Альфа-фетопротеїн (АФП)

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ

1. Підозра або діагностика злоякісних пухлин (первинна гепатоцелюлярна карцинома, несеминомні герміногенні пухлини яєчка (у чоловіків), герміногенні пухлини яєчника (у жінок), екстрагонадні герміногенні пухлини (наприклад, у середостінні або заочеревинному просторі), гепатобластома (у дітей), підозра на метастатичне ураження печінки або рак невідомої первинної локалізації (у певних випадках).
2. Моніторинг пацієнтів з високим ризиком (хронічний гепатит B або C, цироз печінки (часто в поєднанні з УЗД печінки кожні 6 місяців для раннього виявлення раку печінки), інші стани з підвищеним ризиком гепатоцелюлярної карциноми (наприклад, сімейний анамнез, деякі метаболічні захворювання печінки).
3. Оцінка ефективності лікування, моніторинг перебігу хвороби (контроль ефективності терапії (хірургія, хіміотерапія тощо) при зазначених вище пухлинах, виявлення рецидиву після лікування (рівень АФП часто падає при успішному лікуванні і зростає при поверненні захворювання), динамічне спостереження після операції або трансплантації печінки при раку печінки).
4. Додаткові показання (наявність об’ємного утворення в печінці, яєчку, яєчнику або заочеревинному просторі; симптоми, що можуть вказувати на ці захворювання (біль/збільшення живота, жовтяниця, ущільнення в яєчку тощо) — у комплексі з іншими обстеженнями).

Тест на рівень АФП в крові не рекомендується застосовувати для скринінгу раку в загальній популяції. Результат завжди оцінюють разом з клінічними даними, анамнезом, результатами візуальних методів обстеження (УЗД, КТ, МРТ) та іншими маркерами (часто з ХГЧ при герміногенних пухлинах).

Альфа-фетопротеїн (АФП) у вагітних застосовується з метою пренатального скринінгу (оцінки стану плоду, скринінгу на вроджені аномалії (дефекти нервової трубки тощо). Для вагітних - тест №223 Альфа-фетопротеїн (АФП), пренатальний.

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Альфа‑фетопротеїн (АФП) - альбуміноподібний глікопротеїн, який в нормі утворюється в жовтковому мішку в процесі розвитку плоду, в недиференційованих клітинах печінки та в шлунково‑кишковому тракті плоду.

АФП починає вироблятися з 5-го тижня внутрішньоутробного розвитку спочатку у жовтковому мішку, а потім у печінці плоду. На 13 тижні розвитку плоду АФП стає основним білком плазми його крові. АФП структурно подібний до альбуміну та виконує в організмі плоду аналогічні функції: підтримання онкотичного тиску крові плоду; захист плоду від імунної агресії материнського організму; зв'язування материнських естрогенів тощо. До моменту пологів рівень АФП у крові плоду знижується та становить приблизно 1% від максимального рівня. Протягом першого року життя рівень АФП наближається до значень, характерних для дорослої людини. У кров матері цей білок надходить із амніотичної рідини та через плаценту. Обмін АФП між плодом та навколоплідними водами та його надходження у кров матері залежить від стану нирок, шлунково-кишкового тракту плоду та від проникності плацентарного бар'єру. У крові матері рівень АФП починає збільшуватися після 10-го тижня гестації, досягає максимуму приблизно на 30-му тижні, а потім знижується. Альфа-фетопротеїн – неспецифічний маркер стану плоду. Визначення рівнів АФП є важливим показником для оцінювання ризику трисомії 21 (синдрому Дауна) в другому триместрі вагітності разом із ХГЛ та іншими показниками, такими як точний гестаційний вік дитини і маса тіла матері. Хромосомні порушення, такі як синдром Дауна, супроводжуються зниженням рівня АФП. Відхилення розвитку плоду (зокрема відкриті дефекти нервової трубки) зумовлюють збільшений вихід плазми крові плоду в амніотичну рідину з підвищенням вмісту АФП у материнській крові. У багатьох випадках зміни вмісту АФП пов'язані з наявністю акушерської патології у матері. Тому його визначення у другій половині вагітності слід проводити у комплексі з плацентарними гормонами з метою оцінки стану фетоплацентарної системи та супроводжувати УЗД-дослідженням для виключення неправильного визначення терміну вагітності, багатоплідної вагітності, явних вад розвитку.

Для не вагітних жінок та чоловіків АФП може виконувати роль сироваткового онокомаркеру (онкофетальний білок). До пухлин, що синтезують АФП, належать переважно несеміномні герміногенні пухлини (НСГГП), пухлини жовткового мішка, гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК) та деякі інші типи пухлин.

Велике діагностичне значення АФП має при печінковоклітинній карциномі (рак печінки). Гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК) нерідко виникає на пізніх стадіях захворювань печінки й може розвиватися в пацієнтів із цирозом і без. АФП є визнаним біомаркером ГЦК, що має велике значення для діагностики ГЦК. Значно підвищені значення АФП можуть вказувати на первинну карциному печінки. Також доведено, що рівні АФП зростають у міру збільшення розміру пухлини. Діагноз ГЦК встановлюють у першу чергу на підставі типових ознак за даними візуалізації з контрастним підсиленням, патогістологічного дослідження та даних щодо рівнів АФП в сироватці крові. Окрім підвищення рівнів АФП на фоні розвитку злоякісних новоутворень печінки, воно також може спостерігатися при інших пухлинах, таких як рак яєчок, ембріональний рак або рак шлунка. Повідомляється, що чутливість АФП у пацієнтів із ГЦК коливається від 39 до 65 %, а специфічність - від 76 до 94 %. Значення АФП також можуть зростати на фоні регенерації печінки, помірно підвищені значення виявляють при алкогольному цирозі печінки та гострому вірусному гепатиті.У ряді клінічних практичних настанов рекомендується здійснювати спостереження за пацієнтами з ризиком розвитку ГЦК за допомогою ультразвукового дослідження в поєднанні з визначенням рівнів АФП.

При раку яєчок ретельний моніторинг АФП та хоріонічного гонадотропіну людини (ХГЛ) має велике значення для контролю ефективності лікування пацієнтів з герміногенними пухлинами (ГГП), оскільки ці маркери використовуються для діагностики, як прогностичні показники, для моніторингу відповіді на терапію та для виявлення ранніх рецидивів. Крім того, ХГЛ і АФП є важливими показниками для прогнозування виживаності пацієнтів із прогресуючими НСГГП, а також рекомендовані Національною академією клінічної біохімії США для контролю ефективності лікування таких пацієнтів.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).

Одиниці виміру: МОд/мл (міжнародних одиниць на мілілітр).

Альтернативні одиниці виміру: нг/мл = МОд/мл х 1.21; МОд/мл = нг/мл х 0.83

Межі визначення: 0.33-16600 МОд/мл.

Інтерпретація результатів дослідження залежить від віку. У дітей до 1 року спостерігаються фізіологічно-підвищені рівні АФП. Для вагітних наявна окрема інтерпретація результатів.

Референсні значення для не вагітних

Важливо! В період вагітності в крові жінки рівень АФП фізіологічно зростає. При інтерпретації результатів АФП у вагітних необхідно орієнтуватися на значення середніх рівнів (медіани).

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ/ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Онкопатологія:

1. первинна гепатоцелюлярна карцинома;
2. несеминомні герміногенні пухлини яєчка (у чоловіків);
3. герміногенні пухлини яєчника (у жінок);
4. екстрагонадні герміногенні пухлини (наприклад, у середостінні або заочеревинному просторі);
5. гепатобластома (у дітей);
6. підозра на метастатичне ураження печінки або рак невідомої первинної локалізації (у певних випадках).

Соматична патологія:

1. хронічні вірусні гепатити (B, C та інші) - особливо в активній фазі;
2. цироз печінки (будь-якої етіології: вірусний, алкогольний, метаболічний тощо);
3. гострий гепатит (вірусний, токсичний, ішемічний) і період регенерації печінкової тканини після некрозу;
4. алкогольна хвороба печінки;
5. аутоімунний гепатит;
6. метаболічна стеатотична хвороба печінки (MASLD/NAFLD) та стеатогепатит;
7. лікарсько-індуковане ураження печінки (гепатотоксичні ліки, хіміотерапія, а також препарати, що стимулюють регенерацію печінки, можуть спровокувати реактивне підвищення АФП);
8. нещодавня операція чи біопсія печінки (механічне пошкодження тканин запускає бурхливий процес відновлення клітин, що може супроводжуватися короткочасним викидом АФП у кровотік);
9. інші хронічні дифузні захворювання печінки (хвороба Вільсона, гемохроматоз тощо);
10. рідкісні спадкові та інші захворювання (атаксія-телеангіектазія - майже завжди спостерігається стійке підвищення АФП; спадкова тирозинемія типу 1; спадкова персистенція АФП (рідкісний доброякісний стан); іноді - системний червоний вовчак та деякі інші системні захворювання).

У цих випадках підвищення зазвичай помірне, відображає процеси пошкодження та регенерації гепатоцитів.

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ/НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

При контролі лікування та оцінці ризику ремісії стійке зниження рівня АФП (якщо первинно рівень був значно підвищений) є позитивним прогностичним маркером.

Зниження АФП не гарантує повну відсутність пухлини (особливо при гетерогенних пухлинах або АФП-негативних клонах).

При доброякісних захворюваннях печінки (гепатит, цироз) зниження АФП зазвичай відображає зменшення активності запалення/регенерації.

ІНТЕРФЕРУЮЧИ ФАКТОРИ

Люди, які знаходяться у привичному контакті з тваринами або продуктами, що були отримані з сироватки крові тварин можуть бути схильні до зміни результатів імунохімічних реакцій, які використовуються для визначення певних показників (за рахунок наявності гетерофільних антитіл). Результати тестування подібних зразків можуть демонструвати аномальні значення.

Зразки, які отримано від пацієнтів, які приймали лікарські засоби, що виготовлено на основі моноклональних мишачих антитіл, в діагностичних або терапевтичних цілях, можуть містити людські антитіла проти мишачих антитіл (НАМА). Подібні зразки при тестуванні за допомогою тестів, які використовують моноклональні мишачі антитіла, можуть демонструвати або хибно завищені, або хибно занижені результати дослідження.