ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Дослідження кліща для визначення інфікованості бореліями: для визначення необхідності цілеспрямованої профілактики та спостереження; для визначення наявності та відсотка інфікованих кліщів на певній території.
- Клінічні ознаки ураження центральної-нервової системи, суглобів, лімфатичної системи при лайм-бореліозі (ліквор, синовіальна рідина, випоти, пункції лімфовузлів).
Важливо!
Прямі методи діагностики (в тому числі ПЛР-тести) мають обмежену діагностичну цінність для первинної діагностики хвороби Лайма (кліщового бореліозу). Основні тести, які доцільно використовувати для діагностики цього захворювання – визначення антитіл класів М та G (IgM, IgG) методами ІФА та імуноблот (аналізи №349, 350, 351, 352).
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Кліщові інфекції - група інфекційних захворювань людини та тварин, збудники яких передаються кліщами. У цю групу входять захворювання вірусної, бактеріальної, паразитарної етіології. Кліщі можуть бути переносниками збудників кліщового бореліозу (хвороби Лайма), кліщового енцефаліту, ерліхіозу, анаплазмозу, бабезіозу, хвороби котячих подряпин (фелінозу), кліщових плямистих лихоманок (кліщові рикетсіози), геморагічної лихоманки Крим-Конго, туляремії та інших природно-вогнищевих трансмісивних інфекцій. При цьому, кліщі можуть виступати переносниками одразу декількох збудників, викликаючи міксінфекції. Всім хворобам цієї групи притаманні спільні риси: природна вогнищевість, сезонність (зазвичай весняно-літня), контакт інфікованої людини з кліщем в анамнезі, гострий початок хвороби, гарячка, симптоми інтоксикації, ознаки ураження нервової системи, висипання на шкірі. Найпоширеніша кліщова інфекція на території України - кліщовий бореліоз (хвороба Лайма). Основне значення в перенесенні збудників кліщових інфекцій мають укуси іксодових кліщів.
Іксодові кліщі (Ixodidae) – родина кліщів, що налічує близько 15 родів та 650 видів. Зустрічаються на всіх континентах, включаю Арктику та Антарктику (паразитують на пінгвінах та інших птахах). Всі види являються кровоссальними паразитами. Особливості життєвого циклу кліщів забезпечують їх надійну циркуляцію в певних ареалах (можливість паразитування на різних групах тварин (дикі та свійські ссавці, птахи, рептилії), зберігання життєздатності протягом тривалого часу, ефективні механізми розмноження). При акті кровосмоктання кліщ впорскує в шкіру людини знеболюючі, судинорозширювальні та інші речовини, а разом з ними і збудників, які знаходяться в кишківнику та слинних залозах кліщів. При цьому, близько 25% хворих осіб не вказують на присмоктування кліщів (це відбувається при короткотривалому контакті з кліщем, або при фіксації кліща в області тіла, з важким виявленням).
Борелії (Borrelia) - рід грамнегативних рухливих спіралевидних бактерій, що входять до родини Spirochaetaceae (разом з родами Treponema и Leptospira). Здатні зберігатися в організмі людини більше 10 років (за рахунок антигенної гетерогенності, здатність до зміни антигенної структури в ході інфекційного процесу, трансформації в L-форми і утворення цист). Рід Borrelia підрозділяється на дві великі підгрупи: збудники поворотної кліщовий лихоманки: B.recurrentis, B.duttoni, B.рarkeri; збудники хвороби Лайма: B.burgdorferi sensu stricto, B.garinii, B.afzelii, B.valaisiana, які внаслідок високого фенотипічної і генетичної схожості об'єднані в єдиний комплекс Borrelia burgdorferi sensu lato.
Borrelia burgdorferi sensu lato (Borrelia burgdorferi s.l.) - таксономічна група (комплекс), що включає генетично схожі види борелій , здатних викликати хворобу Лайма. Різні геновіди комплексу мають різну географічну поширеність. В Україні, на сьогодні, доведена циркуляція різних штамів всіх трьох видів, що входять до складу комплексу B. burdorferi sensu lato. Геномні відмінності можуть мати клінічне значення, так як від антигенної структури збудника в певній мірі залежить симптомокомплекс захворювання. Розвиток артритів частіше викликає B.burgdorferi sensu stricto, неврологічні симптоми - B.garinii, шкірні прояви - B.afzelii
Інфікованість бореліями кліщів роду Ixodes ricinus (за даними скринігових досліджень) складає: Європейські Союз - 3,8-7,7%; Україна - 9,7 (6,3-25%), Білорусь - 16,6%, Європейська частина Росії - 24,5%, Швеція - 31,7-45%. В циркуляцію також можуть включатися кліщі роду Dermacentor і комарі (Culicidae). Доведено, що в організмі одного кліща можуть перебувати два і більше генетичних варіанти борелій комплексу B. burgdorferi sensu lato. Можлива реінфекція людини різними штамами одного виду борелій.
Кліщовий бореліоз (хвороба Лайма, Лайм-бореліоз, іксодовий кліщовий бореліоз, Lyme disease) - кліщова інфекція збудником якої є спірохети Borrelia burgdorferi sensu lato. Найпоширеніша кліщова інфекція на території України. Характеризуються поліморфізмом клінічних проявів, стадійністю течії і схильністю до розвитку хро-нічних форм.
За рівнем поширеності та захворюваності в країнах Центрально-Східної Європи, в тому числі і в Україні, ХЛ займає перше місце серед природно-вогнищевих інфекцій, які передаються кліщами, а за темпами поширення - друге місце після ВІЛ-інфекції. Це пов’язано з погіршенням акарологічної ситуації в результаті кліматичних змін (розширення аре-алу та збільшення сезонної активності кліщів кліщів, збільшення їх чисельності), формування резервуарів збудників бореліозу серед ссавців, посиленням динаміки циркуляції борелій в природних осередках. Також велике значення в збільшенні частоти виявлення випадків ХЛ має активне вивчення екології, епідеміології і клініки захворювання, розробка і введення в медичну практику сучасних методів лабораторної діагностики, оптимізація епідеміологічного нагляду, розширення знань практикуючих лікарів і доступність медичної допомоги.
Механізм передачі інфекції: трансмісивний. Більшість випадків інфікування пов’язані з перебуванням у природних локаціях. Але, в останній час, спостерігається збільшення випадків інфікування в антропургічних осередках (парки, сквери, стадіони, тощо). Можливе аліментарне зараження при вживанні в їжу термічно не оброблених молочних про-дуктів. Як джерело інфекції людина грає незначну роль, є кінцевою ланкою в перенесення борелій. Хворий безпечний для оточуючих.
Сезонність: співпадає з періодом активності кліщів (травень-червень, вересень-жовтень). Але, підозра на інфіку-вання може бути визначена в будь яку пору року за рахунок розвитку хронічних форм інфекції.
Патогенез: збудник проникає в організм зі слиною кліща. Після пенетрації в дерму відбувається активна гематогенні дисемінація борелій (розповсюдження також відбувається лімфогено та периневрально в залежності від місця прис-моктування кліща). Ініціюється розвиток ланцюгових запальних (на початку хвороби) та дегенеративно-атрофічних (по мірі прогресування інфекції) процесів.
Інкубаційний період: в середньому 7-14 діб (3-30 діб).
Стадії захворювання:
- Локальна інфекція (запальна реакція в місці проникнення збудника). Характерна ознака – мігруюча ери-тема (еритематозна форма хвороби). Спостерігається у 41-70% випадків. Наявність характерної еритеми є патогномонічною ознакою і може слугувати обґрунтуванням для встановлення діагнозу.
- Дисемінація борелій у внутрішні органи (нервова, серцево-судинна системи, суглоби, тощо).
- Хронічна (пізня) інфекція. Ураження органів-мішеней: нервова система (нейробореліоз, синдром Баннварта, полірадікулоневропатії, серозний менінгіт, ураження черепних нервів, енцефалопатія, енцефаломієліт, церебральний васкуліт, периферична нейропатія); шкіра (хронічний атрофічний акродерматит, вогнищева скле-родермія), суглоби (моноартрити великих суглобів), серцево-судинна система (кардит, АВ-блокада, кардіоміопатія, серцева недостатність); очі (кон'юнктивіт, епісклерит, увеїт, кератит, ендофтальміт), печінка (гепатит з сприятливим прогнозом).
Лікування: комплексне (етіотропне, патогенетичне, симптоматичне).
Провідну роль в лікуванні відіграє етіотропна терапія, метою якої є елімінація збудника, а також зведення до мінімуму ймовірності переходу захворювання в хронічну форму. Призначення антибіотиків показано при всіх проявах хвороби Лайма, незалежно від давності інфікування.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: виявлено/не виявлено.
Показники, що визначаються (диференційоване визначення ДНК кишкових протозоїв):
| Показник | Результат, інтерпретація |
| Borrelia burgdorferi sensu lato, ДНК | не виявлено – генетичний матеріал Borrelia burgdorferi s.l. в досліджуваному зразку не виявлено; мікроорганізм відсутній, або його концентрація менше межі визначення;
виявлено – в досліджуваному зразку визначений генетичний матеріал Borrelia burgdorferi s.l.; при дослідженні кліща необхідно розглянути вживання профілактичних заходів, при дослідженні клінічних зразків людського походження та наявності клінічних проявів роль даного збудника у розвитку захворювання високоймовірна |
В нормі ДНК Borrelia burgdorferi s.l. відсутня (негативний результат).
При позитивному результаті (виявлення ДНК Borrelia burgdorferi s.l. в тілі кліща) з високою долею ймовірності можна припустити інфікування досліджуваного екземпляру кліща, який потенційно може бути причиною розвиту хвороби у людини, яка з ним контактувала. Необхідно розглянути профілактичні заходи (спостереження, додаткові обстеження, профілактичне лікування).
При позитивному результаті (виявлення ДНК Borrelia burgdorferi s.l. в клінічних зразках людського походження) з високою долею ймовірності можна припустити розвиток хвороби. Доцільне специфічне лікування та подальший контроль перебігу хвороби.
ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
В аналізованому зразку біологічного матеріалу виявлено ДНК Borrelia burgdorferi s.l.
НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
В аналізованому зразку біологічного матеріалу специфічні фрагменти ДНК Borrelia burgdorferi s.l. не виявлені. Відсутність інфікування, або концентрація збудників нижче межі чутливості тесту.
При укусах кліщів в регіонах з високим рівнем інфікування в популяції кліщів доцільне спостереження (клінічний огляд, проведення серологічних досліджень в динаміці).
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Виявлення збудників кліщових інфекцій при дослідженні кліща, знятого з тіла людини/тварини, не гарантує обов’язкового інфікування. В таких випадках доцільне спостереження та, за наявності підозри на хворобу, додаткові дослідження. Даний аналіз не призначений для оцінки ефективності лікування захворювання.
Зверніть увагу!
