ПОКАЗАННЯ ДО ПРИЗНАЧЕННЯ
- Діагностика запальних захворювань кишечника.
- Оцінка активності запальних захворювань кишечника, моніторинг терапії при неспецифічному виразковому коліті та хворобі Крона.
- Ентеропатія, пов'язана із прийомом нестероїдних протизапальних засобів.
- Диференціальна діагностика хронічної діареї.
- Диференційна діагностика органічних (запальних) змін стінки кишківника та функціональних розладів (синдром подразненого кишечнику, інші причини болів у животі, шлунково-кишкові кровотечі).
- Профілактичне обстеження, визначення показань для проведення колоноскопії (в комплексі з аналізом калу на приховані кровотечі).
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Кальпротектин - білок, який активно виробляється в лейкоцитах (нейтрофілах), його концентрація в калі прямо пропорційна числу лейкоцитів, що концентруються в кишківнику. Кальпротектин вивільняється з активованих лейкоцитів, що призводить до збільшення концентрації цього протеїну в фекаліях при запальних захворюваннях. Визначення кількості кальпротектіну в калі - дослідження, що дозволяє діагностувати запальні захворювання кишечника.
Білок активної фази, що продукується нейтрофілами, моноцитами і плоским епітелієм (крім епітелію шкіри). Основний білок цитозоля, що зв’язує кальцій і цинк. Складає більше 60% від загальної кількості білків, що містяться в цитоплазмі нейтрофілів (кожен нейтрофіл містить 25 пікограмів кальпротектіна). Після зв'язування з кальцієм стає стійким до розщеплення під дією лейкоцитарних і мікробних ферментів. Конкуруючи з різними ферментами за обмежену кількість цинку, кальпротектін здатний пригнічувати багато цитокінзалежних ферментів, що призводить до ерадикації мікроорганізмів. Визначення рівня кальпротектину в калі – не інвазивний маркер нейтрофільного інтестиналь-ного (кишкового) запалення.
Запальні захворювання кишечника (ВЗК) виникають внаслідок порушення імунної відповіді господаря і кишкової мікрофлори. Основними захворюваннями, які належать до цієї групи, є виразковий коліт і хвороба Крона, при яких можливе ураження слизової оболонки будь-якого відділу шлунково-кишкового тракту. Існує спадкова схильність до виникнення ВЗК, також пацієнти, які страждають на дану патологію, більш схильні до розвитку злоякісних новоутворень.
Існує ряд досліджень для підтвердження діагнозу запальних захворювань кишечника, але жоден з цих методів не є специфічним, і результати повинні оцінюватися фахівцем в сукупності з даними обстеження та клінічної картини. Основним в лікуванні пацієнтів, які страждають ВЗК, є поетапна симптоматична терапія, спрямована на загоєння дефектів слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, запобігання ускладнень захворювання.
Синтез кальпротектіну в калі відображає концетрацію нейтрофілів в просвіт кишки (тобто активність запального процесу). Кровотеча із стінки кишки незначно відображається на концентрації кальпротектіну в калі. Підвищення концентрації фекального кальпротектіну більше 120 мкг/г відзначають більш ніж у 90% хворих з запальними захворюваннями кишечника на етапі первинної діагностики.
Виявлення фекального кальпротектіна дозволяє диференціювати хворих з синдромом подразненої товстої кишки від хворих з органічними причинами ураження шлунково-кишкового тракту.
Помірно підвищені значення кальпротектіна спостерігають при ураженні слизової оболонки (в тому числі при целіакії, лактазній недостатності, аутоімунному гастриті), значно підвищені концентрації відзначаються при запальних захворюваннях кишечника, бактеріальних інфекціях шлунково-кишкового тракту, дивертикулах і онкологічних захворюваннях, постійному прийомі нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). В період новонародженості, а також у дітей молодшого віку, концентрація кальпротектіну в середньому вище, ніж у дорослих. Перевагою дослідження фекального кальпротектіну при хворобі Крона є те, що його підвищена концентрація може відображати сегментарні ураження тонкої кишки, які недоступні для ендоскопічного та/або гістологічного досліджень. Оскільки концентрація фека-льного кальпротектіну в калі безпосередньо корелює з гістологічною і ендоскопічною активністю захворювання, то його підвищений рівень може вказувати на неефективність терапії, а підвищення рівня в динаміці - на ймовірність загострення захворювання.
Визначення концентрації кальпротектіну в калі в сукупності з клінічними проявами застосовується для діагностики запальних захворювань кишечника.
Аналіз рекомендується проводити:
- за підозри на наявність запальних захворювань кишечника (клінічні прояви спазмів, порушення моторики кишечника, нерегулярної дефекації, домішки слизу, крові в калі, втрата маси тіла, лихоманка, підвищена пітливість, загальна слабкість, підвищена втомлюваність, патології перианальної області (свищі, абсцеси), закрепи, біль у правому нижньому квадранті живота, навколо пупка, нудота, блювота);
- за необхідності диференційної діагностики з синдромом подразненого кишечника, іншими причинами болів у животі, шлунково-кишкової кровотечі.
Рівень кальпротектіна корелює з активністю ВЗК, дозволяє оцінити ефективність лікування і прогнозувати найближче загострення у хворих в стані ремісії. Прогнозування рецидиву захворювання шляхом вимірювання рівня фекального кальпротектину дозволяє коригувати терапевтичну тактику.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: мкг/г (мікрограм в грамі фекалій)
Межі визначення: 30-2000 мкг/г
Інтерпретація результатів не залежить від статі. Для дітей раннього віку характерне підвищення рівня кальпротектину в калі.
Діти: до 6 місяців <538 мкг/г; 6 місяців - до 3 роки <214 мкг/г; 3 роки <75 мкг/г.
Діти з 4 років та доросді до 65 років <80 мкг/г.
У людей старше 65 років може спостерігатися підвищення рівня кальпротектину в калі до 100 мкг/г (<100 мкг/г) без виражених ознак запалення.
Клінічна інтерпретація результатів
| Фекальний кальпротектин | Інтерпретація |
| <80 мкг/г | норма (ознаки запалення в шлунково-кишковому тракті відсутні; пацієнт, ймовірно, не потребує інвазивних процедур для визначення причини запалення). |
| 80-160 мкг/г | помірне підвищення, «сіра», межова зона, що не вказує безпосередньо на наявність активного запалення, яке вимагає невідкладного додаткового обстеження із застосуванням інвазивних методів. Однак наявність запалення виключити не можна. Може бути пов’язано з органічним ураженням, викликаним нестероїдними протизапальними препаратами, дивертикулітом, або запальним захворюванням кишечника у фазі ремісії/слабкою імунною відповіддю. Рекомендоване спостереження в динаміці (повторний аналіз через 4 - 6 тижнів). |
| >160 мкг/г | виражене підвищення (нейтрофільні інфільтрати у шлунково- кишковому тракті, наявність активного запального процесу). Для встановлення загального клінічного діагнозу доцільне використання додаткових методів обстеження (ендоскопічне дослідження). |
ПІДВИЩЕНННЯ РІВНЯ КАЛЬПРОТЕКТИНУ В КАЛІ
- Хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт (характерний рівень кальпротектину >160 мкг/г).
- Бактеріальні інфекції шлунково-кишкового тракту.
- Онкологічні захворювання шлунково-кишкового тракту.
- Прийом нестероїдних протизапальних засобів
- Запальні ураження слизової оболонки шлункового тракту при целіакії, аутоімунному гастриті, дивертикуліті та ін.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ КАЛЬПРОТЕКТИНУ В КАЛІ
Особливого клінічного значення не має.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Підвищення рівня кальпротектину в калі може спостерігатися при тривалому прийомі нестероїдних протизапальних засобів.
