ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Визначення причин безпліддя (у жінок та чоловіків).
- Визначення фази менструального циклу (менопаузи), часу вірогідної овуляції.
- Виявлення первинних чи вторинних причин статевих дисфункцій (патології статевих залоз чи гіпоталамо-гіпофізарних порушень).
- Комплексна діагностика акушерсько-гінекологічних захворювань (невиношування вагітності, олігоменорея, аменорея, дисфункціональні маточні кровотечі, СПКЯ, ендометріоз, гірсутизм).
- Діагностика раннього чи пізнього статевого розвитку.
- Контроль ефективності терапії гормонами.
- Діагностика причин репродуктивних проблем у чоловіків (зниження лібідо, потенції), що пов’язані зі зниженням рівня циркулюючого тестостерону (первинний або вторинний гіпогонадизм).
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Лютеїнізуючий гормон (ЛГ) - пептидний гормон, що секретується гонадотропними клітинами передньої долі гіпофізу під впливом гонадотропін-рилізинг-гормону (люліберину) гіпоталамуса та статевих стероїдів (негативний зворотний зв'язок). Спільно з іншим гіпофізарним гонадотропіном - фолікулостимулюючим гормоном (ФСГ), ЛГ необхідний для нормальної роботи репродуктивної системи. До статевої зрілості рівень ЛГ у крові низький. Під час пубертатного періоду починається циклічна секреція гонадотропінів (ЛГ, ФСГ), що стимулює розвиток статевих залоз та секрецію статевих гормонів. Секреція ЛГ протягом доби має імпульсний характер.
У чоловіків ЛГ стимулює інтерстиційні клітини Лейдіга, які виробляють тестостерон. Зворотний негативний вплив тестостерону блокує синтез та вивільнення в гіпоталамусі люліберину, а в гіпофізі – ЛГ. Рівень ЛГ зростає у чоловіків до 60-65 років.
У жіночому організмі ЛГ стимулює секрецію яєчниками естрогенів, регулює секрецію прогестерону та формування жовтого тіла. Під дією ФСГ дозріваючі фолікули секретують нарастаючі кількості естрогенів (естрадіолу). В результаті до моменту дозрівання фолікула підвищення рівня естрадіолу стає настільки високим, що це призводить до активації гіпоталамуса за принципом позитивного зворотного зв'язку та інтенсивного вивільнення ЛГ та ФСГ гіпофізом. Цей сплеск рівня ЛГ запускає овуляцію - вивільняється яйцеклітина, ініціюється процес лютеїнізації (перетворення залишкового фолікула в жовте тіло, яке у свою чергу починає виробляти прогестерон для підготовки ендометрію до можливої імплантації). ЛГ необхідний для підтримки існування жовтого тіла приблизно протягом 14 днів. У разі настання вагітності лютеїнова функція підтримуватиметься дією гормону трофобласту – хоріонічного гонадотропіну (ХГЛ). ЛГ також стимулює клітини теки в яєчниках, які забезпечують продукцію андрогенів та попередників естрадіолу. Таким чином, концентрація ЛГ змінюється протягом менструального циклу з передовуляторним піком концентрації у середині (концентрація ЛГ значно перевищує рівень ФСГ) - у середині циклу спостерігається підвищення рівня ЛГ, якому передує (за 12 год.) преовуляторний пік естрадіолу. Овуляція відбувається через 12-20 годин після досягнення максимальної концентрації ЛГ. Масований викид ЛГ у цей період також стимулює утворення жовтого тіла та переведення біосинтезу стероїдів на продукцію прогестерону. Протягом фолікулярної та лютеїнової фаз естрогени мають негативний зворотний вплив на продукцію ЛГ (за винятком короткого періоду перед піком ЛГ у середині циклу, коли естрадіол виявляє позитивну зворотну дію на секрецію ЛГ). Під час вагітності концентрація ЛГ знижується за рахунок зростання концентрації естрогенів. Після менопаузи, внаслідок зниження зворотного гальмівного впливу стероїдів яєчників спостерігається підвищення рівня ЛГ.
ЛГ - один з базових тестів в діагностиці патології репродуктивної системи, зокрема безпліддя, як у жінок, так і у чоловіків. Підвищений рівень гонадотропінів (ФСН, ЛГ) у поєднанні з низьким рівнем статевих стероїдів вказує на недостатність функції статевих залоз. Неадекватна продукція ЛГ відображає дисфункцію гіпоталамо-гіпофізарної системи.
Аналіз на гонадотропні гормони дозволяє визначити рівень порушень гормональної регуляції – первинний (залежний від самих статевих залоз) або вторинний (пов'язаний із гіпоталамо-гіпофізарною віссю). У пацієнтів із розладом функції яєчок (або яєчників) низькі показники ЛГ свідчать про дисфункцію гіпоталамуса чи гіпофіза. Підвищення ЛГ вказує на первинну патологію статевих залоз.
У жінок тест на ЛГ може бути доцільним у випадках: відсутності овуляції, невиношування вагітності, безпліддя, порушення менструального циклу, синдромі полікістозних яєчників, маткових кровотечах, ендометріозі, зниженні статевого потягу, хронічних запальних процесах у статевих органах, гіпофункції статевих залоз.
Дослідження рівня ЛГ у чоловіків зазвичай рекомендують проводити з метою діагностики гіпофункції статевих залоз та безпліддя (особливо при оліго-або азооспермії), а також при зниженні статевого потягу та імпотенції.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: мМОд/мл (мілі міжнародних одиниць в мілілітрі)
Альтернативні одиниці виміру: мОд/мл = Од/л
Межі визначення: 0.3-200 мМОд/мл
Інтерпретація результатів дослідження ЛГ виконується з урахуванням статі та віку.
Референсні значення:
| Вік, стать | ЛГ у сироватці крові (мМОд/мл) |
| до 6 місяців | чоловіки <6.2; жінки<8.2 |
| 6 місяців – 10 років | <1.3 |
| 11-13 років | чоловіки <2.0; жінки<10.0 |
| Чоловіки, 14-18 років | 1.3-8.4 |
| Чоловіки, старше 18 років | 1.7-8.6 |
| Жінки, 14-18 років | 0.4-25 (при встановленому менструальному циклі рівень ЛГ змінюється у відповідності до фази циклу, значення відповідають рівню ЛГ жінок старше 18 років) |
| Жінки, старше 18 років | Фаза менструального циклу: фолікулярна 2.4-12.6; овуляторна 14.0-95.6; лютеінова 1.0-11.4. |
| | Постменопауза 7.7-58.5 |
Концентрація ЛГ у крові жінок залежить від дня менструального циклу, віку жінки та стану її репродуктивного здоров'я. У нормі відзначаються низькі рівні ЛГ у дитячому віці та високі у жінок у менопаузі. «Норма» ЛГ у жінок репродуктивного віку може змінюватись в залежності від дня циклу. Зазвичай дослідження виконується на 2-4-й день циклу або відповідно до вказівок лікаря. Максимальні значення ЛГ припадають на період овуляції. Спочатку ЛГ збільшується поступово, сприяючи збільшенню фолікулів. Потім відбувається різкий стрибок концентрації ЛГ та ФСГ, за рахунок чого лопається фолікулярна оболонка. Значення ЛГ доцільно оцінювати в комбінації з фолікулстимулюючим гормоном (ФСГ). Діагностичне значення може мати коефіцієнт ЛГ/ФСГ. Для жінок репродуктивного віку фізіологічні значення скаладють: фолікулярна фаза: ЛГ/ФСГ - 0.82; лютеїнова фаза: ЛГ/ФСГ - 1.12. Якщо показник знижений, проблема полягає у процесі дозрівання ооцитів. Збільшення показника може свідчити про наявність синдрому полікістозних яєчників.
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ / ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Дисфункція гіпофіза (у т.ч. гіперпітуітаризм).
- Аменорея.
- Первинна дисфункція статевих залоз.
- СПКЯ.
- Спадкові порушення статевиз хромосом (синдром Шерешевського-Тернера, синдром Клайнефельтера).
- Менопауза.
- Пухлини яєчок або гіпофіза.
- Синдром передчасного статевого дозрівання.
- Прийом наступних лікарських препаратів може підвищувати рівень ЛГ: бомбезин, бромокриптин, фінастерид, гозерелін (у перший місяць лікування), кетоконазол, местранол, налоксон, нілутамід, окскарбазепін, фенітоїн, спіронолактон, тамоксифен, тролеандоміцин.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ / НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Вторинна недостатність або пухлини статевих залоз.
- Порушення функцій гіпоталамусу та гіпофізу (гіпопітуітаризм).
- Синдром галактореї-аменореї.
- Ановуляція.
- Ізольований дефіцит гонадотропних гормонів, пов’язаний з ансомією та гіпосомією (синдром Калмана).
- Ізольований дефіцит ЛГ.
- Атрофія гонад у чоловіків після запалення яєчок внаслідок епідемічного паротиту, гонореї, бруцельозу.
- Нервова анорексія.
- Синдром затримки росту та статевого розвитку.
- Сильний стрес.
- Прийом наступних лікарських препаратів може знижувати рівень ЛГ: анаболічні стероїди, антиконвульсанти, кон'юговані естрогени, ципротерон, даназол, діетилстильбестрол, дигоксін, допамін, гозерелін, мегестрол, метандростенолон, норетиндрон, октреотид, пероральні контрацептиви, фенотіазид, фенітоїн, тімозид, правастатин, прогестерон, станозолол, тамоксифен, тіорідазин, торемифен, вальпроєва к-та.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Гетерофільні антитіла сироватки крові людини можуть вступати у реакцію з імуноглобулінами реагенту, викривляючи результати аналізу. Пацієнти, що знаходяться у привичному контакті з тваринами або продуктами, що були отримані з сироватки крові тварин, в більшому ступені схильні до подібної інтерференції.
Зразки, які отримано від пацієнтів, які приймали лікарські засоби, що виготовлено на основі моноклональних мишачих антитіл, в діагностичних або терапевтичних цілях, можуть містити людські антитіла проти мишачих антитіл (НАМА). Подібні зразки при тестуванні за допомогою тестів, які використовують моноклональні мишачі антитіла, можуть демонструвати або хибно завищені, або хибно занижені результати дослідження.
Рівень ЛГ може змінюватися після проведення радіоізотопних досліджень менш ніж за 7 днів до дослідження.
