Виявлення патологічних процесів та захворювань:
Спостереження за перебігом захворювання, контроль розвитку ускладнень та ефективності проведеного лікування.
Венозна кров.
Результат дослідження надається в кількісному форматі.
Безцианідний спектрофотометричний (SLS) з лаурилсульфатом натрію (гемоглобін), імпедансний з гідродинамічним фокусуванням (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити, гематокрит), розрахункові показники (MCV, MCH, MCHC, RDW), проточна флуоресцентна цитометрія (нормобласти) / гематологічний аналізатор (6-diff) XN3100 (Sysmex, Японія); автоматизоване приготування та фарбування / Модуль автоматичного приготування та забарвлення мазків SP-50 (Sysmex, Японія); світлова мікроскопія / мікроскопи Primo Star (Zeiss, Німеччина).
Виключити із раціону алкоголь протягом 24 годин до дослідження. Дітям до 1 року не приймати їжу протягом 30-40 хвилин до дослідження. Дітям віком від 1 до 5 років не вживати їжі протягом 2-3 годин до дослідження. Не їсти протягом 8 годин до дослідження, можна пити чисту негазовану воду. Виключити фізичну та емоційну перенапругу протягом 30 хвилин до дослідження. Не курити протягом 30 хвилин до дослідження.
Кров – це рідка тканина організму, що циркулює у вигляді впорядкованого односпрямованого потоку у серцево-судинній системі, становить 5-9% маси тіла людини. Утворює разом із лімфою і тканинною рідиною внутрішнє середовище організму і виконує низку життєво-важливих функцій:
Кров складається з рідкої частини (плазми) та формених елементів: еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів (повновартісними клітинами серед них є лише лейкоцити, інші – постклітинні структури). Плазма – це водний розчин, що містить органічні та неорганічні речовини. Для гематологічного дослідження використовується лише цільна кров, яка включає всі компоненти.
Загальний аналіз крові (ЗАК) є доступним, простим, інформативним та важливим лабораторним дослідженням. Це базовий метод первинної оцінки стану організму, на результатах якого ґрунтуються протоколи з діагностики більшості захворювань. У відносно здорової людини кров за своїм складом відносно стала, але реагує практично на будь-які патологічні зміни в організмі, відображаючи загальний стан всієї системи загалом. Тому лікар завжди насамперед призначає ЗАК, щоб визначити проблему та обрати оптимальний спосіб подальшого обстеження та лікування або оцінити успішність проведеної терапії.
ЗАК дозволяє визначити концентрацію, склад, співвідношення компонентів крові, розрахункові характеристики деяких з них та за необхідності морфологічну оцінку формених елементів. Оцінка результатів ЗАК проводиться за такими показниками: гематокрит, гемоглобін, еритроцити, нормобласти, MCV, MCH, MCHC, RDW, тромбоцити, лейкоцити. Включає в себе виконання аналізу на автоматичному гематологічному аналізаторі (6-diff) XN3100 (Sysmex, Японія) з подальшим мікроскопічним дослідженням препарату крові, забарвленому за Папенгеймом, у разі виявлення патологічних змін.
Еритроцити (RBC, red blood cells) – це «червоні» клітини крові, високодиференційовані постклітинні структури, які у процесі розвитку і дозрівання втрачають своє ядро й усі цитоплазматичні органели. Це дозволяє їм нести більше гемоглобіну (і, отже, більше кисню) і ставати дуже гнучкими за формою. Будучи фактично невеликими еластичними структурами, вони з легкістю проходять через судини будь-якого калібру. Головна їхня функція – дихальна, а саме перенесення кисню з легень до тканин тіла та транспорт діоксиду вуглецю (CO2) у зворотному напрямку.
Це здійснюється за рахунок складного білка, що містить залізо – гемоглобіну. Крім того, завдяки адсорбції на поверхні мембрани еритроцитів здійснюється транспортування речовин, які потрапляють до кровоносного русла (амінокислот, антитіл, токсинів, лікарських сполук та інших) та беруть участь у регуляції кислотно-основної рівноваги завдяки буферній системі «оксигемоглобін – гемоглобін».
Середня тривалість життя еритроциту становить близько 120 днів. В організмі постійно виробляються нові клітини, що компенсують клітини, втрачені внаслідок їхнього старіння або внаслідок кровотечі та відповідно ті, які припиняють виконувати свої основні функції. Кількість еритроцитів навіть у практично здорових людей може коливатися. Зміни в кількості еритроцитів зазвичай супроводжуються змінами в інших пов’язаних з ними показниках: гематокриті, рівні гемоглобіну, розмірі, ширині розподілу еритроцитів RDW (анізоцитозі) та формі цих формених елементів (пойкілоцитозі), кольорових показниках (MCV, MCH, MCHC).
Нормобласти (NRBC, nucleated red blood cells) – це «молоді» еритроцити, які містять ядро, попередники еритроцитів (проміжна стадія їх диференціювання). Гематокрит (Ht) – це, по суті, частка (коефіцієнт), співвідношення об'єму еритроцитів до об'єму плазми у цільній крові. Раніше, коли не існувало автоматичних гематологічних аналізаторів та дослідження проводили вручну шляхом центрифугування, цей показник відображав відношення всіх формених елементів крові (переважно еритроцитів) до загального обсягу крові. Зараз гематокрит обчислюється методом визначення висоти імпульсу RBC при визначенні кількості еритроцитів.
Гемоглобін (Hb, HGB, hemoglobin) – складний білок-хромопротеїн, що містить залізо. Надає еритроцитам характерного червоного кольору. Він створює нестійкі сполуки з киснем (оксигемоглобін) і з вуглекислим газом (карбогемоглобін), приєднуючи їх у місцях з високою концентрацією речовин та віддаючи у місцях з низькою концентрацією, транспортуючи ці речовини організмом та забезпечуючи таким чином дихальну функцію (газообмін між легеневою тканиною та всіма клітинами організму).
У фізіологічних формах гемоглобіну залізо знаходиться у двовалентній (закисній) формі, що легко приєднує кисень. Під дією чадного газу, хімічних речовин, нітритів, нітратів, деяких лікарських засобів залізо перетворюється на тривалентну (окисну) форму. Так створюються сполуки цих речовин з гемоглобіном, які мають в сотні разів стійкішу спорідненість, ніж з киснем. У такому випадку гемоглобін перестає приєднувати кисень та відповідно виконувати свою дихальну функцію і, незважаючи на нормальні показники концентрації гемоглобіну в крові, спостерігаються ознаки гіпоксії навіть до летального кінця.
Для повноцінної оцінки червоної крові існують розрахункові показники – еритроцитарні індекси (MCV, MCH, MCHC, RDW). Вони дають лікарю інформацію про фізичні характеристики еритроцитів та є важливим лабораторним інструментом для діагностики анемій. Вони характеризують самі клітини, а не їхню кількість, внаслідок чого є відносно стабільними параметрами.
Середній об'єм еритроцитів (MCV, mean corpuscular volume) – розрахунковий показник, що відображає усереднений об'єм еритроцитів. На підставі значень MCV анемії поділяються на такі види:
При великій кількості аномальних еритроцитів (наприклад, серповидно-клітинній анемії) підрахунок MCV не буде достовірним. Також при одночасному збільшенні кількості макроцитарних і мікроцитарних еритроцитів MCV буде в нормі. Виявити порушення у цих випадках дозволяє мікроскопічне дослідження мазка крові та наявність показника RDW вище норми.
Середній вміст гемоглобіну в еритроцитах (MCH, mean corpuscular hemoglobin) – розрахунковий показник, що відбиває середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті. Рекомендується використовувати замість кольорового показника (КП) крові, що був раніше.
Середня концентрація гемоглобіну в еритроцитах (MCHC, mean corpuscular hemoglobin concentration) – розрахунковий показник, що відображає усереднену концентрацію гемоглобіну в еритроцитах. Є чутливим показником при порушеннях утворення гемоглобіну. Це один із найстабільніших гематологічних показників, тому його часто використовують як індикатор помилок аналізатора.
На підставі значень MCН анемії поділяються на такі види:
Ширина розподілу еритроцитів за об’ємом (RDW, red cell distribution width) – розрахунковий показник, що відображає ступінь неоднорідності еритроцитів за об’ємом та розміром, відображає відхилення розміру еритроцитів від середніх показників. Відповідає показнику анізоцитозу, який раніше оцінювали при мікроскопічному дослідженні мазка крові, але є більш чутливим параметром, ніж візуальна оцінка діаметра еритроциту у препараті на склі. Цей показник використовують для оцінки стану «червоної крові» в комплексі з іншими пов’язаними з ним компонентами ЗАК: кількістю еритроцитів, гематокритом, рівнем гемоглобіну, кольоровими показниками (MCV, MCH, MCHC) та морфологічними характеристиками цих формених елементів, які описуються в клінічному аналізі крові. Доцільно об’єднувати ЗАК з біохімічними дослідженнями крові для повноцінного аналізу стану пацієнта.
Тромбоцити (PLT, thrombocyte, platelets, кров'яні пластинки) – без’ядерні невеликі плоскі постклітинні структури, фрагменти цитоплазми мегакаріоцитів (клітин червоного кісткового мозку). Головна їхня функція – участь у згортанні крові: активуються при порушенні цілісності кровоносних судин; виділяють багато активних речовин і деякі фактори згортання; змінюючи форму, з'єднуючись один з одним та прилипаючи до пошкодженої судинної стінки, вони беруть участь в утворенні згустку та зупиняють кровотечу у дрібних судинах. Крім цього, тромбоцити беруть участь у запальних реакціях завдяки наявності на мембрані рецепторів до IgG, сприяють загоєнню рани за рахунок тромбоцитарного фактору росту, що є стимулятором проліферації фібробластів та гладких клітин. Середня тривалість життя тромбоциту становить близько 10 днів. В організмі постійно виробляються нові формені елементи, що компенсують елементи, втрачені внаслідок їхнього старіння або споживання через кровотечі. Кількість тромбоцитів, навіть у практично здорових людей, може коливатися.
Лейкоцити (WBC, white blood cells, leukocyte) – це «білі» ядровмісні клітини крові. В залежності від вигляду клітини, форми, наявності або відсутності зернистості у цитоплазмі, від типу такої зернистості, від властивостей та виконуваних функцій, лейкоцити поділяються на: нейтрофіли, лімфоцити, моноцити, еозинофіли, базофіли. Головна їхня функція – захисна: забезпечення клітинного та гуморального імунітету на тканинному рівні. Лейкоцити здатні виходити за межі судин і активно пересуватися тканинами. Гранулоцити і моноцити мають односпрямований рух із крові у тканини, а лімфоцити здатні до повернення у кровоплин.
Речовини, які викликають зміни в тканині, залучають лейкоцити з кров'яного русла до місця проникнення чужорідних об'єктів для розпізнавання та знешкодження чужорідних елементів, усунення змінених і руйнівних клітин власного організму, різних імунних та запальних реакцій. Середня тривалість життя цих клітин коливається від кількох годин до кількох років в залежності від того, до якого з п’яти видів з існуючих у людини вони відносяться: нейтрофіли, лімфоцити, моноцити, еозинофіли або базофіли. В організмі постійно виробляються нові клітини, що компенсують клітини, втрачені внаслідок їхнього старіння або надмірного споживання через виконання своїх функцій.
Існує ряд станів, які можуть вплинути на вироблення лейкоцитів кістковим мозком або існування цих формених елементів у кровоносному руслі, що призводить або до збільшення, або до зменшення їхньої кількості у крові. Підрахунок лейкоцитів поряд з іншими компонентами загального аналізу крові попереджає практикуючого лікаря про можливі проблеми зі здоров'ям пацієнта.
Результати лабораторних досліджень не є діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики та самолікування. Діагноз ставить лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (таких, як клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження). При різних станах організму, як фізіологічних, так і патологічних, спостерігаються зміни показників загального аналізу крові, їхнього кількісного складу, співвідношення та морфологічних параметрів. Характер змін цих параметрів, а особливо їх поєднання між собою і іншими дослідженнями надає можливість лікарю визначитись з діагнозом, обрати протокол лікування, успішно спостерігати за перебігом захворювання та контролювати розвиток ускладнень і ефективність проведеного лікування.
Одиниці виміру: млн/мкл (кількість клітин (мільйонів) в одному мікролітрі). Альтернативні одиниці виміру: млн/мкл = 10^6/мкл = 10^12/л. Межі визначення: 0.00-8.60 млн/мкл. Результат дослідження надається в кількісному форматі. Результати дослідження оцінюються з урахуванням статі та віку. Референсні значення кількості еритроцитів в цільній венозній крові (млн/мкл): 1–14 днів 3.9-5.9; 15–28 днів 3.3-5.3; 1-4 місяці 3.5-5.1; 5–6 місяців 3.9-5.5; 7–9 місяців 4.0-5.3; 10–11 місяців 4.1-5.3; 1–3 роки 3.8-4.8; 4–6 років 3.7-4.9; 7–9 років 3.8-4.9; 10–12 років 3.9-5.1; 13–15 років 3.8-5.0 (жінки), 4.1-5.2 (чоловіки); 16–18 років 3.9-5.1 (жінки), 4.2-5.6 (чоловіки); 19–45 років 3.8-5.1 (жінки), 4.3-5.7 (чоловіки); 46–65 років 3.8-5.3 (жінки), 4.2-5.6 (чоловіки); старше 65 років 3.8-5.2 (жінки), 3.8-5.8 (чоловіки).
Одиниці виміру: г/л (грам на літр). Межі визначення: 0-260 г/л. Альтернативні одиниці виміру: г/дл (г/л х 0.1 = г/л). Результат дослідження надається в кількісному форматі. Результати дослідження оцінюються з урахуванням статі та віку. Референсні значення концентрації гемоглобіну в цільній венозній крові (г/л): 1–14 днів 134-198; 15–28 днів 107-171; 1–2 місяці 94-130; 3–4 місяці 103-141; 5–6 місяців 111-141; 7–9 місяців 114-140; 10–11 місяців 113-141; 1–5 років 110-140; 6–10 років 115-145; 10–12 років 120-150; 13–15 років 115-150 (жінки), 120-160 (чоловіки); 16–18 років 117-153 (жінки), 117-166 (чоловіки); 19–45 років 117-115 (жінки), 132-173 (чоловіки); 46–65 років 117-160 (жінки), 131-172 (чоловіки); старше 65 років 117-161 (жінки), 126-174 (чоловіки).
Одиниці виміру: л/л (літр на літр). Альтернативні одиниці виміру: % (л/л х 100%). Результат дослідження надається в кількісному форматі. Результати дослідження оцінюються з урахуванням статі та віку. Референсні значення гематокриту цільної венозної крові (л/л): 1–14 днів 0.41-0.65; 15–28 днів 0.33-0.55; 1–2 місяці 0.28-0.42; 3–4 місяці 0.32-0.44; 5–9 місяців 0.32-0.40; 10–11 місяців 0.33-0.41; 1–3 роки 0.32-0.40; 4–6 років 0.32-0.42; 7–9 років 0.33-0.41; 10–12 років 0.34-0.43; 13–15 років 0.34-0.44 (жінки), 0.35-0.45 (чоловіки); 16–18 років 0.34-0.44 (жінки), 0.37-0.48 (чоловіки); 19–45 років 0.35-0.45 (жінки), 0.39-0.49 (чоловіки); 46–65 років 0.35-0.47 (жінки), 0.39-0.50 (чоловіки); старше 65 років 0.35-0.47 (жінки), 0.37-0.51 (чоловіки).
В організмі людини можуть бути такі стани, пов’язані зі змінами «червоної» крові:
Значні зміни в концентрації гемоглобіну та рівні гематокриту можуть супроводжуватися клінічними проявами аж до загрозливих для життя станів, коли їхні результати досягають критичних значень: гемоглобін менше 70 г/л, вище 210 г/л; гематокрит менше 0,20 л/л, вище 0,65 л/л.
Одиниці виміру: кл/100 лейк (клітин на 100 лейкоцитів). Результат дослідження надається в кількісному форматі. Результати дослідження оцінюються без урахування статі та віку. Референсні значення кількості нормобластів у цільній венозній крові: до 0.05 кл/100 лейк. RDW – РОЗПОДІЛ ЕРИТРОЦИТІВ ЗА РОЗМІРОМ, ШИРИНА РОЗПОДІЛУ (Red Cell Distribution Width) Одиниці виміру: % Референсні значення розподілу еритроцитів за розміром у цільній венозній крові (%): до 6 місяців 14.9-18.7; від 7 місяців 11.6-14.8.
Одиниці виміру: фл (фемтолітр). Результат дослідження надається в кількісному форматі. Результати дослідження оцінюються з урахуванням статі та віку. Референсні значення MCV у цільній венозній крові (фл): 1–14 днів 88-140; 15–28 днів 91-112; 1–2 місяці 84-106; 3–4 місяці 76-97; 5–6 місяців 68-85; 7–9 місяців 70-85; 10–11 місяців 71-84; 1–2 роки 70-84; 3–5 років 73-85; 6–9 років 75-87; 10–12 років 76-90; 13–15 років 73-95 (жінки), 77-94 (чоловіки); 16–18 років 78-98 (жінки), 79-95 (чоловіки); 19–45 років 81-100 (жінки), 80-99 (чоловіки); 46–65 років 81-101 (жінки), 81-101 (чоловіки); від 66 років 81-102 (жінки), 83-103 (чоловіки).
Одиниці виміру: пг (пікограм). Результат дослідження надається в кількісному форматі. Результати дослідження оцінюються з урахуванням статі та віку. Референсні значення MCH у цільній венозній крові (пг): 1–14 днів 30-37; 15–28 днів 29-36; 1–2 місяці 27-34; 3–4 місяці 25-32; 5–6 місяців 24-30; 7–9 місяців 25-30; 10–11 місяців 24-30; 1–3 роки 22-30; 4–6 років 25-31; 6–9 років 25-31; 10–15 років 26-32; 16–18 років 26-34 (жінки), 27-32 (чоловіки); 19–45 років 27-32 (жінки), 27-34 (чоловіки); 46–65 років 27-34 (жінки), 27-35 (чоловіки); від 66 років 27-35 (жінки), 27-34 (чоловіки).
Одиниці виміру: г/л (грам на літр). Альтернативні одиниці виміру: г/дл (г/л х 0,1). Результат дослідження надається в кількісному форматі. Результати дослідження оцінюються з урахуванням статі та віку. Референсні значення MCHC у цільній венозній крові (г/л): 1–14 днів 280-350; 15–28 днів 280-360; 1–2 місяці 280-350; 3–4 місяці 290-370; 5–11 місяців 320-370; 1–3 роки 320-380; 4–12 років 320-370; 13–15 років 320-360 (жінки), 320-370 (чоловіки); 16–18 років 320-360 (жінки), 320-360 (чоловіки); 19–45 років 320-360 (жінки), 320-370 (чоловіки); 46–65 років 310-360 (жінки), 320-360 (чоловіки); від 66 років 320-360 (жінки), 310-360 (чоловіки).
В організмі людини можуть бути такі стани, пов’язані зі змінами тромбоцитів:
Значні зміни в кількості тромбоцитів можуть супроводжуватися клінічними проявами, які набувають загрозливих для життя станів, коли кількість тромбоцитів досягає критичних значень:
В організмі людини можуть бути такі стани, пов’язані зі змінами лейкоцитів:
Поділяються: по виду клітин (мієлоїдний, лімфоїдний), за особливостями субстратних клітин пухлини, що визначають клінічну картину захворювання (гострий – субстратом є бластні клітини, хронічний – субстратом є дозріваючі і морфологічно зрілі клітини).
Кількість лейкоцитів, навіть у практично здорових людей, може коливатися. Значні зміни в кількості лейкоцитів можуть супроводжуватися клінічними проявами аж до загрозливих для життя станів, коли кількість лейкоцитів досягає критичних значень: менше 2 тис/мкл – ризик виникнення тяжких інфекційних захворювань; вище 40 тис/мкл – ризик виявлення злоякісного онкогематологічного захворювання.
Підвищення/зниження рівня кількості лейкоцитів у периферичній крові може бути обумовлено підвищенням/зниженням окремих або кількох видів лейкоцитів, залежно від характеру та патогенезу патологічного процесу. Більш детальний аналіз таких змін можливий при диференційованому підрахунку лейкоцитів (лейкоцитарна формула).
Фізіологічне або симптоматичне (виникають в умовах, які зменшують кількість кисню, що транспортується в тканини (гіпоксія)) – збільшення вироблення нових еритроцитів та вихід ще молодих форм, що містять ядро, у периферичну кров (при інтенсивних фізичних навантаженнях, інфекційних захворюваннях, запальних процесах в дихальній системі, стан після стимуляції еритропоезу тощо). Патологічне – гематологічні захворювання.
Збільшення показника гетерогенності (неоднорідності) розмірів еритроцитів може бути при:
Не при всіх анеміях спостерігається збільшення RDW, бо цей показник відображає неоднорідність розмірів еритроцитів. У деяких випадках більшість еритроцитів зменшено або збільшено і результат RDW може залишатися в нормі. Таку картину ми можемо спостерігати при анемії хронічних хвороб, анемії внаслідок гострої крововтрати, апластичній анемії, деяких генетично обумовлених захворюваннях (таласемії, уродженому сфероцитозі, наявності гемоглобіну E). Зменшення середнього обсягу еритроцитів при нормальному RDW дозволяє запідозрити таласемію.
Зниження кількості еритроцитів / концентрації гемоглобіну / рівня гематокриту в одиниці об’єму крові: абсолютне – зменшення кількості еритроцитів внаслідок зниженого їх утворення або посиленого їх руйнування, або крововтрати (анемія); відносне – зменшення кількості еритроцитів в одиниці об'єму крові внаслідок розподілення існуючої кількості елементів в більшому об'ємі плазми при великому надходженні рідини у кровоплин, тобто фактично загальна кількість еритроцитів залишається в нормі (гіпергідратація).
Не має діагностичного значення, є нормою.
На результати дослідження можуть впливати різні фактори, які можуть призвести до помилкового підвищення або зниження результатів дослідження.
Багато захворювань, розвиток яких може привести до негативних наслідків виявляються ще на початковій стадії за допомогою медичних досліджень. Найбільш доступним та інформативним лабораторно-діагностичним тестом є загальний аналіз крові без лейкоцитарної формули Дніпро. Його проведення дає можливість визначити кількість та показники клітин, з яких складається кров. Універсальний аналіз призначає лікар, щоб правильно скласти уявлення о процесах в організмі пацієнта та встановити діагноз, на підставі якого буде проходити подальше лікування. Також людина сама може здати аналіз, якщо відчуває в цьому потребу. Приводом для проведення лабораторних досліджень біологічного матеріалу можуть бути:
Для досліджень береться венозна або капілярна кров, яка складається з рідкої частини та клітинних елементів. Склад еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів змінюється в залежності від стану організму. Таким чином, біоматеріал та концентрація в ньому елементів при відхиленні від норми може свідчити про патологічний стан людини. Лабораторна діагностика дозволяє виявити запалення, онкологічне захворювання, вірусну та бактеріальну інфекцію, порушення стану кровотворної системи. Загальний аналіз крові у дитини проводиться для дослідження роботи внутрішніх органів малюка, при підозрі на захворювання або зневоднення. Виконується забір біологічного матеріалу медичним робітником. Дослідження містить до десяти або більше пунктів. Це підрахунок кількості клітин, їх об’єм, форма та інші важливі показники. Підготовка до здачі матеріалу не потребує дотримання складних умов.
Здавати біоматеріал краще в комфортних умовах, без черг та довгого очікування результатів, без емоційного та фізичного навантаження. Швидко та зручно здати кров можна в сучасному лабораторному комплексі CentroLab, де працюють висококваліфіковані, досвідчені фахівці, де є новітнє обладнання. Забір проводиться стерильними, одноразовими інструментами в комфортній, сприятливій атмосфері. Та вже наступного дня клієнт може отримати інформативний та точний результат. На виконання такого лабораторного дослідження, як загальний аналіз крові вартість встановлена прийнятна, тому тест доступний кожній людині.
