ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Діагностика хвороби Вільсона-Коновалова (скринінговий тест).
- Моніторинг хвороби Вільсона-Коновалова, оцінка ефективності лікування.
- Діагностика ацерулоплазмінемії, синдрому Менкеса та інших станів, пов'язаних зі зниженням рівня церулоплазміну (зокрема пов'язаних із порушеннями харчування).
- Захворювання центральної нервової системи неясної етіології.
- За необхідності поглиблених досліджень, пов'язаних з оцінкою оксидантно-/антиоксидантного статусу, ризику серцево-судинних захворювань.
- Тотальне парентеральне харчування.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Церулоплазмін – глікопротеїн плазми крові, що містить мідь та виробляється печінкою й активованими моноцитами та макрофагами. Належить до α2‑глобулінової фракції електрофорезного розподілу. Одна молекула церулоплазміну містить 6-8 атомів міді. Включення міді у молекулу церулоплазміну відбувається під час його синтезу (переважно в гепатоцитах). Спочатку утворюється пептидний ланцюг, потім додається мідь від внутрішньоклітинної АТФази (фермент відсутній при хворобі Коновалова-Вільсона). Після секреції з клітин печінки церулоплазмін переміщується до тканин, що потребують міді, де відбувається катаболізм молекули білка-транспортера з вивільненням атомів міді. Водночас роль церулоплазміну в транспорті самої міді не дуже значна, оскільки приєднання та відщеплення міді в ньому відбувається повільно (основну роль у транспорті міді відіграють альбумін і транскупреїн). Основна фізіологічна роль церулоплазміну – участь в окисно-відновних реакціях. Діючи як фероксидаза, церулоплазмін виконує найважливішу роль у регуляції іонного стану заліза – окисленні Fe2+ у Fe3+. Це робить можливим включення заліза у трансферин без утворення його токсичних продуктів. Підтримка нормального транспорту та метаболізму заліза – це життєво важлива функція церулоплазміну. При дефіциті заліза відбувається активація транскрипції гена церулоплазміну гіпоксія-індуцибельним фактором-1 (HIF-1), який також активує гени еритропоетину, трансферину та його рецептора. Окрім того, церулоплазмін виконує каталітичну функцію відносно поліамінів, катехоламінів і поліфенолів. Може діяти як прооксидант або як антиоксидант залежно від супутніх факторів. У фізіологічних умовах описано антиоксидантну роль цього білка, однак в присутності супероксиду (наприклад, у запаленому судинному ендотелії) він виступає як потужний каталізатор окислення ліпопротеїнів низької щільності. На підставі результатів епідеміологічних досліджень церулоплазмін розглядається як незалежний фактор ризику серцево-судинних захворювань.
Рівні церулоплазміну зростають при запальних процесах, оскільки він є білком гострої фази, однак зростання відбувається досить повільно (наприклад, після гострого інсульту пік досягається на 4-20 день).
Як біомаркер статусу міді церулоплазмін інформативний в умовах її вираженого дефіциту.
Зміни концентрацій церулоплазміну спостерігаються при первинному дефіциті церулоплазміну, хворобі Вільсона-Коновалова (гепатолентикулярній дегенерації), цирозі, хронічному гепатиті різних етіологій.
Первинний генетичний дефіцит церулоплазміну у гомозиготній формі викликає тяжкі порушення метаболізму заліза, він багато у чому подібний до гемохроматозу. Транспорт міді при цьому страждає меншою мірою. Клінічна картина включає блефароспазм, дегенерацію сітківки, цукровий діабет, деменцію, екстрапірамідні розлади.
Вторинний дефіцит церулоплазміну (внаслідок порушення включення міді при синтезі) – набагато частіше явище. Дефіцит міді в дієті (неадекватна дієта, парентеральне харчування, синдром мальабсорбції, терапія пеніциламіном) асоційований з нейтропенією, тромбоцитопенією, низьким рівнем сироваткового заліза, гіпохромною нормо- або макроцитарною анемією, резистентною до терапії залізом.
Хвороба Менкеса (хвороба кучерявого волосся) – пов'язана з Х-хромосомою генетична аномалія, що викликає порушення надходження міді зі шлунково-кишкового тракту до судинного русла (відсутня АТФаза, що бере участь у механізмах транспортування міді у кров). Мідь не надходить у печінку та недоступна для включення у церулоплазмін, через що рівень церулоплазміну знижений. Клінічно захворювання проявляється затримкою росту та нейродегенеративними розладами, що активно прогресують. Характерні зміни волосся (кучеряві, рідкі та ламкі). Летальний наслідок за відсутності лікування настає протягом перших п'яти років життя.
Хвороба Коновалова-Вільсона (гепатолентикулярна дегенерація) – дефект гена тринадцятої хромосоми, що призводить до відсутності печінкової АТФази (бере участь у механізмі включення міді у церулоплазмін). Порушується екскреція міді з жовчю. Симптоми можуть проявитися у 20-30 років або раніше чи пізніше. На відміну від дефіциту церулоплазміну, пов'язаного з мідьдефіцитною дієтою та хворобою Менкеса, при цьому стані в організмі спостерігається надлишок міді та її відкладення у тканинах, включаючи печінку, мозок, периферію райдужної оболонки очей (характерні кільця). Розвиваються порушення функції печінки (до цирозу), дегенеративні зміни ЦНС та неврологічні порушення, ураження рогівки (кільця Кайзера‑Флейшера) та нирок (проявляється гематурією, протеїнурією, аміноацидурією). Рідше спостерігаються гематологічні зміни (гемоліз, пов'язаний з токсичною дією вільної міді). Виділення міді із сечею збільшується у 5-10 разів. Рівень церулоплазміну низький (за винятком випадків, пов'язаних із вагітністю та запаленням). У гомозиготних носіїв спостерігається значне зниження рівнів церулоплазміну. У гетерозиготних носіїв зменшення є помірним або взагалі не відбувається.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Інтерпретація результатів досліджень містить інформацію для лікаря і не є діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики та самолікування. Точний діагноз ставить лікар, використовуючи як результати даного обстеження, так і потрібну інформацію з інших джерел: анамнезу, результатів інших обстежень тощо.
Одиниці виміру: мг/дл (міліграм на децилітр).
Альтернативні одиниці виміру: г/л = мг/дл х 0.01; мкмоль/л = г/л × 7.46; мг/дл = г/л × 100.
Межі визначення: 3-140 мг/дл.
Референсні значення залежать від статі та віку.
Референсні значення
| Вік | Церулоплазмін у сироватці крові (мг/дл) |
| до 2 місяців | 7-24 |
| 2-5 місяців | 13-33 |
| 6-12 місяців | 14-39 |
| 1-7 років | 22-43 |
| 8-13 років | 21-40 |
| 14-18 років | 17-35 (чоловіки); 21-43 (жінки) |
| від 19 років | 15-30 (чоловіки); 16-45 (жінки) |
При інтерпретації результатів слід враховувати наявність запальних процесів або застосування естрогенотерапії та/або інших лікарських препаратів, що змінюють (підвищують) концентрацію церулоплазміну. Зазначені фактори можуть маскувати прояви основного захворювання, пов’язаного з дефіцитом церулоплазміну.
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Гострофазна відповідь (пік на 4-20 дні) при запаленні, інфекції, пошкодженні тканин, серцево-судинних захворюваннях, деяких злоякісних новоутвореннях.
- Вагітність (зростає вдвічі у третьому триместрі).
- Куріння.
- Ревматоїдний артрит.
- Хвороба Ходжкіна.
- Гепатит, холестаз, механічна жовтяниця.
- Застосування лікарських засобів, таких як карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, вальпроєва кислота, естрогени, метадон, оральні контрацептиви, тамоксифен.
Значне підвищення концентрацій церулоплазміну може призвести до зелено-блакитного забарвлення сироватки крові.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Гепатолентикулярна дегенерація (хвороба Вільсона-Коновалова). Близько 5% людей із хворобою Вільсона-Коновалова при неврологічній симптоматиці мають нормальні рівні церулоплазміну, тоді як у 40% хворих із симптомами ураження печінки рівень церулоплазміну підвищений, особливо при загостренні.
- Синдром Менкеса (хвороба «кучерявого волосся»).
- Ацерулоплазмінемія.
- Дефіцит міді у разі порушення харчування.
- Застосування лікарських препаратів (L-аспарагінази).
- Нефроз.
- Тривале парентеральне харчування.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Дослідження рівня церулоплазміну у маленьких дітей (орієнтовно до 3 місяців) може бути некоректним. Рівень церулоплазміну змінюється на фоні інфекційних захворювань, порушень функції печінки.
Естрогени, оральні контрацептиви, фенітоїн, фенобарбітал, вальпроєва кислота можуть підвищувати вміст міді та церулоплазміну у крові.
Зазвичай замовляється з наступними дослідженнями:
- Аналіз № 145. Залізо
- Аналіз № 147. Мідь
- Аналіз № 168. С-реактивний білок (СРБ)
- Аналіз № 161. Трансферин
- Аналіз № 162. Феритин
