ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Діагностика та моніторинг уражень міокарду (інфаркт, міокардит).
- В комплексній діагностиці онкологічної патології (пухлини гермінативної тканини, черевної порожнини, легень).
- Моніторинг та прогноз перебігу лімфогранулематозу (хвороба Ходжкіна).
- Діагностика, визначення ступеню важкості та моніторинг захворювання скелетних м'язів (міопатії).
- В комплексній діагностиці гемолітичної анемії та інших станів, що супроводжуються внутрішньосудинним гемолізом еритроцитів.
- В комплексній діагностиці захворювань нирок, печінки
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Лактатдегідрогеназа – цинковмістний внутрішньоклітинний фермент, який каталізує окислення молочної кислоти до пірувату. Міститься практично у всіх клітинах організму, але найбільш активна в скелетній мускулатурі, серцевому м'язі, нирках, печінці та еритроцитах.
Існує п'ять різних форм (ізоферментів) ЛДГ, які відрізняються молекулярною структурою та розташуванням в організмі. Від того, яка з п'яти форм ЛДГ переважає, залежить основний спосіб окислення глюкози – аеробний (до CO2 та H2O) або анаеробний (до молочної кислоти). Для міокарда та мозкової тканини основною є ЛДГ-1, для еритроцитів, тромбоцитів, ниркової тканини – ЛДГ-1 та ЛДГ-2. У легенях, селезінці, щитовидній та підшлунковій залозах, надниркових залозах, лімфоцитах переважає ЛДГ-3. ЛДГ-4 знаходиться у всіх тканинах з ЛДГ-3, а також у гранулоцитах, плаценті та чоловічих статевих клітинах, в яких міститься і ЛДГ-5. Ізоферментна активність у скелетних м'язах (у порядку зменшення): ЛДГ-5, ЛДГ-4, ЛДГ-3. Для печінки найбільш характерним є ізофермент ЛДГ-5, менша активність у ЛДГ-4. У нормі у сироватці крові всі фракції ферменту визначаються з невеликою активністю у складі сумарного показника – загальної ЛДГ.
При захворюваннях, що супроводжуються пошкодженням тканин та руйнуванням клітин, активність ЛДГ у крові підвищується. У зв'язку з цим вона є важливим маркером тканинної деструкції. Незважаючи на те, що збільшення активності ферменту не вказує на якусь певну хворобу, його визначення в комплексі з іншими лабораторними аналізами допомагає в діагностиці інфаркту легені, м'язової дистрофії та гемолітичної анемії. Підвищена активність ЛДГ може виявлятися у новонароджених, вагітних та після інтенсивних фізичних навантажень.
ЛДГ – один із основних ферментативних тестів у лабораторній діагностиці інфаркту міокарда. Загальна активність ЛДГ сироватки крові зростає у проміжку від 8 до 12 годин після больового нападу, досягаючи максимуму через 24-48 годин, залишається підвищеною протягом семи та більше днів. Зазвичай спостерігається збільшення в 3-4 рази від верхньої межі референсних значень, але може бути 10-кратне перевищення. Визначення ЛДГ є особливо корисним для лабораторного підтвердження інфаркту міокарда через 24 і більше годин після початку больового нападу (у той час як визначення креатинкінази та креатинкінази-МВ цінне для діагностики інфаркту на ранніх термінах). Рівень ЛДГ може бути помірно збільшений при міокардитах та серцевій недостатності із застійними явищами у печінці. При стенокардії та перикардитах вміст ЛДГ знаходиться в межах норми.
ЛДГ практично завжди підвищено при досить вираженому гемолізі. Збільшення сироваткової активності ЛДГ спостерігається також при мегалобластних анеміях, що супроводжуються руйнуванням попередників еритроцитів та звільненням підвищених кількостей ферменту. Помірне підвищення ЛДГ спостерігається при захворюваннях печінки (менш виражене ніж підвищення трансаміназ), а також приблизно у третини пацієнтів із захворюваннями нирок, особливо за наявності тубулярного некрозу або пієлонефриту. Підвищення рівня ЛДГ у сироватці крові виявляється у більшості пацієнтів із злоякісними захворюваннями. Особливо високі величини активності ферменту пов'язані з хворобою Ходжкіна та злоякісними захворюваннями черевної порожнини та легень. При ефективному лікуванні активність ЛДГ знижується, що іноді застосовують для динамічного спостереження за онкологічними хворими
Помірне підвищення ЛДГ спостерігається при лейкемії. Підвищені рівні ЛДГ відзначають при легеневій емболії.
Збільшені концентрації ферменту знаходять у пацієнтів із прогресивною м'язовою дистрофією, особливо на ранній та проміжній стадіях захворювання. При порушенні м'язової функції, пов'язаної з нейрогенними захворюваннями, ЛДГ не підвищується, але при пошкодженні м'язів через ендокринні та метаболічні патології активність ЛДГ збільшується.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: Од/л (одиниць активності ферменту в літрі)
Альтернативні одиниці виміру: мккат/л = Од/л × 0.0167
Межі визначення: 10-2500 Од/л
Результати дослідження оцінюються з урахуванням віку, не залежно від статі.
Референсні значення
| Вік | Лактатдегідрогеназа у сироватці крові (Од/л) |
| до 1 року | <451 |
| 1-3 роки | <344 |
| 4-17 років | <314 |
| старше 17 років | <250 |
Для дорослих прийнято консенсусне значення «норми» ДЛГ – до 250 Од/л
До 04.07.2024 р. використовувалася інша технологія виконання аналізу та референсні значення (РЗ): технологія - біохімічний аналізатор AU5810 (Beckman Coulter, США); РЗ (Од/л) - 0-4 день 290-775; 5-10 днів 545-2000; 11 днів - 2 роки 180-430; 2-12 років 110-295; >12 років, жінки <247, чоловіки <248.
Показники активності ЛДГ можуть залежати від методу дослідження, тому в динаміці дослідження слід проводити в одній лабораторії за допомогою того ж методу. Підвищена активність ЛДГ у фізіологічних умовах спостерігається після інтенсивних фізичних навантажень у новонароджених дітей, вагітних жінок.Зважаючи на неспецифічність даного аналізу, його результат повинен трактуватися з урахуванням показників інших лабораторних досліджень та клінічної картини захворювання.
У діагностиці гострих процесів, що супроводжуються деструкцією тканини (інфаркту, некрозу), необхідно враховувати зміни активності ЛДГ у крові протягом деякого часу після гострого епізоду хвороби.
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Патологія печінки (вірусні та токсичні гепатити, механічна жовтяниця, цироз печінки).
- Інфаркт міокарда, інфаркт легені.
- Захворювання системи крові (гемолітична, перніціозна, мегалобластна та серповидно-клітинна анемії, гострий лейкоз).
- Злоякісні новоутворення різних органів.
- Захворювання кісткових м'язів (травма, атрофія, міодистрофія).
- Патологія нирок (гломерулонефрити, пієлонефрити, інфаркт нирки тощо).
- Будь-які патологічні процеси, що супроводжуються руйнуванням клітин та втратою цитоплазми (травматичний шок, гемоліз, великі опіки, гіпоксія, крайня гіпотермія тощо).
- Гострий панкреатит.
- Еклампсія, передчасне відшарування плаценти.
- Гіпотиреоз.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Особливого клінічного значення не має.
Може спостерігатися під впливом деяких лікарських засобів.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Підвищення рівня ЛДГ може спостерігатися при: інтенсивних фізичних навантаженнях незадовго до дослідження; наявності протезованого клапану серця (гемоліз еритроцитів внаслідок пошкодження клітин стулками клапана); застосуванні електроімпульсної терапії незадовго до дослідження; гемодіалізі (у зв'язку з видаленням інгібіторів ферменту – сечовини під час процедури); прийомі алкоголю та лікарських засобів (кофеїн, анестетики, цефалоспорини, нестероїдні протизапальні засоби, сульфаніламіди, вазопресин, вальпроєва кислота, наркотики, аміодарон, анаболічні стероїди, верапаміл, ізотретиноїн, каптоприл, хлорамфенікол, кодеїн, дапсон, пеніциламін, стрептокіназа, тіопентал, фуросемід, метотрексат, сульфасалазин, симвастатин, такролімус); тромбоцитозі.
Зниження рівня ЛДГ може спостерігатися при: присутності оксалатів і сечовини, що інгібують ЛДГ; прийомі лікарських засобів (амікацин, аскорбінова кислота, гідроксісечовина, дофібрат, еналаприл, метронідазол, налтрексон, протисудомні препарати, цефотаксим).
