плода і новонародженого, обумовлене ізоімунологічною несумісністю крові плода і матері за еритроцитарними антигенами. Ця хвороба залишається однією з найчастіших причин жовтяниці та анемії у новонароджених. Частота ГБН становить від 3-6%. Летальність сьогодні становить 2,5%. У більшості випадків гемолітична хвороба плода та новонародженого розвивається внаслідок несумісності крові матері та плода за резус-фактором (D-антиген Rh) та його підтипами, системою АВО та рідше за іншими еритроцитарними антигенами – системи Келл (Kell), Даффі (Duffy), Кід (Kidd).
Також аналіз доцільно виконувати при підозрі на внутрішньосудинний гемоліз (гемолітичну анемію): спленомегалія, гепатомегалія, зниження рівня гемоглобіну при нормальних показниках MCV, MCH (нормохромна, нормцитарна анемія), високий вміст ретикулоцитів, лейкоцитоз, прискорене ШОЕ, гіпербілірубінемія (насамперед за рахунок непрямих).
Аутоімунна гемолітична анемія (АІГА) - форма імунної гемолітичної анемії, при якій антитіла виробляються проти власного незміненого антигену еритроцитів або еритроїдних клітин кісткового мозку. Можуть бути ідіопатичними та симптоматичними (розвиваються на тлі інших захворювань: системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, хронічний активний гепатит, хронічний лімфолейкоз, неходжкінські лімфоми, лімфогранулематоз). У цьому випадку доцільним є проведення як прямої, так і не прямої реакції Кумбса.
Лікарська імунна гемолітична анемія - гемоліз еритроцитів, асоційований з прийомом певних лікарських засобів (деякі НПЗЗ, метилдопа, леводопа, пеніциліни, цефалоспорини, тетрацикліни, сульфаніламіди, хінін). Аутоантитіла, як правило, фіксовані на мембранах еритроцитів у вигляді комплексів (гаптенів), що складаються з алоімунних IgG, білків системи комплементу (С3) та чужорідної речовини (наприклад, лікарського препарату). Основний діагностичний тест - пряма проба Кумбса. Але доцільним є також проведення і непрямої проби Кумбса.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: відсутні
Результат дослідження надається в напівкількісному форматі (титр).
Тест дозволяє провести скринінг на наявність антитіл (IgG, анти-С3d) до антигенів еритроцитів.
Визначаються сумарні антитіла до антигенів еритроцитів (без диференціювання):
- резус-антигени/Rh-антигени (D, C, E, c, e, Cw)
- антигени групи Kell (K, k)
- антигени групи Duffy (Fy a, Fy b)
- антигени групи Kidd (Jk a, Jk b)
- антигени групи Lewis (LE a, LE b)
- антигени групи Lutheran (Lu a, LU b)
- антигени P (P1)
- антигени MNS (M, N, S, s)
У тесті не визначаються антитіла до еритроцитів за системою АВ0.
Найбільш імуногенним є D-антиген системи Rh (резус-антиген), але вироблення антитіл може бути пов'язане з будь-яким іншим типом антигенів еритроцитів.
У нормі алоімунні антиеритроцитарні антитіла відсутні.
ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- У досліджуваному зразку (плазмі крові) виявлено алоімунні антиеритроцитарні антитіла.
- При «позитивному» результаті проводиться напівкількісна оцінка (титр) антитіл шляхом розведення (титрування) вихідного зразка.
- Послідовність визначення титру антитіл: цільна проба - 1:2 - 1:4 - 1:8 - 1:16 - 1:32 - 1:64 - 1:128 - 1:256 - 1:512 -1:1024 - 1:2048 - 1:4096. Визначається максимальне розведення (титр), в якому виявляються антитіла. Чим вищий титр, тим більша концентрація антитіл.
- При виявленні аллоімунних антитіл у титрі >1:4096 в результаті вказується коментар «ЗНАЧЕНІ аллоімунні антитіла в ТІТРІ >1:4096».
НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Алоімунні антиеритроцитарні антитіла у досліджуваному зразку (плазма крові) не виявлені.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Якщо жінці було зроблено ін'єкцію анти-D-гамма-глобуліну протягом останніх шести місяців, аналіз на аллоімунні антитіла може давати позитивні результати.
