Аспартатамінотрансфераза (АсАТ, АСТ, Aspartate aminotransferase)

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ

1. Діагностика та диференціальна діагностика інфаркту міокарда та інших захворювань серцевого м'яза.
2. Захворювання печінки. Здебільшого тест на АСТ призначається разом із аналізом на аланінамінотрансферазу (АЛТ) або як складова загального аналізу функціонування печінки. АСТ та АЛТ вважаються двома найбільш важливими показниками ушкоджень печінки, хоча АЛТ більш специфічний, ніж АСТ. У деяких випадках АСТ безпосередньо зіставляється з АЛТ та обчислюється їх співвідношення (АСТ/АЛТ).
3. Патологія скелетних м'язів.
4. Контроль застосування лікарських препаратів.

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Аспартатамінотрансфераза (АСТ) — це фермент, який знаходиться у всіх клітинах організму, проте здебільшого в серці та печінці, в меншій мірі – у нирках і м'язах. У здорових пацієнтів активність АСТ у крові невелика та норма АСТ має низькі значення. При пошкодженні печінки або м'язів АСТ вивільняється, вміст її у крові підвищується. У зв'язку з цим активність даного ферменту є показником пошкоджень печінки. Аналіз на АСТ входить до складу так званих «печінкових проб» — досліджень, що діагностують порушення в роботі печінки.

Печінка є життєво важливим органом, який розташований у верхній правій частині черевної порожнини. Вона бере участь у здійсненні багатьох важливих функцій організму: допомагає в переробці поживних речовин та секреції жовчі, синтезі багатьох важливих білків, таких як фактори згортання крові, а також розщеплює потенційно токсичні сполуки до безпечних речовин.

Ряд захворювань призводить до пошкодження клітин печінки, що сприяє підвищенню активності АСТ. Найбільш часто аналіз на АСТ призначають, щоб перевірити, чи немає пошкоджень печінки через гепатит, прийом токсичних препаратів, цироз. Однак цей фермент не завжди відображає тільки пошкодження печінки, його активність може підвищуватися і при захворюваннях інших органів, зокрема при інфаркті міокарда (ІМ).

Підвищення активності АСТ у крові спостерігають при цілій низці захворювань, особливо при ураженні органів і тканин, багатих цим ферментом. Найбільш різкі зміни в активності АСТ виникають при ураженні серцевого м'яза. Активність ферменту у 93-98% хворих на ІМ підвищена. У клінічній практиці знайшло широке застосування одночасне визначення у крові активності АСТ та АЛТ. Воно несе набагато більше клінічної інформації про локалізацію та глибину ураження, активність патологічного процесу, дозволяє прогнозувати результати хвороби. При інфаркті міокарда АСТ підвищується у сироватці через 6-8 годин, максимальної активності досягає через 24-36 годин і знижується до нормального рівня на 5-6-й день. Розширення зони ІМ призводить до появи другого циклу підвищення активності. Ступінь підвищення активності АСТ відображає масу міокарда, залученого до патологічного процесу. Іноді активність АСТ підвищується ще до появи електрокардіографічних ознак ІМ, а відсутність зниження її рівня після 3-4-го дня захворювання є прогностично несприятливим. При ІМ активність АСТ у крові може збільшуватися у 2-20 разів.

При стенокардії активність АСТ здебільшого залишається в межах норми. Однак низка авторів вказує на підвищення АСТ при тяжкій формі коронарної недостатності в перші 24 години після нападу та нормалізації на 2-й, рідше 3-й день після нападу, а також при тривалих приступах пароксизмальної тахікардії. АСТ підвищується також при гострому гепатиті та інших важких ураженнях гепатоцитів. Помірне збільшення спостерігають при механічній жовтяниці, у хворих з метастазами в печінку та цирозом.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).

Одиниці виміру: Од/л (одиниць на літр). Альтернативні одиниці виміру: мккат/л = Од/л × 0.0167. Межі визначення: 5-7000 Од/л. Результати дослідження оцінюються з урахуванням статі та віку.

Референсні значення:

До 27.07.2024 р. використовувалася інша технологія виконання аналізу та референсні значення (РЗ): технологія - біохімічний аналізатор AU5810 (Beckman Coulter, США); норма (Од/л) - до 2 днів <109; 2-5 днів <97; 5 днів-6 місяців <77; 6-12 місяців <82; 1-3 роки <48; 4-6 років <36; 7-12 років <47; 13-17 років <29 (чоловіки), <25 (жінки); старше 17 років <31 (чоловіки), <37 (жінки).

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

1. Фульмінантна форма гострого гепатиту, особливо вірусного (різке підвищення).
2. Некроз або ушкодження печінкових клітин будь-якої етіології, включаючи холестаз та обтураційну жовтяницю, хронічний гепатит, ушкодження печінки, індуковані лікарськими препаратами.
3. Алкогольний гепатит (АСТ>АЛТ).
4. Вірусні та хронічні гепатити (здебільшого АЛТ>АСТ).
5. Новоутворення у печінці.
6. Інфекційний мононуклеоз.
7. Некроз чи травма серцевої чи скелетної мускулатури.
8. Гострий інфаркт міокарда (АСТ>АЛТ).
9. Тяжке м'язове навантаження.
10. Серцева недостатність.
11. Тяжкі опіки.
12. Тепловий удар.
13. Гіпотиреоїдизм (у 40-70% випадків).
14. Кишкова непрохідність (може вказувати на інфаркт тонкого кишечника).
15. Лактоацидоз.
16. Хвороба легіонерів.
17. Злоякісна гіпертермія.
18. Ревматична поліміалгія.
19. Тифоїдна лихоманка.
20. Таласемія велика.
21. Синдром токсичного шоку.

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

1. Вагітність.
2. Важкі некротичні процеси.
3. Нестача вітаміну В6.

ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ

Застосування гепатотоксичних лікарських препаратів (зокрема антибіотиків, статинів, деяких противірусних препаратів тощо) або препаратів, що викликають холестаз, можуть потенційно викликати підвищення АСТ (зазвичай є тимчасовим).