ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Прояви небажаних реакцій (зокрема анафілаксії), що виникли після використання місцевого анестетика (лідокаїну) – уточнення причини та механізму реакції, диференційна діагностика.
- Неможливість проведення шкірних тестів або провокаційного тесту (наявність протипоказань) у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом (зокрема попередніми реакціями на місцеві анестетики).
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Лікарська алергія – це специфічна реакція імунної системи на лікарські препарати. Лікарська алергія може виникнути як ускладнення при лікуванні основного захворювання або через тривалий контакт з лікарськими препаратами (у лікарів, медичних працівників, фармацевтів). Основними причинами розвитку алергії до ліків є спадкові фактори, наявність інших видів алергії, тривале застосування ліків, одночасне застосування великої кількості різних препаратів, передозування, неправильне застосування препаратів (у цьому випадку йдеться про псевдоалергію). Алергічну реакцію можуть спровокувати будь-які лікарські засоби, проте найпоширенішими алергенами є антибіотики, місцеві анестетики, нестероїдні протизапальні препарати тощо. Алергічні реакції на медикаменти розвиваються від кількох секунд до кількох годин і можуть викликати напад бронхіальної астми, кропив'янку, набряк Квінке, алергічний нежить чи анафілактичний шок. За наявності алергії на певні ліки слід враховувати, що вона також може проявитися при застосуванні медикаментів з подібним складом. Основне значення для виявлення лікарської алергії мають дані анамнезу та клінічне обстеження. Також застосовуються різні додаткові методи: шкірні тести (внутрішньошкірна проба з препаратом); провокаційний тест (контрольоване введення мінімальних доз препарату під наглядом лікаря); лабораторні дослідження (тест активації базофілів, виявлення специфічних IgE до конкретних препаратів).
Лідокаїн – лікарський препарат амідного ряду, що застосовується для місцевої та регіональної анестезії, а також як антиаритмічний засіб. Випускається у вигляді розчину для ін'єкцій, очних крапель, спрею чи гелю. Входить до складу багатьох комбінованих препаратів місцевої дії. Лідокаїн діє до 75 хвилин. При додаванні до лідокаїну епінефрину анестетичний ефект збільшується до 2 годин. Може застосовуватися для всіх видів місцевої анестезії, зокрема поверхневої, інфільтраційної, провідникової, епідуральної, спінальної, інтралігаментарної при оперативних втручаннях, маніпуляціях, ендоскопічних та інструментальних дослідженнях у всіх хірургічних напрямках медицини. Препарат може вводитися парентерально, наноситися за допомогою спреїв або у вигляді пластин при больовому синдромі при вертеброгенних ураженнях, міозиті, постгерпетичній невралгії. У кардіології лідокаїн вводиться внутрішньовенно та застосовується для усунення пароксизмів шлуночкової тахікардії та шлуночкових аритмій, зокрема при інфаркті міокарда й операціях на серці.
Лідокаїн може мати побічний вплив на різні органи та системи, наприклад, у вигляді зниження тиску, головного болю, нудоти, блювання, зупинки дихання, сплутаності свідомості, метгемоглобінемії, а також алергічних реакцій та анафілактичного шоку. Більшість небажаних реакцій пов'язана з передозуванням, токсичною дією препарату, присутністю додаткових речовин у ліках (наприклад, епінефрину, сульфітів, парабенів, антибіотиків). Справжня алергічна реакція на лідокаїн зустрічається не більше ніж у 1% випадків небажаних ефектів застосування цього препарату.
Алергічні реакції на лідокаїн поділяються на реакції негайного (в межах 1-2 годин від прийому препарату) та уповільненого (години, дні) типів. До алергічних реакцій негайного типу на лідокаїн відноситься кропив'янка, набряк у місці введення, бронхоспазм, анафілактичний шок. При нанесенні препарату на шкіру можлива контактна кропив'янка. До реакцій уповільненого типу відноситься місцева чи поширена екзема, фіксована пігментна еритема. Перехресних алергічних реакцій між лідокаїном та іншими амідними анестетиками нині немає.
Виявлення підвищених концентрацій специфічного імуноглобуліну Е (IgE) до даного алергену свідчить про наявність сенсибілізації організму до нього та можливий розвиток лікарської алергії.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: МОд/мл.
Межі визначення: 0-100 МОд/мл.
Інтерпретація результатів не залежить від статі та віку.
У нормі рівень специфічних антитіл класу Е (IgE) до лідокаїну не має перевищувати 0.35 МОд/мл.
| Рівень IgE до лідокаїну (МОд/мл) | Інтерпретація (реактивність) |
| <0.35 | результат негативний (клінічно незначущий рівень) |
| 0.35-0.7 | низький рівень |
| 0.7-3.5 | помірний рівень |
| 3.5-17.5 | підвищений рівень (явно позитивний) |
| 17.5-50 | високий рівень (сильно позитивний) |
| 50-100 | дуже високий рівень |
| >100 | надзвичайно високий рівень |
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Гіперчутливість негайного типу до лідокаїну.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Відсутність активної IgE-сенсибілізації до лідокаїну.
- Тривале виключення контактів з алергеном (лідокаїном).
- Успішне проведення лікування (алерген-специфічної імунотерапії).
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Відсутність специфічних IgE до алергенів лідокаїну не виключає можливості виникнення реакції на введення препарату. Небажані ефекти на місцеві анестетики можуть бути пов’язані з алергічними реакціями, що не асоційовані з попереднім виробленням специфічних IgE (сенсибілізацією) або не є істинною алергією та мають інші механізми (токсичні, психогенні, вагусні тощо). Також треба враховувати, що небажана реакція може бути пов’язана з іншими компонентами медичного втручання (консервантами, антисептиками, латексом, супутніми медикаментами (антибіотиками, адреналіном тощо)).
Прийом антигістамінних препаратів і вікові особливості не впливають на якість і точність дослідження.
