ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Рецидивні або хронічні бактеріальні інфекції респіраторного тракту (синусити, пневмонії), а також гнійні отити та менінгіти, сепсис.
- Хронічна діарея, синдром мальабсорбції.
- Підозра на пренатальні інфекції (дослідження крові з пуповини).
- Ревматоїдний артрит та аутоімунні захворювання.
- Пухлинні захворювання.
- Хронічний гепатит, цироз печінки.
- Макроглобулінемія Вальденстрема (контроль лікування).
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Антитіла класу IgМ у нормі першими секретуються при гуморальній відповіді імунної системи на первинний контакт організму з антигеном і є показниками гострого інфекційного процесу.
Імуноглобуліни – глікопротеїни, які відіграють важливу роль у роботі імунної системи. Існує 5 класів антитіл (IgA, IgG, IgM, IgE, IgD), які відрізняються особливостями структури та функціями та входять до гамма-глобулінової фракції білків крові. Вони виробляються плазматичними клітинами (зрілими В-клітинами) у відповідь на вплив антигенів бактерій, вірусів, грибів, паразитів та інших органічних речовин, що сприймаються як «не свої». При первинному інфікуванні чи впливі на організм чужорідних речовин імунна система розпізнає їх і стимулює плазматичні клітини виробляти антитіла, які пов'язують і нейтралізують антигени. Вона здатна «запам'ятовувати» антиген, з яким раніше контактувала, і при повторному його надходженні в організм забезпечувати швидку реакцію та вироблення більшої кількості імуноглобулінів, що перешкоджають реінфікуванню та повторному розвитку хвороби. Ця особливість імунної відповіді є теоретичною основою вакцинації.
Першими імуноглобулінами, що виробляються на початку імунної відповіді при потраплянні чужорідного антигену в організм, є антитіла класу IgМ. Для їх утворення не потрібно додаткової участі лімфоцитів Т-хелперів, які відповідальні за перемикання синтезу на інші класи імуноглобулінів, що дозволяє швидко запустити гуморальні імунні механізми захисту організму.
IgМ переважно циркулюють у кровотоку та становлять 5-10% від усіх імуноглобулінів крові. IgМ є пентамером: складається з п'яти субодиниць, кожна з яких має по два атнигензв'язувальні центри. Тривалість напівжиття IgМ в організмі – 5 днів. Дані антитіла зв'язуються з антигенами, опсонізують і посилюють їхній фагоцитоз, активують систему комплементу класичним шляхом. IgМ у зв'язку з великою молекулярною масою не здатні проникати через плаценту від матері до плоду, тому їхня підвищена кількість до певного антигену свідчить про внутрішньоутробне інфікування плоду. До IgМ відносяться ізогемаглютиніни груп крові (анти-А та анти-В), гетерофільні антитіла та ранній ревматоїдний фактор.
Специфічні IgМ виробляються у відповідь на вплив певного антигену. Вони починають синтезуватися при первинному контакті з інфекційним агентом або чужорідною речовиною на кілька днів раніше, ніж перші антитіла класу IgG. Кількість IgМ збільшується протягом перших тижнів після інфікування та поступово знижується до повного зникнення. IgМ замінюються IgG, які забезпечують тривалий захист від інфекцій.
Надмірна продукція імуноглобуліну M може бути пов'язана з гіперстимуляцією всіх клонів плазматичних клітин або окремого клону IgM-продукуючих В-клітин. Це може супроводжувати активний інфекційний процес або деякі види імунопроліферативних захворювань (наприклад, мієломну хворобу, макроглобулінемію Вальденстрема).
Дефіцит IgM буває первинним (вродженим), що спостерігається рідко, або вторинним (придбаним), що зумовлюється різними факторами, які виснажують гуморальний імунітет.
Для правильної інтерпретації результатів та діагностики імунодефіцитних станів рекомендовано одночасно визначати рівні інших класів імуноглобулінів (IgA, IgG, IgE), а також враховувати клінічні дані та активність патологічного процесу.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: г/л (грам на літр).
Альтернативні одиниці виміру: г/л × 1.03 = мкмоль/л; г/л × 100 = мг/дл.
Межі визначення: 0.25-6.5 г/л.
Результати дослідження оцінюються залежно від віку.
Референсні значення
| Вік | Імуноглобуліни класу М в сироватці крові (г/л) |
| до 2-х тижнів після народження | <0.32 |
| 2 тижні – 4 місяці | <0.67 |
| 4-12 місяців | <0.82 |
| 1-18 років | 0.45-1.78 |
| старше 18 років | 0.4-2.3 |
До 12.11.2024 р. використовувалася інша технологія виконання аналізу та референсні значення (РЗ): технологія - біохімічний аналізатор AU5810 (Beckman Coulter, США); РЗ (г/л) до 14 років 0.2-2.2, старше 14 років 0.4-2.3.
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Гострі бактеріальні, вірусні, грибкові та паразитарні інфекції.
- Фаза реконвалесценції після первинної інфекції.
- Захворювання печінки (первинний біліарний цироз, гострий вірусний гепатит).
- Аутоімунні захворювання (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак).
- Внутрішньоутробні інфекції (токсоплазмоз, краснуха, герпетична інфекція, сифіліс, цитомегаловірусна інфекція).
- Муковісцидоз.
- Макроглобулінемія Вальденстрема.
- Мієломна хвороба (IgМ-тип).
- Моноклональна кріоглобулінемія.
- Гіпер-IgМ-синдром (клінічні прояви можуть бути пов'язані з інфікуванням пневмоцистами, цитомегаловірусами, аспергілами, криптоспорами).
- Хронічний та гострий лімфолейкоз.
- Моноклональна гаммапатія невідомої етіології.
- Кандидоз шкіри та слизових.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
- Гіпогаммаглобулінемія, зокрема фізіологічна гіпогаммаглобулінемія у дітей віком від 3 до 5 місяців.
- Тяжка комбінована імунна недостатність.
- Агаммаглобулінемія (хвороба Брутона).
- Уроджений дефіцит IgМ.
- Лейкози та лімфоми.
- Мієломна хвороба (IgА- або IgG-тип).
- СНІД.
- Видалення селезінки (у ній знаходиться значна кількість В-клітин – продуцентів IgМ).
- Амілоїдоз.
- Синдром Віскотта-Олдрича.
- Запальні захворювання товстої кишки.
- Нефротичний синдром.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Лікарські засоби, що підвищують рівень IgМ: карбамазепін, хлорпромазин, декстран, естрогени, препарати золота, метилпреднізолон, пероральні контрацептиви, пеніциламін, фенітоїн, вальпроєва кислота.
Лікарські засоби, що знижують рівень IgМ: імуносупресанти, цитостатики.
