ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- У якості онкомаркера для моніторингу лікування диференційованих карцином щитоподібної залози.
- Діагностика штучного тиреотоксикозу.
- Вивчення етіології вродженого гіпотиреоїдозу у дітей.
- Оцінка йододефіцитного статусу.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Тиреоглобулін (TG) є гетерогенним йодоглікопротеїном із молекулярною масою приблизно 660 000 Да. У нормі тиреоглобулін зазвичай синтезується фолікулярними клітинами щитоподібної залози під дією тиреотропіну та виступає попередником тироксину та інших йодтиронінів. Очікувана верхня межа норми для циркулюючого тиреоглобуліну становить приблизно від 40 до 60 нг/мл із медіаною від 5 до 10 нг/мл. Дещо вищі значення виявляються у новонароджених та протягом третього триместру вагітності. Рівні тиреоглобуліну мають тенденцію до підвищення у регіонах ендемічного зобу.
Велика клінічна цінність вимірювання рівнів цього прогормону зумовлена тим фактом, що джерелом циркулюючого тиреоглобуліну може виступати тільки щитоподібна залоза. Також визначення тиреоглобуліну широко використовується при скануванні радіоактивним йодом та інших техніках (таких як ультразвукове дослідження чи імуногістохімічне фарбування) для ідентифікації присутності чи відсутності функціонуючої тканини щитоподібної залози, або для встановлення збільшення залози відносно індивідуально визначених базових рівнів. Диференційна діагностика вродженого гіпотиреозу є добре відомим випадком використання вимірювання рівнів сироваткового тиреоглобуліну.
Подекуди визначення рівнів тиреоглобуліну використовується поряд з ультразвуковим дослідженням чи радіойодскануванням для визначення типу тиреоїдного дефекту при попередньо встановленому гіпотиреозі. Дуже низькі чи нижче порогу чутливості методу виявлення рівні тиреоглобуліну можуть очікуватись у новонароджених без щитоподібної залози (з тиреоїдним агенезом), а високі рівні (проте широкого діапазону коливань) зазвичай присутні у малюків із гіпоплазією щитоподібної залози, ектопією тканини щитоподібної залози, дисморфогенічним зобом, вродженим дефіцитом тиреоглобуліну чи транзієнтним гіпотиреозом.
Визначення тиреоглобуліну може також допомогти у диференціації гострого тиреоїдиту та тиреотоксикозу, викликаного прихованим введенням тиреоїдних гормонів. У більш пізніх випадках низькі рівні тиреоглобуліну можуть виникати внаслідок супресії тиреоїдними гормонами тиреотропіну.
Окрім використання в якості онкомаркера, визначення тиреоглобуліну застосовується в діагностиці штучно викликаного тиреотоксикозу (низький рівень тиреоглобуліну – ключова ознака); для оцінки активності та виявлення тиреоїдиту за недавній період; виявлення дефіциту синтезу тиреоглобуліну у дітей з гіпотиреоїдним зобом; виявлення наявності тиреоїдної тканини у дітей із вродженим гіпотиреоїдозом.
При застосуванні тиреоглобуліну як онкомаркера слід враховувати наступне:
- Контрольне дослідження рекомендовано проводити не раніше ніж через шість тижнів після тиреоїдектомії або 131I-терапії.
- Результати дослідження значною мірою варіюють залежно від методу, що застосовується. Результати, отримані різними методами, неможливо правильно порівняти; це може спричинити неправильну клінічну інтерпретацію. Динамічне спостереження слід проводити, використовуючи однаковий метод або, при зміні методу визначення в процесі моніторингу, слід провести паралельне дослідження проби двома методами.
- На результат визначення тиреоглобуліну може впливати наявність антитіл до тиреоглобуліну, тому слід паралельно досліджувати їхній рівень. Наявність антитіл може призводити до хибного заниження тиреоглобуліну, що виявляється; результати дослідження в таких випадках слід інтерпретувати з обережністю.
- Процедура сканування з введенням 131 та біопсія щитоподібної залози можуть викликати підвищення рівня тиреоглобуліну. Вимірювання тиреоглобуліну слід проводити до таких досліджень або не раніше ніж через два тижні після них. У пацієнтів, які отримують тиреосупресивну терапію, дослідження тиреоглобуліну може бути недостовірним.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: нг/мл (нанограм на мілілітр).
Альтернативні одиниці виміру: пмоль/л (нг/мл × 1.515 = пмоль/л).
Межі вимірювання: 0.2-6000 нг/мл.
Результати дослідження оцінюються без урахування статі та віку. У нормі рівень Тиреоглобуліну в сироватці крові не має перевищувати 55 нг/мл (<55 нг/мл).
Референсні значення
| Вік, стать | Тиреоглобулін в сироватці крові (нг/мл) |
| не залежно від віку та статі | <55 |
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Гіпертиреоїдизм.
- Рецидив високодиференційованої пухлини щитоподібної залози.
- Доброякісна аденома (деякі випадки).
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
При оцінці в динаміці, рівень тиреоглобуліну швидко знижується після тиреоїдектомії (період напіввиведення тиреоглобуліну становить 2-4 дні). Деяка кількість тиреоглобуліну може виділятися у кров внаслідок хірургічного ушкодження тканини щитовидної залози (до двох місяців після операції).
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Присутність у сироватці специфічних антитіл до тиреоглобуліну, а також гетерофільних антитіл (при цитомегаловірусній інфекції, інфекційному мононуклеозі, токсоплазмі) може привести до отримання хибно негативного результату.
