ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Виявлення патологічних процесів та захворювань:
- діагностика стану гемопоезу, зокрема еритропоезу в кістковому мозку;
- диференціальна діагностика між різними захворюваннями людини у плані комплексного обстеження для встановлення діагнозу, зокрема анемій.
- Спостереження за перебігом захворювання, контроль розвитку ускладнень та ефективності проведеного лікування:
- при прийомі препаратів заліза, фолієвої кислоти, вітаміну В12;
- при терапії еритропоетином, еритросупресорами;
- після цитотоксичної терапії та/або трансплантації кісткового мозку.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Ретикулоцити (RTC) - проміжна стадія диференціювання червоних клітин крові до зрілих еритроцитів. З’являються, коли еритроїдні клітини, молоді попередники еритроцитів, що містять ядро, у процесі розвитку і дозрівання втрачають його, але ще мають деякі цитоплазматичні органели і їх залишки (мітохондрії, рибосоми, апарат Гольджі), які дають можливість клітини синтезувати гемоглобін, ліпіди, пурини в цитоплазмі. Ці внутрішньоклітинні об’єкти мають у своєму складі РНК, тому при суправітальному методі забарвлення виявляються у вигляді зернисто-сітчастої субстанції. Чим молодша клітина, тим субстанція рясніша. У процесі подальшого дозрівання клітин відбувається зникнення полірибосом, апарату Гольджі та екзоцитоз мітохондрій, що проявляється у зникненні ретикулофіламентозного матеріалу. На кінцевій стадії дозрівання ретикулоцити втрачають можливість синтезувати гемогобін та інші речовини, стають еластичними, дуже гнучкими за формою високодиференційованими постклітинними структурами, які потім з легкістю проходять через судини будь-якого калібру. Тривалість перетворення ретикулоцитів до зрілих еритроцитів складає до 4,5 діб, частину терміну вони перебувають в кістковому мозку, далі переходять у периферичну кров. Функції, які здатні виконувати ретикулоцити, аналогічні еритроцитарним, але з меншою ефективністю, оскільки вони ще незрілі.
У здорової людини кров за своїм складом відносно стала, але реагує практично на будь-які патологічні зміни в організмі, відображаючи загальний стан всієї системи загалом та намагаючись підтримувати приблизно однакову кількість циркулюючих еритроцитів. Середня тривалість життя еритроциту становить близько 120 днів. В організмі постійно виробляються нові клітини, що компенсують втрачені внаслідок їхнього старіння, руйнації, використання. При цьому старі еритроцити знищуються у селезінці, а нові утворюються у кістковому мозку. Регулюється процес еритропоезу за допомогою гормону еритропоетину, який виробляється у нирках і з потоком крові доставляється у кістковий мозок, де стимулює утворення еритроцитів. Вироблення еритропоетину в нирках відбувається у відповідь на зміни рівня кисню у крові: при зниженні – посилюється, при підвищенні кисню і кількості еритроцитів - знижується. Тому, кількість еритроцитів та ретикулоцитів пов’язані між собою і навіть у практично здорових людей можуть коливатися.
Руйнування еритроцитів (гемоліз), порушення синтезу їх у кістковому мозку, втрата еритроцитів через кровотечу призводить до зниження кількості еритроцитів і виникає анемія. Це призводить до посилення утворення еритроцитів у кістковому мозку для відшкодувати їхнього зникнення, в зв’язку з цим зростає кількість ретикулоцитів у переферічній крові, що є доброю прогностичною ознакою. Збільшення кількості ретикулоцитів спостерігається починаючи з 3 до 12 дня, залежно від причини, що спричинила втрату формених елементів та проведеного лікування. При цьому рівень ретикулоцитів буде перевищувати норму від декількох до десятків разів. При хронічній крововтраті рівень ретикулоцитів буде стійко підвищений. При різко прискореному еритропоезі в периферичній крові можуть з'являтися нормобласти ("молоді" еритроцити, які містять ядро, попередники еритроцитів). Крім того, різке зниження кількості еритроцитів у периферичній крові може призвести до штучного відносного завищення числа ретикулоцитів, оскільки останні розраховуються як % від усіх еритроцитів, тоді як абсолютне їх значення не змінюється. Іноді, робота кісткового мозку стимулюється за рахунок патологічного збільшення продукції еритропоетину, при мієлопроліферативних гематологічних захворюваннях (поліцитемія), при курінні, що також підвищує кількість еритроцитів і ретикулоцитів. Як правило, ретикулоцити дозрівають протягом дня після виділення з кісткового мозку; проте в умовах стресу еритропоезу, як і при високому рівні еритропоетину, ретикулоцити передчасно вивільняються з кісткового мозку до кровообігу, збільшуючи кількість днів, протягом яких ретикулоцити залишаються у кровотоку (час дозрівання), що також є фактором, що призводить до помилково високої кількості ретикулоцитів.
Зниження виробництва еритроцитів у кістковому мозку та периферичній крові відбувається при ураженні кісткового мозку пухлиною, під впливом хіміопрепаратів або іонізуючого випромінювання. Відповідно, утворюється менше ретикулоцитів. Недостатнє утворення еритроцитів призводить до зменшення їх циркуляції в кров'яному руслі, кількості гемоглобіну та здатності переносити кисень і є поганою прогностичною ознакою.
Ретикулоцити – лабораторний показник крові, якій відображає інтенсивність продукції еритроцитів у кістковому мозку, саме тому їх підрахунок має значення для оцінки ступеня активності еритропоеза. При прискоренні еритропоезу кількість ретикулоцитів збільшується, при уповільненні знижується.
В лабораторії CentroLab використовують високоякісне суправітальне забарвлення з 1% розчином діамант-крезиловим-синім для підрахунку ретикулоцитів (мікропробірка Sarstedt, Німеччина).
Визначення кількості ретикулоцити виконується як самостійне дослідження, так і в комплексі з іншими аналізами крові (Загальний аналіз крові, Клінічний аналіз крові, Залізо сироватки, Феррітін, Латентна (ненасичена) залізозв'язувальна здатність сироватки крові, Трансферрін, Вітамін B12, Фолієва кислота).
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
При різних станах організму, як фізіологічних так і патологічних, можуть спостерігатися зміни кількості ретикулоцитів. Характер цих в поєднанні з іншими дослідженнями надає можливість лікарю визначитись з діагнозом, обрати протокол лікування, успішно спостерігати за перебігом захворювання та контролювати розвиток ускладнень і ефективність проведеного лікування.
Одиниці виміру: ‰ (проміле)
Альтернативні одиниці виміру: % (%х10 = ‰)
Результати дослідження оцінюються з урахуванням статі та віку.
Референсні значення ретикулоцитів цільної венозної крові (‰):
| 0-2 дні | 30-70 |
| 3-6 днів | 10-30 |
| 7 - 8 днів | 0-10 |
| 9 - 35 днів | 2-20 |
| 5 - 7 тижнів | 3-35 |
| 8 - 9 тижнів | 4-48 |
| 10 - 11 | 3-42 |
| 4 - 11 місяців | 2-28 |
| від 1 року | 5.0-17.0 (жінки), 5.1-18.1 (чоловіки) |
Англомовна стаття
Adult/elderly/child (Дорослі/літні/діти): 0.5-2%
Infant (Немовлята): 0.5-3.1%
Newborn (Новонароджені): 2.5-6.5%
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ
- Стан при ефективному лікуванні В12-дефіцитної та фолієводефіцитної, залозодефіцитної анемії.
- Гемолітична анемія різного генезу (спадкова, аутоімунна, при малярії).
- Гостре кисневе голодування, наприклад при підйомі на велику висоту.
- Крововтрата.
- Мієлопроліферативні гематологічні захворюваннях (поліцитемія).
- Відновлення роботи кісткового мозку після цитостатичної або променевої терапії.
- Метастази злоякісного новоутворення у кістковий мозок.
- Стимуляція еритропоезу еритропоетином.
- Запальні процеси.
- Прийом деяких лікарських препаратів (жарознижувальні, протималярійні, леводопа, кортикотропін, лікарські засоби, фуразолідон (у маленьких дітей)).
- У вагітних.
- Зловживання курінням.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ
- Апластична або гіпопластична анемія.
- Аутоімунні гематологічні захворювання.
- Відсутність лікування при В12-дефіцитної та фолієводефіцитної, залозодефіцитній анемії.
- Зловживання алкогольними напоями.
- Захворювання щитоподібної залози – гіпотиреоз.
- Метастази злоякісного новоутворення у кістковий мозок.
- Онкогематологічні захворювання.
- Захворювання нирок.
- Цитостатична або променева терапія, променева хвороба.
- Хронічні інфекційні захворювання.
- Уремія.
- Прийом деяких лікарських препаратів (азатіоприн, хлорамфенікол, метотрексат, сульфаніламідні препарати).
- Аліментарна дистрофія, голодування.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
На результати дослідження можуть впливати різні фактори, які можуть призвести до помилкового підвищення або зниження результатів дослідження.
- Недотримання правил підготовки до дослідження: підвищені психоемоційні та фізичні навантаження (спортивні тренування), прийом алкоголю.
- Виражений гемоліз.
