ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Розширена оцінка стану обміну жирів (метаболізму ліпідів).
- Оцінка ризику розвитку атеросклерозу серцево-судинних захворювань.
- Визначення генетичних факторів порушення ліпідного обміну (ранній початок серцево-судинних захворювань, сімейна схильність до розвитку серцево-судинних захворювань, родинна гіперхолестеринемія).
- Низька ефективність гіполіпідемічної терапії.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Тригліцериди - жири, що є головним джерелом енергії для організму. Надходять в організм переважно з їжею, більша частина ТГ знаходиться в жировій тканині, транспортуються в складі ліпопротеїдів дуже низької щільності.
Холестерин - органічна речовина, що синтезується головним чином печінкою (ендогенний холестерин), а також частково надходить в організм з їжею (екзогенний холестерин). Холестерин забезпечує утворення та нормальне функціонування клітинних мембран, синтез стероїдних та статевих гормонів, вітаміну Д, бере участь у продукції жовчних кислот. У крові холестерин циркулює в комплексі з білками у складі ліпопротеїнових комплексів (ЛП). Рівень загального холестерину натще допомагає визначити ризик ССЗ (використовується для розрахунку ризиків за шкалою SCORE). За шкалою SCORE ідеальний профіль факторів ризику - у тих, хто не палить, має загальний холестерин ≤4 ммоль/л і систолічний артеріальний тиск ≤120 мм. рт. ст.
Ліпопротеїди (ЛП) - білково-ліпідні комплекси, що забезпечують транспорт ліпідів в організмі, їх розрізняються за розміром, щільністю та вмістом ліпідів.
За своїми фізичними властивостями ЛП плазми крові поділяються на наступні фракції: хіломікрони (ХМ); ліпопротеїди високої щільності (ЛПВЩ); ліпопротеїди низької щільності (ЛПНЩ); ліпопротеїди дуже низької щільності (ЛДНЩ); ліпопротеїди проміжної щільності (ЛПЩ); ліпопротеїн (а).
Ліпопротеїди розрізняються за їх роллю в розвитку атеросклерозу. Так, ЛПДНЩ і ЛПНЩ, що містять Аполіпопротеїни В (ApoB), сприяють розвитку атеросклерозу, тому що транспортують загальний холестерин з печінки в клітини і тканини організму. ЛПВЩ містять Аполіпопротеїни А1 (ApoA1) мають протилежну дію, яка проявляється завдяки їх здатності захоплювати холестерин, виводити його з клітин, тканин, в тому числі стінок артерій, і транспортувати назад в печінку.
ЛПНЩ вважається "поганим" - відіграють ключову роль у виникненні та прогресуванні атеросклерозу і, зокрема, атеросклерозу коронарних судин. ЛПВЩ здійснюють так званий «зворотній транспорт» надлишку холестерину від периферійних клітин до печінки, звідки вони виділяються у вигляді жовчних кислот. Тому ЛПВЩ називають «хорошим холестерином».
Ліпопротеїн (а) - клас ліпопротеїнових частинок, які синтезуються у печінці та мають структурні властивості, подібні до ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). ЛП (a) відноситься до категорії атерогенних ліпопротеїнів. Його підвищена концентрація асоційована зі збільшеним ризиком патології коронарних судин, інфаркту міокарда, інсульту, аортального стенозу незалежно від рівня ЛПНЩ. Рівень Лп(а) на 80–90% визначається генами (ген LPA на 6-й хромосомі). Дієта, спорт, статини майже не впливають на нього (на відміну від звичайного холестерину). Високий Лп(а) підвищує ризик інфаркту, інсульту, стенозу аортального клапана навіть якщо інші показники (ЛПНЩ, тиск, цукор) нормальні.
ХС не-ЛПВЩ - розрахунковий показник, що оцінює всі фракції ліпідів крові, які беруть участь в утворенні атеросклеротичних бляшок у судинах. Обчислюється за формулою: ХС не-ЛПВЩ = ХС (холестерин загальний) - ХС-ЛПВЩ (холестерин ліпопротеїнів високої щільності).
ХС не-ЛПВЩ використовується для більш точної оцінки ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ), ризику розвитку атеросклерозу у пацієнтів з високим рівнем тригліцеридів, ожирінням, цукровим діабетом та низьким рівнем ХС-ЛПНЩ. За оновленими рекомендаціями Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology (ESC), 2021 рік) при визначенні серцево-судинного ризику важливо визначати показник ХС не-ЛПВЩ. Накопичені докази, що ХС не-ЛПВЩ є більш комплексним показником атерогенних частинок, ніж холестерин ліпопротеїдів низької щільності (ХС-ЛПНЩ) і перевершує їх за своєю здатністю передбачувати ризик серйозних серцево-судинних подій. Це особливо актуально у хворих з низькими рівнями ХС-ЛПВЩ та підвищенням тригліцеридів. Зменшення саме рівня ХС не-ЛПВЩ, а не тільки ХС-ЛПНЩ, являється основною метою профілактичних заходів та медикаментозного лікування. Визначення ХС не-ЛПВЩ у пацієнтів з дуже високим та високим серцево-судинним ризиком доцільно контролювати навіть після досягнення цільового рівня ХС-ЛПНЩ.
Ремнантний (залишковий) холестерин (РХС, Remnant Cholesterol) – холестерин ліпопротеїнів з високим вмістом тригліцеридів (ліпопротеїни проміжної щільності (ЛППЩ), ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ) - частинки, які переносять основну масу тригліцеридів в крові). В стані не натщесерце (після їжі) до цих двох фракцій додаються хіломікрони (великі частинки, які несуть значну кількість холестерину та є потенційно атерогенними). Іншими словами це весь об’єм атерогенного («поганого») холестерину за винятком холестерину, що міститься в ліпопротеїнах низької щільності (ХС-ЛПНЩ). Визначення РХС доцільно проводити при вияленні підвищеної концентрації тригліцеридів (>2.0 ммоль/л). Є самостійним фактором кардіологічного ризику. Особи з високим рівнем залишкового холестерину часто мають підвищену вагу, метаболічний синдром, діабет і майже завжди підвищений рівень тригліцеридів. Згідно останніх досліджень рівень ремнантного холестерину може бути більш важливим фактором кардіологічного ризику ніж високий рівень ХС-ЛПНЩ та низький рівень ХС-ЛПВЩ. Це пов’язано з тим, що ця фракція холестерину ключає ліпідні частинки, які здані активно проникати в стінки кровоносних судин (ХС-ЛППЩ, ХС-ЛПДНЩ).
Аполіпопротеїни В (ApoB) - основний білок ліпопротеїдів низької щільності («поганих», «атерогенних»). Тест використовують у комплексній оцінці кардіоризиків. Оскільки кожна атерогенна частка містить одну молекулу ApoB, то вважається, що концентрація ApoB є прямим показником загальної кількості атерогенних ліпопротеїнів у крові. У випадках, коли це можливо, вимірювання концентрації ApoB має бути альтернативою вимірюванню показників ХС-ЛПНЩ, ХС не-ЛПВЩ, особливо у пацієнтів з високим рівнем тригліцеридів (більше 4.5 ммоль/л), коли визначення ХС-ЛПНЩ може бути не точним.
Аполіпопротеїни А1 (ApoA1) – основний білок у складі ліпопротеїнів високої щільності («хороших», «неатерогенних»). На сьогоднішній день будь-яких конкретних цільових рівнів для ApoA1 та ХС-ЛПВЩ не визначено в клінічних дослідженнях. Хоча збільшення рівня ApoA1, ХС-ЛПВЩ прогнозує регрес атеросклерозу, а їх низький рівень асоціюється зі збільшенням серцево-судинних подій та смертності від ішемічної хвороби серця, навіть при низькому рівні «поганих» ЛП (ХС-ЛПНЩ). Тому при комплексній оцінці показників ліпідного обміну та визначення ризиків фатальних та нефатальних серцево-судинних подій доцільно визначати й ці параметри.
Відношення ApoB/ApoA1 може розглядатися як альтернативна оцінка ризику ускладнень серцево-судинних захворювань. Тим не менш, поточні клінічні рекомендації не передбачають визначення відношення ApoB/ApoA1 як цільове при призначенні гіполіпідемічної терапії (як терапевтичні цілі використовують показники ХС-ЛПНЩ, ХС не-ЛПВП та ApoB).
Більш докладний опис, референсні значення, інтерпретація результатів вказані в Детальному описі тестів, що входять до складу пакету.
