Анти-Мюллерів гормон (АМГ, Anti-Mullerian Hormone, AMH)

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ

Чоловіки:

1. Виявлення передчасного чи уповільненого статевого дозрівання.
2. Диференціальна діагностика інтерсексуальних розладів.
3. Діагностика крипторхізму, анорхізму.
4. Оцінка тестикулярної функції, маркер наявності тестикулярної тканини у препубертаті.

Жінки:

1. У сфері допоміжних репродуктивних технологій у комплексі з ФСГ з метою оцінки оваріального резерву, прогнозування відповіді на індукцію овуляції, визначення тактики лікування безпліддя.
2. Діагностика та контроль гранульозоклітинного раку яєчників (у комплексі з СА-125, Інгібіном В).
3. Аутотрансплантація тканини яєчника.
4. Як маркер оваріальної функції при хіміотерапії.

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Антимюллерів гормон (АМГ) – представник родини β-трансформуючих факторів росту, що беруть участь у процесах росту та диференціації тканин. Забезпечує диференціювання статі ембріона, бере участь у сперматогенезі та дозріванні фолікулів. Виступає в ролі лабораторного індикатора функції статевих залоз, диференціації статі, чоловічого та жіночого безпліддя, а також деяких пухлин. Отримав свою назву завдяки унікальній властивості перешкоджати розвитку жіночих статевих структур із ембріонального зачатка (Мюллерової протоки). Хоча стать дитини визначається в момент зачаття (генетично), до 6-го тижня вагітності плід має зачатки внутрішніх статевих структур обох статей: мезонефритичну (Вольфову) протоку і парамезонефритичну (Мюллерову) протоку. Спочатку плід розвивається за жіночим типом. Протока Мюллера стимулює розвиток статевої системи за жіночим типом (матка, маткові труби, верхня частина піхви). Вольфова протока дає початок статевій системі за чоловічим типом (придаток яєчка, сім'явиносні канали, сім'яні пухирці). Одним із факторів, що формують чоловічу стать дитини, є антимюллерів гормон, який стимулює руйнування Мюллерової протоки. У ембріона чоловічої статі АМГ виробляється клітинами Сертолі яєчка приблизно з 7-го тижня ембріонального розвитку.

Концентрація АМГ значно змінюється протягом життя. Рівень АМГ у хлопчика високий при народженні. У дитячому та підлітковому віці рівень АМГ поступово знижується та досягає найнижчих значень у дорослому віці. На відміну від новонароджених хлопчиків, рівень АМГ у немовлят жіночої статі в нормі дуже низький (не визначається) і залишається таким у дитячому та підлітковому періоді. Під час статевого дозрівання у дівчат він підвищується. Рівень АМГ після менопаузи у нормі не визначається. Таким чином, концентрації АМГ у хлопчиків та дівчат у період новонародженості та раннього дитинства значно відрізняються, тому АМГ може бути використаний для діагностики синдромів порушення диференціювання статі. За наявності у немовляти зовнішніх статевих структур, що мають як жіночі, так і чоловічі ознаки, АМГ у поєднанні з деякими іншими показниками дозволяє не тільки визначити справжню стать, але й виявити причину порушення диференціювання статі. АМГ у чоловіків продукується клітинами Сертолі у насіннєвих канальцях (як у період ембріонального розвитку, так і після народження). У процесі ембріогенезу він разом із тестостероном забезпечує формування внутрішніх репродуктивних органів за чоловічим типом (викликає редукцію Мюллерових проток – зачатків жіночого репродуктивного тракту). У нормі вміст гормону в сироватці крові підвищений в препубертаті (до статевого дозрівання), потім концентрація поступово знижується і підтримується на низькому рівні протягом усього життя. Андрогени та сперматоцити, що розвиваються, інгібують секрецію АМГ. За відсутності андрогенів (або резистентності до них) посилюється експресія АМГ за рахунок впливу ФСГ. Порушення функції АМГ в ембріогенезі призводить до розвитку синдрому персистенції Мюллерових проток (СПМП) – рідкісної форми помилкового чоловічого гермафродитизму. Визначення рівня гормону у чоловіків може бути корисним для диференціальної діагностики інтерсексуальних розладів, діагностики передчасного пубертату (зниження значень АМГ), затримки статевого розвитку (підвищення АМГ), оцінки тестикулярної функції. Також АМГ є специфічним маркером наявності тестикулярної тканини за умов низьких концентрацій тестостерону (наприклад, у дитячому віці).

АМГ у жінок продукується гранульозними клітинами яєчників (лише після народження). Експресія АМГ максимальна в гранульозних клітинах преантральних і малих антральних фолікулів і далі прогресивно знижується на наступних стадіях розвитку фолікулів. Вважається, що зміна експресії АМГ грає важливу роль у рекрутуванні та селекції фолікулів. Концентрація AMГ у жінок корелює з числом антральних фолікулів і з віком найкраще відображає зниження репродуктивної функції у здорових жінок з доведеною фертильністю. В організмі жінки АМГ бере участь у дозріванні фолікулів, а також у їхньому відборі для овуляції (дозріванні та овуляції одного фолікула щомісяця). Оскільки синтез АМГ здійснюється зростаючими фолікулами, за його концентрацією оцінюють їхню кількість. У свою чергу, кількість фолікулів, що ростуть, відображає кількість примордіальних фолікулів, що перебувають у стані спокою (функціональний резерв яєчників). Цей резерв знижується з віком, а також за станів, що супроводжуються передчасною менопаузою (наприклад, при хіміотерапії). Оцінка функціонального резерву яєчників дозволяє визначити приблизний вік настання менопаузи та інфертильності (безплідності), що може бути враховано молодими жінками під час планування вагітності. Низький рівень АМГ вказує на настання менопаузи у найближчі 5 років.

Рівень АМГ у жінок до пубертату, на відміну від чоловіків, низький (майже не визначається), під час пубертату він зростає, потім підтримується на відносно низькому рівні, поступово знижуючись до менопаузи, під час якої падає до величин, що не визначаються. АМГ є кількісним маркером оваріального резерву та може використовуватися при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій у комплексі обстежень для оцінки оваріального резерву та прогнозування відповіді яєчників на стимуляцію овуляції. Дослідження АМГ має більшу передбачувальну значущість порівняно з іншими тестами (ФСГ, інгібіном В, естрадіолом), особливо відзначається негативна передбачувальна значущість цього дослідження.

Оцінка функціонального резерву яєчників за допомогою АМГ дозволяє коректно проводити відбір і підготовку пацієнток до програм екстракорпорального запліднення. Пацієнтки з недостатнім функціональним резервом яєчників і зниженим АМГ гірше відповідають на стимуляцію овуляції і вагітність у них настає рідше. З іншого боку, АМГ використовують, щоб оцінити ризик надмірної стимуляції овуляції, яка не тільки супроводжується дискомфортом у животі та продукцією більшої кількості неповноцінних яйцеклітин, а й може призвести до небезпечного для життя стану – синдрому гіперстимуляції яєчників. АМГ дозволяє виявити пацієнток із високим ризиком надмірної стимуляції овуляції, що необхідно для подальшого вибору оптимальної схеми лікування безпліддя. Рівень АМГ також підвищується при синдромі полікістозних яєчників і гранулематозних пухлинах яєчників, що вказує на потенційну важливість цього дослідження в лабораторній діагностиці даної патології.

Найчастіше зустрічається так званий дорослий варіант гранулематозних пухлин яєчників, що спостерігається у жінок у пре- та постменопаузі (середній вік, у якому діагностується пухлина – 51 рік). При цьому поряд із підвищеною продукцією АМГ значно збільшується кількість естрогенів, що призводить до гіперплазії ендометрію, що проявляється порушеннями менструального циклу у пременопаузальному періоді. У постменопаузі гіперестрогенізм найчастіше проявляється матковою кровотечею або аденокарциномою ендометрію. До інших рідкісних гормонально активних пухлин яєчників відносяться пухлини із клітин Сертолі. В обох випадках рівень АМГ буде значно підвищений. Повторні аналізи на АМГ можна використовувати для контролю лікування пухлин. Перевага визначення АМГ пов'язана з низкою властивостей самого гормону:

• не контролюється гонадотропним гормоном, а відображає лише популяцію фолікулів;
• не залучений до класичної петлі зворотного зв'язку (на відміну від ФСГ, естрадіолу, інгібіну В), що гарантує стабільність концентрації;
• концентрація не залежить від фази менструального циклу;
• не діючи як системний гормон, є специфічним маркером розвитку фолікулів.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).

Одиниці виміру: нг/мл (нанограм на мілілітр).

Альтернативні одиниці виміру: -

Межі визначення: 0.02-25 нг/мл.

Референсні діапазони залежать від віку та статі.

Референсні значення

<1.2 нг/мл (POSEIDON stratification, 2016 р.);

<0.5-1.1 нг/мл (Bologna Criteria, 2015 р.).

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Чоловіки:

1. Затримка статевого розвитку (високий чи нормальний рівень).
2. Антиандрогенна терапія.
3. Дефекти синтезу андрогенів, резистентність до андрогенів.
4. Гіпогонадотропний гіпогонадизм.
5. Гормонопродукуючі пухлини яєчок. Жінки:
6. Нормогонадотропне ановуляторне безпліддя.
7. Синдром полікістозних яєчників.
8. Гранульозоклітинні пухлини яєчників.
9. Дефекти рецептора лютеїнізуючого гормону.

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Чоловіки:

1. Мутація гена АМГ (синдром персистенції Мюллерових проток).
2. У період пубертату – передчасний статевий розвиток.
3. Підвищення рівня андрогенів.
4. Анорхізм і дисгенезія яєчок.
5. Необструктивна азооспермія. Жінки:
6. Вікове зниження оваріального резерву.
7. Ожиріння.
8. Яєчникова недостатність (зокрема після хіміотерапії).

ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ

При дослідженні зразків сироватки людей, які раніше приймали препарати на основі мишачих моноклональних антитіл із метою діагностики чи лікування, можуть бути отримані хибно підвищені або хибно знижені результати.