ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Діагностика антифосфоліпідного синдрому (в комплексі з аналізом на антифосфоліпідні антитіла).
- Випадки венозних та артеріальних тромбозів різної локалізації, тромбоемболій, динамічних порушень мозкового кровообігу та ішемічних інсультів у віці молодше 50 років, або рецидивуючі епізоди в будь-якому віці.
- Невиношування вагітності (внутрішньоутробна загибель плода, повторні втрати плода).
- Помірна тромбоцитопенія, що поєднується з тромбозами.
- Обстеження пацієнтів із системним червоним вовчаком.
- Уточнення причин подовженого АЧТЧ (активований частковий тромбопластиновий час) - вовчаковий антикоагулянт є найбільш поширеною причиною подовження АЧТЧ після гепарину.
- При виявленні позитивних результатів на антифосфоліпідні антитіла.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Антифосфоліпідний синдром (АФС) – набута аутоімунна форма тромбофілії, що характеризується наявністю клінічних ознак тромбозів які пов’язана з синтезом антитіл до фосфоліпід-білкових комплексів (антифосфоліпідних антитіл). Код в Міжнародній класифікації хвороб 10 перегляду – D68.8.
Клінічні прояви: рецидивуючі тромбози (артеріальні та(або) венозні), акушерська патологія (синдром втрати плоду, токсикоз, нефропатія, загроза переривання вагітності) - часто буває першим проявом АФС, тромбоцитопенія, анемія, ураження клапанів серця, поліорганна недостатність (за рахунок тромбозу судин мікроциркуляторного русла при «катастрофічному АФС»), ураження нирок (тромботична ангіопатія), ліведо (розгалужені синюшні плями на шкірі), артеріальна гіпертензія, неврологічні порушення (епілептичні напади, хорея, деменція, зорова нейропатія, мігренеподібна головний біль).
Всі форми АФС умовно можна розділити на дві групи: первинний – АФС без встановлених супутніх аутоімунних розладів; вторинний – АФС, що розвивається на фоні існуючої аутоімунної патології (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, системний склероз тощо), онкопатології (карциноми, лейкози, мієлопроліферативні захворювання), хронічних інфекцій.
Поява антифосфоліпідних антитіл може спостерігатися при вживанні лікарських засобів (оральні контрацептиви, хлорпромазин, фенотіазинові нейролептики, прокаїнамід, фенітоїн, гідралазин), при гострих інфекціях (вірусні, бактеріальні, паразитарні). В цих випадках поява лабораторних маркерів АФС носить транзиторний характер, без патологічного впливу на систему гемостазу. Саме тому лабораторна оцінка маркерів АФС повинна проводитися в динаміці. Спадкові форми АФС зустрічаються вкрай рідко.
Клінічні діагностичні критерії АФС:
-
Судинний тромбоз - один або більше клінічних епізодів артеріального, венозного тромбозу або тромбоз дрібних судин в будь-якій тканині або органі.
-
Патологія вагітності - один або більше випадків внутрішньоутробної загибелі морфологічно нормального плоду після 10 тижнів гестації (нормальні морфологічні ознаки плоду документовані на УЗД, або безпосереднім оглядом плоду), один або більше випадків передчасних пологів морфологічно нормального плоду до 34 тижнів гестації через виражену прееклампсію, або еклампсію, або виражену плацентарну недостатність, три або більше послідовних випадків спонтанних абортів до 10 тижнів гестації (виняток - анатомічні дефекти матки, гормональні порушення, хромосомні порушення)
Лабораторні діагностичні критерії АФС:
-
Вовчаковий антикоагулянт - в двох або більше випадках дослідження з проміжком не менше 12 тижнів. Тестування повинно проводитися у відповідності до міжнародних рекомендацій (стандарт CLSI H60-A, Laboratory Testing for the Lupus Anticoagulant; Appoved Guideline /April 2014/).
-
Антитіла до фосфоліпідів (IgM та(або) IgG) - в двох або більше випадках дослідження з проміжком не менше 12 тижнів (антитіла до кардіоліпіну, β2-глікопротеїну I та інших фосфоліпідів).
Вовчаковий антикоагулянт (ВА) - збірна назва для популяції антифосфоліпідних антитіл, які викликають подовження часу згортання у фосфоліпід-залежних коагуляційних тестах (АЧТЧ, тромбіновий час тощо) Походження назви «вовчаковий антикоагулянт» історично пов'язане з тим, що вперше цей феномен був описаний при обстеженні пацієнта із системним червоним вовчаком (СЧВ). Парадоксально, на відміну від антикоагулянтного ефекту та подовження часу згортання в лабораторних тестах (in vitro), присутність вовчакового антикоагулянту в умовах організму (in vivo) асоційований з ризиком гіперкоагуляції та тромбозів.
ВА виявляє найбільш тісний зв'язок з ризиком тромбозів при АФС. ВА може бути обумовлений присутністю антитіл до бета-2-глікопротеїну 1 або антитіл до протромбіну, але часто виявляється і без таких антитіл.
Тест з використанням розведеної отрути гадюки Рассела, яка активує безпосередньо V і X фактори згортання, незалежно від активації VII, VIII, IX, XI, та XII факторів (в такий спосіб результат не залежить від впливу їх дефіциту чи інгібування), є одним з рекомендованих варіантів дослідження ВА.
Скринінговий тест проводиться при використанні обмеженої концентрації фосфоліпідів у реагенті для підвищення чутливості до ВА. Підтверджуюче дослідження проводиться при отриманні позитивного результату в скринінгу, тим самим методом, але на тлі надлишку фосфоліпідів. Якщо подовжений час згортання в скринінговому тесті коригується надлишком фосфоліпідів в підтверджуючому тесті, то це підтверджує фосфоліпід-залежний ефект і вказує на високу ймовірність присутності ВА.
Слід враховувати, що виконання дослідження ВА на фоні терапії антикоагулянтами типу варфарину, прямих інгібіторів тромбіну (Прадакса та інші), Прямих інгібіторів Xa фактора (Ксарелто та іншні), або надлишку гепарину може призводити до викривлення результатів.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: відсутні
Результат дослідження надається в якісному форматі (виявлено/не виявлено). При позитивному результаті оцінюється «ступінь позитивності» (напівкількісний формат).
Дослідження виконується в один або два етапи: скринінговий тест + підтверджуючий тест у випадку позитивного результату скринінгу. Обидва тести виконуються шляхом виміру часу згортання плазми пацієнта при додаванні реагенту, що містить розведену отруту гадюки Рассела (RVVT). Отрута змії прямо активує фактор Х, який в свою чергу активує протромбін в присутності фактору V, іонів кальцію та фосфоліпідів. Таким чином запускається процес коагуляції, який має вкладатися в певні часові рамки (нормальний час згортання). Якщо в досліджуваному зразку плазми присутні вовчакові антикоагулянти (ВА), які інгібують фосфоліпіди, що приймають участь у процесі коагуляції, то час згортання плазми пацієнта подовжується.
За результатами скринінгового тесту можна виключити наявність вовчакового антикоагулянту (ВА) - час згортання плазми пацієнта вкладається в допустимі межі при додаванні отрути гадюки Рассела.
Підтверджуюче дослідження (другий етап, підтверджуючий тест з отрутою гадюки Рассела, dRVVT Confirm) проводиться тільки в тих випадках, коли результат скринінгового тесту виходить за межі референсу. В цьому випадку використовується реагент з отрутою гадюки Рассела (RVVT) + додаткові фосфоліпіди, які компенсують реакцію інгібування фосфоліпідів вовчаковими антикоагулянтами. Підсумковий результат (висновок) робиться за співвідношенням результатів скринінгу та підтвердження.
За результатами відношення значень скринінгового та підтверджуючого тесту можна зробити висновки, щодо відносної концентрації вовчакового антикоагулянту:
1.2-1.5 – вовчаковий антикоагулянт позитивний, ефект слабо виражений;
1.5-2.0 – вовчаковий антикоагулянт позитивний, ефект помірно виражений;
більше 2.0 – вовчаковий антикоагулянт позитивний, ефект сильно виражений.
Цей поділ умовний і не може бути основою для моніторингу результатів в динаміці. При отриманні результату з висновком "ВА слабо виражений" рекомендується повторне тестування через 1-2 тижні для виключення впливу неспецифічних факторів (інтерференція). Поодинокий позитивний результат тесту з розведеною отрутою гадюки Рассела не є критерієм для встановлення діагнозу АФС. Для підтвердження наявності вовчакового антикоагулянту рекомендується повторне тестування через 12 тижнів.
Результати аналізу надаються у різній формі:
-
При відсутності ВА (негативний результат) – результат в якісному форматі («Вовчаковий антикоагулянт – НЕ ВИЯВЛЕНО»).
-
При наявності ВА (позитивний результат) – результат в якісному форматі (ВИЯВЛЕНО) з інформацією, щодо відносної концентрації вовчакового антикоагулянту (відношення dRVVT Screen/dRVVT Confirm) – 1.2 або більше.
До 10.07.2024 р. використовувалася інша технологія виконання аналізу - коагулометричний аналізатор ACL TOP 500 (Werfen, США); критерії не змівалися.
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Антифосфоліпідний синдром (АФС).
- Системний червоний вовчак (СЧВ), ревматоїдний артрит, виразковий коліт та інші аутоімунні розлади.
- Інфекції (найчастіше тимчасово).
- Вплив лікарських засобів (рідко).
- Хибнопозитивний результат внаслідок ефекту антикоагулянтної терапії або неспецифічних інгібіторів (наприклад, при новоутвореннях, множинній мієломі).
- Іноді у практично здорових осіб.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
В нормі результат негативний (відсутній вовчаковий антикоагулянт).
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Хибнопозитивний результат може фіксуватися під час антикоагулянтної терапії. По можливості аналіз на вовчаковий антикоагулянт повинен проводитися до початку антикоагуляційної терапії.
За 1-2 тижні до аналізу на ВА бажано припинити вживання оральних антикоагулянтів (ОАК). Якщо прийом ОАК відмінити неможливо, то аналіз на ВА необхідно виконувати під контролем рівня протромбіну/міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). При значенні МНВ менше 1.5, результати оцінки ВА будуть вважатися коректними. При МНВ 1.5-<3.0 – високий ризик некоректних результатів, можливе визначення ВА індивідуально, за запитом (необхідно виконання додаткових технічних процедур). При МНВ 3.0 та більше – визначення ВА неможливе (недостовірні результати). Не рекомендовано виконання дослідження на ВА на фоні гепаринотерапії. Для оцінки впливу гепарину доцільно виконати дослідження тромбінового часу (ТЧ). При підвищенні рівня ТЧ результати визначення ВА можуть бути некоректні.
