ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Для обстеження дітей та дорослих, схильних до частих рецидивуючих респіраторних, кишкових та/або урогенітальних інфекцій.
- Для моніторингу лікування мієломної хвороби IgG-типу.
- Для обстеження пацієнтів із аутоімунною патологією.
- При комплексному дослідженні імунної системи.
- При нагляді за пацієнтами з імунодефіцитами.
- Для того, щоб оцінити ефективність застосування препаратів імуноглобулінів
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Імуноглобуліни – це глікопротеїни, які відіграють важливу роль у роботі імунної системи організму. Існує 5 класів антитіл (IgA, IgG, IgM, IgE, IgD), які відрізняються особливостями структури та функцій та входять до гамма-глобулінової фракції білків крові. Вони виробляються плазматичними клітинами (зрілими клітинами) у відповідь на вплив антигенів бактерій, вірусів, грибів, паразитів та інших органічних речовин, які сприймаються як «не свої». При первинному інфікуванні чи впливі на організм чужорідних речовин імунна система розпізнає їх і стимулює плазматичні клітини виробляти антитіла, які пов'язують і нейтралізують антигени. Імунна система здатна «запам'ятовувати» антиген, з яким раніше контактувала, і швидко реагувати на його повторне надходження в організм, виробляючи більшу кількість імуноглобулінів, що перешкоджають реінфікуванню та повторному розвитку хвороби.
Основними імуноглобулінами, які забезпечують тривалий гуморальний захист від повторного інфікування, є імуноглобуліни класу G. IgG становлять 70-80% всіх імуноглобулінів крові. Час їхнього напіврозпаду в організмі – 21-24 дні. Вони нейтралізують токсини, віруси, опсонізують антигени, посилюючи їхній фагоцитоз, активують систему комплементу класичним шляхом. Цей клас антитіл здатний проникати у позасудинний простір та виконувати захисну функцію у тканинах. IgG – єдиний вид імуноглобулінів, який проникає через плаценту від матері до плоду та захищає дитину протягом перших 4-6 місяців життя від збудників інфекцій, з якими раніше контактувала мати.
Специфічні IgG виробляються у відповідь на вплив певного антигену. Вони починають синтезуватися при первинному контакті з інфекційним агентом або чужорідною речовиною, але пізніше ніж антитіла класу IgМ. Кількість IgG поступово збільшується протягом кількох тижнів після початку інфекції, а потім знижується до рівня, що в нормі протягом багатьох років зберігається у крові. Повторна дія антигену викликає швидке вироблення великої кількості IgG, що перешкоджає новому інфікуванню. Ця особливість роботи імунної системи взята за основу під час проведення вакцинації з використанням антигенів різних мікроорганізмів.
Існує кілька підкласів IgG: IgG-1, IgG-2, IgG-3, IgG-4. Зниження рівня окремих субкласів буває причиною рецидивуючих інфекцій. Водночас дефіцит іноді тривалий час не виявляють, оскільки загальний показник IgG може перебувати у межах референсних значень. Дефіцит або гіперпродукція сумарного IgG можуть бути ізольованими або поєднуватися зі зміною рівня інших класів імуноглобулінів. Наприклад, недостатній рівень IgG-2 та IgG-4 нерідко супроводжує дефіцит IgA.
Надмірна продукція імуноглобуліну G може бути пов'язана з гіперстимуляцією всіх клонів плазматичних клітин або окремого клону IgG-продукуючих В-клітин. Це може бути пов'язане з активним інфекційним процесом чи деякими видами імунопроліферативних захворювань (наприклад, мієломною хворобою).
Дефіцит IgG буває первинним (вродженим), що спостерігається рідко, або вторинним (придбаним), що зумовлюється різними факторами, які виснажують гуморальний імунітет.
При тяжких імунодефіцитах із низькими IgG або за їх відсутності може знадобитися парентеральне введення препаратів імуноглобулінів.
Для правильної інтерпретації результатів та діагностики імунодефіцитних станів рекомендовано одночасно визначати рівні інших класів імуноглобулінів (IgA, IgM, IgE), а також враховувати клінічні дані та активність патологічного процесу.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: г/л (грам на літр).
Альтернативні одиниці виміру: г/л × 6.67 = мкмоль/л; г/л × 100 = мг/дл; г/л × 1000 = мг/л.
Межі визначення: 3.0-50.0 г/л.
Результати дослідження оцінюються залежно від віку.
Референсні значення
| Вік | Імуноглобуліни класу G у сироватці крові (г/л) |
| до 2-х тижнів після народження | 3.20-12.1 |
| від 2-х тижнів до 1 місяця | 1.48-6.31 |
| 2-12 місяців | 1.48-6.31 |
| 1-3 роки | 3.17-9.94 |
| 4-9 років | 5.01-11.7 |
| 10-17 років | 5.95-13.1 |
| старше 17 років | 7.0-16.0 |
До 01.12.2024 р. використовувалася інша технологія виконання аналізу та референсні значення (РЗ): технологія - біохімічний аналізатор AU5810 (Beckman Coulter, США); РЗ (г/л) до до 1 місяця 2.5-9.0, 1-5 місяців 2.0-7.0, 5-9 місяців 2.2-9.0, 9-12 місяців 2.9-10.7, 1-3 роки 4.2-12.0, 3-6 роки 4.6-12.4, старше 6 років 6.5-16.0.
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Гострі та хронічні інфекційні захворювання органів дихання, кишечника, урогенітального тракту.
- Фаза одужання після первинної інфекції.
- Гострий період повторної інфекції.
- Гострі та хронічні захворювання печінки (аутоімунний гепатит, вірусний гепатит, цироз, алкогольна хвороба печінки).
- Аутоімунні захворювання (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, колагенози, гостра ревматична лихоманка).
- Саркоїдоз.
- Мієломна хвороба IgG-типу (значне підвищення IgG).
- Муковісцидоз.
- Хвороба Вальденстрема.
- Хронічний лімфолейкоз.
- Лімфоми.
- Моноклональна гаммапатія невідомої етіології.
- Інфекційний мононуклеоз.
- Множинний склероз.
- Нейросифіліс.
- СНІД.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Фізіологічна гіпогаммаглобулінемія у дітей віком від 3 до 5 місяців.
- Загальний варіабельний імунодефіцит.
- Агаммаглобулінемія (хвороба Брутона).
- Гіпогамаглобулінемія.
- Лейкоз.
- Видалення селезінки.
- Гіпер-IgM-синдром (пов'язаний із недостатністю імуноглобуліну; характеризується нормальним або підвищеним рівнем сироваткового імуноглобуліну IgM та відсутністю або зниженою кількістю інших сироваткових імуноглобулінів, що призводить до підвищеної схильності до бактеріальних інфекцій).
- Недостатність транскобаламіну (вітаміну В12).
- Хронічна вірусна інфекція.
- Атаксія-телеангіектазія (синдром Луї-Бара).
- Дефіцит субкласів IgG.
- Синдром Віскотта-Олдрича.
- Запальні захворювання товстої кишки.
- Нефротичний синдром.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Фактори, що підвищують рівень IgG у крові: інтенсивні фізичні вправи, сильний емоційний стрес, імунізація у попередні 6 місяців, лікарські препарати (карбамазепін, хлорпромазин, декстран, естрогени, препарати золота, метилпреднізолон, пероральні контрацептиви, пеніциламін, фенітоїн, вальпроєва кислота).
Фактори, що знижують рівні IgG у крові: опіки, імуносупресанти, цитостатики, опромінення.
