Безкоштовно по Україні
Дніпро Вибрати місто
Ваше місто Дніпро?

003

Загальний аналіз крові (без лейкоформули, ШОЕ) (Complete Blood Count, CBC) - венозна кров

Синоніми: ЗАК, Complete blood count, CBC, CBC without differential.
Строк: 1 робочиӣ день
Вартість: 140 грн

Показання для призначення

Виявлення патологічних процесів та захворювань:

  • профілактичні медичні обстеження (диспансеризація, скринінг гематологічних порушень);
  • обов'язкові медичні обстеження при госпіталізації;
  • діагностика запальних інфекційних захворювань;
  • діагностика захворювань системи крові, анемій;
  • диференціальна діагностика між різними захворюваннями людини у плані комплексного обстеження для встановлення діагнозу.

Спостереження за перебігом захворювання, контроль розвитку ускладнень та ефективності проведеного лікування.

Матеріал для дослідження / спосіб отримання

Венозна кров.

Формат результату аналізу

Результат дослідження надається в кількісному форматі.

Метод дослідження / технологія

Безцианідний спектрофотометричний (SLS) з лаурилсульфатом натрію (гемоглобін), імпедансний з гідродинамічним фокусуванням (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити, гематокрит), розрахункові показники (MCV, MCH, MCHC, RDW), проточна флуоресцентна цитометрія (нормобласти) / гематологічний аналізатор (6-diff) XN3100 (Sysmex, Японія); автоматизоване приготування та фарбування / Модуль автоматичного приготування та забарвлення мазків SP-50 (Sysmex, Японія); світлова мікроскопія / мікроскопи Primo Star (Zeiss, Німеччина).

Підготовка до аналізу

Виключити із раціону алкоголь протягом 24 годин до дослідження. Дітям до 1 року не приймати їжу протягом 30-40 хвилин до дослідження. Дітям віком від 1 до 5 років не вживати їжі протягом 2-3 годин до дослідження. Не їсти протягом 8 годин до дослідження, можна пити чисту негазовану воду. Виключити фізичну та емоційну перенапругу протягом 30 хвилин до дослідження. Не курити протягом 30 хвилин до дослідження.

Детальний опис

Клінічне значення, діагностичні особливості

Кров – це рідка тканина організму, що циркулює у вигляді впорядкованого односпрямованого потоку у серцево-судинній системі, становить 5-9% маси тіла людини. Утворює разом із лімфою і тканинною рідиною внутрішнє середовище організму і виконує низку життєво-важливих функцій:

  • захисна – забезпечення клітинного та гуморального імунітету на тканинному рівні;
  • дихальна – забезпечення тканин киснем і звільнення від вуглекислого газу як кінцевого продукту метаболізму;
  • трофічна – транспортує поживні речовини;
  • видільна – транспортує продукти метаболізму;
  • гомеостатична – підтримання сталості внутрішнього середовища організму (разом з нервовою та ендокринною системами).

Кров складається з рідкої частини (плазми) та формених елементів: еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів (повновартісними клітинами серед них є лише лейкоцити, інші – постклітинні структури). Плазма – це водний розчин, що містить органічні та неорганічні речовини. Для гематологічного дослідження використовується лише цільна кров, яка включає всі компоненти.

Загальний аналіз крові (ЗАК) є доступним, простим, інформативним та важливим лабораторним дослідженням. Це базовий метод первинної оцінки стану організму, на результатах якого ґрунтуються протоколи з діагностики більшості захворювань. У відносно здорової людини кров за своїм складом відносно стала, але реагує практично на будь-які патологічні зміни в організмі, відображаючи загальний стан всієї системи загалом. Тому лікар завжди насамперед призначає ЗАК, щоб визначити проблему та обрати оптимальний спосіб подальшого обстеження та лікування або оцінити успішність проведеної терапії.

ЗАК дозволяє визначити концентрацію, склад, співвідношення компонентів крові, розрахункові характеристики деяких з них та за необхідності морфологічну оцінку формених елементів. Оцінка результатів ЗАК проводиться за такими показниками: гематокрит, гемоглобін, еритроцити, нормобласти, MCV, MCH, MCHC, RDW, тромбоцити, лейкоцити. Включає в себе виконання аналізу на автоматичному гематологічному аналізаторі (6-diff) XN3100 (Sysmex, Японія) з подальшим мікроскопічним дослідженням препарату крові, забарвленому за Папенгеймом, у разі виявлення патологічних змін.

Еритроцити (RBC, red blood cells) – це «червоні» клітини крові, високодиференційовані постклітинні структури, які у процесі розвитку і дозрівання втрачають своє ядро й усі цитоплазматичні органели. Це дозволяє їм нести більше гемоглобіну (і, отже, більше кисню) і ставати дуже гнучкими за формою. Будучи фактично невеликими еластичними структурами, вони з легкістю проходять через судини будь-якого калібру. Головна їхня функція – дихальна, а саме перенесення кисню з легень до тканин тіла та транспорт діоксиду вуглецю (CO2) у зворотному напрямку.

Це здійснюється за рахунок складного білка, що містить залізо – гемоглобіну. Крім того, завдяки адсорбції на поверхні мембрани еритроцитів здійснюється транспортування речовин, які потрапляють до кровоносного русла (амінокислот, антитіл, токсинів, лікарських сполук та інших) та беруть участь у регуляції кислотно-основної рівноваги завдяки буферній системі «оксигемоглобін – гемоглобін».

Середня тривалість життя еритроциту становить близько 120 днів. В організмі постійно виробляються нові клітини, що компенсують клітини, втрачені внаслідок їхнього старіння або внаслідок кровотечі та відповідно ті, які припиняють виконувати свої основні функції. Кількість еритроцитів навіть у практично здорових людей може коливатися. Зміни в кількості еритроцитів зазвичай супроводжуються змінами в інших пов’язаних з ними показниках: гематокриті, рівні гемоглобіну, розмірі, ширині розподілу еритроцитів RDW (анізоцитозі) та формі цих формених елементів (пойкілоцитозі), кольорових показниках (MCV, MCH, MCHC).

Нормобласти (NRBC, nucleated red blood cells) – це «молоді» еритроцити, які містять ядро, попередники еритроцитів (проміжна стадія їх диференціювання). Гематокрит (Ht) – це, по суті, частка (коефіцієнт), співвідношення об'єму еритроцитів до об'єму плазми у цільній крові. Раніше, коли не існувало автоматичних гематологічних аналізаторів та дослідження проводили вручну шляхом центрифугування, цей показник відображав відношення всіх формених елементів крові (переважно еритроцитів) до загального обсягу крові. Зараз гематокрит обчислюється методом визначення висоти імпульсу RBC при визначенні кількості еритроцитів.

Гемоглобін (Hb, HGB, hemoglobin) – складний білок-хромопротеїн, що містить залізо. Надає еритроцитам характерного червоного кольору. Він створює нестійкі сполуки з киснем (оксигемоглобін) і з вуглекислим газом (карбогемоглобін), приєднуючи їх у місцях з високою концентрацією речовин та віддаючи у місцях з низькою концентрацією, транспортуючи ці речовини організмом та забезпечуючи таким чином дихальну функцію (газообмін між легеневою тканиною та всіма клітинами організму).

У фізіологічних формах гемоглобіну залізо знаходиться у двовалентній (закисній) формі, що легко приєднує кисень. Під дією чадного газу, хімічних речовин, нітритів, нітратів, деяких лікарських засобів залізо перетворюється на тривалентну (окисну) форму. Так створюються сполуки цих речовин з гемоглобіном, які мають в сотні разів стійкішу спорідненість, ніж з киснем. У такому випадку гемоглобін перестає приєднувати кисень та відповідно виконувати свою дихальну функцію і, незважаючи на нормальні показники концентрації гемоглобіну в крові, спостерігаються ознаки гіпоксії навіть до летального кінця.

Для повноцінної оцінки червоної крові існують розрахункові показники – еритроцитарні індекси (MCV, MCH, MCHC, RDW). Вони дають лікарю інформацію про фізичні характеристики еритроцитів та є важливим лабораторним інструментом для діагностики анемій. Вони характеризують самі клітини, а не їхню кількість, внаслідок чого є відносно стабільними параметрами.

Середній об'єм еритроцитів (MCV, mean corpuscular volume) – розрахунковий показник, що відображає усереднений об'єм еритроцитів. На підставі значень MCV анемії поділяються на такі види:

  • мікроцитарні (MCV менше норми);
  • нормоцитарні (MCV в межах норми) – апластична анемія, анемія внаслідок нещодавньої кровотечі, анемія при хронічних захворюваннях печінки та нирок;
  • макроцитарні (MCV більше норми).

При великій кількості аномальних еритроцитів (наприклад, серповидно-клітинній анемії) підрахунок MCV не буде достовірним. Також при одночасному збільшенні кількості макроцитарних і мікроцитарних еритроцитів MCV буде в нормі. Виявити порушення у цих випадках дозволяє мікроскопічне дослідження мазка крові та наявність показника RDW вище норми.

Середній вміст гемоглобіну в еритроцитах (MCH, mean corpuscular hemoglobin) – розрахунковий показник, що відбиває середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті. Рекомендується використовувати замість кольорового показника (КП) крові, що був раніше.

Середня концентрація гемоглобіну в еритроцитах (MCHC, mean corpuscular hemoglobin concentration) – розрахунковий показник, що відображає усереднену концентрацію гемоглобіну в еритроцитах. Є чутливим показником при порушеннях утворення гемоглобіну. Це один із найстабільніших гематологічних показників, тому його часто використовують як індикатор помилок аналізатора.

На підставі значень MCН анемії поділяються на такі види:

  • гіпохромні (MCН менше норми) – може бути як при мікроцитарних, так і при нормоцитарних анеміях;
  • нормохромні (MCН в межах норми) – апластична анемія, анемія внаслідок нещодавньої кровотечі, гемолітичні анемії;
  • гіперхромні (MCН більше норми).

Ширина розподілу еритроцитів за об’ємом (RDW, red cell distribution width) – розрахунковий показник, що відображає ступінь неоднорідності еритроцитів за об’ємом та розміром, відображає відхилення розміру еритроцитів від середніх показників. Відповідає показнику анізоцитозу, який раніше оцінювали при мікроскопічному дослідженні мазка крові, але є більш чутливим параметром, ніж візуальна оцінка діаметра еритроциту у препараті на склі. Цей показник використовують для оцінки стану «червоної крові» в комплексі з іншими пов’язаними з ним компонентами ЗАК: кількістю еритроцитів, гематокритом, рівнем гемоглобіну, кольоровими показниками (MCV, MCH, MCHC) та морфологічними характеристиками цих формених елементів, які описуються в клінічному аналізі крові. Доцільно об’єднувати ЗАК з біохімічними дослідженнями крові для повноцінного аналізу стану пацієнта.

Тромбоцити (PLT, thrombocyte, platelets, кров'яні пластинки) – без’ядерні невеликі плоскі постклітинні структури, фрагменти цитоплазми мегакаріоцитів (клітин червоного кісткового мозку). Головна їхня функція – участь у згортанні крові: активуються при порушенні цілісності кровоносних судин; виділяють багато активних речовин і деякі фактори згортання; змінюючи форму, з'єднуючись один з одним та прилипаючи до пошкодженої судинної стінки, вони беруть участь в утворенні згустку та зупиняють кровотечу у дрібних судинах. Крім цього, тромбоцити беруть участь у запальних реакціях завдяки наявності на мембрані рецепторів до IgG, сприяють загоєнню рани за рахунок тромбоцитарного фактору росту, що є стимулятором проліферації фібробластів та гладких клітин. Середня тривалість життя тромбоциту становить близько 10 днів. В організмі постійно виробляються нові формені елементи, що компенсують елементи, втрачені внаслідок їхнього старіння або споживання через кровотечі. Кількість тромбоцитів, навіть у практично здорових людей, може коливатися.

Лейкоцити (WBC, white blood cells, leukocyte) – це «білі» ядровмісні клітини крові. В залежності від вигляду клітини, форми, наявності або відсутності зернистості у цитоплазмі, від типу такої зернистості, від властивостей та виконуваних функцій, лейкоцити поділяються на: нейтрофіли, лімфоцити, моноцити, еозинофіли, базофіли. Головна їхня функція – захисна: забезпечення клітинного та гуморального імунітету на тканинному рівні. Лейкоцити здатні виходити за межі судин і активно пересуватися тканинами. Гранулоцити і моноцити мають односпрямований рух із крові у тканини, а лімфоцити здатні до повернення у кровоплин.

Речовини, які викликають зміни в тканині, залучають лейкоцити з кров'яного русла до місця проникнення чужорідних об'єктів для розпізнавання та знешкодження чужорідних елементів, усунення змінених і руйнівних клітин власного організму, різних імунних та запальних реакцій. Середня тривалість життя цих клітин коливається від кількох годин до кількох років в залежності від того, до якого з п’яти видів з існуючих у людини вони відносяться: нейтрофіли, лімфоцити, моноцити, еозинофіли або базофіли. В організмі постійно виробляються нові клітини, що компенсують клітини, втрачені внаслідок їхнього старіння або надмірного споживання через виконання своїх функцій.

Існує ряд станів, які можуть вплинути на вироблення лейкоцитів кістковим мозком або існування цих формених елементів у кровоносному руслі, що призводить або до збільшення, або до зменшення їхньої кількості у крові. Підрахунок лейкоцитів поряд з іншими компонентами загального аналізу крові попереджає практикуючого лікаря про можливі проблеми зі здоров'ям пацієнта.

Інтерпретація результатів

Результати лабораторних досліджень не є діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики та самолікування. Діагноз ставить лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (таких, як клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження). При різних станах організму, як фізіологічних, так і патологічних, спостерігаються зміни показників загального аналізу крові, їхнього кількісного складу, співвідношення та морфологічних параметрів. Характер змін цих параметрів, а особливо їх поєднання між собою і іншими дослідженнями надає можливість лікарю визначитись з діагнозом, обрати протокол лікування, успішно спостерігати за перебігом захворювання та контролювати розвиток ускладнень і ефективність проведеного лікування.

  1. ПОКАЗНИКИ «ЧЕРВОНОЇ» КРОВІ (еритроцити, гемоглобін, гематокрит, нормобласти, індекси)

    ЕРИТРОЦИТИ (RBC)

    Одиниці виміру: млн/мкл (кількість клітин (мільйонів) в одному мікролітрі). Альтернативні одиниці виміру: млн/мкл = 10^6/мкл = 10^12/л. Межі визначення: 0.00-8.60 млн/мкл. Результат дослідження надається в кількісному форматі. Результати дослідження оцінюються з урахуванням статі та віку. Референсні значення кількості еритроцитів в цільній венозній крові (млн/мкл): 1–14 днів 3.9-5.9; 15–28 днів 3.3-5.3; 1-4 місяці 3.5-5.1; 5–6 місяців 3.9-5.5; 7–9 місяців 4.0-5.3; 10–11 місяців 4.1-5.3; 1–3 роки 3.8-4.8; 4–6 років 3.7-4.9; 7–9 років 3.8-4.9; 10–12 років 3.9-5.1; 13–15 років 3.8-5.0 (жінки), 4.1-5.2 (чоловіки); 16–18 років 3.9-5.1 (жінки), 4.2-5.6 (чоловіки); 19–45 років 3.8-5.1 (жінки), 4.3-5.7 (чоловіки); 46–65 років 3.8-5.3 (жінки), 4.2-5.6 (чоловіки); старше 65 років 3.8-5.2 (жінки), 3.8-5.8 (чоловіки).

ГЕМОГЛОБІН (Hb)

Одиниці виміру: г/л (грам на літр). Межі визначення: 0-260 г/л. Альтернативні одиниці виміру: г/дл (г/л х 0.1 = г/л). Результат дослідження надається в кількісному форматі. Результати дослідження оцінюються з урахуванням статі та віку. Референсні значення концентрації гемоглобіну в цільній венозній крові (г/л): 1–14 днів 134-198; 15–28 днів 107-171; 1–2 місяці 94-130; 3–4 місяці 103-141; 5–6 місяців 111-141; 7–9 місяців 114-140; 10–11 місяців 113-141; 1–5 років 110-140; 6–10 років 115-145; 10–12 років 120-150; 13–15 років 115-150 (жінки), 120-160 (чоловіки); 16–18 років 117-153 (жінки), 117-166 (чоловіки); 19–45 років 117-115 (жінки), 132-173 (чоловіки); 46–65 років 117-160 (жінки), 131-172 (чоловіки); старше 65 років 117-161 (жінки), 126-174 (чоловіки).

ГЕМАТОКРИТ (Ht)

Одиниці виміру: л/л (літр на літр). Альтернативні одиниці виміру: % (л/л х 100%). Результат дослідження надається в кількісному форматі. Результати дослідження оцінюються з урахуванням статі та віку. Референсні значення гематокриту цільної венозної крові (л/л): 1–14 днів 0.41-0.65; 15–28 днів 0.33-0.55; 1–2 місяці 0.28-0.42; 3–4 місяці 0.32-0.44; 5–9 місяців 0.32-0.40; 10–11 місяців 0.33-0.41; 1–3 роки 0.32-0.40; 4–6 років 0.32-0.42; 7–9 років 0.33-0.41; 10–12 років 0.34-0.43; 13–15 років 0.34-0.44 (жінки), 0.35-0.45 (чоловіки); 16–18 років 0.34-0.44 (жінки), 0.37-0.48 (чоловіки); 19–45 років 0.35-0.45 (жінки), 0.39-0.49 (чоловіки); 46–65 років 0.35-0.47 (жінки), 0.39-0.50 (чоловіки); старше 65 років 0.35-0.47 (жінки), 0.37-0.51 (чоловіки).

В організмі людини можуть бути такі стани, пов’язані зі змінами «червоної» крові:

  • еритроцитоз – збільшення кількості еритроцитів в одиниці об’єму крові;
  • еритропенія (еритроцитопенія) – зниження кількості еритроцитів в одиниці об’єму крові;
  • еритремія (справжня поліцитемія) – пухлинне клональне захворювання кровотворної системи, при якому відзначається надмірна проліферація еритроїдного, гранулоцитарного та мегакаріоцитарного паростків кровотворення з переважною активацією еритропоезу. Водночас в крові відзначається підвищення рівня еритроцитів та гемоглобіну, тромбоцитоз та лейкоцитоз;
  • анемія – стан, що характеризується зменшенням кількості еритроцитів, концентрації гемоглобіну та гематокриту в одиниці об'єму крові. Вона може бути як самостійним захворюванням, так і симптомом будь-якого хронічного захворювання; може бути наслідком підвищених втрат при різних видах кровотеч; результатом прискореного руйнування еритроцитів, порушення утворення еритроцитів.

Значні зміни в концентрації гемоглобіну та рівні гематокриту можуть супроводжуватися клінічними проявами аж до загрозливих для життя станів, коли їхні результати досягають критичних значень: гемоглобін менше 70 г/л, вище 210 г/л; гематокрит менше 0,20 л/л, вище 0,65 л/л.

НОРМОБЛАСТИ (NRBC)

Одиниці виміру: кл/100 лейк (клітин на 100 лейкоцитів). Результат дослідження надається в кількісному форматі. Результати дослідження оцінюються без урахування статі та віку. Референсні значення кількості нормобластів у цільній венозній крові: до 0.05 кл/100 лейк. RDW – РОЗПОДІЛ ЕРИТРОЦИТІВ ЗА РОЗМІРОМ, ШИРИНА РОЗПОДІЛУ (Red Cell Distribution Width) Одиниці виміру: % Референсні значення розподілу еритроцитів за розміром у цільній венозній крові (%): до 6 місяців 14.9-18.7; від 7 місяців 11.6-14.8.

MCV – СЕРЕДНІЙ ОБ'ЄМ ЕРИТРОЦИТІВ

Одиниці виміру: фл (фемтолітр). Результат дослідження надається в кількісному форматі. Результати дослідження оцінюються з урахуванням статі та віку. Референсні значення MCV у цільній венозній крові (фл): 1–14 днів 88-140; 15–28 днів 91-112; 1–2 місяці 84-106; 3–4 місяці 76-97; 5–6 місяців 68-85; 7–9 місяців 70-85; 10–11 місяців 71-84; 1–2 роки 70-84; 3–5 років 73-85; 6–9 років 75-87; 10–12 років 76-90; 13–15 років 73-95 (жінки), 77-94 (чоловіки); 16–18 років 78-98 (жінки), 79-95 (чоловіки); 19–45 років 81-100 (жінки), 80-99 (чоловіки); 46–65 років 81-101 (жінки), 81-101 (чоловіки); від 66 років 81-102 (жінки), 83-103 (чоловіки).

MCH – СЕРЕДНІЙ ВМІСТ ГЕМОГЛОБІНУ (Hb) В ЕРИТРОЦИТАХ

Одиниці виміру: пг (пікограм). Результат дослідження надається в кількісному форматі. Результати дослідження оцінюються з урахуванням статі та віку. Референсні значення MCH у цільній венозній крові (пг): 1–14 днів 30-37; 15–28 днів 29-36; 1–2 місяці 27-34; 3–4 місяці 25-32; 5–6 місяців 24-30; 7–9 місяців 25-30; 10–11 місяців 24-30; 1–3 роки 22-30; 4–6 років 25-31; 6–9 років 25-31; 10–15 років 26-32; 16–18 років 26-34 (жінки), 27-32 (чоловіки); 19–45 років 27-32 (жінки), 27-34 (чоловіки); 46–65 років 27-34 (жінки), 27-35 (чоловіки); від 66 років 27-35 (жінки), 27-34 (чоловіки).

MCHC – СЕРЕДНЯ КОНЦЕНТРАЦІЯ ГЕМОГЛОБІНУ (Hb) В ЕРИТРОЦИТАХ

Одиниці виміру: г/л (грам на літр). Альтернативні одиниці виміру: г/дл (г/л х 0,1). Результат дослідження надається в кількісному форматі. Результати дослідження оцінюються з урахуванням статі та віку. Референсні значення MCHC у цільній венозній крові (г/л): 1–14 днів 280-350; 15–28 днів 280-360; 1–2 місяці 280-350; 3–4 місяці 290-370; 5–11 місяців 320-370; 1–3 роки 320-380; 4–12 років 320-370; 13–15 років 320-360 (жінки), 320-370 (чоловіки); 16–18 років 320-360 (жінки), 320-360 (чоловіки); 19–45 років 320-360 (жінки), 320-370 (чоловіки); 46–65 років 310-360 (жінки), 320-360 (чоловіки); від 66 років 320-360 (жінки), 310-360 (чоловіки).

  1. ТРОМБОЦИТИ (PLT) Одиниці виміру: тис/мкл (клітин (тисяч) в мікролітрі). Межі визначення: 0-5000 тис/мкл. Альтернативні одиниці виміру: 10^3/мкл, 10^9/л. Результат дослідження надається в кількісному форматі. Результати дослідження оцінюються з урахуванням статі та віку. Референсні значення кількості тромбоцитів у цільній венозній крові (тис/мкл): 1–14 днів 144-449 (жінки), 218-419 (чоловіки); 15–28 днів 279-571 (жінки), 248-586 (чоловіки); 1–2 місяці 331-597 (жінки), 229-562 (чоловіки); 3–6 місяців 247-580 (жінки), 244-529 (чоловіки); 7–24 місяці 214-459 (жінки), 206-445 (чоловіки); 3–6 років 189-394 (жінки), 202-403 (чоловіки); від 6 років 150-400 (жінки), 150-400 (чоловіки).

В організмі людини можуть бути такі стани, пов’язані зі змінами тромбоцитів:

  • тромбоцитоз – збільшення кількості тромбоцитів в одиниці об’єму крові;
  • тромбоцитопенія – зниження кількості тромбоцитів в одиниці об’єму крові;
  • тромбоцитопатія – порушення функції тромбоцитів;
  • еритремія (справжня поліцитемія) – пухлинне клональне захворювання кровотворної системи, при якому відзначається надмірна проліферація еритроїдного, гранулоцитарного та мегакаріоцитарного ростків кровотворення з переважною активацією еритропоезу (водночас у крові відзначається підвищення рівня еритроцитів та гемоглобіну, тромбоцитоз та лейкоцитоз).

Значні зміни в кількості тромбоцитів можуть супроводжуватися клінічними проявами, які набувають загрозливих для життя станів, коли кількість тромбоцитів досягає критичних значень:

  • менше 20 тис/мкл – ризик спонтанних кровотеч;
  • вище 1000 тис/мкл – ризик внутрішньосудинного утворення тромбів, що є фактором розвитку інфаркту міокарда, інсультів та порушень кровопостачання інших внутрішніх органів.
  1. ЛЕЙКОЦИТИ (WBC) Одиниці виміру: тис/мкл (клітин (тисяч) в мікролітрі). Межі визначення: 0-440 тис/мкл. Альтернативні одиниці виміру: 10^3/мкл, 10^9/л. Результат дослідження надається в кількісному форматі. Результати дослідження оцінюються з урахуванням статі та віку. Референсні значення кількості лейкоцитів у цільній венозній крові (тис/мкл): до 12 місяців 6.0-17.5; 1–2 роки 6.0-17.0; 3–4 роки 5.5-15.5; 5–6 років 5.0-14.5; 7–10 років 4.5-13.5; 11–16 років 4.5-13.0; від 16 років 4.5-11.0 (жінки), 4.5-11.0 (чоловіки).

В організмі людини можуть бути такі стани, пов’язані зі змінами лейкоцитів:

  • лейкоцитоз – збільшення кількості лейкоцитів в одиниці об’єму крові;
  • лейкопенія – зниження кількості лейкоцитів в одиниці об’єму крові;
  • гемобластози – пухлинні (неопластичні) захворювання кровотворної та лімфатичної тканин. Поділяють на системні захворювання – лейкози, а також регіональні – лімфоїдні пухлини (лімфоми);
  • лейкоз – пухлинне клональне захворювання кровотворної системи з первинним ураженням кісткового мозку, при якому відзначається надмірна проліферація цього клону від однієї клітини або декількох клітин, що зазнали мутацію і це призвело до неконтрольованої репродукції патологічних елементів.

Поділяються: по виду клітин (мієлоїдний, лімфоїдний), за особливостями субстратних клітин пухлини, що визначають клінічну картину захворювання (гострий – субстратом є бластні клітини, хронічний – субстратом є дозріваючі і морфологічно зрілі клітини).

  • лімфоїдні пухлини (лімфоми або злоякісні лімфопроліферативні процеси) – являють собою клональну проліферацію клітин лімфоїдної системи, різних за походженням і ступенем диференціації;
  • лейкемоїдна реакція – зміни в периферичній крові та кровотворних органах реактивного характеру, які можуть нагадувати лейкоз, але являють собою лише відповідь організму на дію якогось біологічного агента, симптоматичний прояв іншої хвороби.

Кількість лейкоцитів, навіть у практично здорових людей, може коливатися. Значні зміни в кількості лейкоцитів можуть супроводжуватися клінічними проявами аж до загрозливих для життя станів, коли кількість лейкоцитів досягає критичних значень: менше 2 тис/мкл – ризик виникнення тяжких інфекційних захворювань; вище 40 тис/мкл – ризик виявлення злоякісного онкогематологічного захворювання.

Підвищення/зниження рівня кількості лейкоцитів у периферичній крові може бути обумовлено підвищенням/зниженням окремих або кількох видів лейкоцитів, залежно від характеру та патогенезу патологічного процесу. Більш детальний аналіз таких змін можливий при диференційованому підрахунку лейкоцитів (лейкоцитарна формула).

Підвищення рівня

ЕРИТРОЦИТИ, ГЕМОГЛОБІН, ГЕМАТОКРИТ

  1. Збільшення кількості еритроцитів / концентрації гемоглобіну / рівня гематокриту в одиниці об’єму крові:
  • абсолютне (підвищення кількості еритроцитів внаслідок кисневого голодування, для компенсації якого кістковий мозок починає виробляти більше цих формених елементів): фізіологічне (зустрічається у жителів високогір'я, льотчиків, спортсменів або після емоційного та фізичного навантаження);
  • симптоматичне (при хронічних захворюваннях серцево-судинної, дихальної системи (особливо легень); деяких хворобах нирок, які призводять до підвищення вироблення еритропоетину (гормону, який стимулює вироблення еритроцитів кістковим мозком); при хронічних отруєннях лікарськими засобами, хімічними сполуками; при синдромі Піквіка, при синдромі нічного апное);
  • патологічне – еритремія.
  1. відносне – підвищення числа еритроцитів в одиниці об'єму крові внаслідок розподілення існуючої кількості елементів в меншому об'ємі плазми при втраті рідини організмом, тобто фактично загальна кількість еритроцитів залишається в нормі (гіпогідратація при вираженій діареї, блювоті, підвищеному потовиділенні, діабеті, опіковій хворобі, перитоніті).

НОРМОБЛАСТИ

Фізіологічне або симптоматичне (виникають в умовах, які зменшують кількість кисню, що транспортується в тканини (гіпоксія)) – збільшення вироблення нових еритроцитів та вихід ще молодих форм, що містять ядро, у периферичну кров (при інтенсивних фізичних навантаженнях, інфекційних захворюваннях, запальних процесах в дихальній системі, стан після стимуляції еритропоезу тощо). Патологічне – гематологічні захворювання.

RDW (ШИРИНА РОЗПОДІЛУ ЕРИТРОЦИТІВ)

Збільшення показника гетерогенності (неоднорідності) розмірів еритроцитів може бути при:

  • появі у кровоносному руслі пацієнта еритроцитів з іншими показниками MCV, ніж є у нього, внаслідок переливання донорської еритроцитарної маси;
  • появі у кровоносному руслі пацієнта підвищеної кількості ретикулоцитів, які мають більший показник MCV, ніж зрілі еритроцити (стан після стимуляції еритропоезу, лікування анемії);
  • деякі стани, при яких внаслідок порушення нормального процесу еритропоезу утворюються еритроцити різних розмірів і форм: анемії (RDW як рання ознака, коли інші морфологічні зміни у еритроцитах ще не спостерігаються) – макроцитарні, залізодефіцитні, сидеробластні; мієлодиспластичні синдроми, кістково-мозкова метаплазія, метастази новоутворень у кістковий мозок, таласемії та деякі гемоглобінопатії;
  • підвищення RDW є однією з ранніх ознак залізодефіцитної анемії.

Зверніть увагу!

Не при всіх анеміях спостерігається збільшення RDW, бо цей показник відображає неоднорідність розмірів еритроцитів. У деяких випадках більшість еритроцитів зменшено або збільшено і результат RDW може залишатися в нормі. Таку картину ми можемо спостерігати при анемії хронічних хвороб, анемії внаслідок гострої крововтрати, апластичній анемії, деяких генетично обумовлених захворюваннях (таласемії, уродженому сфероцитозі, наявності гемоглобіну E). Зменшення середнього обсягу еритроцитів при нормальному RDW дозволяє запідозрити таласемію.

MCV (СЕРЕДНІЙ ОБ'ЄМ ЕРИТРОЦИТІВ)

  • Анемії (В12-дефіцитна та фолієводефіцитна, апластична, аутоімунна).
  • Захворювання щитоподібної залози – гіпотиреоз.
  • Захворювання печінки.
  • Зловживання алкогольними напоями, куріння.

MCH (СЕРЕДНІЙ ВМІСТ Hb В ЕРИТРОЦИТАХ)

  • Анемії (В12-дефіцитна та фолієводефіцитна, апластична, аутоімунна).
  • Захворювання щитоподібної залози – гіпотиреоз.
  • Захворювання печінки.
  • Зловживання алкогольними напоями, куріння.

MCHC (СЕРЕДНЯ КОНЦЕНТРАЦІЯ Hb В ЕРИТРОЦИТАХ)

  • Анемії (спадкова мікросфероцитарна).
  • Може бути у новонароджених.
  • MCHC – стабільний, генетично детермінований показник (константа); насичення гемоглобіном більше 360 г/л (за іншими джерелами 380 г/л) не буває, оскільки настає кристалізація гемоглобіну та руйнування еритроцитів.

ТРОМБОЦИТИ (PLT)

  1. Фізіологічні або симптоматичні:
  • фізична перенапруга;
  • стан після спленектомії;
  • стан внаслідок сильної крововтрати (гострої чи хронічної);
  • стан внаслідок механічного пошкодження внутрішніх органів і сильного гемолізу (поранення, перенесені хірургічні втручання);
  • злоякісні новоутворення;
  • аутоімунні патології (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак та інші);
  • гострі та хронічні запальні та інфекційні захворювання (туберкульоз, виразковий коліт, остеомієліт, ниркова недостатність та інші);
  • анемії: гемолітичні, залізодефіцитні.
  1. Патологічні (пухлинні): мієлопроліферативні захворювання (еритремія (справжня поліцитемія), хронічний мієлолейкоз, первинний мієлофіброз, мегакаріоцитарний лейкоз та інші).

ЛЕЙКОЦИТИ (WBC)

  1. Фізіологічні:
  • фізична перенапруга;
  • психологічні емоційні навантаження;
  • вплив сонячного світла, холоду;
  • після прийому їжі;
  • вагітність, менструація.
  1. Симптоматичні:
  • операційні втручання, травми, опіки (коли спостерігається значне руйнування та відмирання тканин);
  • запальні процеси органів і систем;
  • вірусні, бактеріальні, грибкові та паразитарні інфекції;
  • алергічні реакції;
  • інтоксикації;
  • інфаркти внутрішніх органів;
  • злоякісні новоутворення.
  1. Патологічні: онкогематологічні захворювання (гемобластози).

Зниження рівня

ЕРИТРОЦИТИ, ГЕМОГЛОБІН, ГЕМАТОКРИТ

Зниження кількості еритроцитів / концентрації гемоглобіну / рівня гематокриту в одиниці об’єму крові: абсолютне – зменшення кількості еритроцитів внаслідок зниженого їх утворення або посиленого їх руйнування, або крововтрати (анемія); відносне – зменшення кількості еритроцитів в одиниці об'єму крові внаслідок розподілення існуючої кількості елементів в більшому об'ємі плазми при великому надходженні рідини у кровоплин, тобто фактично загальна кількість еритроцитів залишається в нормі (гіпергідратація).

НОРМОБЛАСТИ

Не має діагностичного значення, є нормою.

  1. RDW (ШИРИНА РОЗПОДІЛУ ЕРИТРОЦИТІВ) Не має діагностичного значення. Свідчить про мономорфність еритроцитів та не вказує на наявність будь-якого відхилення від норми чи захворювання, тому під час обстеження такі значення не беруться до уваги.
  2. MCV (СЕРЕДНІЙ ОБ'ЄМ ЕРИТРОЦИТІВ) Анемії (залізодефіцитна, хронічних захворювань, таласемія (низький MCV при нормальному RDW)). Деякі види гемоглобінопатії.
  3. MCH (СЕРЕДНІЙ ВМІСТ Hb В ЕРИТРОЦИТАХ) Анемії (залізодефіцитна, хронічних захворювань, таласемія). Деякі види гемоглобінопатії.
  4. MCHC (СЕРЕДНЯ КОНЦЕНТРАЦІЯ Hb В ЕРИТРОЦИТАХ) Анемії з низьким MCV (залізодефіцитна, хронічних захворювань). Деякі види гемоглобінопатій.
  5. ТРОМБОЦИТИ (PLT)
  6. Внаслідок зниження продукції тромбоцитів:
  • анемії (апластична, В12-дефіцитна та фолієводефіцитна);
  • онкогематологічні захворювання;
  • метастази злоякісних утворень у кістковий мозок;
  • захворювання сполучної тканини;
  • цитостатична терапія;
  • вірусні інфекції;
  • захворювання печінки;
  • нічна пароксизмальна гемоглобінурія;
  • прийом лікарських засобів, що пригнічують продукцію тромбоцитів та інше.
  1. Підвищена деструкція тромбоцитів у кровоносному руслі та селезінці:
  • спленомегалія;
  • інфекції, зокрема ВІЛ, малярія;
  • вроджені й імунні тромбоцитопенії;
  • еклампсія вагітних;
  • гемолітико-уремічний синдром;
  • ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура;
  • системний червоний вовчак;
  • лімфопроліферативні захворювання;
  • мієлопроліферативні захворювання;
  • хронічний активний гепатит;
  • посттрансфузійна тромбоцитопенія;
  • гемодіаліз тощо. Внаслідок споживання тромбоцитів: ДВЗ-синдром та інше.

ЛЕЙКОЦИТИ (WBC)

  1. Симптоматичні:
  • вірусні та деякі хронічні інфекції (зокрема ВІЛ), сепсис;
  • інтоксикації, зокрема після хіміотерапії та прийому антибіотиків, тиреостатиків, нестероїдних протизапальних препаратів та інших;
  • стан після впливу іонізуючого випромінювання, зокрема променевої терапії;
  • метастази злоякісного новоутворення в кістковий мозок.
  • аутоімунні захворювання (системний червоний вовчак та інше);
  • дефіцит вітаміну B12 або фолієвої кислоти;
  • виснаження та кахексія;
  • анемія;
  • спленомегалія.
  1. Патологічні: онкогематологічні захворювання (мієлодиспластичний синдром, гемобластози).

Інтерферуючі фактори

На результати дослідження можуть впливати різні фактори, які можуть призвести до помилкового підвищення або зниження результатів дослідження.

  • Еритроцити (RBC). Хибне підвищення: значний лейкоцитоз (понад 100 тис/мкл), гігантські тромбоцити. Хибне зниження: аглютинація еритроцитів (холодова аглютинація), виражений мікроцитоз еритроцитів, гемолізовані зразки крові (присутність фрагментованих еритроцитів).
  • Гемоглобін (Hb). Хибне підвищення: значний лейкоцитоз (понад 100 тис/мкл), гіперліпідемія (хілез), аномальний протеїн (парапротеїнемія). Хибне зниження: утворення згустків у пробі крові.
  • Гематокрит (Ht). Хибне завищення: значний лейкоцитоз (понад 100 тис/мкл), тяжка ступінь цукрового діабету, уремія, сфероцитоз, тривале стискання вени джгутом при заборі крові. Хибне зниження: аглютинація еритроцитів (холодова аглютинація), виражений мікроцитоз еритроцитів, гемолізовані зразки крові (присутність фрагментованих еритроцитів), спостерігається при взятті крові відразу після внутрішньовенного введення.
  • RDW. Хибне завищення: аглютинація еритроцитів (холодова аглютинація), значний лімфолейкоцитоз, гіперглікемія.
  • MCV. Хибне підвищення: аглютинація еритроцитів (холодова аглютинація), значний лейкоцитоз, гіперосмолярність плазми, гіперглікемія, діабетичний кетоацидоз, гіпернатріємія, тривале зберігання крові до дослідження (понад 8 годин), макротромбоцитоз. Хибне зниження: підвищений вміст фрагментів еритроцитів у крові внаслідок механічного гемолізу, коагулопатія споживання.
  • MCH. Оскільки параметр МСН є розрахунковим, то до помилкових результатів приводять всі фактори, що впливають на хибні значення гемоглобіну та еритроцитів.
  • MCHC. Оскільки параметр МСНС є розрахунковим, то до помилкових результатів приводять всі фактори, що впливають на хибні значення гемоглобіну та гематокриту.
  • Тромбоцити (PLT). Хибне підвищення: гемоліз, виражений мікроцитоз еритроцитів, гемолізовані зразки крові (присутність фрагментованих еритроцитів), присутність фрагментованих лейкоцитів, кріопротеїнемія, кріоглобулінемія. Хибне зниження: утворення згустків тромбоцитів, гігантські тромбоцити, псевдотромбоцитопенія (ЕДТА-залежна – спостерігається при дослідженні крові з використанням антикоагулянту ЕДТА у присутності якого тромбоцити можуть формувати агрегати, і тому не враховуються при підрахунку в аналізаторі; аутоімунна – спостерігається за наявності тромбоцитарних аутоантитіл, тромбоцити аглютинують між собою та/або утворюють розетки навколо циркулюючих нейтрофілів (сателізм)).
  • Лейкоцити (WBC). Хибне підвищення: агрегація тромбоцитів, кріопротеїнемія, кріоглобулінемія, фібрин, гігантські тромбоцити. Хибне зниження: агрегація лейкоцитів.

Літературні джерела

  1. Гістологія. Цитологія. Ембріологія: підручник / за ред. О.Д. Луцика, Ю.Б. Чайковського. Вінниця: Нова Книга, 2018. 592 с.
  2. Лаповець Л.Є., Лебедь Г.Б., Ястремська О.О., Луцик Б.Д., Порохнавець Л.Є., Акімова В.М., Залецький М.П. Обрані лекції з лабораторної медицини. Частина І. Гематологічні дослідження. Львів, 2013. 342 с.
  3. XN-3000/XN-3100. Інструкція із застосування.

Багато захворювань, розвиток яких може привести до негативних наслідків виявляються ще на початковій стадії за допомогою медичних досліджень. Найбільш доступним та інформативним лабораторно-діагностичним тестом є загальний аналіз крові без лейкоцитарної формули Дніпро. Його проведення дає можливість визначити кількість та показники клітин, з яких складається кров. Універсальний аналіз призначає лікар, щоб правильно скласти уявлення о процесах в організмі пацієнта та встановити діагноз, на підставі якого буде проходити подальше лікування. Також людина сама може здати аналіз, якщо відчуває в цьому потребу. Приводом для проведення лабораторних досліджень біологічного матеріалу можуть бути:

  • Хворобливий стан, наявність слабкості, швидка втома, поганий сон, запаморочення. Деякі захворювання мають однакові симптоми, прояв яких може свідчити про патологічні процеси в організмі. Саме проведення такого тесту, як загальний аналіз крові без шое Дніпро ціни адекватні, здатен допомогти у постановці діагнозу.
  • Загальний медичний огляд, який проходять для профілактики раз на рік або півроку люди, які дбають про власне здоров’я, не нехтують правилами його безпеки.
  • Лікар призначає забір матеріалу, щоб визначити збудника захворювання інфекційного або запального характеру.
  • Підготовка до хірургічного втручання передбачає дослідження крові.
  • Вагітним жінкам необхідно регулярно здавати кров для аналізу.
  • Перед тим, як малюк отримає необхідне щеплення, лікарі радять здати загальний аналіз крові дитині. За складом крові можна судити о стані здоров’я дитини, щоб уникнути проблем, пов’язаних з наслідками щеплення.

Навіщо потрібен загальний клінічний аналіз крові Дніпро, та як до нього підготуватися?

Для досліджень береться венозна або капілярна кров, яка складається з рідкої частини та клітинних елементів. Склад еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів змінюється в залежності від стану організму. Таким чином, біоматеріал та концентрація в ньому елементів при відхиленні від норми може свідчити про патологічний стан людини. Лабораторна діагностика дозволяє виявити запалення, онкологічне захворювання, вірусну та бактеріальну інфекцію, порушення стану кровотворної системи. Загальний аналіз крові у дитини проводиться для дослідження роботи внутрішніх органів малюка, при підозрі на захворювання або зневоднення. Виконується забір біологічного матеріалу медичним робітником. Дослідження містить до десяти або більше пунктів. Це підрахунок кількості клітин, їх об’єм, форма та інші важливі показники. Підготовка до здачі матеріалу не потребує дотримання складних умов.

  • За добу до проведення тестування рекомендується не вживати алкогольні напої та лікарські препарати.
  • Кров береться натщесерце, тому за декілька годин не треба приймати їжу.

Де можна здати загальний біохімічний аналіз крові?

Здавати біоматеріал краще в комфортних умовах, без черг та довгого очікування результатів, без емоційного та фізичного навантаження. Швидко та зручно здати кров можна в сучасному лабораторному комплексі CentroLab, де працюють висококваліфіковані, досвідчені фахівці, де є новітнє обладнання. Забір проводиться стерильними, одноразовими інструментами в комфортній, сприятливій атмосфері. Та вже наступного дня клієнт може отримати інформативний та точний результат. На виконання такого лабораторного дослідження, як загальний аналіз крові вартість встановлена прийнятна, тому тест доступний кожній людині.

Виникли питання?

Задайте їх нам:
×